Щукін Анатолій Костянтинович
Анатолій Щукін – графік з високим художнім смаком і великою працьовитістю

Картини живуть своїм власним життям, народженим душею художника.

Вінсент Ван Гог

Графіка – це найстаріший вид образотворчого мистецтва. Саме з лінії та штриха почалася історія візуального мистецтва. Ще в печерах Альтаміри та Ласко люди доби палеоліту створювали графічні малюнки. Мистецтво графіки неймовірно цікаве та багате в своїх проявах, так само цікаві особистості художників, які присвятили своє життя і творчість цьому лаконічному та виразному напрямку.

Герой нашої статті – художник-графік Анатолій Костянтинович Щукін, яскрава особистість в українському образотворчому мистецтві. Його ім’я асоціюється з високим художнім смаком і великою працьовитістю.

Народився художник у 1908 році у Катеринославі (нині місто Дніпро). Мистецьку освіту юнак здобув на мистецько-промислових курсах у 1926–1929 роках. Його вчителями з фаху були відомі художники Михайло Панін, Іван Євсевський, Григорій Теннер. Після закінчення курсів задумав змінити напрямок професійної діяльності і в 1930 році вступив до будівельного інституту. Але бажання займатися творчістю переважило, тому після трьох курсів навчання Анатолій Щукін залишив інститут.

Металургійний завод імені Петровського став місцем, де він розпочинав свій трудовий шлях, де став не лише металургом, а й художником. Працював у редакції заводської газети «Ударник». Створював портрети передовиків виробництва, малював агітаційні плакати. Масштаби великого виробництва вражали. Вражали і люди, що самовіддано працювали, підкорюючи вогняну стихію металу. І невипадково пізніше художник присвятив багато своїх творів рідному заводу і його людям.

Друга світова війна на довгих чотири роки заступила для молодого художника горизонти навчання та творчої праці. Але і тоді він продовжував малювати зруйнований Дніпропетровськ.

У повоєнний час Анатолій Щукін став одним із кращих плакатистів, міг лаконічно і гостро вирішити мовою плакату ту чи іншу тему, створив багато сатиричних творів, карикатур для газет і журналів. Звичайно ж, не полишав створювати станкові гравюри, що захоплювали уяву своєю внутрішньою динамікою й емоційною напругою.

Уже з 1946 року він стає членом спілки художників СРСР. А з 1947 починає активну участь у виставковій діяльності, спочатку в республіканських виставках, з 1957 року – у всесоюзних. У 1959, 1978 та 1988-му у Дніпропетровську відбулися персональні виставки художника.

У 50–70-ті роки митець присвячував свої твори металургам і будівельникам, відбудові Дніпрогесу, новобудовам, рідному місту, його індустріальним пейзажам. Це був своєрідний художній літопис здійснень робітничого класу Дніпропетровщини, узагальнений образ людини-трудівника. Скупим мазком пензля йому вдавалося зачепити людські почуття і збурити вир емоцій в глядацькому серці. Його шлях художника був безперервним розвитком і поступом майстерності.

Мистецтвознавець Людмила Богданова так писала про творчість Анатолія Щукіна: «З плином років зникла в його творчості розповідальність, ширше використовував він можливості гравюри, штриха, плями світла, завдяки чому його твори набували вагомості, узагальнення. А введення кольору робило їх більш емоційними».

Художник плідно працював усе своє життя. У великому творчому доробку майстра багато графічних творів: малюнки зруйнованого Дніпропетровська ще у воєнний час, портрети різних часів, серія гуашей, де художнику вдалося холоднуватими кольорами достеменно передати архітектурну своєрідність давніх будівель і вузьких вулочок латвійської Риги. Залишив він також роботи олією та вражаючі малюнки фломастером. Образотворча мова творів Анатолія Щукіна дуже різноманітна і неподібна.

Працював художник до останнього дня. Помер у 1992 році у Дніпропетровську.

Серед найбільш значущих робіт Анатолія Костянтиновича Щукіна серії ліногравюр:

«Відродження Дніпрогесу» (1949), «Дніпропетровськ» (1957), «Будівництво Кременчуцької ГЕС» (1959), «У металургів Дніпропетровська» (1961), «Вечірній Дніпропетровськ» (1965). Численні карикатури для газет і журналів.

У Дніпропетровському художньому музеї зберігається 38 екземплярів друкованої графіки, створеної художником. Частину з них музей люб’язно надав для публікування на порталі «Дніпрокультура».