Ткач Анатолій Степанович
Анатолій Ткач: майстер тематичних полотен і портретист

Анатолій Ткач належить до художників,
чиє мистецтво запам'ятовується не тільки
окремими творами, а й загальним змістом і
сенсом, чіткою образною спрямованістю,
емоційним осмисленням теми праці.

Л. В. Тверська, мистецтвознавець

Анатолій Степанович Ткач – один із видатних українських художників, чия творчість мала серйозний вплив на формування художньої культури Дніпропетровська й України. Він працював, переважно, в жанрі пейзажу, портрету та тематичних картин. Пензлю творця належать такі відомі полотна як «Метал і люди» (1972), «Гірники Кривбасу» (1975), «Поєдинок» (1973), «Зварювальниця ДП-9 А. Максименко», (1973), «Мирний ранок» (1975). Ткач заслужено вважається майстром великих тематичних полотен, в той же час його портрети, на яких він зображував героїв-трударів, показують його глибоке, незвичайне бачення людських образів.

Анатолій Степанович народився 11 квітня 1939 року в Дніпропетровську. З 1957 по 1965 роки з перервами навчався в Дніпропетровському художньому училищі. У 1972 році закінчив Київський художній інститут, де головним наставником у молодого митця був відомий український художник і педагог Віктор Васильович Шаталін. З 1955 року брав участь в обласних виставках, з 1972-го – у республіканських і всесоюзних. У 1974 р. був прийнятий до Спілки художників УРСР.

Художник активно займався громадською діяльністю. 15 років, з 1974 по 1989 рік, Анатолій Степанович був керівником Дніпропетровської обласної організації Спілки художників України.

У 1979 році отримав звання заслуженого діяча мистецтв України, ставши одним із наймолодших володарів цього звання серед художників країни.

У 70-і роки 20-го століття творчість Анатолія Ткача, переважно, присвячувалась тематичним композиціям, серед яких такі відомі роботи як «Домна будується». Це був один із перших варіантів картини митця «Романтики дев'ятої» (1974), яка принесла йому справжній творчий успіх.

У 80–90-ті роки творчість художника було звернено до теми Другої світової війни. Такі картини як «Мої герої» (1981), «Молодший сержант – син полку А.П. Володін» (1983), «Фронтова весна» (1985) і особливо триптих «Пам'ятаю!» (1990) вражають неповторною глибиною драматизму, умінням передати фарбами характери й емоції людей.

На наступному, пізньому етапі творчості, художник здебільшого працює над пейзажами і портретами. Серед найвідоміших робіт цього періоду цикли картин «Седнів» (1982–1986), «По Криму» (1986–1993), «Квіти з Єгоріно» (1985–1996).

Помер Анатолій Степанович Ткач 2 серпня 2006 року в Дніпропетровську. По слідах батька в світ мистецтва прийшли і його діти – Кім та Ірина. У серпні 2014-го в Музеї українського живопису відкрилася виставка живописних робіт «Спадщина і спадкоємці», де картини Кіма та Ірини були представлені поряд із картинами їхнього талановитого батька.

Твори Анатолія Степановича зберігаються в Дніпропетровському художньому музеї, Дирекції художніх виставок НСХУ, також у галереях і приватних колекціях в Україні та за її межами.