Потапенко Андрій Ілліч
Андрій Потапенко: пейзажі, сповнені подиху щирості, правди і радості
Україна, Дніпропетровська область
- 5 січня 1925 – 1 липня 2011 |
- Місце народження: с. Дніпровокам'янка Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл. |
- живописець, пейзажист, заслужений художник УРСР
Живописець, майстер пейзажу, чутливий та щирий співець української природи.
Він перш за все співець рідної України.
Різні за настроєм, його пейзажі
написані вільно і пронизані особливою прозорістю.Л. Богданова, мистецтвознавець
Андрій Ілліч Потапенко народився 5 січня 1925 року в селянській родині в селі Дніпрово-Кам'янка на Дніпропетровщині, але виріс в Дніпропетровську, куди переїхала сім’я. Малювати почав із дитинства. Як згадував художник, пристрасть до живопису виявилася у нього вже в одинадцять років. Андрій став відвідувати художню студію при заводі ім. Петровського, а в 13 років уже вступив до Дніпропетровського художнього училища.
Тяжке дитинство, сирітство привчили його покладатися лише на власні сили, досягати мети наполегливою працею.
Андрій Потапенко належить до покоління митців, на формування особистості та характер творчості яких вплинула Друга світова війна. У 1943 році, коли рідне місто вже було звільнене від фашистів, він пішов на фронт добровольцем. У бою під Малософіївкою Дніпропетровської області Потапенко був поранений, після шпиталю повернувся на фронт і воював до кінця війни.
Все життя Андрій Ілліч зберігав стару карту, на якій було позначено його фронтовий шлях. «З Дніпропетровська у Кривий Ріг, потім станція Роздільна, Одеса, Бендери, потім нас перекинули аж у Даугавпілс – це Латвія. Звідти ми пішли на Мемель, потім Кенігсберг. А у травні 45-го нас перевели на Далекий Схід, я навіть купався у озері Байкал», – згадував художник.
Восени 1945-го А. Потапенко повернувся до Дніпропетровська і відновив навчання в художньому училищі. Серед його вчителів були видатний художник і педагог Михайло Микитович Панін, а також графік і живописець Микола Степанович Погребняк, член катеринославської «Просвіти», оформлювач видань А. Кащенка, Д. Яворницького, І. Труби, збирач зразків українського орнаменту. Вони зуміли юнацьку захопленість малюванням перетворити на палку любов до мистецтва.
У 1947-му Андрій Ілліч отримав диплом училища і влаштувався на роботу до Художнього музею, де до 1951-го працював на посаді завідувача фондами. Одночасно він був і реставратором, і екскурсоводом.
З 1951 по 1954 роки Потапенко жив і працював у Кисловодську, у відділенні ХФ СРСР, потім повернувся до Дніпропетровська. У 50-ті роки художник багато подорожував Україною, Білоруссю, Кавказом, двічі побував у Казахстані в місцях заслання Т.Г. Шевченка. Ці роки були періодом дозрівання таланту художника, формування його як майстра живопису.
Однак серце його все-таки належало Україні: Андрій Ілліч невтомно переносив на полотно красу Чернігівщини, Закарпаття, а також Могилева, що поблизу від Царичанки. Орель і Дніпро зображував художник на полотні в будь-який час року – щоразу їхні води та береги грали у прекрасного колориста найрізноманітнішими фарбами.
Часто писав пейзажі з натури, намагаючись донести до глядача красу рідної природи у всіх її нескінченних проявах. Й іноді вони переростали межі жанру і ставали сюжетними творами.
З 1951 року художник брав активну участь у всесоюзних і республіканських виставках. Протягом творчої діяльності він організував персональні виставки в Дніпропетровську, Верхньодніпровську, Києві, Запоріжжі. Роботи майстра експонувалися на міжнародних виставках у Швейцарії, Люксембурзі, Японії, Італії.
Особливо голосно прозвучала його «персоналка» в Києві в 1981 році, після якої він отримав звання заслуженого художника України.
У 1964 році Андрій Потапенко став членом Спілки художників СРСР, з 1976 року – відповідальним секретарем правління Дніпропетровської організації Спілки художників УРСР.
У 1985-му році Андрій Ілліч передав у дар місту Верхньодніпровську 111 своїх полотен, які донині зберігаються у місцевому краєзнавчому музеї.
До останнього подиху художник не припиняв працювати. «Головне для художника – не втрачати зв’язок з дійсністю, – був переконаний Потапенко. – Художник має відображати той час, у якому живе».
Остання виставка за життя Андрія Потапенка була присвячена його 85-річчю і відбулась у Дніпропетровському художньому музеї – тоді, в 2010-му, можна було побачити понад 120 картин талановитого живописця. Ті, хто знали особисто Андрія Ілліча, завжди відзначали, що йому буквально до останніх днів вдавалося зберегти дивовижну працездатність і життєлюбність.
Художник-лірик, він на початку свого творчого шляху оспівував рідне місто, ту старовинну його частину, яка поступово зникала, а потім звернувся до мотивів міста сучасного. Його картини, як художній літопис, допомагають нам пізнавати свій край. Вони служать тепер своєрідним документом епохи, що пішла, і допомагають зрозуміти, якою вона була, ця епоха.
Роботи живописця зберігаються в Дніпропетровському художньому музеї, в приватних колекціях в Україні, Франції, Німеччині, США, Австрії, Японії, Росії.
Потапенко Андрій Ілліч // Художники Дніпропетровщини.– Дніпропетровськ, 2004.– С. 88–91.
Потапенко Андрей Ільич // Художники Днепропетровщины: Биобиблиограф. справочник.– Днепропетровск, 1991.– С. 154–157.
Звітна виставка творів художника А.І. Потапенка.– Дніпропетровськ, 1962.– 14 с.
Потапенко Андрей (Член Союза художников СССР. Живописец): Каталог.– Днепропетровск, 1974.– 14 с.: 10 л. ил.
Потапенко Андрей. Живопись: Каталог.– Днепропетровск, 1981.– 40 с.
Потапенко Андрей (Член Союза художников СССР. Живописец): Каталог.– Днепропетровск, 1974.– 14 с.: 10 л. ил.
Потапенко Андрей. Живопись: Каталог.– Днепропетровск, 1981.– 40 с.
Потапенко Андрій Ілліч // Українські радянські художники: Довідник.– К., 1972.– С. 375.
***
Абрамова Т. Дарунок художника: засл. худож. УРСР А.І. Потапенко передав свої картини в дар Верхньодніпровську // Зоря.– 1986.– 30 квіт.
Бондарь Л. Певец родной земли // Днепр вечерний.– 1981.– 7 апр.
Бондарь Л. Грани творчества: художник и жизнь: [Персон. выставка А.И. Потапенко] // Днепр вечерний.– 1985.– 8 февр.
Будник О. Кольори рідної землі // Образотворче мистецтво.– 1975.– № 1.– С. 30.
Будник О. Сонячно, мажорно: [Персон. виставка А.І. Потапенка] // Культура і життя.– 1981.– 3 груд.
Денисова В. Щоб день осонцений до цурки не погас // Панорама району.– 2005.– 8 лют.– С. 4.
Дмітрієв М. Щедрий полудень: [У Дніпропетровську відкривається персон. виставка А.І. Потапенка] // Прапор юності.– 1975.– 9 січня.
Дьоміна А. Не просто етюди, а картини // Наше місто.– 2005.– 9 лют.– С. 6.
Ефремов В. Истоки: [Засл. худож. УССР А. И. Потапенко передал свои картины в дар Верхнеднепровську] // Днепровская правда.– 1986.– 1 мая.
Карпюк М. 85 лет – 85 картин: [Открытие персональной выставки А. Потапенко в Днепропетровском худож. музее] // Днепровская правда.– 2010.– № 2 (22.01).– С. 13.
Кокошко Ю. В каких краях назначить встречу с вдохновеньем? // Днепр вечерний.– 2005.– 4 февр.– С. 8.
Кокошко Ю. Пейзажи нашей юности // Днепр вечерний.– 2009.– 15 трав.– (№ 68).– С. 20.
Кричко С. Вірність рідному краю // Зоря.– 1986.– 14 трав.
М'якшиков М. Закоханий в природу // Зоря.– 2005.– 8 лют.– С. 4.
Лещинская Г. Богатая палитра художника: [Персон. выставка А.И. Потапенко в выст. зале Союза художников Украины] // Днепр вечерний.– 1981.– 7 дек.
Остроумова И. Не стареют душой ветераны // Днепров. правда.– 2009.– 15 мая.– (№ 19).– С. 12.
Пелих С. Його картини дихають життям // Зоря.– 2008.– 26 лип.– (№ 111).– С. 8.
Сизоненко І. Майстер пейзажу: [Персон. выставка А.И. Потапенка у Верхньодніпровську] // Дзержинец.– 1986.– 13 лип.
Тверская Л. В. «Моя истинная любовь – приднепровский пейзаж» // Днепр вечерний.– 2003.– 1 окт.
Тверская Л. В. В творческом поиске // Днепр вечерний.– 1977.– 29 янв.
Тверская Л. В. Искусство ясное, целеустремленное: [В Днепро¬петровске открылась персональная выст. А.И. Потапенко] // Днепр вечерний.– 1975.– 10 янв.
Терентьева Н. Пожелаю всем быть чистыми душой... // Вісті Придніпров’я.– 2005.– 10 лют.– С. 16.
Тулянцев А. И жизнь свою пейзажу посвящая // Днепр вечерний.– 1995.– 17 янв.
Фартушний В. З любов’ю до рідного краю: враження від персональної виставки засл. худож. УРСР А.І. Потапенка // Придніпровський коммунар.– 1986.– 22 трав.
Шелихова Н. Весенняя палитра // Днепр вечерний.– 1984.– 17 мая.
Щедрая палитра // Днепровская правда.– 1981.– 6 мая.
Редакція від 10.09.2020
