Пушкарьов Андрій Томасович
Андрій Пушкарьов: чарівний світ паперового мережива

Барвиста мова витинанки

Народна творчість – це людське буття,
Хвилини суму, радості й удачі.
У ній, як в дзеркалі, відбилось все життя:
Як наш народ сміється щиро й плаче…

Надія Красоткіна

Популярність одного з найдавніших способів прикрашати життя виробами з різьбленого паперу набирає обертів у всьому світі. Образна орнаментально-символічна мова витинанок народних майстрів, багата етнічною символікою, сприяє поверненню етнопамяті, відкриває світ пращурів, повертає до джерела національної духовності. Сучасне трактування витинанки як тематичного колажного панно, просторового артоб’єкта, декоративного елементу в оформленні листівок, книг, вітрин, сцен додає їй нового звучання, розширюючи її графічні, пластичні, декоративні можливості, дає базу для асоціативного мислення та виховання художнього смаку глядачів. Майстри витинанки самовіддано продовжують і розвивають художні традиції української культури. Одним із найкращих майстрів витинанок, засновником професійної витинанки України, очільник школи витинанки й писанкарства у Дніпрі є Андрій Пушкарьов.

Народився майбутній художник у маленькому шахтарському містечку Терни Криворізького району Дніпропетровської області у родині робочого Томаса Олексійовича та викладачки фортепіанного відділу Лариси Олександрівни. Вже з раннього віку батьки прищеплювали хлопчикові любов до мистецтва, знайомили його з шедеврами живопису. Мандруючи по країні, вони традиційно відвідували місцеві музеї, творчі виставки, а потім обговорювали побачене та ділилися враженням від експонатів. Такі екскурсії прищеплювали любов до мистецтва, розвивали творчі навички, залишили у пам’яті багато позитивних емоцій і приємних вражень. У 13 років Андрій почав відвідувати художню студію талановитого художника Євгена Лещенка, нині відомого у світі митця. Саме на його уроках він уперше побачив витинанку та закохався з першого погляду у філігранне паперове мереживо. Хлопець почав зацікавлено вивчати барвисту мову української витинанки, захопився традиціями петриківської витинанки, почав практикувати. Згодом родина Пушкарьових переїжджає до міста Дніпро, де юнак закінчує школу та вступає навчатися на факультет архітектури будівельного технікуму. Вчитель малювання Євген Олександрович пропонує Андрієві продовжити навчання у народного художника Феодосія Гуменюка, якому довелося переїхати до Дніпра через національні ідеї. Здобувши професійну освіту, молодий художник починає випробовувати техніку фактурного малюнка, а також експериментувати в царині сюжетної витинанки.

Тематика робіт Андрія Пушкарьова надзвичайно різноманітна, він намагається переосмислити українську культурну спадщину, звертається до фольклору та народних традицій. Спочатку художник на основі свого задуму продумує композицію витинанки в цілому, потім визначається із формами елементів, які утворюють майбутню композицію. Майстер використовує зрозумілі для глядача форми, які нагадують обриси простих геометричних фігур – трикутника, квадрата, кола. Кожен елемент композиції не дисонує між собою, а створює єдине ціле. Залишаючись вірним техніці, митець застосовує нові композиційні прийоми та засоби художньої виразності, його художні твори цілісні та завершені, виразні й гармонійні. Кожна витинанка тонко передає індивідуальну стилістику майстра, але разом із тим витримана у радіусі дії художніх законів. Така умовність художньої мови збагачує творчий пошук, спонукає до сміливого поєднання образів. Тож кожна творча робота, виконана в народній техніці, має щирий і переконливий. вигляд.

Витинанки Андрія Пушкарьова вирізняються власним неповторним почерком і манерою виконання. Художник власноруч тонує папір, роблячи кольорові розтяжки відповідно до свого задуму, а також активно використовує фактуру. Майже незмінним у його роботах є композиційний принцип симетрії, але вона настільки вдало формує сюжет, що твір сприймається цільно, а не як дзеркальне відображення двох частин. Його роботи можна назвати графічними, або ж вирізною графікою. Образна мова витинанок наповнена етнічною символікою, є прикладом лаконізму форм і мистецької довершеності творів. Художник використовує багаторівневі композиції, відмовляється частково або повністю від симетричного її трактування, використовує тонування паперу й ефекти падаючої тіні для досягнення максимальної просторовості твору. Для витинанок пан Андрій винайшов своєрідну вишукану техніку прорізування та тонування. Композиції митця вражають емоційно наповненим образним звучанням, глибоким філософським змістом і випромінюють потужну енергетику.

Митець вважається одним із найкращих витинанкарів України. Вирізані мереживом з кольорового чи білого паперу квіти, дерева, тварини, козаки й дівчата спонукають глядача до діалогу. Тож твори можна не просто розглядати, а буквально прочитувати все від початку до кінця, послуговуючись своєрідною системою знаків, символів, орнаментацією зображення, багатозначністю семантики, які змушують працювати уяву, генетичну пам’ять, почуття. У роботах митця відчувається метафізичність часу і простору. Витинанки, наче живописні полотна, які відтворюють сюжети з української історії та сьогодення. Головні теми, до яких звертається художник, – Трипілля, язичництво, козацтво та православ’я. Наприклад, роботи «Птахи несуть козацьку пісню», «Козак Мамай», «Родина старого козака», «Лети, як птах, козацька шабля» естетизують борців за долю і волю України XVII століття. Витинанки «На праведну перемогу!», «З хрестом та мечем», «До Небесної Сотні», «Мовна суперечка», «Притча про те, як молодий український півник знищив орла», «Зірки Євромайдану» порушують актуальні сучасні проблеми. Художник спонукає глядача задуматися над загальнолюдськими цінностями: братерською взаємодопомогою у роботі «Підіймайся! Ми тебе тримаємо», спокусою багатством у роботі «Крамар зліва ‒ крамар справа». У творах автора «Ловці риби», «Рибальські байки» проглядається легка іронія. Миротворцями й охоронцями малює пан Андрій янголів і жінок.

Самобутньою є серія картин «Святі лики свого народу», головним героєм яких став кріп, «укроп» – рослина, яка наразі є символом українського патріотизму, незламності, стійкості. Всього в цикл входить 5 робіт, виконані на дуже незвичному золотому картоні. Художник використовував іконописні кольори – червоний, зелений, пурпуровий. Особливою увагою у глядачів виставок користувався триптих із трьох картин «Та, що приносить нам кріп», «Україна. Пробудження», «Янгол з хрестом та птахами». Цікавий досвід роботи митець отримав, коли працював над ілюстрацією до книги Мирослава Дочинця «Розрада-гора». За висловом самого художника, витинанка для нього тотожна з музикою. Своє розуміння музичного ритму та гармонії він переносить на структуру робіт. Завдяки цьому досягається оптимальне співвідношення лаконізму, стриманої стилізації паперового силуету з внутрішнім рухом твору. Наприклад, завдяки систематичному перетину вертикальних дугоподібних ліній, які нагадують архітектонічний принцип готичного собору, створюється піднесене узагальнене звучання у роботі «Соборна Україна». Ритм коротких горизонтальних штрихів долонь і пташиних хвостів візуально тотожний щаблинам сходів, які поступово підіймають погляд глядача вгору до кульмінаційної точки твору, що символічно втілена в образі птаха.

Народна філософія митця

Діапазон творчості Андрія Пушкарьова надзвичайно широкий: малярство, графіка, мініатюра, витинанка, писанка й мистецтвознавчі есеї. Перше знайомство з писанкою у художника відбулось у Львові, на майстер-класі відомого львівського художника Володимира Іванишина. Після скрупульозного вивчення давньої орнаментики та символіки писанки, вдосконалення майстерності, на початку 2000-их з`явилася вже авторська писанка пана Андрія, яка одразу привернула увагу. Писанки художника вирізняються самобутністю й авторським трактуванням загальновідомих символів, налаштовуючи на філософські роздуми кожного, хто знайомиться з його мистецтвом. З орнаментальних мотивів на виробах митця здебільшого переважають фігури людей і тварин. Писанкар вміло комбінує, зображає чоловіків і жінок, подібні до малюнків первісного суспільства, із фігурами коней, риб, півнів, інших птахів. У деяких роботах автор вдається і до традиційних геометричних орнаментальних елементів – решіток, сходинок, крапок.

Писанки пана Андрія – це своєрідне послання до нащадків, у якому осмислено споконвічні проблеми життя та смерті, духовного й тілесного витоків, поєднання Божественного та людського. Кожна лінія на писанках відповідає глибокому мистецькому задумові: це чергування широких і тонких, ледь помітних, ліній, які автор наносить за допомогою пера та писачка. Подекуди білі лінії відтінено чорним кантом, залишеним у результаті відбілювання писанки. У своїх роботах митець користується різними прийомами накладання фарб, по кілька разів відбілюючи яйце, часто поєднує різні відтінки одного кольору, що дозволяє глядачеві сконцентрувати увагу на сюжеті писанки. Художник переконаний, що писанку треба неодмінно потримати в руках, оскільки лише тоді можна відчути фактуру твору, а розгледіти майстерні переходи ліній можливо лише, якщо роздивлятися писанки зблизька. Тло писанок здебільшого коричневе, зелене, чорне, сіре або червоне. Основними кольорами орнаментальних мотивів є жовтий, зелений і синій. Індивідуально-авторським можна вважати використання напівтонів – приглушених й затемнених, вільне використання традицій, схильність до ламаних і кутастих ліній. Цікавий факт, майстер народного мистецтва створює писанки як на курячих, гусячих, так і на страусових яйцях, оригінальний орнамент яких не тільки чарує вишуканістю, а й несе прадавні символи світорозуміння та природи, єднає з традиціями минулого нашого народу.

За плечима Андрія Пушкарьова багатий досвід Всеукраїнських і Міжнародних виставок, в тому числі в Польщі, Литві, США. Він завжди є активним учасником етнічних фестивалів, народних ярмарків, благодійних виставок. Бере участь у наукових конференціях та симпозіумах, публікує статті у спеціалізованих виданнях і етнографічній енциклопедії «Ми українці». Окрім того, його непокоїть спадщина художників, яких не визнали за радянських часів. Так, пан Андрій написав статтю про життя та творчість В. Григор’єва і став автором  документального фільму про творчість В. Лободи. Художник дає інтерв’ю журналістам, про його творчу майстерню знято декілька фільмів, він щедро передає свій досвід юним художникам та намагається популяризувати українське мистецтво на всесвітньому рівні. Його твори зберігаються в музеях світу, України, приватних колекціях. Самобутня творчість Андрія Пушкарьова виявляє нову якість образотворчої культури наддніпрянських художників. Це – ґрунтовний розвиток авангардних винаходів мистецтва, що поєднує архаїчну українську культуру та прогресивний світогляд нашого часу.