Сірко Андрій Григорович
Андрій Сірко: зірка нейрохірургії

Операція на мозку – це як поїздка в
густому тумані на шаленій швидкості. 
Один невірний рух – і трапиться аварія. 

 Андрій Сірко

Йому 42, він – доктор медичних наук, доцент кафедри нервових хвороб і нейрохірургії Дніпропетровської державної медичної академії, лікар-нейрохірург вищої кваліфікаційної категорії, завідувач відділенням нейрохірургії №2 обласної клінічної лікарні ім.І.І.Мечнікова. Відбув стажування у провідних клініках Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Мінська, Німеччини, Англії, Фінляндії, Чехії. Щороку виконує на головному мозку 150–180 операцій IV–V ступеню складності. Автор 230 наукових робіт, 16 деклараційних патентів України на винаходи http://uapatents.com/patents/sirko-andrijj-grigorovich. Андрій Григорович Сірко входить до першого народного рейтингу кращих лікарів України. Колеги називають його зіркою нейрохірургії, пацієнти: ангелом-охоронцем, генієм, лікарем від бога, хірургом із золотими руками.

В Україні війною уражено три покоління людей. Майже щодня лікарня Мечникова приймає поранених бійців. Лікарі «мечки» роблять дива. Але три роки тому життя хлопцям із такими пораненнями медики рятували фактично наосліп. І, як пише на своїй сторінці в Facebook Сергій Риженко, головний лікар обласної лікарні Мечникова https://www.facebook.com/rsa010963, жоден хірург в області не мав досвіду лікування такого роду поранень. Азам військової медицини вчилися в перервах між операціями. Одним із перших був нейрохірург Андрій Сірко

Важко поранених бійців він
практично витягує з того світу

«Нам довелося в найближчі один-два тижні підняти і вивчити досвід лікування поранених, починаючи від Великої Вітчизняної війни, тобто досвід радянської медицини, потім війна в Афганістані, війна в Чечні, війна в Іраку, війна у В’єтнамі», – зазначив Андрій Сірко, нейрохірург. Найскладніші операції дістаються йому. Їх налічується понад 1000. Важко поранених бійців, рани яких несумісні з життям, лікар практично витягує з того світу. 

Андрій Григорович пригадує серпень 2014 р. Тоді з Іловайського котла один за одним прибували поранені, десятки поранених, усі невідомі, двох із серйозними черепно-мозковими травмами доправили на гелікоптері…

Боєць за № 395

Своєю майстерністю 
він вразив американських лікарів 

Андрію Григоровичу Сірку зателефонували з лікарні о четвертій ранку, привезли важко поранених. Серед  них боєць за № 395, який майже не мав ніякої надії на виживання: не було жодних ознак життя – снарядом відірвано шматок кістки з черепа, рани в потиличній області з неприємним запахом, дефект шкіри, висока температура, велика крововтрата. Шанс один зі ста. Цим ранам уже була не одна доба. Як пізніше виявилося, це був полковник Ігор Гордійчук, який керував боєм за взяття висоти Саур-Могила і якому генеральські погони і Зірку Героя вручили на 25-ту річницю незалежності України.

Його оперував Андрій Сірко, також було задіяно до десятка інших лікарів. Після Дніпра полковника перевезли до Києва, де зробили ще 12 операцій. Рік він відновлювався в США. Повернувся зі Штатів два роки потому на візку і продовжує тренуватися щодня.

Як розповідає дружина Ігоря, в США лікарі побачили епікриз і були дуже здивовані, як лікарям вдалося повернути до життя такого хворого, з такими важкими пораненнями, як Ігор переніс все це, знаходячись два з половиною дні  на полі бою. А ще сказали, що схиляють низько голови перед українськими лікарями. 

Ігор Гордійчук наголошує, що його життя врятували саме в Дніпрі, в лікарні Мечникова, професіонали з великою букви, таким за життя треба ставити пам’ятник. 
Ще одне врятоване життя – це гордість і особиста перемога Андрія Сірка.

Боєць за №173

Цей стан називається термінальним,
тобто несумісним із життям…

У бійця, якого доправили в обласну лікарню Мечникова просто с поля бою під Саур-Могилою, обличчя і голова були вкриті кривавою кіркою, а поверх пов’язки, на руці –порядковий номер 173. Це був Віктор Бердник. https://health.fakty.ua/197878-nejrohirurgi-travmy-bojca-byli-nesovmestimy-s-zhiznyu-no-my-reshili-risknut

Андрій Сірко згадує, що не могли визначити його вік, у пораненого практично не було чола, всередині мозку – уламки кісток, гематоми, пошкоджені численні судини. До всього у чоловіка були осколкові поранення спини, ліктьового суглоба і стопи. Він перебував в комі третього ступеня. Цей стан називається термінальним, тобто несумісним із життям. Дихання пораненого підтримувалося за допомогою апарату штучної вентиляції легень, тиск був критично низьким, величезна втрата крові. Ні на світло, ні на біль пацієнт не реагував, рефлекси були відсутні... У подібних ситуаціях, згідно з протоколом, операція протипоказана. Людина її просто не перенесе. «Це марно», – сказав собі лікар. І... велів колегам готувати пацієнта до операції. Завдяки професіоналізму лікарів і диву Віктор вижив і повернувся до сім”ї.

Операція виявилася навіть складнішою, ніж припускав Андрій Сірко. «Чоловікові пощастило, що осколок увійшов чітко між двома найважливішими центрами лівої півкулі (один дозволяє говорити, інший – розуміти зміст слів), і вони не постраждали. На щастя, осколок не зачепив очні нерви. Однак поранений близько шести годин перебував на полі бою, і інфекція вже могла проникнути в мозок. Але все-таки ми сподівалися на краще. Після декількох годин операції я побачив, що судини мозку стали наповнюватися кров’ю, запульсували, а значить, все пройшло добре.

Наступного дня я прийшов на роботу і відразу – до пацієнта з номером 173. Поправив йому пов’язку на голові, а той раптом відкрив очі! Погляд був відчужений, однак чоловік дивився. І це було дивом! – Втім, ніяких інших реакцій ще не було. Але вже в другій половині дня, коли я зайшов в палату і стиснув руку цього пацієнта, він відповів мені таким міцним рукостисканням, що я зойкнув. І мало не застрибав від радості, як хлопчисько: «Значить, буде жити!» До вечора наш хворий вийшов з коми. Правда, сказати, хто він і звідки, ще не міг.

Рідні чоловіка кілька днів не могли з ним зв’язатися. Коли дізналися, то першою примчала сестра Віктора. Підійшовши до ліжка з табличкою «невідомий», вона припала до грудей чоловіка: «Це він!» Потім приїхав батько.  Вони з дружиною цілими днями сиділи під дверима реанімації, чекали кожної новини. Завдяки старанням лікарів і молитвам рідних пацієнт швидко йшов на поправку: почав пізнавати членів сім’ї, виконувати прості прохання, а уже через місяць він ходив, нормально говорив». 

34-річний мешканець Кіровоградської області Віктор Бердник, у якого практично не було шансів на життя, вже повернувся до родини.
 
Успішно проведена операція – особиста перемога лікаря-професіонала Андрія Сірка, який здатний цілодобово не відходити від операційного столу, витягуючи людей буквально з того світу. Нейрохірург не має права на помилку «Операція на мозку – це як поїздка в густому тумані на шаленій швидкості. Один невірний рух – і трапиться аварія».

Надскладна операція

А пацієнт вже на другий день 
після операції піднявся з ліжка…

Серпень 2015 р. Операція на головному мозку у пацієнта – 56-річного Олександра. Нейрохірург лікарні Андрій Сірко виклав у соцмережу фотографії, зроблені під час складної операції.

На своїй сторінці у Facebook лікар повідомляє про діагноз: «Виявлена гігантська пухлина головного мозку. Слава Богу, що доброякісна – менінгіома ріно-ольфакторной ямки з поширенням на майданчик клиноподібної кістки і горбок турецького сідла, компресією зорових нервів».

Спокою пацієнта можна було лише позаздрити. Незважаючи на попередження лікарів про можливі ускладнення, Олександр був впевнений, що операція відбудеться успішно. Чоловік навіть нічого не сказав про страшний діагноз родичам і не попередив їх про майбутню операцію.

«Питаю: "А родичі хоча б у день операції або після неї приїдуть?" Відповідає: "Навіщо? Якщо ліки купити – піду сам. Скажу, що операція пройшла, коли будете виписувати". А про себе думаю – мені б таку 100% впевненість в успішному результаті. Знаю кожен етап до дрібниць. Знаю, що головне зберегти артерії, обплетені пухлиною», – говорить нейрохірург.

Медикам лікарні ім. Мечникова вдалося повністю видалити пухлину, зберегти всі судини і мозкові структури. А пацієнт вже на другий день після операції піднявся з ліжка.

«Заходжу на другий день після операції в палату, а хворого немає. Питаю: "А де Олександр?". Сусіди по палаті відповідають: "Пішов в їдальню, а може і покурити". Я, чесно кажучи, в шоці. Приходить, питаю: "А як же постільний режим на три доби?". Спокійно відповідає: "У мене все добре, я вам говорив. Навіть зір став кращим. Зник темний круг в правому оці, бачу набагато краще», – розповів лікар

«Майор зобов’язаний вижити»

«...Ігор, 50 років, майор із Ужгорода. Поранення отримав при виконанні бойового завдання в селищі Дослідне Донецької області. Осколок зруйнував повністю лобову кістку, пошкодив головний мозок. Андрій Сірко провів унікальну операцію з порятунку життя. Попереду надії. «Майор зобов’язаний вижити», – кажуть під ранок втомлені хірурги», – пише Сергій Риженко

За його словами, вночі привезли трьох бійців, «найважчим» був Ігор Анатолійович Звезденкін (позивний «Звезда») – боєць 4-го батальйону 128-ої бригади.

У лікарні ім. Мечникова бувають дні коли мовчать сирени, немає бортів із пораненими. Але коли знову прибувають, найважчих продовжує оперувати Андрій Сірко.

Десятки людей низько вклоняються талановитому хірургові Андрію Григоровичу Сірку та його команді, про яких знає світова спільнота нейрохірургів, які рятують життя наших Героїв!