Виноградов Андрій Павлович
Андрій Виноградов: професор-зачинатель двох наукових шкіл в Україні

Народився 14 жовтня 1875 року в м. Суздаль в Росії, помер 2 листопада 1933 року у м. Донецьку. Професор, доктор технічних наук, зачинатель наукових шкіл прокатників і термістів у вітчизняній металургійній науці. Працював у Катеринославському вищому гірничому училищі, Дніпропетровському та Донецькому металургійних інститутах.

Андрій Павлович Виноградов народився 14 жовтня (н. ст.) 1875 р. у місті Суздаль в Росії в родині чиновника. Після успішного закінчення гімназії майбутній вчений був відправлений для проходження військової повинності в Шуйському повіті Володимирського намісництва. У 1897 році час проходження військово-лікарської комісії був визнаним повністю непридатним до неї та звільнений назавжди від військової служби. Це засвідчує запис у «Формулярному спискові про службу» (далі – «Формуляр»), який авторові статті пощастило дослідити у фондах народного музею історії ДМетІ у липні 2023 року. Цей вельми пізнавальний документ було укладено у травні 1918 року й у ньому позначено, що гірничий інженер Андрій Павлович Виноградов на той час обіймав посаду доцента по кафедрі металургії Катеринославського гірничого інституту (КГІ).

Тепер, спираючись на вказане документальне джерело, відтворимо події життя вченого, починаючи від 1899 року. 4 червня (ст. ст.) 1899 року остаточно прийнято рішення про започаткування у Катеринославі вищого гірничого училища (КВГУ) – першого закладу вищої технічної освіти на наших теренах.

Вступні іспити до нового навчального закладу проводили члени приймальної комісії, відібрані з числа викладачів місцевої гімназії та реального училища. Екзаменаційна сесія розпочалась 15 вересня, і до неї було допущено 177 чоловік із 352 осіб, які подали заяви. Для навчання було зараховано лише 77 чоловік. Тобто як би ми нині сказали, конкурс до нового навчального закладу в перший рік склав 5 осіб на місце. Серед щасливих першокурсників був і студент Андрій Виноградов.

Власне відкриття КВГУ відбулось 30 вересня (13 жовтня н. ст.) 1899 р. Для занять були виділені кімнати у приміщенні Потьомкінського палацу, а в самому навчальному закладі заняття відбувались за кабінетною системою, адже у перші роки кафедр не було створено, існували лише два відділення – гірниче та заводське. Керівником останнього було призначено на початку 1900 року талановитого інженера-металурга і педагога, випускника Петербурзького гірничого інституту Михайла Олександровича Павлова – у майбутньому видатного вченого-академіка.

У 1903 році відбувся перший випуск. Завершили КВГУ 16 чоловік – 8 отримали дипломи гірничих інженерів, а інші 8 – інженерів-металургів. Серед останніх був і Андрій Павлович Виноградов (диплом № 6990 від 13 листопада 1903 р.), який під час навчання виявив неабиякий талант до наукової праці та був рекомендований до залишення на роботу в кабінет металургії.

Та молодий гірничий інженер не поспішає відгукуватися на заманливу пропозицію викладачів училища, а вирішує набути практичного досвіду, працюючи на Олександрівському металургійному та заводі Гантке у Катеринославі. За радянської доби ці підприємства мали назви ДМЗ ім. Петровського та НТЗ ім. К. Лібкнехта.

Із 1 серпня 1907 року А.П. Виноградова було запрошено до КВГУ на посаду асистента кафедри металургії. Молодий інженер погоджується, адже в його особистому житті також відбулись чималі зміни. Як випливає з інформації у «Формулярі», 8 січня 1903 року ще студент Андрій Виноградов одружився з донькою протоієрея Анною Федорівною Лебедєвою, яка народилась 25 січня 1878 року. В щасливому шлюбі у молодят народилося троє дітей: старший син Федір – 1 вересня 1904 року; донька Олександра – 11 липня 1906 року та молодший син Гліб – 2 травня 1908 року.

У професійному житті вченого відбувалось кар’єрне зростання. Із перетворенням КВГУ в 1912 році на гірничий інститут А.П. Виноградов отримує підвищення й обіймає посаду старшого лаборанта кафедри металургії. Як талановитому вченому йому було надано право на відрядження у складі делегації на з’їзд діячів гірничої, металургійної та машинобудівної справи, який відбувався у Санкт-Петербурзі з 21 грудня 1912 по 7 січня 1913 року.

Від 1 січня 1913 року А.П. Виноградова призначено на посаду в.о. доцента кафедри металургії КГІ. Нова посада передбачала відрядження на літні місяці на підприємства Поволжя та Уралу на яких виготовляють мідь. Під час зборів працівників гірничого факультету КГІ 22 листопада 1917 року А.П. Виноградова обрали на посаду доцента кафедри металургії. Наполеглива праця вченого двічі у цей період була відзначена урядовими нагородами: у 1908 році орденом Святого Станіслава ІІІ-го ступеня та орденом Святої Анни ІІІ-го ступеня у 1915 році.

У 1919 році А.П. Виноградов захистив дисертацію «М’який булат та походження булатного візерунку» й отримав вчене звання ад’юнкта металургії та був призначений професором. У 1920 році професора Виноградова Наркоматом просвіти призначено на посаду заступника директора Катеринославського гірничого інституту з навчальної роботи. Починається насичений повсякденними важливими педагогічними та науковими справами етап в житті вченого. Від липня 1921 року А.П. Виноградов керує створеною ним же кафедрою механіко-термічної обробки металів. При ній же створено і першу в Україні металографічну лабораторію, а задачі термомеханічної обробки прокату стали надзавданням для металургійної науки й дотеперішнього часу.

Крім того, професор Виноградов виявляє себе талановитим лектором і невтомним пошуковцем талантів серед обдарованої студентської молоді. У 1920-х він очолює металургійну предметну комісію, читає лекції з курсу прокатного виробництва, керує процесом дипломного проєктування у вечірніх робітничих технікумах при Брянському та Дніпровському металургійних заводах. Невтомно читає лекції на курсах підвищення кваліфікації інженерів і техніків. Саме професора Виноградова можна по праву вважати тією людиною, яка відкрила світ науки для студентів Олександра Чекмарьова, Кирила Стародубова та Павла Ємельяненка. Згодом ці молоді люди перевершили своїми досягненнями вчителя.

Професор Виноградов 1925 року їздив в наукове відрядження до Німеччини – знайомився на металургійних заводах з досвідом роботи колег. Ця поїздка за декілька років виявиться для нього фатальною.

У серпні 1927 року А.П. Виноградова призначають уповноваженим Головнауки Народного комісаріату просвіти. У 1928 році під його егідою вийшов друком «Вісник науково-технічного студентського гуртка» – предтеча створеного ним же роком пізніше журналу «ДоМеЗ» («Достижения металлургии в СССР и заграницей»), який уже 1930-го року викликав шквал критики ленінградських і московських вчених через свою надмірну популярність серед читачів. Виявилося, що тираж цього, по-суті, місцевого видання перевищував наклади багатьох аналогічних столичних видань, причому разом узятих.

При утворенні влітку 1930 року Дніпропетровського металургійного інституту професор Виноградов призначений завідувачем заснованої ним новоствореної кафедри прокатного виробництва та металографії.

На початку 1931 року вчений був заарештований НКВС за звинуваченням як «німецький шпигун». У застінках НКВС зазнав тяжких моральних і фізичних тортур. Звинувачення повністю відкинув, своєї вини не визнав, і був звільнений.

Від серпня 1931 року він викладав у Донецькому металургійному інституті (ДМІ), обіймаючи посаду завідувача кафедри прокатки. У 1933 році професора Виноградова було обрано на посаду заступника директора ДМІ. За значні досягнення у роботі 1 листопада 1933 року нагороджено грамотою та званням ударника.

2 листопада 1933 року професор Андрій Павлович Виноградов помер від інфаркту.

Перу вченого загалом належать близько 40 наукових праць у галузі прокатного виробництва та металографічних досліджень: монографій, статей, навчальних посібників.

Гідним продовжувачем справи батька виявився молодший син вченого Гліб, який у 1933 році закінчив ДМетІ та працював на виробництві (1934–1939 рр.), а згодом у наукових установах в м. Маріуполі, Ленінграді та Києві. У 1965 році захистив докторську дисертацію, а наступного року отримав звання професора. Від 1967 до 1983 року – був завідувачем відділу прокатки порошків у Інституті проблем матеріалознавства АН УРСР (м. Київ) в якому працював з 1957 до 1985 року. Професор Гліб Андрійович Виноградов створив оригінальні стани для прокатки сипких матеріалів та відділ прокатки виробів із металевих порошків; обладнав єдину в СРСР спеціалізовану лабораторію спеченого прокату. Розробив теорію та технологію основи прокатки сипких тіл.

Титульне фото Виноградов А.П., гірничий інженер 1912 р.