Синявський Антін Степанович
З раннього періоду життя і діяльності Антона Синявського

Історія розпорядилися так, що А.С. Синявський не увійшов до числа корифеїв української науки. Він, за влучним висловом професора Г.К. Швидько, залишається, немовби, «в тіні» більш відомих своїх сучасників, таких як М.С. Грушевський і Д.І. Дорошенко. Хоча, саме Антіна Синявського можна вважати одним з авторів схеми української історії, а також зачинателем нового напрямку в українській науці – економічної географії. 

У 1891 р. А.С. Синявський виклав схему руської (української) історії в рецензії на книгу А.О. Барвінського «Ілюстрована історія Русі від найдавніших до нинішніх часів». Вона, навіть в деталях, нагадувала відому нині схему української історії М.С. Грушевського, яку він оприлюднив у 1892 р. незалежно від А.С. Синявського. Обидва вони добре знали один одного, товаришували і листувалися. Більше того, В.М. Заруба, наводячи факти, стверджує що А.С. Синявський мав на М.С. Грушевського неабиякий вплив. Перу А.С. Синявського також належать перші у вітчизняній науці розробки в галузі геоекономіки.

Коли Антін Синявський навчався у Київському університеті, то потрапив під нагляд поліції за участь у різних політичних акціях. Зокрема, у 1885 р. він брав участь у збиранні коштів для політичних засланців і потрапив під нагляд начальства Київського навчального округу.

У досьє А.С. Синявського, яке зберігається в Державному архіві Російської федерації, зазначалося, що в період навчання він належав до Львівського революційного гуртка, членами якого були відомі громадські і політичні діячі М.П. Драгоманов (1841–1895), В.Л. Бурцев (1862–1942), В.К. Дебагорій-Мокрієвич (1848–1926), Б. Вислоух і К.І. Арабажин (1865–1929). Останній називається близьким приятелем Антона Синявського. На переконання С.І. Білоконя, ідеї одного з членів гурта – М.П. Драгоманова мали сильний вплив на формування політичних поглядів А.С. Синявського.

За причетність до діяльності гуртка А.С. Синявський був «підданий адміністративному дізнанню», інакше кажучи, допитаний поліцією, а в його квартирі був здійснений обшук. В.М. Заруба вказує, що Антін Синявський був заарештований у серпні 1889 р. за те, що допомагав доправляти зі Львова до Києва нелегальну літературу. У тому ж році за участь у гуртку «Вільна Україна» він відбув двохмісячне заслання в м. Шенкурськ Архангелогородської губернії.

Відбувши заслання, А.С. Синявський їде до Одеси, де вступає на юридичний факультет Новоросійського університету. Тут в Одесі Антін Синявський перебував під пильним наглядом жандармів як «особа сумнівної благонадійності». В.М. Заруба зазначає, що А.С. Синявський переїхав до Одеси у січні 1890 р., у той же час в доповідній записці Департаменту торгівлі і мануфактур Міністерства фінансів в Департамент поліції вказано, що він слухав курс юридичних наук в Одесі з 1889 р.¹

Ще до закінчення курсу А.С. Синявський намагався влаштуватися хоча б на якусь роботу, оскілки навіть навчання оплачував його батько. Згідно даних, які наводить В.М. Заруба, Антін Синявський завдяки Л. Смоленському влаштовується працювати до Вищих жіночих курсів, які пізніше були реорганізовані в Одеське комерційне училище. Однак у довідці в Департамент поліції зазначено, що піднаглядний А.С. Синявський призначений викладачем Одеського комерційного училища 1 липня 1894 р. Втім, ці дві інформації можуть і не суперечити одна-одній. 

Загалом, якщо вірити джерелам, А.С. Синявський протягом 1893–1898 рр. неодноразово міняв місце роботи і проживання. 28 травня 1893 р. попечитель Одеського округу призначив його позаштатним викладачем Одеської 6-ти класної гімназії. В тому ж році йому було дозволено викладати в піхотному юнкерському училищі.

У липні 1893 р. поліція фіксує перебування А.С. Синявського в Богичанах Кишинівського повіту Бессарабської губернії, де він оселився на деякий час. Після цього він повертається до Одеси, щоб зайняти місце викладача у згаданому вище комерційному училищі.

На початку березня 1894 р. А.С. Синявський вже у м. Бахмут Катеринославської губернії, де викладає латинську мову в Бахмутській прогімназії. Політикою він тут не займався. Принаймні поліція за ним нічого протизаконного не помітила. Будучі в Бахмуті, А.С. Синявський клопотався про дозвіл на здачу іспиту в Харківський юридичній випробувальній комісії для отримання диплому.

Сам факт перебування Антіна Синявського в Бахмуті мало чим примітний. За своє життя Антін Степанович змінив безліч місць проживання і роботи, які по різному вплинули на його біографію. Але для нас важливий той факт, що задовго до переїзду до Катеринослава вчений кілька місяців мешкав у межах губернії, в якій провів найяскравіший період свого життя. Тож знайомство з Катеринославською губернією для нього сталося за сім років до того як він очолив Катеринославське комерційне училище.

Цілком ймовірно, Бахмут не дуже подобався А.С. Синявському, оскільки у червні 1894 р. він виїздив до Одеси, а потім повертався назад до Бахмута, як зазначено в документі, «на постійне місце проживання».

Уже у жовтні 1894 р. А.С. Синявський знову в Одесі, про що начальник жандармського управління доповідав в Департамент поліції. Справа в тому, що саме з серпня місяця він був допущений до викладання в приватному комерційному училищі Г.Ф. Файга. Можливо, що запрошення викладати в училищі було пов’язане з перетворенням прогімназії Г. Файга на семикласне комерційне училище з перепідпорядкування з відання Міністерства Освіти у відання Міністерства фінансів, яке ліберальніше ставилося до процесу навчання. До речі, свого часу в училищі Г. Файга навчався Леонід Утьосов, виключений з нього у 1909 р. за бійку.

Якщо вірити даним вміщених В. Корченовим, училище Г. Файга було притулком для заможних молодих людей, яких вигнали за нездатність навчатися або за погану поведінку з інших навчальних закладів і не лише Одеси. За великі гроші тут можна було отримати атестат зрілості, який відповідав курсу реального училища. Гадаємо, що це училище як ніяке інше підходило для молодого викладача А.С. Синявського, який перебував під наглядом поліції за «погану поведінку», чим дещо нагадував учнів училища. Напевно А.С. Синявський зарекомендував себе непоганим спеціалістом, оскільки вже у березні 1897 р. він був призначений директором училища.

Однак А.С. Синявський очолював це училище не тривалий час. Уже у 1898 р. він перебував на посаді директора Згежського комерційного училища. Місто Згеж (Zgierz) знаходилося в Лодзинському воєводстві Царства Польського. В.М. Заруба в своїй монографії наводить факт перебування А.С. Синявського на посаді викладача в комерційному училищі в Лодзі у вересні 1896 р. Наскільки корелюються ці два факти важко сказати. Можливий варіант, коли вчений працював в обох місцях, оскільки в Лодзі теж діяло комерційне училище. Щоправда, є свідчення, що комерційне училище в Лодзі відкрилося лише у 1898 р. Отже, цей факт потребує додаткової перевірки. Саме в Згежі після тривалих прохань з А.С. Синявського, нарешті, зняли поліційний нагляд, в якому, як висловився начальник Департаменту поліції, «не зустрічається необхідності». 

Окрім документів, які стосуються професійної кар’єри А.С. Синявського у фондах Департаменту поліції відбилися документи, які стосуються також його сім’ї. 

Батько Антона Синявського Степан Іванович – священик села Веприк, звідки Антін був родом. У батька була рідна сестра Марія, одружена з чиновником Клидановським, мала у шлюбі з ним четверо дітей: синів Олександра і Костянтина та доньок Марію і Лідію. Матір – Катерина Львівна походила зі священицького роду Погарецких. Брат матері Віктор Львович на момент навчання Антіна був начальником станції «Боярка» Південно-Західної залізниці, був одружений з Марією Ільницькою, від якої мав сина Євстафія. Сестра матері Марія Львівна була одружена зі священиком села Улашівка Таращанського повіту Київської губернії Тарасом Грушевським.

Сам Антін Синявський перший свій шлюб² уклав в кінці червня 1894 р. Він вінчався в Одесі з донькою дворянина Зінаїдою Віталіївною Зорич.

У даній публікації представлені маловідомі та невідомі факти з біографії А.С. Синявського, які проливають світло на складний етап в його житті, коли він перебував під наглядом поліції. Документи свідчать, що Антін Синявський через статус «не благонадійного» мусив часто міняти місце роботи. Однак його знання і професійні якості все ж далися взнаки і він зміг посісти доволі високі посади в системі середньої освіти. Напевно, свою роль зіграв і той факт, що він заховав свої політичні симпатії, довівши свою законослухняність. 

Також цікавими є дані про його найближче родинне оточення, яке переважно належало до духовного стану. Хоча А.С. Синявський не належав до дворянства, обидві його дружини мали дворянське походження. 

Примітки: 

1. Можливо у документі помилка, бо він складався через 10 років після події, а можливо, що А.С. Синявський просто слухав курс, а поступив до університету у 1890 р., як на це вказує В.М. Заруба.

2. В.М. Заруба подає дані про шлюб А.С. Синявського з донькою землевласника Катеринославської губернії Ніною Григорівною Гаркушевською. Шлюб був укладений у 1904 р.