Бразоль Дмитро Никонович
Перший голова земської управи Дмитро Никонович Бразоль

З роду дворян-землевласників

Рід Бразолів належить до української козацької старшини. Предок Д.Н. Бразоля Василь Трохимович Бразоль (1723 – бл. 1803 р.) був значковим товаришем Гадяцького полку і сотником Грунським. Батько Никон Григорович (1800-?) за списком дворян Олександрівського повіту 1853 р. мав чин поручика, володів маєтком площею 9 213 дес. землі, в повіті не мешкав. 

Дмитро Никонович народився 9 травня 1832 р. у родині Никона Григоровича і Єлизавети Павлівни Бразолів (Є.П.– в дівоцтві Хандалєєва) в маєтку своєї матері біля с. Хандаліївка Павлоградського повіту. Визначенням Катеринославського дворянського депутатського зібрання від 25 вересня 1844 р. внесений до 3-ї частини родовідної книги дворян Катеринославської губернії, що було затверджено Департаментом Герольдії у 1845 році. Згідно списку дворян Олександрівського повіту 1859 р. він володів 77-ма кріпаками та маєтком площею 4 245 дес. землі, мав чин поручника, документів про відставку не надавав. Внесений до 3 частини родовідної книги дворян Катеринославської губернії, мав право брати участь у виборах депутатів до дворянського зібрання а також брати участь у його роботі.

Що стосується освіти Дмитра Никоновича, то у 1850 р. він закінчив Катеринославську класичну гімназію. У своїй Залив’янській економії активно займався землеробством, за що у 1861 р. обраний дійсним членом Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії.

У 1866 р., з початком роботи новоутворених земських установ, поручник Д.Н. Бразоль увійшов до числа гласних першого губернського земського зібрання, від дворян-землевласників Олександрівського повіту. Брав участь у роботі першого, другого чергових, а також надзвичайного (25.02.–4.03.1868 р.) губернських земських зібрань.

Обраний в голови більшістю

На одному із засідань першого чергового губернського земського зібрання, яке відбулося 20 вересня 1866 року, обраний головою губернської земської управи. У повідомленні катеринославського губернатора до міністра внутрішніх справ зазначалося, що „обраний головою Бразоль, поміщик Олександрівського повіту; він досі не брав участі в громадських справах і тому його напрямок залишається не з’ясованим”.

Судячи з усього, Д.Н. Бразоль користувався серед колег земців повагою. В день закриття перших губернських земських зборів 29 вересня 1866 року до Дмитра Никоновича від імені земства звернувся гласний від Ростовського повіту Іван Онисимович Янович: „Жереб поставив вас, Дмитре Никоновичу на чолі губернського земського управління. Перед вами багато роботи, а скільки саме, ми через новизну справи не можемо визначити. Ви обрані в голови більшістю. Більшість любить і поважає вас за прямий, спокійний і миролюбний напрямок думок. Напучуємо вас і ваших співробітників, членів управи, одностайним дружнім бажанням досягти повного успіху в майбутній праці й здійснити для нашої губернії благо”. 

Подання у відставку

Головування Д.Н. Бразоль в управі було не тривалим. Вже 2 грудня 1867 р. Д.Н. Бразоль і вся управа в повному складі подали у відставку. Причиною цьому послужила неузгодженість дій членів новоутвореної управи, а також негативний висновок ревізійної комісії губернського земського зібрання.

Один із членів управи – гласний від Павлоградського повіту Семен Олексійович Коростовцев, на якого було покладено обов’язок завідування богоугодним закладом, побачив порушення права управи на безпосереднє управління справами богоугодного закладу. В заяві до Катеринославського губернського земства він виклав своє бачення проблеми. Проблема полягала в тому, що старший лікар богоугодного закладу Стадіон здійснював постачання закладу із порушеннями, на що С.А. Коростовцев звернув увагу управи. Однак управа не відреагувала належним чином, більше того остання звинуватила С.А. Коростовцева в дріб’язковості. В результаті він відмовився виконувати обов’язки члена управи через те, що „... управа, видаючи свого члена, який їй не догодив, на образу без покарання будь-якій сторонній особі, принижує гідність звання члена” (управи – І.К.). Д.Н. Бразоль та ще один член управи І.Д. Яковлєв виправдовували свої дії, справа набула розголосу. Свою роль зіграв також негативний висновок ревізійної комісії. „Дії та результати діяльності управи не відповідають очікуваним”, – мовилося у звіті комісії ”. Хоча висновок комісії в цілому був задовільний і земство висловило довіру членам управи, весь склад управи подав у відставку.

Втім Д.Н. Бразоль, хоча й відмовився виконувати обов’язки голови управи,  погодився стати почесним членом управи. На надзвичайному зібранні губернського земства 28 лютого 1868 р. він прийняв на себе цей обов’язок. Після обрання, він звернувся до зібрання зі словами: „Одностайне обрання мене на посаду почесного члена управи доводить мені, що з вашого боку я не бачу жодного незадоволення моєю колишньою діяльністю на посаді голови управи”. Втім, не зважаючи на довіру, Дмитро Никонович не затримався серед губернських гласних.

Харківський період життя

З 1869 р. Д.Н. Бразоль не брав участі в роботі Катеринославського губернського земства. Швидше за все він переїхав на постійне місце проживання до Харкова, де мав власний будинок. У жовтні 1876 р. відставний поручник Дмитро Никонович Бразоль подав прохання до Харківського дворянського депутатського зібрання внести його до родовідної книги дворян Харківської губернії, на підставі того, що він володів будинком у Харкові вартістю 20 тисяч рублів сріблом. 12 жовтня 1876 р. Харківське дворянське депутатське зібрання внесло Д.Н. Бразоля до 3-ї частини родовідної книги дворян Харківської губернії.

Подальша доля Д.Н. Бразоля, на жаль, не з’ясована. Відомо лише, що на 1908 р. він був одружений з Ганною Миколаївною Фелькнер, мав дітей. 

Хоча перебування Д.Н. Бразоля в складі земських установ Катеринославської губернії не було тривалим, його діяльність була помітною і корисною. В Олександрівському повітовому земському зібранні надзвичайної лютневої сесії 1868 р. згадували, що діяльність Д.Н. Бразоля позитивно відобразилася на потребах повітового земства, тому вихід його зі складу зібрання був доволі відчутним.