Будник Василь Сергійович
Легендарний конструктор Василь Будник

Будник Василь Сергійович один із видатних ракетобудівників і винахідників Дніпропетровщини. Народився Василь Сергійович 24 червня 1913 р. у с. Семенівка Чернігівської губернії. Після завершення навчання в Мінському архітектурно-будівельному технікумі, а потім – у Московському авіаційному інституті (1940 р.) молодий спеціаліст почав працювати в КБ авіаконструктора С.В. Ільюшина над створенням систем озброєння літаків-штурмовиків ІЛ, і саме тут уперше отримав урядову відзнаку – медаль «За трудову діяльність». Ця нагорода стимулювала молодого інженера до ще більших звершень. Так, 1943 р. почалася робота в НДІ-1 над проєктом перспективного штурмовика з реактивним двигуном. Через два роки роботи в НДІ В. Будника відправляють разом зі спеціальною комісією до Німеччини, переймати досвід роботи над балістичною ракетою ФАУ-2.

По поверненні з Німеччини інженера призначили заступником С. Корольова, Головного конструктора з конструкції бойових ракет у Центральному науково-дослідному інституті НДІ-88. З метою вибору заводу для серійного виробництва перших радянських бойових ракет була утворена Урядова комісія, до складу якої увійшов В.С. Будник. Він активно відстоював думку щодо вибору Дніпропетровського автомобільного заводу для виробництва ракет.

У 1951 р. В.С. Будника призначено на посаду Головного конструктора серійного ракетного заводу № 586 в Дніпропетровську. Його головним завданням стала організація серійного виробництва перших радянських бойових ракет Головного конструктора С.П. Корольова. У 1952 р. інженер доручив групі конструкторів почати проєктні розробки власної ракети на висококиплячих і довгозбережуваних компонентах палива з автономною системою керування. Молодий творчий колектив під його керівництвом розробив ескізний проєкт принципово нової стратегічної ракети Р-12, що стало проривом у галузі стратегічних озброєнь. На основі цих розробок у 1954 р. серійне конструкторське бюро заводу було перетворено на ОКБ № 586 (КБ «Південне»). Першим заступником Головного конструктора і начальника ОКБ-586 стає В.С. Будник. Під його керівництвом і за безпосередньої участі розроблено і здано на озброєння стратегічні ракети Р-12, Р-14 і Р-16. На базі даних розробки КБ «Південне» в 1959 р. був створений новий вид Збройних сил СРСР – Ракетні війська стратегічного призначення (РВСП).

Саме за його участі та правильної організації роботи було підготовлено і створено такі моделі ракет як: «Космос», «Інтеркосмос», «Циклон-2», «Циклон-3». B.C. Будник завжди надавав великого значення науковому забезпеченню робіт, підготовці інженерних і наукових кадрів. За його безпосередньої участі в Дніпропетровському університеті в 1951 р. був створений фізико-технічний факультет для підготовки фахівців з ракетно-космічної техніки.

З 1971 р. ученийй працював в Інституті технічної механіки Академії наук України, де він керував дослідженнями з оптимального проєктування ракетно-космічних систем. Василь Сергійович підготував цілий ряд кандидатів і докторів наук.

Разом із колегами по Інституту механіки В. Будник ужив заходів для підсилення всіх напрямків діяльності. А саме: отримання додаткових джерел фінансування, примноження наукових та інженерних кадрів, оснащення сучасною обчислювальною технікою, створення власного дослідного виробництва, покращення науково-технічного інформаційного забезпечення шляхом включення відділення в систему НТІ оборонних галузей країни.

Василя Сергійовича завжди виділяла невгамовна енергія та цілеспрямованість, вимогливість і організаторський талант, копіткий і системний підхід до роботи, широкий науковий і технічний кругозір, сміливість у прийнятті рішень, вміння виокремити головне і сконцентрувати зусилля на виконанні поставлених задач.

Василь Будник, без сумніву, був визначною постаттю ракетно-космічної галузі та, як завжди, за будь-яким сильним чоловіком стоїть не менш сильна жінка. Крізь час, життєві негаразди, радощі та сум В. Будника завжди супроводжувала, його кохана дружина Віра Іванівна.

Свою другу половинку Василь Сергійович зустрів у Московському авіаційному інституті і більше не розставався із нею. З тих пір вони завжди були разом: у відрядженні, на відпочинку, на святах, всюди. Їхнім стосункам можна було лише по-доброму позаздрити. Вони зберегли свої почуття крізь часи, прожили разом більш ніж 60 років, виховали двох чудових синів, один із яких пішов батьківським шляхом і став інженером ракетної галузі.

Але для нашої бібліотеки родина Будників – не лише видатні інженери. Для нас вони, в першу чергу, друзі, читачі, активісти бібліотечної справи. Віра Іванівна свого часу була активною учасницею книжкового клубу «Літературна вітальня». 35 років безперервної участі в усіх заходах клубу, організації творчих вечорів і створенні неповторної атмосфери камерної розмови серед десятків людей. Її улюбленими поетами були Суворов та Іванов. Якось у клубі готувався вечір поезії Іванова, а Віра Іванівна напередодні потрапила до лікарні. Через це було вирішено перенести засідання клубу. Але вона навіть у лікарні готувала свій виступ, аби вечір був чудовим. І таки підготувала захід, який запам’ятався всім учасникам ще на довгий час. Вона була талановитим декламатором віршів, які бездоганно знала напам’ять.

Як Василь Сергійович, Віра Іванівна також намагалася завжди допомагати молодим талантам. Так, завдяки їй світ побачив збірку віршів поетки Ксенії Пінягіної, а в межах засідання літературного клубу вона влаштувала для молодої авторки творчий вечір.

Якщо запитати друзів родини: «Чим вам запам’яталася родина Будників? Кожен із них?», то відповідь буде дружною. У Віри Іванівни завжди був «живий», зацікавлений погляд, її очі завжди сяяли. Василь Сергійович же був дуже сором’язливим, закоханим у свою роботу, з таким же зацікавленим поглядом на світ, як і дружина. А їхні стосунки вражали кожного, хто хоч раз із ними зустрічався. Один до одного вони зверталися лише ніжно, інтелігенто і з повагою.

Таким його пам’ятали товариші та колеги, таким він залишиться в пам’яті суспільства. Його внесок у ракетнобудівну і навчальну галузі Дніпропетровщини та всієї України важко переоцінити. Тож, ми дуже раді, що нашому бібліотечному колективу пощастило бути особисто знайомими з родиною Будників.