Чабан Микола Петрович
Микола Чабан – дослідник, журналіст, краєзнавець

5 березня 1958 р. у родині Петра Андрійовича та Лідії Іванівни Чабанів у Дніпропетровську народився син Микола. Як зазначив сам Микола Петрович, він належить до степового роду українських селян-гречкосіїв, який своїм корінням сягає в далеку минувшину Придніпровського краю. 

У 1975 р. Микола Чабан закінчив Дніпропетровську 9-ту середню школу і вступив на філологічний факультету Дніпропетровського державного університету (нині Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара), який закінчив у 1980-му році. Вже під час навчання проявилися навички дослідника. Його як студента-філолога посилали на практики до Апостолівського району Дніпропетровської області та Хустського району Закарпатської області, де він збирав фольклор і етнографію.

Після закінчення вишу за розподілом направлений до Дніпродзержинська (нині м. Кам’янське). Протягом трьох років Микола Петрович працював у міській газеті «Дзержинець». Тут він у 1981 р. став членом Спілки журналістів. Робота в газеті захопила його, він почав цікавитися минулим міста та біографіями його непересічних постатей. Цьому сприяло і знайомство з кам’янським колекціонером, краєзнавцем Володимиром Миколайовичем Кунцером. Результатом тривалих досліджень історії Кам’янського став вихід численних статей, а згодом першої в новітній історії книги про дорадянське місто «Мандрівки старим Кам’янським» (2004).

У 1983 р. М. Чабан повертається до Дніпропетровська, де стає заступником відповідального секретаря, а згодом завідувачем відділу листів, культури та побуту обласної молодіжної газети «Прапор юності».

З 1989 р. і дотепер Микола Петрович працює в обласній газеті «Зоря» кореспондентом, а згодом редактором відділу культури. В полі його дослідницького зору теми, які стосуються багатьох сторінок історії Придніпров’я, а також всієї України. З кінця 1980-х рр. М. Чабан багато часу присвятив популяризації особистості та діяльності Д.І. Яворницького. У 1988 р. на сторінках газети «Прапор юності» журналіст підготував і надрукував у власному перекладі українською мовою працю вченого «Запорожжя в залишках старовини і переказах народу». Микола Чабан надрукував про «козацького характерника» десятки статей, брав участь у впорядкуванні збірника «Епістолярна спадщина Д.І. Яворницького». У першій половині 1990-х рр. він підготував три книги, присвячені Дмитру Яворницькому та іншим українським діячам національного відродження: «Вічний хрест на грудях землі» (1993), «Січеслав у серці» (1994), «Сучасники про Яворницького» (1995). У жовтні 1994 р. за книгу «Січеслав у серці» дослідника нагороджено Почесним дипломом ім. Д. Яворницького. М. Чабан був серед тих, хто ставив питання про відновлення меморіального будинку-музею Д.І. Яворницького після 14 років закриття для відвідувачів. 

Окрім Д.І. Яворницького, Микола Чабан вивчає біографії Дмитра Дорошенка, Микола Костюка, Григорія Епіка, Адріана Кащенка, Петра Єфремова, Василя Чапленка, Василя Біднова, Панаса Феденка та багатьох інших.

На межі 1980–1990-х рр. Микола Петрович порушує теми, перед тим заборонені для вивчення в СРСР: репресії, Голодомор 1932–1933 рр., війна в Афганістані (Микола Петрович Чабан є співавтором збірки «Палящий ветер Афганистана»), визначні діячі національно-визвольного руху. 

М. Чабан збирав свідчення селян, очевидців Голодомору 1932–1933 рр., які увійшли до книги «33-й: Голод. Народна книга-меморіал», виданої в Києві у 1991 році.

Уже майже 30 років актуальною для Миколи Петровича залишається тема репресій, спрямованих радянською владою проти українців. Завдяки дослідникові в обіг повернута творча спадщина розстріляного фашистами криворізького поета Михайла Пронченка. М. Чабан знайшов в Австралії його збірку під назвою «Кобза» 1941 року видання, підготував її до друку і перевидав. Досліджував і публікував матеріали про життя і творчість поета. А от реабілітації так і не домігся…

Стараннями М.П. Чабана побачили світ книги учня і сподвижника Д. Яворницького Павла Козаря – наукова праця «Лоцмани Дніпрових порогів» і краєзнавчий нарис «На Дніпрельстан через пороги», роман про Нестора Махна О. Ніколаєва «Перший з-поміж рівних», збірка літературно-критичних розвідок Петра Єфремова «Молитва Богу невідомому», спогади М. Костюка «Поруч з Яворницьким», збірник спогадів  про письменника Валер’яна Підмогильного «Нащадок степу».

Для підготовки матеріалів М. Чабан листується з нащадками і родичами героїв своїх досліджень, а також зі свідками подій минулого. Здійснює відрядження за кордон і багато працює в архівних зібраннях. У 1998 р. дослідник як член авторського колективу нарисів «Реабілітовані історією» працював у галузевому архіві СБУ.

За активну дослідницьку і журналістську роботу Микола Чабан відзначений різними нагородами. У 1993 р. він став лауреатом обласної премії імені народного артиста України Антона Хорошуна за газетні публікації, присвячені самодіяльному та професійному театральному мистецтву. У 1995 р. – лауреатом акції «Людина року-95», започаткованій Дніпродзержинським міським соціально-громадським фондом «Дзвони майбутнього». Миколу Чабана відзначено дипломом «За компетентність і безкомпромісність у відстоюванні права людини на свободу слова». У 1994 і 1995 рр. став лауреатом року літературного часопису «Кур’єр Кривбасу».

Належним чином оцінена і його літературна праця. У квітні 1996 р. Микола Петрович прийнятий до Національної спілки письменників України. У листопаді 2007 р. він одержав звання «Заслужений журналіст України».

Микола Чабан друкується у двадцяти періодичних іноземних виданнях Австралії, Великої Британії, Канади, США, Німеччини, Ізраїлю, Казахстану, Білорусі, Росії. До того ж статті виходять не лише українською, але й білоруською (Мінськ, Дубровно, Білосток), польською (Варшава) та російською (Москва, Краснодар) мовами. 

Особливим є ставлення Миколи Чабана до історії та культури Білорусі, оскільки його мама білоруска. З 1982 р. він почав записувати фольклор мешканців села Сурсько-Литовського, заселеного наприкінці XVIII ст. вихідцями з території Білорусі. Наслідком тривалої дослідницької роботи в Україні та Білорусі стали численні публікації, виступи на радіо та телебаченні. У 2000 р. вийшли збірка білоруського фольклору «Заспявай мне на матчынай мове», на яку схвально відгукнулися критики.

Одним із напрямів у дослідницькій роботи Миколи Чабана є генеалогічні пошуки. У 2008 р. у Києві разом з істориком Ю. Мициком та геологом Л. Добрянським видав книгу «Чую ваш голос. Родоводи надпорізьких сіл Волоського і Майорки», де представлені родоводи селян. У 2012 р. вийшла книга, присвячена родичам відомого науковця, письменника і розвідника Віктора Петрова (Домонтовича) «З роду Петрових. Матеріали до історії роду письменника В. Домонтовича (Віктора Петрова)». М. Чабан неодноразово брав участь у родовіднознавчих конференціях (Дніпро, Львів, Алупка). У 2008 р. став співзасновником громадської організації Дніпровське генеалогічне товариство, де не раз представляв результати своїх досліджень. 

Важливу роль у біографії Миколи Чабана відіграє краєзнавча робота. Вже протягом трьох десятиліть дослідник друкує краєзнавчі матеріали в численних наукових збірниках: «Українська журналістика в іменах», «Українська періодика: історія та сучасність», «Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження», «Історія України. Маловідомі імена, події, факти», «Воронцовы и русское дворянство», «Мир усадебной культуры» та багатьох інших. 

Завдяки активній пошуковій роботі М. Чабана широкому загалу став відомим останній лоцман дніпрових порогів Григорій Микитович Омельченко. За підтримки і з передмовою Миколи Петровича він надрукував книгу спогадів «Лоцмани дніпрових порогів», яка була вшанована республіканською літературною премією імені Дмитра Яворницького. 

М. Чабан є майстром біографічного жанру. Завдяки його роботі світ побачили солідні дослідження про катеринославську «Просвіту», класичну гімназію. У 2002 р. вийшла книга «Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921)», в якій представлено біографічні нариси про невідомих та маловідомих діячів українського національно-визвольного руху Придніпров’я першої половини ХХ ст. У 2005 р. опублікована велика праця про славетних випускників Катеринославської класичної гімназії. 

У 2001 р. М. Чабан  став одним із авторів ювілейного видання «Дніпропетровськ: минуле і сучасне». У 2008 р. разом із головою Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників України Лесею Степовичкою виступив автором-упорядником монументального видання «Шевченкіана Придніпров’я». У 2010 р. увійшов до авторського колективу двотомника «Діячі державної влади та самоврядування Дніпропетровської області». 

Микола Петрович з 1995 р. є активним членом краєзнавчого клубу «Ріднокрай», який діє при Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці. У 2010 р. став членом обласної організації Національної спілки краєзнавців України (до 2010 р. М. Чабан протягом 15 років входив до складу Всеукраїнської спілки краєзнавців України).

У свої 60 Микола Петрович продовжує активну дослідницьку діяльність, читає лекції, публікує різноманітні матеріали на сторінках періодичних видань, мандрує Україною та світом, відшукуючи гігабайти інформації про історію, культуру та видатних особистостей України.

Титульне фото Миколі Петровичу Чабану – 60 років.
Фото: http://uanews.dp.ua/society/2018/04/02/140094.html