«Чисті джерела» – музейне свято просто неба

Музейне свято «Чисті джерела» проводиться з 1989 року. У ті далекі роки, крім Дня міста, в Дніпропетровську не проводилося жодних масових культурних заходів, тим паче національного спрямування. Історичний музей поставив собі за мету змінити ситуацію і, продовжуючи традиції Д. Яворницького, популяризувати українську культуру та народну творчість і присвятити свято Міжнародному дню музеїв. Так виникла ідея створити етнографічне свято «Чисті джерела». Працівники історичного музею ім. Д.І. Яворницького мислили зробити такий собі парад народних талантів. Але на перше ледве знайшли одного гончара – Валентина Вишневського, одну вишивальницю – Надію Васильєву та одного майстра з петриківського розпису Юлію Нагай. Ну й, звичайно, знаменитий фольклорний ансамбль «Ранок» під керівництвом Олексія Маковецького медінституту підтримав свято своїм мистецтвом. У ці роки справжнім відкриттям для мешканців міста були майстер-класи від народних умільців, з якими познайомили «Чисті джерела». Було надано можливість усім бажаючим побачити, як народжуються витвори декоративно-ужиткового мистецтва, зародження традиційних напрямків народного мистецтва краю, познайомитися з прийомами роботи. У перші роки свого існування свято займало невеличкий майданчик біля кам’яних статуй. Так з’явилось справжнє Місто Майстрів. На цьому першому святі було розгорнуто виставки з матеріалів фондів музею: виставка виробів гончарів ХІХ–ХХ століть, роботи петриківських майстрів, предмети ткацтва, рушники, українські національні костюми. Але, на думку працівників музею, розуміння історичної цінності скромної на вигляд, не унікальної, по суті, речі ще не властива була більшості відвідувачів, а може музейні працівники не змогли акцентувати увагу гостей свята на неповторності експонатів, тих, що зберігаються у фондах протягом довгих років.

Наступний, другий фестиваль «Чисті джерела» 1990 року, було присвячено 135-річчю від дня народження Дмитра Яворницького – людини, яка своє життя віддала за те, щоб зберегти у всій чистоті пісню, думку та душу народну. Його руками було зібрано та збережено твори народних майстрів, історичні реліквії, вічні та давні, як сам народ. На майданчику біля музею свою роботу демонстрували гончари, майстри лозоплітіння, ткання, петриківського розпису, а також різьбярі по дереву.

З роками «Чисті джерела» ставали вже більш потужними. Вже було тісно на вулиці перед музеєм численним майстрам і учасникам художньої самодіяльності. З ранку до вечора йшли сюди люди і не поспішали розходитися.

Кожне свято – це відкриття нових талантів, нових майстрів, або зустріч зі вже знайомими. У дванадцятому фестивалі брав участь І.Д. Литвинов – автор цілої колекції бюстів гетьманів України. Майстер вирізає їх із дерева і шиє для них одяг з усіма атрибутами. Великим успіхом на усіх святах користуються петриківці. Вони працюють цілими сім’ями. Наталя Рибак – одна з постійних учасниць. Розписом у неї займаються діти – Михайло й Олена. А чоловік – різьбяр. Та такий вправний. Зробив скриньку для пахощів із груші, яка з часом набуває темного кольору без фарбування і має вигляд старовини.

«Чисті джерела» 2000 року були знаменні тим, що на них завітали гості з інших країн. Окрасою дня стали виступи двох танцювальних колективів. До ансамблю «Радуга» Палацу культури машинобудівників, якому щойно виповнилося 10 років, приїхав на ювілей ансамбль «Лела» з Батумі. Діти подружилися на фольклорному фестивалі у Румунії, тут вони принесли справжню радість глядачам, коли українські та грузинські народні танці спліталися у яскравий вінок щирої дружби.

За роки проведення свята «Чисті джерела» воно дещо змінюється. Дехто з майстрів постійно бере в ньому участь. Наприклад, важко уявити це дійство без петриківців, які приїздять цілими родинами зі своїми роботами. Ось і у 2001 році люди милувалися роботами сестер Ліани та Тетяни Скляр, Миколи Деки та його дочки Світлани. Як завжди, збирався натовп навколо гончарного майстра Олега Волкова. Цього року на ярмарку було багато дебютантів. В ужиткове мистецтво прийшло багато людей різних професій, змушених шукати собі приробітку. Та оця діяльність у багатьох із захоплення, зі способу заробітку перетворюється на справжнє високе мистецтво. Були представлено чудові роботи колишньої медсестри, флористки Людмили Салагацької. Інна Максимовська – професійна художниця, і це добре відчулось в її художніх картинах з бісеру. А архітектор Юлія Нікітіна представила такі вишиті серветки та хусточки, що ними могли б і графині з баронесами користуватись. З 2001 року кожне свято отримало свою тему, пов’язану з історією нашого місту або краю.

П’ятнадцяте (2002 р.) традиційне свято народних майстрів «Чисті джерела», як завжди, було насичене виступами самодіяльних артистів, жартами, вікторинами та конкурсами. Але основними учасниками свята були народні умільці. Відвідувачі купували розписаний майстрами з Петриківки посуд, декоративне каміння, вироби з лози, глини та дерева, ювелирні прикраси, писанки, рушники, серветки. Але багатьох привело сюди бажання отримати виграшний подарунок переможців лотереї, що провели працівники музею серед його відвідувачів. Малечу веселили екзотичні тварини. А ще дітей катали поні Снек і Дора. Своєрідном оберегом свята уже став Олег Волков. Його гончарське коло завжди було центром. У ярмарку також взяли участь численні учні з його школи кераміки. Кульмінацією свята була на ньому поява Олександра Миколайовича Поля з дружиною. Звичайно, це були артисти. Але особистість Поля, чия колекція започаткувала історичний музей і діяльність якого відіграла вирішальну роль у розвитку нашого краю, дуже важлива. І саме такі знакові постаті докорінно впливають на весь хід історії. О.М. Полю у 2002 році виповнилось 170 років.

Тема свята 2004 року – багатонаціональність краю. Відрадно, що на свято (сімнадцяте) приїхали майстри не лише з нашого регіону, але й із сусідніх областей. Гончарі, різьбярі, вишивальниці, керамісти та писанкарі винесли свої роботи на суд численних відвідувачів. У останніх була можливість купити вироби, які припали до смаку, як кажуть, без посередників.

На святі показали себе не тільки сивочолі майстри, але й молоді таланти. Якщо для гончара Юрія Калітієвського зі степового села Михайлівки Новомосковського району приїзд на «Чисті джерела» ювілейний – десятий, то для Тетяни Коваленко з Петриківки – перший, дебютний. Вона приїхала на свято, щоб «підтримувати творчу натуру» юної майстрині петриківського розпису Світлани Деки, для якої бувати тут вже стало доброю традицією.

Свято 2005 року було присвячене 150 річчю від дня народження Д. Яворницького. Як завжди, у цей були зустричі давніх знайомих і творчі відкриття. Розкішні ювелірні вироби, пустотливі іграшки, чудернацькі керамічні та дерев’яні обереги, тендітні мережева, посуд із глини – все це притаманне яскравому святу.

У 2009 році святу виповнилося 20 років, воно було присвячене 160-річчю Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького. Тому учасниками стали старі перевірені друзі: народні майстри з різних куточків Дніпропетровщини: музиканти з фольклорного колективу «Криниця», ансамблі танцю «Веселка» та «Райдуга»; майстри бойових мистецтв шкіл «Спас-Штурм» та «Сідзен». За двадцять років свою майстерність у ремеслі продемонстрували десятки, якщо не сотні народних умільців із Дніпропетровської, Харківської, Полтавської областей та АР Криму, знайомлячи гостей з гончарством, розписом, вишивальництвом, ткацтвом, прядінням, плетінням із соломи, шкіри, ниток, різьбленням по дереву, каменю, кістці, ковальством, писанкарством, керамічною пластикою, бісероплетінням. Змінювалися і сценарії свят, вводилися нові ігри та розваги. Гостей розважали більше ніж 50 самодіяльних колективів. Відвідували свято і «запорозькі козаки» на конях з о. Хортиця, і актори театру «Віримо», скаутська організація «Пласт». На кожному святі відкривалися для дніпропетровців і гостей міста нові таланти.

У 2010 році під егідою «Чистих джерел» було організовано два фестивалі – виставка-продаж виробів майстрів народних промислів та історична реконструкція лицарського турніру. На святі була можливість простежити еволюцію декоративно-ужиткового мистецтва краю. Як  же не дотримуватися канонів мистецтва минулих епох. Цікаво спостеригати, як відображаються ці канони на сучасному етапі, як національні елементи використовуються під час створення сучасного одягу, предметів побуту. Разом із відомими майстрами у святі брали участь і вихованці будинків творчості дітей і юнацтва. Бої середньовічних воїнів на цьому святі зібрали найбільшу кількість глядачів. Дзвеніли списи, тріщали щити – бої були, як справжні, чого і домагалися члени обласної молодіжної організації «Творче об'єднання реконструкторів».

Cвято просто неба «Чисті джерела» проводиться Історичним музеєм ім. Д.І. Яворницького щорічно. Кожне свято доповнюється новими деталями, має свої особливості, присвячується окремій темі. Свято відбулося 27 разів.

З роками свято розросталося, вдосконалювалось, перетворившись, нарешті, на справжній етнографічний фестиваль. На той час «Чистим джерелам» вдалося втамувати спрагу містян у культурному житті, заповнити інформаційний простір українським змістом і пробудити у дніпрян захоплення народною творчостю. Та і в останні роки фестиваль перетворився більше на ярмарку, а не місто майстрів.

Настав час кардинальних змін. Так вирішили співробітники музею.

«Сучасні реалії нашого життя довели, що ми не можемо втрачати можливість заповнити інформаційне поле саме українським змістом. Ми прагнемо продовжувати традиції Дмитра Яворницького, який майже все своє життя присвятив популяризації української культури на національної гідності. «Музей: етно fest» – саме та подія, що здатна створити національну атмосферу міста, надати можливість кожній людині розкрити власну історичну ідентифікацію, виховати повагу до інших націй та культур.

Кожен гість та учасник нашого свята пізнає неповторність української культури, розкриє для себе нові грані народного мистецтва, відчує гордість за свою націю. Масштабний етнографічний фестиваль стимулюватиме інтерес молоді до народних традицій та мистецтва, виховуватиме у дітей захоплення українською культурою, сприятиме формуванню та укріпленню самоідентифікації містян», – таку думку висловили організатори фестивалю.

Організатори етнофесту планували додати йому інтерактивності, щоб було більше можливостей долучити до дійства дніпрян від малого до великого.

27 років музейна спільнота проводила етнографічне свято власними силами. Але щоб удосконалити його, вивести на новий рівень, організатори звернулись по допомогу до дніпрян. Гроші були потрібні на створення, друк, розміщення афіш, флаєрів і баннера, реклами в ЗМІ, оплату виступів творчих колективів, забезпечення транспорту для їхнього перевезення, закупівлю та підготовку сувенірів для гостей тощо. Зібрати треба було 30 тисяч гривень. Для всіх, хто пожертвує гроші, гарантовано було призи від організатора. Якщо ж трапиться таке, що до встановленого терміну необхідна сума не набирається, всі кошти повернуться до тих, хто їх перерахував. Але кошти не було зібрано, свято не відбулось…

Фото з сайтів: 

http://www.museum.dp.ua/news_0556.html
https://www.radiosvoboda.org/a/24586206.html
https://www.radiosvoboda.org/a/25396754.html
https://www.radiosvoboda.org/amp/24997801.html
https://ukurier.gov.ua/uk/news/u-dnipropetrovsku-vidbulosya-shorichne-muzejne-svy/
https://adm.dp.gov.ua/news/goncharstvo-zapalni-narodni-tantsi-ta-zapekli-boyovi-poedinki-meshkantsiv-dnipropetrovshchini-zaproshuyut-na-muzeyne-svyato-e404ee80ddc9ab68c2257fb80024adc4