Даманський – острівочок рідної криворізької землі

Це так мало і так багато – любити свою землю. 
                                                                      Василь Сліпак

Як часто ми плануємо відпустку і мріємо відвідати далекі краї, щоб побачити нове, цікаве, незвідане. При цьому ми забуваємо про унікальні й надзвичайно цікаві місця поряд із нами. Серед них і Кривий Ріг – одне з найдовших міст України, великий індустріальний і промисловий центр, про історію, краєвиди, цікавинки якого сказано й написано багато. Та на карті нашого міста є території, які й для більшості містян terra incognita. Серед них – мікрорайон Даманський – крайня північна частина міста. Острівець серед степу. Чому острівець? Бо за площею він і справді невеликий, але досить компактний. Крім того, з якого боку не під’їдеш – чи то з боку автостанції «Терни», чи то від селища Ворівка, чи від управління Північного ГЗК – спускаємося вниз в балку Приворотну, а попереду, ніби на острові, багатоповерхові будинки Даманського.

«Де ковила бринить серпанком срібним...»

Магічні Ковилі в степах зростають,
Свої степи від лих охороняють,
З.С. Коляда 

Здавна повелося, що все живе тягнеться ближче до води. От і зараз, варто вийти за межі мікрорайону, стати на березі річки Саксагань, поглянути в далечінь і ти, ніби мандруєш не тільки в просторі, а й в часі. 

...Нічого не було на цьому місці. Тільки дикий степ, кургани, яри, балка Приворотна та річка Саксагань, що тихо котить свої води і ніби шепоче, розповідає про часи, про долі. І небо безкрає, блакитне і таке високе й чисте, що аж в голові паморочиться. 

Які пливли над Саксаганню вечори!
Духмяні трави, що п’янили ароматом…
Де ковилу вчив вітер косу заплітати…
Які пливли над Саксаганню вечори! 
Яри і балки і широкий вічний степ,
Вогонь півоній, позолота горицвіту,
Сніг анемонів, синь волошок жарким літом…
Високе небо і широкий вічний степ.

Щось прадавнє і таємниче є в назві цієї невеликої степової річки з очеретяними берегами, з рідкими скелястими кручами. За давністю літ і за кількістю легенд і переказів навряд чи комусь вдасться розгадати цю таємницю до кінця. Саме слово «Саксагань» – тюркського походження, означає «сорока». Люди вважали, що вода в річці у верхів’ї, протікаючи камінням, скрекотить як сорока. Є й інші версії. Деякі вчені намагаються пояснити походження назви річки від східної іранської мови скіфів – «саки» або «сакс» – тобто сильний, швидкий, що трактується, як «сильний потік, річка з каменями».

Права притока річки Саксагань тече балкою, яка має інтригуючу назву – Приворотна. З давнини по балці росли дерева, вітерець легенько переганяв сиві хвилі ковили, поміж якої височіли квіти шавлії, волошок. Назву балка отримала ще за часів козацтва. За переказами, в Приворотній балці густо росли трави, якими причаровували. В ній збиралися відьми. Олександр Мельник, криворізький історик і дослідник, наводить свідчення місцевих жителів про те, що «...люди в тамтешньому байраці бачили великі яскраві кулі, молодих жінок у білому одязі, гігантських котів, привиди...». А ще вважалося, що в той час річка Саксагань була наповнена чортами. І як підтвердження цьому – скеля зі старовиною назвою «Чортів зуб», що й зараз збереглась в цій балці. Хоча дехто з місцевих вважає, що ця скеля – залишок, хоч і невеликого, але потужного вулкану, бо не так давно в розташованому неподалік Ганнівському кар'єрі знайшли велику брилу дуже міцного каменю нефриту. Існує думка, що його й закинуло сюди під час виверження вулкану. Місцеві ж геологи вважають, що в давнину в цих місцях річка Саксагань була повноводою, і вода поволі вимила скелю і ніби виштовхнула її на поверхню.

Не менш загадковими та привабливими є численні артефакти, знайдені при археологічних дослідженнях курганів і давніх поселень. Вони свідчать про те, що територія сучасного Даманського була заселена і в прадавні часи. А які саме таємниці зберігають прадавні  насипи, дізналися у 60–80-х роках ХХ століття при будівництві Північного гірничо-збагачувального комбінату та житлового масиву для його працівників. У 1981 році розпочалось дослідження курганної групи «Приворотна балка». Найбільшим був курган «Лук'янівка» висотою 3,6 м, діаметром 53 м. За переказом місцевих жителів, назву таку він здобув, завдячуючи писареві Лук’яну, який був дуже грамотним, але нечистим на руку. Він викрав у козаків казну, але втекти не зміг. Наздогнали й стратили його саме на цьому полі. З тих пір і поле, і курган називали його ім’ям.

Однак, археологічні знахідки під курганним насипом свідчать про більш давнє його походження – під час розкопок знайдено залишки половецького поховання з черепом коня, на якому була шкіряна вуздечка зі срібними бляшками. Поруч із колчаном знаходились залізні вістря стріл і кістяні накладки від луку. З 1969 по 2017 рік розкопано 17 курганів, ґрунтовий могильник і святилище доби раннього заліза. 

Зараз вже немає ні полів, ні курганів – усе поглинули рудовидобувні кар'єри. Та як би там не було, а час і люди зберегли в пам’яті давні наймення, які розповідають нам про сиву давнину своєю загадковою мовою. Численні версії та припущення, що стосуються походження, обростають легендами та переказами, які завжди будуть розбурхувати уяву допитливих.

Квітучий діамант Даманського

Між крутими берегами балки Приворотної, по якій неспішно котить хвилі Саксагань, на території, відомого далеко за межами не тільки району, а й міста ботанічного саду, постав найдовший у Кривбасі підвісний міст. Його довжина – 103 метри. Віднедавна зародилась нова традиція – сюди прямісінько з РАЦСу почали приходити молодята, аби скріпити своє кохання ще й магією Приворотної балки. З часом пішла мода чіпляти до перил мосту замочки зі своїми іменами на щастя, на долю, на довге подружнє життя. На жаль, зараз міст в стані реконструкції й закритий для відвідувачів. Та це не стало перешкодою для молодят, тільки тепер вони їдуть до Ботанічного саду, щоб на фоні цієї краси зробити перші сімейні знімки на згадку…

І це цілком слушна ідея, адже Криворізький ботанічний сад НАН України – найбільший за площею в степовій зоні нашої країни, і на його 52-х гектарах безліч цікавих локації для допитливого натураліста або пересічного містянина, який втомився від буденної метушні та прагне відпочинку для душі й тіла. 

У Криворізькому ботанічному саду милують око звичні для українців маки, бузок та тюльпани, диковині сакури, білосніжні катрани, золоті горицвіти весняні (адоніси), карликові півники. З першими промінцями весняного сонця в ботанічному з’являються ніжні квіти первоцвітів: зворушливі підсніжники, пухнасті кущики сон-трави, тендітні шафрани, елегантні цикламени. У розпал весняної пори сад вражає різнобарв’ям та ніжним ароматом  квітучого бузку, колекція якого налічується понад 50 видів, веселковим килимом тюльпанів, червоним морем маків. Улітку неможливо пропустити цвітіння 15-ти видів ірисів, 18-ти видів жоржин, 20-ти видів троянд; осінь подарує незабутні враження від  колекції квітучих хризантем. А якщо ви занудьгували від споглядання  зимових пейзажів за вікном – завітайте до оранжереї Криворізького ботанічного й зануртеся в квітуче різнобарв’я азалій, соковиту зелень фікусів і пальм, помилуйтеся незвичними квітами гостей зі спекотних країв – кактусів. 
Однак, не тільки створенням краси займається колектив установи. Головні зусилля співробітників спрямовані на мінімізацію впливу підприємств гірничовидобувної промисловості на природу Криворіжжя. Титанічні зусилля науковців приносять свої корисні плоди, недарма дендрарій ботанічного саду визнано національним надбанням держави! Криворізький ботанічний сад – справжній квітучий діамант, який не тільки радує естетичні почуття відвідувачів, але й створює комфортніші  умови проживання  мешканцям індустріального міста!

Сучасний Даманський

Середовище, в якому живе людина – це й довкілля і її квартира, місце роботи, відпочинку, активного дозвілля – створює певну ауру навколо, що відчутно впливає на умови життя всіх і кожного. Зараз на мікрорайоні мешкає понад 27 тисяч криворіжців. Наразі житломасив складається зі 103-х житлових будинків, чотирьох загальноосвітніх шкіл, де навчаються близько трьох тисяч дітей, діють чотири дошкільних дитячих заклади, дитячо-юнацька спортивна школа №7, центр дитячо-юнацької творчості «Сузір’я», бібліотека-філіал №29 КЗК «Міська бібліотека для дорослих» КМР, Територіальний центр соціального обслуговування населення, два Будинки милосердя.

Саме звідси, з Даманського, кілька років тому стартувала масштабна соціальна програма «Місто без окраїн», що її разом із місцевою владою першим почало ПАТ «Північний ГЗК» Групи Метінвест. Зараз житломасив Даманський важко назвати околицею міста. Так, це крайня північна частина міста, але це справжня частина міста. Завдяки програмі «Комплексна реконструкція житлового масиву «Даманський» у 2008–2009 рр. і дотепер зроблено дуже багато змін і перевтілень. Колись відірвана від цивілізації, без доріг і транспортного сполучення новобудова, яку місцеві влучно назвали «Даманський» перетворилась на чудовий, сучасний, зручний, комфортний «Маленький Париж» із усіма зручностями і принадами. Щоб зрозуміти, про що це – пройдіться двома-трьома вулицями мікрорайону і помилуйтесь яскравими будинками, отримайте задоволення і купу вражень від ландшафтного дизайну та буйного цвітіння в ботанічному саду, завітайте на столичну прем’єру до Палацу культури, присядьте з книжкою в чудовому бібліотечному дворику, посмакуйте піцою в «Челентано» або відвідайте суші-бар, а на десерт – цукерня «Карамелька». Довершуючи картину, відвідайте фонтани та пройдіться вечірнім, яскраво освітленим мікрорайоном.  

Улюблене місце відпочинку мешканців Даманського та й усього Тернівського району – палац культури «Північний». Гарна сучасна будівля, великий майдан для відпочинку з дітьми, «Алея слави», світлодинамічний фонтан і справжня гордість – Музей гірничої техніки під відкритим небом – все це сприяє всебічному розвитку й активному відпочинку.

Та основне надбання і справжня окраса мікрорайону Даманський – це його люди. Різного віку, різних статків, різних уподобань і світогляду та напрочуд добрі, талановиті, щирі. Мабуть, і справді ця місцевість з її історичним минулим має певний вплив на людей. Бо звідки б тоді взялися на цьому, здавалося б, маленькому острівцю стільки народних умільців. Скільки всього виробляють невтомні руки справжніх Майстрів, звідки вони беруть натхнення, сили, сюжети, здібності. Важко перерахувати, чим тільки не займаються ці люди: це і вишивка, і в’язання, складання віршів і оповідань, і спів, і малювання, і бісероплетіння, і гра на музичних інструментах, і квілінг, і плетіння стрічками, і декупаж, і витинанки, і вироби з дерева, каміння, скла, соломки, і… це ще не весь перелік уподобань наших мешканців. 

Не можна оминути увагою і тих людей, які щиро залюблені в свій край, його історію, славне минуле. Близько сорока мешканців житломасиву не стали пасивними спостерігачами подій, а в міру своїх сил і можливостей зберігають та примножують історичні надбання.  Вони популяризують, підтримують і продовжують славні традиції наших прадавніх предків. І це козаки Інгульської паланки Війська Запорозького Низового, які своїми справами, піснями нагадують про тих, хто захищав і зараз захищає наші території, свободу і незалежність.

Звичайно, це чудово мандрувати світами, відкривати нове, пізнавати незвідане. Та, можливо, інколи потрібно зупинитися, відійти від буденних справ і просто подивитися іншими очима на те, що поряд – здавалося б, звичне, знайоме, давно відоме. І хто знає, можливо саме вам відкриється те, що інші побачити не в змозі.