Дмитро Ярошенко: його покликання театр і кіно

Дитинство майбутнього актора

Дмитро Олександрович Ярошенко – актор театру та кіно, широко відомий за роллю Василя Стуса у фільмі «Заборонений», народився 30 серпня 1986 року у місті Жовті Води Дніпропетровської області. Його дитинство минуло у рідному місті. У ліцеї, де навчався Дмитро, був невеличкий театр. У восьмому класі він узяв участь у постановці «Ревізора» Гоголя, зіграв Хлєстакова. Після вистави викладачі Ліцею природничо-наукового навчання стали радити учневі розвивати саме акторський талант. Бралися за Чехова – намагались робити вистави раз чи два на рік. Це вплинуло на вибір професії, бо до того він хотів стати то математиком, то хірургом. А ще з п’ятого класу влаштовував для батьків свята. Чотири чи п’ять разів на рік збирався великий такий гурт – родичі, друзі, і Дмитро зі своєю сестрою писав для цих зустрічей сценарії. Це був такий собі домашній театр. Потім майбутній актор займався в самодіяльному жовтоводському театрі. Режисером був Силкін Віталій Вікторович. Театр закрили через рік після вступу туди Дмитра, але це не зупинило юнака в подальшому виборі життєвого шляху. З дитинства пробував віршувати, навіть виступав з своїми віршами, брав участь у конкурсах. Батьки на вибір професії не вплинули, вони не мали стосунку до мистецтва. Вирішив вступати до Київа і стати професійним актором.

Роки навчання. Театр «ДАХ». Захоплення

З 2003 по 2007 роки навчався на курсі Леся Танюка у Національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, який закінчив за спеціальністю «актор театру і кіно». З 2004 року Дмитро Олександрович Ярошенко – провідний актор театру «ДАХ». Він був задіяний більше ніж у шести виставах, серед них – трилогія про владу «Пролог до Макбета», «Річард третій. Пролог», «Король Лір. Пролог», моно-вистава «Ідіот» за Достоєвським, «Український Декамерон» за п'єсою Кліма. У виставі «Едіп. Собача будка» – зіграв Едіпа. У «Вій» – юродивого. Потім у актора було понад двадцяти вистав і постановок у межах «ГогольFest». Це було вже цілковито нове життя, сповнене творчості. Гастролі Україною і Європою, тисячні зали. Величезний унікальний досвід, який Дмитро Олександрович Ярошенко накопичував, щоб розвиватися далі. Але десь з 2013 року відбулася трансформація, і з приходом нового покоління він перестав так багато грати. Збіглося так, що трансформувалась акторська група, змінилося  світобачення актора. Прийшло розуміння, що після такого досвіду, можливо, не зможе грати в жодному іншому театрі. Так поступово почало з’являтися кіно. Потім знову став грати в театрі «Океан». Він напіваматорський, там ставлять вистави за священними індійськими писаннями. Актор вважає, що це дуже близько йому духовно. Саме з театру «ДАХ», після програвання різних персонажів, різних масок, різних історій виникло захоплення актора індійською культурою та філософією. Актори обговорювали, які вистави обирати, як це грати, паралельно з тим відбувалося читання різних книжок, знайомство з філософією, релігією, різними письменниками. І після десяти років такої інтенсивної гри всі вектори зійшлися до Індії. Актор здійснив подорож у цю країну. У нього виникло навіть бажання поїхати кудись надовго, у Гімалаї, і, можливо, ніколи не повертатися. Дмитрові Ярошенкові подобаються індійські серіали. Тому що вони засновані на духовних писаннях і порушують глибокі, космічні питання – про походження планети, про те, як бути людиною, як гідно прожити життя, що далі після цього життя там, за смертю. Взагалі про стосунки людей і богів, демонів і сил добра. 

Ролі у кінострічках

Кілька років тому розпочався новий етап у кар’єрі талановитого актора. Дмитро надзвичайно тонка, розумна людина з чудовим почуттям гумору. А ще – хоч як дивно для актора – досить сором’язлива. Першою потужною заявкою стала участь у фільмі «Брама», який критики визнали кіноподією 2018 року. Це – українсько-американський художній фільм режисера Володимира Тихого. Сюжет базується на культовій п'єсі Павла Ар'є «На початку і наприкінці часів» і розповідає про пригоди баби Прісі, яка з родиною живе у Чорнобильській зоні відчуження. Дмитро Олександрович Ярошенко зіграв у цьому фільмі роль міліціонера. На зйомках фільму працював з потужним складом акторів.

У драмі «Джулія Блу» Дмитро Олександрович Ярошенко зіграв снайпера, який повернувся з АТО з посттравматичним синдромом. Зйомки стрічки відбувалися в Україні, режисер і продюсер фільму – з Америки. Режисерка Роксі Топорович народилась у США, проте має українське коріння та виховувалась в діаспорі й ходила до української школи. Всі техніки, актори і знімальна група були з України. Зйомки проводилися в Києві та Карпатах. Вийшов фільм у 2017 році. Нагородою за нього стала Кінопремія «Готем» – Грант «Мрії здійснюються» від Euphoria Calvin Klein.

Потім прийшла й головна роль у надочікуваній стрічці «Заборонений» про життя генія та історію цілої епохи. Цей фільм ще до виходу на широкий екран привернув увагу глядачів. «Заборонений» – художній фільм про видатного українського поета, перекладача, мислителя, літературознавця, дисидента і неймовірно сильну людину Василя Стуса. Саме його пощасливилося зіграти Дмитрові Ярошенку. Режисером фільму став Роман Бровко, авторами сценарію – Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов. Головними піснями до кінострічки стали пісні «Не топчіть конвалій» у виконанні Сергія «Фоми» Фоменка та гурту «Mandry» і «Колискова» від гурту «Без Обмежень». «Заборонений» – не документальна стрічка, а ігрове кіно, де сценаристи і режисер дещо змінили історичне тло. Фільм складається з трьох частин «Київ», «Суд» і «Віра». Знімальній групі та акторам вдалося не тільки розповісти про життя Стуса, а й передати дух того часу. Дмитра Олександровича Ярошенка обрали на головну роль з півсотні кандидатів після двох кастингів. Ще під час навчання одногрупниці говорили Дмитрові, що зовнішньо він дуже схожий на поета. У процесі роботи фільм двічі змінював назву з оригінальної – «Птах душі» на «Стус» і, врешті решт, «Заборонений». Фільм вийшов в український кінопрокат 5 вересня 2019 року до Дня пам'яті поета. У численних інтерв’ю про роботу над фільмом Дмитро Олександрович Ярошенко говорив: «Для мене це був великий стрес, але в позитивному сенсі. Коли випадає така цікава робота, усім своїм єством напружуєшся, щоб виконати її якомога краще, адже по-іншому не можна».

Під час зйомок акторові навіть гриму майже не накладали, лише додали родимку, згодом одягнули перуку. Сюжет фільму розгортається у тюрмі. Зйомки відбувались у виправній колонії №95 у Березанях. У цій колонії все залишилось так, як було за часів Радянського Союзу, що допомогло авторам відтворити атмосферу та умови, у яких перебували ув’язнені 30–40 років тому. Фільм опинився у центрі скандалу й через сцену суду над письменником, у якому брав участь його адвокат Віктор Медведчук, який пригрозив судовим позовом, у випадку, якщо у фільмі буде «недостовірна інформація» про нього. На певному етапі сцену видалили, але через бурхливу реакцію громадськості автори фільму повернули її. Щоб якнайточніше відобразити усі деталі судового процесу над поетом, сценаристи використали стенограму суду. Окрім схожої зовнішності Дмитра Олександровича Ярошенка з Василем Стусом є дещо спільне, що поєднує актора з поетом, – східна філософія та індійська культура. Василь Стус також практикував східні вчення, що, ймовірно, допомагало йому виживати у в’язниці. Важливо було показати героя справжнім, тому актор постійно читав його поезію, намагався якнайглибше пізнати його й увійти в образ. 

Деякі критики художнього фільму, вбачають у сценарії прогалини біографії Василя Стуса, висловлюючи думку, що фільм міг бути більш достовірним, біографічним. Та цінність його, безперечно, в тому, що він привернув увагу громадськості до особистості письменника, дисидента, образ якого втілив уродженець Жовтих Вод. Фільм варто переглянути молоді, яка знає про дисидентський рух і письменника з підручників. 

Ми пишаємося нашим земляком Дмитром Олександровичом Ярошенком, справжнім лікарем душ, який має талант своєю грою зачепити емоції, змусити замислитися та дає можливість просто отримати естетичну насолоду від його театральних і кінематографічних ролей.