Будинок органної і камерної музики у Дніпрі

Брянську (Свято-Миколаївську) церкву почали будувати в 1913 році за проєктом петербурзьких архітекторів Г.І. Туровця і Є.І. Костянтиновича на честь 300-річчя царювання династії Романових. У 1915 році будівництво було завершено, а єпископ Катеринославський і Маріупольський Агапіт (Вишневський) урочисто освятив храм в ім‘я святого Миколая.

За словами істориків, храм спочатку хотіли спорудити на території Яковлєвського скверу, де нині розташовується Театр опери і балету, але, щоб зберегти сквер, на пропозицію керівництва Олександрівського Південно-Російського (Брянського) заводу, його почали будувати на території Брянської колонії – робітничого селища на західній околиці Катеринослава. Перша світова війна не стала перешкодою для спорудження церкви, і за 28 місяців будівництво було завершено. Свою назву – «Брянська» – вона отримала за назвою селища, та й звели її на кошти Брянського металургійного заводу і пожертви його робітників. 

Церква побудована у неокласичному стилі з елементами бароко. Викладена з цегли, має хрестоподібну форму з чотирма виходами, розташованими з кожного боку, п'ять куполів, триярусну дзвіницю з годинником. Центральний купол – напівсферичний, перекриття інших приміщень – склепінчасті, над кутовими камерами храму – вежі, увінчані куполами. 

Оздоблення храму всередині та зовні ліпниною виконав скульптор О.І. Якобсен. Живописні роботи виконав учень Іллі Репіна художник Михайло Іванов. Завдяки великій кількості вікон і дзеркального скла в них храм вийшов дуже світлий. Не забули при будівництві і про систему парового опалення та електричне освітлення.

Іконостас вівтаря побудували в стилі Растреллі. Виконали його майстри відомої петербурзької майстерні Абросимова. Весь іконостас позолочений. Вартість його без ікон на той час складала 16 тисяч рублів.
   

Брянська (Миколаївська) церква належить до кращих архітектурних споруд міста початку XX століття. За розмірами і красою вона могла конкурувати з головними храмами Катеринослава: Преображенським, Успенським і Троїцьким.

За часів радянської влади Свято-Миколаївська церква, як і більшість храмів в ті часи, була закрита. Її закрили 8 лютого 1929 року, і з тих пір будівля довгий час не використовувалася за призначенням. Тут були і дитяча технічна станція, і заводський будинок піонерів, і спортивна школа, і вугільний склад… Як результат – будівля набула занедбаного вигляду, і її хотіли навіть остаточно знищити. На щастя, цього не сталося. Будівлю церкви, як архітектурну цінність, вдалося врятувати.

Друге життя храму почалося наприкінці 1970-х років, коли постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 06.09.1979 р. Брянський собор православної церкви був внесений до реєстру пам'яток, що охороняються державою, а 22 червня 1982 року було прийняте рішення переобладнати його під органний зал. У тому ж році за проєктом дніпропетровського архітектора О.Г. Попова почалися реставраційні роботи, які тривали до травня 1986 року. Оскільки попередні розписи стін були втрачені, інтер'єр прикрасили новими розписами роботи художників В. Данилова та С. Ісаева. Після реставрації будівлі повернули первозданний архітектурний вигляд.

Ще рік після закінчення реставрації тривала установка оргáну. В 1985 році, спеціально для відновленого залу з відмінною акустикою, німецька фірма Sauer із Франкфурта-на-Одері виготовила 12-тонний двомануальний механічний оргáн, який має 30 регістрів і 2074 труби різного діаметру та довжини. Оргáн універсальний, за звучанням добре підходить для виконання барокової музики. Для оптимального функціонування оргáну в приміщенні необхідно підтримувати певну температуру і вологість. Дніпровський оргáн занесений до каталогів ЮНЕСКО. 

Роботи зі створення, встановлення, інтонування оргáну консультували відомі органісти, професори А. Котляревський і Г. Гродберг, органний майстер А.С. Юрійчук. Урочиста церемонія приймання оргáну державною комісією в експлуатацію і перший концерт відбулись 28 квітня 1987 року. Зі вступним словом до слухачів звернувся А. Котляревський, він же став першим виконавцем на новому інструменті. Першими слухачами були будівельники, реставратори, оформлювачі – люди, завдяки яким відкрився Будинок органної і камерної музики.

У березні 2011 року будівля Брянської (Миколаївської) церкви перейшла у власність громади Російської православної церкви КП. Рішення було прийнято на основі указу Президента України від 2002 року «Про повернення культових споруд релігійним організаціям». До цього часу з питання передачі приміщення церкви відбулося 21 судове засідання. Тоді ж церковне керівництво поставило питання про перенесення оргáну до іншого приміщення. У 2006 році місто відвідали представники фірми Sauer, які зробили висновок, що оргáн при перенесенні до іншого приміщення може втратити свої акустичні властивості, й компанія-виробник не бере на себе відповідальності за інструмент, оскільки він створювався саме під це приміщення. 

Православна церква за умовами мирової угоди, затвердженої Господарчим судом Дніпропетровської області 26 серпня 2010 року, зобов'язалася забезпечувати безперешкодне функціонування Будинку органної та камерної музики. З 14 березня 2013 року в підвальному приміщенні храму здійснюються регулярні богослужіння, а в Органному залі відбуваються концерти. Тут із задоволенням виступають камерні ансамблі, солісти, академічні хори, а також молоді музиканти. Нині Будинок органної музики популяризує музичну культуру, сприяє формуванню музичного смаку і допомагає тонше та глибше розуміти прекрасне. 

Але залишилася інша небезпека: поряд із Будинком органної музики курсують трамваї, а під ним прокладена лінія метрополітену, й це невідворотно руйнує будівлю. Ще у 1997 році була зроблена реставрація фасаду собору. Але на реконструкцію дзвіниці та ліпнини ручної роботи не вистачило коштів. Як зазначив директор комунального закладу А. Чернета, сьогодні капітального ремонту потребує як будівля церкви, так і сам оргáн: «У будинку є небезпечні зони, які ми обгородили, і не маємо права допускати туди відвідувачів. Ремонт потрібно робити негайно. Втрачається кожен день. Все більше відпадає деталей ліпнини, яка є ручною, початку XX ст. Дуже великий обвал штукатурки зовні будівлі. В середині будівлі з'являються тріщини. Стан органу… є задовільним, але він вимагає деяких ремонтних робіт, які можуть виконати тільки фахівці фірми Зауер… І одна з ключових проблем – це шкідливе навколишнє середовище. Органний зал знаходиться в екологічно небезпечній зоні. Це негативно впливає на стан мідних і латунних частин органу, їх необхідно чистити…» 

Знову зайшла мова про зведення нової будівлі та перенесення туди органу. Хочеться вірити, що знайдеться розумне рішення цих проблеми, а також необхідні кошти, і місто не втратить цю дивовижну пам’ятку архітектури й унікальний музичний інструмент.  

До речі, фотографія Будинку органної та камерної музики на фоні зимового пейзажу стала переможцем у фотоконкурсі «Вікі любить пам’ятки» за 2020 рік серед 2,6 тисяч фотографій Дніпропетровської області. Автор фото – Валентин Ковальов. Вітаємо переможця!

Фото титулу: Будинок органної і камерної музики у Дніпрі. Автор: Valentyne Kovalov, власна робота, CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=94264163