Генеральний план 1834 р. у розбудові міста Катеринослава

Головною відмінністю цього генплану від усіх без винятку попередніх аналогічних документів було те, що він стосувався тільки нагірної частини забудови міста, і фактично став лише модифікацією фрагменту генерального плану В. Гесте 1817 р. Кардинальних концептуальних відмінностей між генпланами 1817 і 1834 рр., на наш погляд, не існує. Планування забудови нагірної частини міста в цілому ідентичне генплану 1817 р., тільки суттєво деталізоване. 

На наш погляд, існують три головні відмінності генплану 1834 р. від генплану 1817 р., в чому, зрештою, й полягає значення цього документу. По-перше, остаточне закріплення ролі містобудівного центру за нагірною Соборною площею. По-друге, суттєва корекція проектного задуму цього архітектурного ансамблю, остаточна фіксація порушення головної планувальної осі центрального міського пагорбу, закладеної в генпланах 1792 р. та 1817 р. По-третє, вперше внесення до генплану Катеринослава топонімічної складової – офіційні назви декількох головних вулиць і площ.

Головна площа міста
 

Справа в тому, що у генплані 1817 р. В. Гесте, так само, як і в попередньому генплані 1806 р., впровадилася ідея альтернативного центру міста з великою площею між Казенним садом (нині парк Л. Глоби) і другою загальноміською магістраллю (лінія сучасних вулиці Чкалова та проспекту Пушкіна). Натомість генплан 1834 р. остаточно повернув нагірній території та Соборній площі з Преображенським кафедральним собором роль головного містобудівного вузла Катеринослава. 

Генплан 1834 р. остаточно закріпив 
за Соборною площею значення центральної

На нашу думку, розробка та затвердження спеціального генплану саме у 1834 р., була викликана інтенсифікацією освоєння території Соборної гори та необхідністю організувати «правильну» перспективну забудову головного міського пагорба. В цей час на завершальній стадії перебувало будівництво Преображенського собору (1830–1835 рр.) – подія, яка поклала початок планомірній забудові усього головного міського пагорба, починаючи з його північної частини.  Вірогідно, що прагнення верховної влади остаточно розставити містобудівні акценти і стало головною причиною «перезатверждення» частини генплану В. Гесте у 1834 р. 

Далі відзначимо, що цей генплан суттєво скорегував параметри забудови Соборної площі. На відміну від генплану В. Гесте 1817 р., де площа на головному пагорбі фігурує лише як одна з міських площ довкола парафіяльної церкви, генплан 1834 р. остаточно закріпив за Соборною площею значення центральної. Таким чином він зіграв визначальну роль у кристалізації класицистичного ансамблю Соборної площі. 

Генплан 1834 р., водночас остаточно закріпив розміщення головної планувальної осі нагірної частини Катеринослава. Згідно з генпланом 1817 р., храм у центрі нагірної площі розташовувався на одній осі з колишнім палацом Г.О. Потьомкіна, відповідно реальна будівля храму мала бути зміщена на декілька десятків метрів на північний захід від місця первісного закладення собору в 1787 р. На генплані 1834 р. вісь знову пролягла по подовжній лінії планів закладеного в 1787 р. і збудованого в 1830–1835 рр. Преображенського кафедрального собору. Новий собор, побудований на старому місці, автоматично змістився з єдиної з палацом Потьомкіна планувальної осі. Розбіжність склала близько 80 метрів. 

У свою чергу, після генплану 1834 р., контури проектної та реально забудованої в середині XIX – на початку ХХ ст. Соборної площі орієнтувалися на будівлю Преображенського собору. Разом із перенесенням планувальної осі на генплані 1834 р. перенесений у північно-західному напрямі весь ансамбль Соборної площі. На кресленні генплану 1834 р. це спеціально відображено. Пунктиром позначені контури площі та деяких споруд за генпланом 1817 р. В. Гесте, планувальні контури собору за першим проектом К. Геруа. Позначені й реальні контури собору, який у цей час (1834 р.) закінчували будувати. Контури площі у порівнянні з генпланом 1817 р. В. Гесте віднесені в північно-західному напрямі, зміщені з осі палацу Потьомкіна, як і сама будівля собору. 

Спроектована і здійснена таким чином Соборна площа вже не розташовувалася на одній осі з Потьомкінським палацом. Уже до кінця XIX ст. це виявилося в тому, що магістраль, яка з’явилася на місцевості та сполучала собор і Соборну площу з палацом Потьомкіна (Соборний провулок, надалі Жовтневий провулок, нині вулиця Яворницького), тепер не впиралася в будівлю палацу, як це передбачалося генпланом В. Гесте 1817 р., а закінчувалася в просторі Потьомкінського саду (парк ім. Т.Г. Шевченка).

Генеральний план на сімдесят років
 

Таким чином, генплан 1834 р. остаточно розставив акценти в питанні вісевої композиції забудови нагірної частини Катеринослава, що справило вплив на всю подальшу містобудівну активність у цьому районі міста. 

Квартали для «Богоугодных заведений» 
і «присудственных мест»

Генплан 1834 р. у цілому зберіг контури ансамблю нагірної площі, визначені генпланом 1817 р., проте вніс істотні планувальні зміни до конфігурації, призначення та співвідношення головних споруд ансамблю. Зокрема,  якщо парафіяльна церква на генплані 1817 р. розташовувалась у геометричному центрі нагірної площі, то на генплані 1834 р. собор поміщений на місці закладення у 1787 р., отже, розмістився не в центрі, а в північно-східній частині площі. Замість чотирьох великих прямокутних корпусів адміністративних установ на двох сторонах площі на генплані 1817 р., на генплані 1834 р. позначені два квартали з розрідженою забудовою, де виділяються лише дві довгі будівлі, орієнтовані на простір площі. Конкретизовано функціональне призначення ділянок площі: квартал південно-східної частини позначений як «Квартал для Богоугодных заведений», а квартал північно-західної частини – «Квартал для присудственных мест» (ця ділянка надалі зайнята побудованою в 1858–1861 рр. чоловічою гімназією). Одночасно на плані запроектовані два квартали торгових рядів у південно-західному краю площі, вже за лінією Катерининського проспекту (на цій території пізніше збудовано комплекс Вищого Гірничого училища – нині Національного гірничого університету).

Нарешті, однією з найхарактерніших особливостей генплану 1834 р. є його видатна роль у легітимації міської топонімії на ранньому етапі формування міста. Саме на генплані 1834 р. уперше позначені назви декількох головних об’єктів міста. Зокрема, головна магістраль Катеринослава офіційно отримала назву «Екатерининский Проспект» (тут і далі мовою оригіналу) (пізніше – пр. К. Маркса, сучасний пр. Д. Яворницького). Головна площа навколо головного храму – «Преображенская или соборная площадь» (надалі мала назви: Соборна, 1 травня, Жовтневої революції, Жовтнева, нині знову Соборна). Площа ж біля колишнього палацу Потьомкіна, переданого в 1830-х рр. у власність дворянству губернії для влаштування Дворянських зборів, на плані має назву – «Дворянская площадь» (надалі мала назви Дворянська, Палацова, Троцького, нині пл. Шевченка).

Понад сімдесяти років після 
затвердження генплану 1834 р. 
Катеринослав так і не отримав 
нового генерального плану

Генеральний план 1834 р. на декілька десятиліть став головним містобудівним документом для забудови Соборної гори. Таким чином аж до кінця ХІХ ст. формування та забудова Катеринослава відбувалися у відповідності з генеральним планом 1817 р. В. Гесте та його модифікованим варіантом (стосовно нагірної частини) – генпланом 1834 р. 

У 1860-х рр. у зв’язку зі стрімкою зміною характеру та параметрів розвитку міста на Дніпрі, постало питання про новий генеральний план, яке, однак, так і залишилося нерозв’язаним. Міські землеміри М. Пєхотинський і П. Гинзбург в «Книжке к плану г. Екатеринослава» (1897) відзначали, що у 1860-х рр. було «задумано изменение и дополнение Высочайше утвержденнаго плана. Для этой цели был составлен в 1866 г. новый план», проте вказівок на затвердження плану ми не знаходимо. 

Упродовж більше ніж сімдесяти років після затвердження генплану 1834 р. Катеринослав так і не отримав нового генерального плану. Цей факт був обумовлений стійкою тенденцією щодо нівеляції державного регулювання містобудівної політики та майже беззастережним пануванням суто ринкових важелів у міському будівництві.