Зінаїда Миколаївна Грієва
Зінаїда Грієва: письменниця з дитячою душею

Зінаїда Миколаївна належить до щасливої плеяди улюблених авторів дитячих книг. Вона народилася 14 вересня 1924 року у місті Кіровограді (тепер Кропивницький). На початку другої світової війни була евакуйована до м. Сергач (Горьківська область, Росія). По закінченню війни ненадовго повернулася на батьківщину, працювала спочатку секретарем-машиністкою інтендантського управління Одеського військового округу, а згодом – секретарем-стенографісткою виробничо-територіального управління Міністерства Землеробства Латвії. З кінця 70-х років і до останніх днів життя проживала в Дніпропетровську та була частим гостем дитячих бібліотек.

Писати почала для своєї дочки та двох синів. З годом вона стала відвідувати літоб'єднання при Спілці письменників України, де зустрілася з Платоном Вороньком. Платон Микитович вельми вимогливо поставився до її спроб писати вірші, натомість порадив більше вдаватися до прози, але писати винятково для дітей. На довгі роки він став її вчителем і редактором. Другим редактором Зінаїди Миколаївни став дніпропетровський письменник Павло Трохимович Кононенко.

Перше оповідання Зінаїди Миколаївни вийшло в Києві, його надрукувала газета "Юний ленінець". Грієва – автор понад 50 поетичних і прозових книг для дітей. Двічі посідала перше місце в конкурсах "Краще оповідання", лауреат премій ім. О. Крилова, ім. О. Сосюри, В. Підмогильного. Протягом десяти років була позаштатним автором журналу "Дошкільне виховання" (Москва).

За творами, які були написані в різні часи та виходили в світ тоненькими кольоровими книжками, чітко видно і характерні особливості творчості Грієвої, її майстерність, розумна педагогічна тактика, оптимізм, веселий гумор, такий необхідний у важкій справі виховання. Як справжній талановитий педагог Зінаїда Миколаївна завжди спиралася на своє знання дитини, на свій життєвий досвід і вміє ставити перед собою виховні завдання, ніколи не випускаючи з уваги основну велику мету – вчити дитину думати і відчувати, любити рідну мову, чути і розуміти музику вірша і думку поета. Грієва завжди знала про те, що «з дитиною треба говорити кумедно», знала, що у дітей все починається з гри, любила в поезії гру словом і гру з речами, але вона не хотіла тільки «забавляти» дитину, вона – за гру розумну, осмислену, що дає простір уяві, за гру радісну, котра дає дитині відчуття, що вона стає сильнішою, дорослішою, духовно багатшою.

Моя Україно,
Будь вільна до віку,
Й благословенна
В прийдешніх віках, 
За те, що ти долі
Щасливо єднаєш
І в і р ю – м а й б у т н є 
В  н а д і й н и х  р у к а х. 
Люблю твої гори,
Ліси, полонини,
Садочки вишневі,
Пісні солов”їні,
І символ твій мирний – 
Тру д я г и-к р а ї н и – 
Ч е р в о н і ї  к е тя г и, 
Диво-калини.
Те б е я кох а ю, 
Мов неньку єдину,
За пісню дитинства 
Свою солов’їну. 
А ти, наче птах той
І вільний, і гордий, 
Ти маєш свій голос,
Живий, неповторний.
Ми будем єдині,
Попри негаразди
Ти вистоїш, рідна, 
Ти мусиш не впасти!
Пишаюсь тобою,
Моя Україно,
Що мову плекаєш
Свою солов’їну,
За прапор, що гордо
Над світом зоріє,
І втілюєш казку
В щасливішу мрію,
Щоб знали у світі
Про нашу країну,
Про вільну і горду
МОЮ УКРАЇНУ!
Омріяна ВОЛЯ –
То кожного ДОЛЯ,
І вірю я в світле
Твоє майбуття,
В даровану волю
Нащадкам довічно.
Ти поруч із кожним,
ЯК ДОЛЯ – ВЕЛИЧНА!
ЖИВИ  УКРАЇНО!
ЩАСЛИВО І ВІЧНО!

Казки Грієвої свого часу звучали на українському телебаченні у програмі «На добраніч, діти!» у виконанні народної артистки України Поліни Нятко та заслуженого артиста України Петра Восклярова – діда Панаса.

Грієва довіряла розуму дитини, вона знала, що діти здатні багато чого зрозуміти і відчути (набагато більше, ніж часто думають дорослі), тому вона у віршах йде завжди трохи попереду віку, підлаштовуючись до малюків, не намагаючись «опуститися» до їхнього рівня, як буває часом з тими, хто пише для дітей. Вона каже дотепно, що пише вірші «на виріст» – і це, очевидно, подовжує їхнє життя. Проходячи зі своїм читачем усіма сходинками дитинства, поет не тільки прагне відкривати дитині світ – світ іграшок, речей, природи, людей, а й закласти в дитячу душу початок морального ставлення до цього світу. Взагалі кожне її вірш – якийсь факт дитячого життя. Сучасність змісту, характерна мова, головні герої віршів Грієвої – діти, звірята, веселий і незлий гумор, оптимізм – ось основні властивості поезії Зінаїди Миколаївни, що роблять її такою близькою сьогоднішньому читачеві. І самий вірш її з усім його ритмічним різноманіттям, з вишуканою і складною римою – сучасний вірш, і автор запевняє, що саме ритм і незвичність рими допомагають тримати увагу дітей. Жива, вільна, «розмовна» інтонація народжує контакт між поетом і дитячою аудиторією.

Більшу половину життя  Зінаїда Грієва віддала роботі в дитячій літературі. А це означає: кожен рік, кожен день і годину – віддача всіх своїх душевних сил, сердечного тепла, ніжності, розуму – на захист маленьких жителів України від великих і малих бід, від поганих впливів, від вульгарності і міщанства, від гірких образ. Це означає – відкривати світ добра, праці та краси, відстоювати права дитини, боротися за неї в світовому масштабі. Це означає – постійно спілкуватися з дітьми різного віку: від малюка у візочку до учнів школи, жити їхніми інтересами, мріями і прагненнями, висловлювати їхні почуття і думки... Чи не правда, яка це велика і радісна праця, яке щастя для поета!

Книги  авторки:

"Про маленького бичка" (1974, Київ), "Новосели" (1977, Київ), "Іринчин сон" (1980, Київ), "Белый барашек" (1981, Київ), "Найди свою радугу" (1983, Дніпропетровськ), "Дудочка" (1991, Київ), "Настоящий друг" (1992, Київ), "Разумная мышка" (1995, Київ), "Цуценятко та Півник" (1998, Дніпропетровськ), "Мандрівники" (1999, Дніпропетровськ), "Сказки" (2000, Дніпропетровськ), "Розумниця Мишка" (2000, Ростов-на-Дону), "Мои солнышки" (2000, Дніпропетровськ), "Зайкины проказы" (2001, Дніпропетровськ), "Забавні малюки" (2002, Дніпропетровськ), "Сказка про муравья Пантелея" (2002, Дніпропетровськ), "Чому у Жирафа довга шия" (2002, Дніпропетровськ), "Девочка с планеты Обезьян" (2002, Дніпропетровськ), "Мы – грибочки – леса сыны и дочки" (2004, Дніпропетровськ), "Впертий домовичок" (2004, Дніпропетровськ), "Мои солнышки-2" (2004, Дніпропетровськ), "Про секрет" (2004, Дніпропетровськ), "Белый барашек" (2005, Дніпропетровськ), "Хрустальное зеркальце" (2005, Дніпропетровськ), "Кто в корзинке? " (2005, Дніпропетровськ), "Умная мышка" (2005, Ростов-на-Дону), "Приключения горшечника" (2006, Дніпропетровськ), "Лесная сказка" (2006, Дніпропетровськ), "Близнюки" (2007, Дніпропетровськ), "Дніпряночка" (2007, Дніпропетровськ), "Святая троица" (2007, Дніпропетровськ), "Сказочная азбука" (2009, Дніпропетровськ), "Мій Квачик" (2010, Дніпропетровськ), "Бобик-слідопит" (2010, Дніпропетровськ), "Зайчикові витівки" (2012, Дніпропетровськ), "Пригоди Вузлика" (2012, Дніпропетровськ), "Веселка для Мавпочки" (2012, Дніпропетровськ).  
Співавторка збірника "Книжкова веселка: Дитячі письменники рідного краю" (2009, Дніпропетровськ), аудіокниги “Письменники Дніпропетровщини – шкільним бібліотекам” (2012, Дніпропетровськ).