Група з трьох братських могил

Війна і смерть – дві сестри, ніби пара,
Які крокують разом вже віки…
Це – ніби чиясь невблаганна кара,
Що слід лишає на усі роки.

Відразу ж після повернення радянських військ розпочалася мобілізація, головним чином, чоловіків 1894–1925-го років народження. Юнаками, які підросли за період окупації, поповнювали підрозділи 152-ї, 20-ї та 228-ї стрілецьких дивізій.

Вісімнадцятирічного Павла Черечечу на війну забрали з поля за Підгороднім, де він працював з батьком та одразу зарахували до 152-ї стрілецької дивізії, яка наступала у напрямку Новомосковськ-Підгороднє-Дніпропетровськ. 75% молодих мобілізованих чоловіків були зовсім не підготовленими до військової справи, а стали просто живою силою.

25-го вересня 1943-го року 152-га стрілецька дивізія увійшла у Підгороднє. Вже наступного дня її підрозділи атакували Нижньодніпровськ. Там, де зараз розпочинається проспект Слобожанський (Правди), артилеристи почали розвертати гармату, аби вогнем підтримати піхоту. Їх помітили німці. Почався обстріл. Один за одним сюди упали 3 снаряди. Загинуло відразу вісім гармашів, але командири продовжували вести солдатів у наступ під вогнем. Запеклі бої велися до самого вечора та продовжилися уночі. На ранок стрільці вже «взяли» цехи 165-го авіазаводу (нині підприємство «Біола»). При цьому наші підрозділи втратили до 50% особового складу убитими та пораненими.

27-го вересня 1943-го року Нижньодніпровськ, села Ломівка та Єлизавето-Кам’янка були повністю визволені. Але навіть відступивши на правий берег Дніпра, ворог не вгамовувався – обстрілював із гармат лівобережжя. Уже в жовтні у Ял-Кам’янці (вул. Передова, 498) від уламку загинула медсестра Ганна Сухорукова. Падали снаряди й на вулицю Куйбишева (нині Петрозаводська). Загиблих ховали на місцевому кладовищі (так званій Ковбасівці), але багатьох воїнів ховали там, де вони полягли під час бою.

У 50-х роках їх перепоховали у південній частині кладовища. А у 1975-му, до 30-річчя Перемоги, від «цивільної» частини братські могили відділили стилізованою стіною з просторовою зіркою у середині. Відкривали пам’ятник урочисто, за участі фронтовиків, які воювали у 1943-му у складі підрозділів 152-ї стрілецької дивізії.

На гранітних плитах викарбувані імена полеглих Всього тут поховали 41-го воїна. Відомо імена 32-х. Однак й ці імена потребують уточнення, оскільки вже зараз встановлені погрішності стосовно місця поховання окремих захисників. Та попри це, ми не повинні забувати тих безвусих юнаків, майже дітей, не переодягнених у військове, які ціною власного життя принесли визволення нашому краю.

За матеріалами Військова пам'ять Дніпра https://www.facebook.com/MilitaryMemoryDnieper/
Громадської організації «Пошук-Дніпро» (м. Дніпро), 
Дніпровської пошукової групи