Самарська Ганна Миколаївна
Ганна Самарська – майстриня народного декоративного живопису

Не зважаючи на численні знайомства з талановитими митцями, невпинно навчаючись у них малярським технікам, Ганна Самарська винайшла свій неповторний стиль малювання, який значно вплинув на розвиток петриківського розпису, збагативши його окремими елементами. Великої популярності набула створена нею стилізована квітка, а її манера вимальовувати «пухнасті» хвости пташок використовується багатьма іншими майстрами цього напрямку мистецтва. Вироби майстрині вирізняються з-поміж інших своєю індивідуальністю та неповторністю: з одного боку дотримання напуття Катерини Білокур «вчись у природи», з іншого – традиційний петриківський орнамент. Через притаманний лише їй особливий стиль розпису, її творчість так і почали називати: живопис Ганни Самарської. Її роботам характерні довершеність композицій, гармонійність кольорових поєднань, своєрідна техніка письма з ретельним виписуванням численних дрібних деталей. Починаючи з 1967 р., твори майстрині регулярно експонуються на виставках.

Квітковий світ Ганни Самарської

Ой, не зоря в небі запалала,
То на землі квітка розквітала…
Ой то цвіла та не квітка красна,
Ой то душа, що шукала щастя,
Квітка-душа, ніжна і жива…
Діана Гольде

Вийшовши в 1996 р. на пенсію, Ганна Михайлівна залишилася жити в улюбленій Петриківці. Весь свій час майстриня присвячує живопису. Вона відома на весь світ не тільки чудовим петриківським розписом, а ще й дивовижними квітковими композиціями, які вона виконує в самобутній, тільки їй притаманній манері. Її творчість – це своєрідне поєднання двох мистецьких світів: декоративний живопис Богданівки та традиційний розпис Петриківки, які збагатили та доповнили один одного, завдяки чому зародилась особлива, більш вишукана, не схожа на інші, квітка. «Квітка – це досконалість. І портрет, і пейзаж трохи малюю, але квітка – найголовніша в моєму житті», – Ганна Самарська. 

Тверде переконання, що «квітка не належить якомусь часу, вона вічна», спонукає художницю продовжувати «квіткову» традицію своєї наставниці Катерини Білокур. Ганна Миколаївна створює чудові композиції, зосередившись на малюванні «живих квітів», щиро вважаючи, що зірвані квіти втрачають частину свого внутрішнього сяйва. Відчути його, пройнятись його величчю, сповнитися натхненням, можна лише пильно прислухаючись до квітки, й тоді вона сама підкаже, як її краще виписати. Так вчила її легендарна вчителька, малюючи квіти безпосередньо в саду або в полі. «Сиджу біля кожної квіточки – з натури малюю. Бо зірвана квітка – це вже не квітка! Це величезна різниця, коли тобі «позують» бідні, що вмирають квіти або розкішні, доглянуті, обласкані», – з листів Катерини Білокур.

Щедро «засіває» майстриня свої полотна садовими та польовими квітами рідної землі: мальвами, жоржинами, барвінком, крученими паничами, ромашками, чорнобривцями, колоссям пшениці, калиною. Вона пише квіти, вважаючи їх вінцем краси, «очима планети». Дивний світ її картин викликає захват, подив, зачарування.

І квіти в любові ясніли,
Плелися в небачену казку,
То сном з полотна паленіли,
То сипали сонячну ласку…
Тетяна Чорновіл

«З роду в рід кладе життя мости...»

Діти – моя династія і продовження, хоч у кожного з них своя творчість, своя дорога.
Ганна Самарська

Дорога бабусю, ти просто диво! Рівняємося на тебе, пишаємося тобою... Ти у нас надзвичайна, неймовірна, геніальна й особлива.
Олеся Вакуленко

Ганну Миколаївну називають засновницею родинної династії. Сім`я – мати, чоловік, діти – завжди щиро її підтримувала, завдяки чому в їхній оселі «в усі пори року квітнуть злагода й любов». Ганна Самарська і своїх доньку Тамару й онуку Олесю вчила сприймати природу, відчувати чудовий світ казкових образів – птахів, квітів, дивовижних істот.

Майстрині є чим пишатися. Дочка Ганни Миколаївни – Тамара Олексіївна Вакуленко закінчила Дніпропетровське художнє училище (1982), потім – Харківський художньо-промисловий інститут (1988). Разом із чоловіком Олександром Вакуленком працює в галузі монументально-декоративного мистецтва та станкової графіки. Подружжя Вакуленків – майстри петриківського розпису, члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України, постійні учасники обласних, всеукраїнських і міжнародних виставок з 1985 р.: в Києві, Харкові, Запоріжжі, Чигирині, Дніпропетровську, Ліоні (Франція, 1996), Нюрнбергзі (Німеччина, 2009), Нагої (Японія, 2005), Гонконзі (Китай, 2015), Ізраїлі, (2017).

Онука Ганни Самарської – Вакуленко Олеся – художниця, дизайнерка, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2013 р.), закінчила Харківську державну академію дизайну та мистецтв, була відзначена стипендією Президента України для молодих майстрів народного мистецтва. Працює в жанрах українського декоративного розпису, книжкової та станкової графіки, витинанки, батику, графічного дизайну. Її персональні виставки відбулися в Україні, Франції, Німеччині, Польщі, Словаччині, Сербії, Казахстані. Дівчина створила творчу майстерню, одним із напрямків роботи якої є авторський одяг з ручним розписом. Колекція суконь «Дерево життя» здобула перше місце на Міжнародному етнічному марафоні в межах міжнародної виставки «Експо-2017» в Астані (Казахстан).

Здавна славиться Петриківка чудовим народним мистецтвом, таємниці якого передаються з покоління в покоління. Багато таких осередків майстерності розсипано по Україні. Кожен регіон має свою неповторність. «Так для мене Петриківка – моя батьківщина, для моєї мами, Ганни Самарської, – Богданівка на Київщині, прославлена великою Катериною Білокур, для мого чоловіка, Олександра Вакуленка, – місце народження місто Новоросійськ, для нашої доньки Олесі – Харків, і всі разом ми маємо Петриківку в серці», – Тамара Вакуленко.

Вміння творити таке диво – петриківську мальовку – передається з роду в рід, за віком вік. У серпні-вересні 2001 р. у  Харкові в мистецькій галереї АВЕК відбулася родинна виставка «Ми діти твої, Україно», присвячена 10-й річниці Незалежності України. На ній був представлений живопис Ганни Самарської, декоративний розпис Олександра і Тамари Вакуленків, малюнки дванадцятирічної Олесі, а невдовзі відбулася й персональна виставка дівчинки. Причетність до творчості, родинних традицій, звичаїв, мабуть, найміцніше гуртує, єднає покоління, допомагає вихованню шанобливого ставлення до духовних і творчих надбань, історії та культури рідної землі.

«...і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки».
Григорій Сковорода

Земле моя, Україно!

Квітка – це досконалість буття, яку мені хочеться бачити в усьому. Мені хочеться, щоб саме це бачили всі люди... стати квіткою це так велично. Геть зло і бруд! Люди, будьте квітами! Адже квіти – це символ раю. І наша Україна – дуже гарна Квітка.
Ганна Самарська

Ганна Миколаївна наділена унікальним даром сприймати та відтворювати світ, писати картини, які хвилюють, дивують і вражають глядачів і своєю скромністю, і розкішшю. Її творчість, наповнена квітами, травами, пташками, – наче величний гімн рідній природі, її красі та різноманіттю. Це – майстриня, чиїми роботами милується весь світ. Вона не працює на замовлення і не продає своїх робіт, а, натхненно працюючи, створює цілісні творчі колекції, які демонструються в різних виставкових залах України та світу. Кілька разів виходили альбоми з репродукціями робіт художниці, представлених не тільки квітковим живописом, але й новими роботами в жанрі петриківського розпису.

Усі, хто близько знає Ганну Миколаївну, вважають її доброю, відкритою та позитивною людиною. В її майстерні завжди панує якась особлива легка атмосфера гармонії, спокою, життєвої мудрості. Її картини – наче коштовності, в яких просвічують паростки всього світлого й теплого, що можна назвати щастям жити. Недаремно для всіх своїх робіт Ганна Миколаївна придумала єдину спільну назву: «Моя Україна». В полотнах майстрині – досконалість кожної квітки, калини, соняшника – усього, що одвічно пов’язане з Україною та її народом.

Чорнобривці, мальви, грона калинові,
Паничі з крученими і тонкими вусами
Щедро розливають пахощі медові,
На світ із полотен дивлячись бабусиних.
Олеся Вакуленко

Живопис Ганни Самарської – це скарб всієї України! Її полотна розійшлися по всьому світові, милуючи око, зігріваючи душі та хвилюючи людські серця!

«Доземно вклоняюся тобі, мій рідний народе, кохана моя Україно, прекрасна, благословенна Батьківщино, краю Придніпровський! Бо ж творчість моя – для Вас і святе – Ім`я Ваше. Бо ж райська врода ваша надихає на все нові й нові твори, традиції Духу кличуть вірно й чесно служити Богу й Красі. Я все життя своє пишаюся тим, що мені пощастило стати краплинкою Вашої вічності, Вашої Правди, Вашої Долі. І служитиму Вам, допоки серце роститиме в уяві нові квіти для нових картин», – Ганна Самарська.