Швидько Ганна Кирилівна
Ганна Швидько – краєзнавець за фахом і покликанням

Її життя почалося в невеликому селі Бажани Петропавлівського району Дніпропетровської області    1 травня 1944 р. Про це найкраще розповідає її автобіографічна книга «Минуле у променях пам’яті». Нелегке післявоєнне дитинство і юність загартували її характер, розвинули організаторські та дослідницькі здібності. На відмінно Ганна закінчила Дмитрівську середню школу, кілька років доглядала хвору матір, працювала спочатку телятницею, потім обліковцем у колгоспі, власними руками, майже без сторонньої допомоги, побудувала нову хату після чергового затоплення села. В 1967 р. вступила на історичне відділення Дніпропетровського державного університету, який закінчила 1972 р. і тоді ж стала аспіранткою за спеціальністю «Історіографія та джерелознавство». Її науковим керівником був один із провідних вчених України в галузі джерелознавства професор М.П. Ковальський. 

Кандидатську дисертацію за темою: «Советская историография социально-экономического развития городов Украины в XVI–XVIII веках» Ганна Кирилівна захистила у 1979 р. Уже в 1980–90-х роках вона стала відомою дослідницею історії України, зокрема соціально-економічної проблематики. 1980 р. стала доцентом кафедри історії СРСР і УРСР Дніпропетровського державного університету, у 1982 р. отримала відповідне наукове звання. У 1987 р. захистила докторську дисертацію за темою: «Джерела з соціально-економічної історії міст Лівобережної України другої половини XVII – першої половини XVIII ст.», після чого наступного року її обрали професором кафедри історії СРСР і УРСР ДДУ. У 1989 р. в університеті створили кафедру історії України, і Г.К. Швидько її очолила.

З 1995 р. вона  перейшла на роботу до Національної гірничої академії, де широко розгорнула наукову, організаційно-наукову та викладацьку діяльність. У цьому вищому навчальному закладі вона продовжує працювати і нині.

Доктор історичних наук активно 
розвиває такий напрямок досліджень 
як наукове краєзнавство

Як професійний історик Г.К. Швидько досліджує соціально-економічну історію Гетьманщини та Запоріжжя, проблеми державного управління та самоврядування в Україні. Як історика-краєзнавця її цікавлять джерела з історії міських поселень Лівобережної України, проблеми місцевої історії, в тому числі минуле міст і сіл Придніпров’я. Доктор історичних наук активно розвиває такий напрямок досліджень як наукове краєзнавство.

«Дослідження історії та культури краю 
і поширення цих знань з освітньою 
та виховною метою – двоєдина сутність 
історичного краєзнавства. А наука і 
аматорство в цій галузі завжди стояли поруч…».
                                                                    Ганна Швидько 

Завдяки їй перевидані праця А. Скальковського «Історія Нової Січі, або Останнього Коша Запорозького» (1994), дослідження архієпископа Феодосія (Макаревського) «Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии» (2000), до яких вона написала розлогі вступні статті.

Багато років Г. Швидько досліджує біографії та наукову і громадську діяльність видатних вчених Дніпропетровщини, зокрема, Національного гірничого університету. У першу чергу, тих, хто стояв біля витоків наукових шкіл. Результатом стала низка публікацій про О.М. Динника, Л.Л. Іванова, В.М. Маковського, Д.М. Синцова, Й.І. Танатара, А.Н. Терпигорева, М.М. Федоріва та інших. До кола діячів, діяльність яких досліджувала Г.К. Швидько увійшли також історики, просвітяни, археологи, краєзнавці – К.Г. Воблий, В.П. Гегело, К.Г. Гуслистий, В.О. Пархоменко, В.І. Пічета, А. Скальковський, Феодосій Макаревський, Д.П. Пойда, М.П. Ковальський, І.Ф. Ковальова та інші.

З-під пера Г.К. Швидько вийшли монографії «Криворожский Галилей (к 125-летию профессора И.И. Танатара)» (2006), «Комаров і Катеринославщина» (2011). За її редакцією у 2009 р. вийшла книга «Історія і сучасність Національного гірничого університету (1899–2009 рр.), підручник із грифом Міносвіти та науки України «Історія України, 16–18 ст.» для 8-го класу (2008), який витримав декілька перевидань українською, російською та угорською мовами.

Голова дніпропетровських краєзнавців

Кінець вісімдесятих років XX століття відзначився сплеском краєзнавчого руху по всій Україні. Саме на цій хвилі в березні 1989 р. на базі краєзнавчого сектору довідково-бібліографічного відділу Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки (далі – ДОУНБ) було створено самостійний структурний підрозділ – відділ краєзнавчої літератури та бібліографії, а з жовтня 1990 року при відділі почав працювати  клуб «Ріднокрай». Його роботу очолила професор Г.К. Швидько. Невдовзі, 27 квітня 1991 р., на Установчій конференції обласної організації краєзнавців її обрали Головою правління Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців (нині – Національна спілка краєзнавців України). На цій громадській посаді вона перебувала до жовтня 2008 р. і встигла зробити немало для розвитку краєзнавства області.

Клуби за інтересами в бібліотеках існують здавна. Така форма роботи використовується для створення та згуртування читацького активу, інтенсивнішої популяризації фонду через проведення масових заходів, виконує і соціальну функцію для окремих груп населення. 30 жовтня 1990 р. відбулося перше засідання краєзнавчого клубу «Ріднокрай». Тема «Легенди козацьких степів» зацікавила багатьох. Крім професора Г.К. Швидько виступали вчені-історики університету Ю.А. Мицик, І.С. Стороженко, краєзнавець-аматор Ю.Я. Нємченко. Відтоді протягом багатьох  років Г.К. Швидько очолює роботу клубу, а кількість його членів збільшилась багатократно і нині доходить до вісімдесяти чоловік. 

За понад 26 років роботи «Ріднокраю» на його засіданнях прозвучали понад 
двісті доповідей з різної тематики

У кожній справі багато залежить від керівника, організатора, людини, яка спрямовує роботу. Люди тягнуться до подібних собі чи таких, яких ставлять собі за приклад. Очевидно, в тому, що членами клубу стали відомі вчені дніпропетровських вузів (лише кандидатів і докторів наук – понад три десятки чоловік), активні краєзнавці, є також і заслуга голови клубу. 

За понад 26 років роботи «Ріднокраю» на його засіданнях прозвучали понад двісті доповідей з різної тематики: історія запорозького козацтва та його ватажки, діяльність меценатів, громадських діячів місцевого і земського самоврядування, а також громадських організацій – катеринославського наукового товариства, Вченої архівної комісії, катеринославської «Просвіти», долі репресованих діячів, голодомор, дніпровське лоцманство, архітектура, визначні пам’ятки краю, проблеми екології та багато інших. Нерідко матеріали доповідей клубних засідань стають основою солідних праць, монографій, розділів книг, публікуються в журналах і наукових збірках. Часто розглядаються питання малодосліджені або спірні, які викликають дискусії й полеміку, що стає додатковим приводом до поглибленого вивчення сторінок історії краю.

Як голова клубу Г.К. Швидько веде засідання. Робить це дуже професійно, чітко формулює тему і спрямовує хід виступів, вміє вчасно доповнити, поставити потрібне запитання, тактовно зупинити виступаючого, який перебирає регламент часу чи починає говорити не за темою. Десятки разів на засіданнях клубу Ганна Кирилівна була головним доповідачем або ж співдоповідачем. Але й тоді, коли мова ведеться не за «її» тематикою, вона добре володіє предметом розмови. Про що б не йшла мова на засіданні: роботу котрогось з діячів «Просвіти», архітектуру, творчість репресованого письменника, голодомор, дніпровське лоцманство, проблеми екології тощо, Г.К. Швидько легко включається в розмову, вміє доповнити, підказати.

На початку 1997 р. ДОУНБ видала перший випуск альманаху «Січеславщина» –  результат роботи членів клубу, наприкінці 2016 року видано сьомий випуск. До альманаху увійшли ексклюзивні статті вчених-істориків, краєзнавців, протоколи засідань, бібліографія. Одним із ініціаторів цього видання, натхненником, активним співавтором а також науковим редактором стала Ганна Кирилівна. 

Г.К. Швидько бере активну участь у підготовці численних краєзнавчих видань бібліотеки,  вона – активний автор багатьох випусків календаря знаменних і пам’ятних дат «Моє Придніпров’я», де надруковані десятки її статей. Не раз професор Г. Швидько згуртовувала краєзнавців до проведення екскурсій рідним краєм, сама брала в них участь.

Діяльність Ганни Кирилівни Швидько спонукає до історичних і краєзнавчих досліджень багатьох краєзнавців-аматорів, яким вона завжди готова підказати та допомогти. Гана Кирилівна багато років організовує та проводить історико-краєзнавчі конференції в стінах НГУ, бере участь в інших наукових і краєзнавчих форумах, не раз очолювала делегації дніпропетровських краєзнавців на з’їздах краєзнавчої Спілки у Києві. 

Вона завжди активна, енергійна, непосидюча, повна ідей і творчих задумів. 

Стаття: Варфоломій Савчук. Професор Ганна Кирилівна Швидько: штрихи до портрету ювілярки