Всесвятське: сторінки історії села на Присамар’ї

Всесвятське: сторінки історії села на Присамар’ї

Село Всесвятське виникло в передреформений період, у 1856–1858 роках. Засновником села є Михайло Родзянко, який пізніше був головою IV Державної Думи Російської імперії. У 1920 році Михайло Родзянко емігрував до Югославії, де й загинув у 1924 році.

На місці села знаходилася балка Бражена, посеред якої було розташоване глибоке озеро, де люди займалися риболовством. Навесні воно розливалося і завдавало шкоди селянам. Було вирішено забити витоки цього озера. Пан Родзянко наказав зняти руна з сорока овець і ними перегородити дорогу воді. Так і зробили, та вода знайшла вихід в іншому місці – за селом виникла водойма, яку стали називати Сорокова. Вона зберіглась і до наших днів і вважається найкрасивішим в окрузі ставком, на березі якого тепер побудована база відпочинку «Відрадне».

Маєток М. Родзянка був розташований за півтора кілометра від Браженої балки та мав більше трьох десятин орної землі, ліси, байраки. Тому тут винаймали багато робітників на сезон від Великодня до Покрови. Маєток не вирізнявся вишуканістю, але посередині подвір`я розташовувалася теплиця з квітами, альтанки, заплетені диким виноградом. У М. Родзянка був цегляний завод, де виготовляли цеглу з клеймом «R» (Родзянко) як для потреб маєтку, так і для села. На території маєтку мали пекарню, де випікали великий, круглий житній хліб. Із заходу маєток був оперезаний лісом, який називається «Западнé», і був насаджений із метою захисту балок від вітрової та водної ерозії. До цієї пори збереглися велетні дуби, які в діаметрі сягають 1–1,5 м. 

Назва села походить від назви храму, який збудував пан Родзянко, – церкви «Всіх Святих». У 1913 році Михайло Родзянко побудував школу, де було три класи, навчалися діти, за яких батьки могли заплатити. Вчителі наймалися з різних сіл. 

У давнину в с. Всесвятському було багато народних умільців: ковалі, бондарі, ткалі, гончарі. Гончарну глину брали за селом, вона була за кольором червоною, тому те місце називають «Червона гора».

Село ділиться на три частини: Бугаєва, Центр і Новоселівка. Назва Бугаєва, ймовірно, походить від того, що на цьому місці поселився козак Бугай. Після громадянської війни, у 1920-ті роки, селяни почали отримувати в користування від держави земельні наділи. Ця частина території села називалася Новоселівка. Навколо села Всесвятське зустрічаються невеликі кургани, за розповідями старожилів села, це місця, де були поховані запорозькі козаки. Вони селились по байраках неподалік від села. До наших часів збереглися назви байраків від прізвиськ козаків: Товсте, Розсохувате, Гунчене, Майдан. За легендою, у байраці Майдан розташований великий курган, це – місце поховання отамана, з яким нібито закопали і його золоті речі.

У період з 1917–1921 на території села пройшла хвиля громадянської війни. Багато односельців загинули, поховані в братській могилі на околиці села. В цей період партизанський загін під керівництвом О.С. Чумака, жителя села Всесвятського, вів боротьбу проти ворогів радянської влади. У 1918 році він нагороджений орденом Червоного Прапору. Загинув О.С. Чумак під Кременчугом у боях проти Денікіна в 1919 р. За згадками старожилів села, бої які точилися за селом, були дуже жорстокі. Кров лилася рікою, аж земля почервоніла. З тих пір місце, де тривали бої, називається «Червона могила».

Після громадянської війни життя в селі змінилося. Наприкінці 1929 року почали організовувати колгосп. Першим головою колгоспу «Червоний повстанець» був Мина Панасович М`ясоїд, учасник походу російського флоту на Японію. У 1935 році колгосп зміцнів і вже був рентабельним господарством. У 1936 році в селі з`явився перший трактор. Зéмлі в селі обробляли за допомогою МТС, розташованої в селі Попасне. 

На кінець другої п’ятирічки господарство зміцніло, поліпшився добробут селян, та все, що надбали, спалила вогнем Друга Світова війна. До лав Червоної Армії пішло багато односельців, а його  мешканці, як могли, допомагали радянським військам. У вересні 1943 р. радянська армія звільнила село від німецько-фашистських загарбників. Важкими були роки відбудови села, в 50-х роках хлібороби мали всього п’ять тракторів, три комбайни, три автомашини. Подальші роки відзначені піднесенням економічного зростання села. Очолювали колгосп Бондаренко О.І., Романець М.Я., Бут П.Т., Горобець П.М., Шпак О.О., Макієнко В.Д. У 1964 був збудований будинок культури, в 1969 Всесвятська школа. З 1987–1992 головою колгоспу був Макієнко В.Д. Почалося оновлення села, повністю газифікували село, були прокладені 15 км доріг, збудовані фельдшерсько-акушерська амбулаторія, механічна майстерня. Центр села забуяв квітами.