Сто п’ятнадцять років дніпропетровському трамваю

Відновлення зруйнованого

Улітку 1917 р. Катеринославський бельгійський і міський трамвай взяли участь у благодійній місії стосовно підтримки інвалідів першої світової війни. Про це стало відомо з рішення міської думи, яка дала відповідь на клопотання комітету евакуйованих поранених і хворих воїнів м. Катеринослава: «...разрешить продолжить движение городского трамвая с 11 часов до 2 часов ночи, с тем, что вся выручка за это время поступает в пользу комитета инвалидов... Во время движения трамваев с 11 часов до 2 часов ночи разрешить взымать плату за проезд до 20 коп. в один конец».

За період військових подій в Катеринославі (1917–1920 рр.) трамвайні шляхи були пошкоджені, контактний дріт знятий, колії заіржавіли, трамвайні вагони лежали перевернутими. Відновлення трамвайного руху відбулося лише в серпні 1920 р. Перша лінія була пущена з Бельгійського парку до Йорданської вулиці (нині вул. Коцюбинського). Почали курсувати трамваї з міського парку до міської управи (нині училище культури). До кінця року трамваями було перевезено 1 млн. 875 тис. пасажирів. Але відбудова трамвайного руху тривала з величезними труднощами. Не вистачало матеріалів, запасних частин, інструменту. Однак вже на 1923 рік усі трамвайні колії вдалося поновити та полагодити наявний рухомий склад застарілого типу (випуску 1900–1906 років). 

Для робітників та службовців трамвайні талони 
реалізовувалися за ціною 5 коп., а для учнів – по 4 коп.

На 1924 р. в експлуатації перебувало 47,9 км однобічного трамвайного шляху. В обох трамвайних парках налічувалося відремонтованих 97 моторних та 45 причіпних вагонів. За рік ними було перевезено 9 692 193 пасажира, а фінансовий результат експлуатації становив 751 252 крб. прибутку та 726 994 крб. видатку. Для робітників та службовців трамвайні талони реалізовувалися за ціною 5 коп., а для учнів – по 4 коп. У цьому році була побудована і введена в дію лінія за маршрутом № 3 (трамвайні лінії йменувалися маршрутами), що з’єднала робітничу околицю, так звану Фабрику, з центром міста та дала можливість робітникам їздити до заводу ім. П.І. Петровського трамваєм.

У 1926 р. протяжність трамвайного шляху в місті збільшилася ще на 14,66 км за рахунок новозбудованих ліній (ділянки від пристані до заводу ім. Г.І. Петровського та ділянки між вул. Артемівською і Виконкомівською, що проходила по вул. Велико-Базарній (нині Чкалова). Наступного року, 1 серпня 1927 р., відбулося святкове відкриття трамвайної лінії на Кайдаки. Довжина колії становила 7,5 км за маршрутом вул. В. Базарна – мостовий цех заводу ім. Г.І. Петровського. Тепер робітниче селище мало зв’язок із центром міста. Ще один маршрут з’явився в 1928 р.– пр. Пушкіна – контора цегельного заводу (нині трамвай № 17). 
 

Нові маршрути і показовий трамвай
 

З будівництвом інституту залізничного транспорту (1930 р.) постала потреба в продовженні трамвайної лінії – завод ім. В.І. Леніна – вул. Лагерна (маршрут № 5). У будівництві гілки вул. Лагерна – міські дачі до ДІІТу брали участь студенти та викладачі цього ВНЗ. І вже в 1931 р. лінія діяла.

У 1932 р. вступила в експлуатацію перша в місті 
ширококолійна трамвайна лінія від заводу ім. В.І. Леніна 
до заводу металургійного устаткування (ДЗМУ)

Щоденно на маршрут мало виходити до 124 вагонів, але план не виконувався, бо нагадував  про себе старий, спрацьований рухомий склад, що експлуатувався понад 30 років.

У 1931 р. трамвайний парк поповнився всього лише 7-ма моторними та 15-ма причіпними вагонами, придбаними на Митищенському та Київському заводах. У 1932 р. вступила в експлуатацію перша в місті ширококолійна трамвайна лінія (маршруту № 2), від заводу ім. В.І. Леніна до заводу металургійного устаткування (ДЗМУ). До цього часу транспортування робітників із центру міста до підприємства (де працювало понад 5000 робітників) відбувалося таким чином. Робітники з центру трамваєм № 2 під’їжджали до кінцевої зупинки – завод ім. В.І. Леніна, а далі змушені були добиратися пішки по краю залізничного насипу, що було пов’язане з ризиком для життя та витратою зайвого часу. Цей рік позначився яскравою подією для мешканців селища ім. Фрунзе, 6 листопада була відкрита друга ширококолійна трамвайна лінія, що з’єднала селище із залізничним вокзалом. Цими маршрутами почали курсувати ширококолійні трамваї – новинка для мешканців.

Починаючи з 1933 р. у місті проводиться інтенсивна робота з перешивання вузькоколійних трамвайних колій на ширококолійні. Це було пов’язано з тим, що заводи припинили випуск вузькоколійних трамвайних вагонів. 

Реконструкція почалася з маршруту трамваю № 2 від заводу ім. В.І.  Леніна до Виконкомівської. У цих заходах брала участь міська громадськість. Так, наприклад, колишні червоногвардійці, робітники заводу ім. Г.І. Петровського, зобов’язалися відробити 5 робочих днів на трамвайній колії. Рух по лінії відновився в листопаді 1933 р.

В показовому трамваї по кутах стояли величезні дзеркала

Заміна на ширококолійну лінію здійснилася на маршрутах № 1 від залізничного вокзалу до Лагерного ринку; маршруті № 4 – залізничний вокзал – вул. К. Лібкнехта. 29 жовтня 1935 р. відбулося святкове відкриття лінії на Амур-Нижньодніпровськ (будівництво почалося в 1932 р.) від залізничного вокзалу, через міст до м’ясокомбінату, що будувався. У випробуванні нової лінії взяв участь М.М. Хатаєвич, перший секретар Дніпропетровського обкому КП(б)У, а за кермом трамваю під час відповідальної подорожі знаходився профгрупорг трамвайного тресту Іващенко.

Сталеві рейки трамваю пролягли також до станції Вузол та заводу ім. Артема. Було продовжено маршрут № 8 до селища Крупської.

У травні 1938 р. мешканці міста побачили, як на центральній трамвайній лінії курсував показовий трамвайний потяг. Зовні моторний вагон і причіп були пофарбовані світло-блакитним кольором, в середині – під дуб, а в кутах стояли величезні дзеркала. Згодом із постановою міськради, трамвайний рух у місті став цілодобовим. По головним трамвайним маршрутам із другої години ночі курсувало по два потяги, а на периферії – по одному.

Укрупнення та удосконалення трамвайного господарства міста продовжувалося аж до початку Великої Вітчизняної війни. Вводилися нові маршрути, на 1940 р. їх було 12:

Залізничний вокзал – пр. К. Маркса – Жовтнева площа – Лагерний ринок – курсувало 15 потягів;
Заводи – Чечелівка – Пушкінський проспект – міськрада – 11 потягів;
Діївка – Кайдаки – Провіантська – пр. К. Маркса – Центральна площа – 17 потягів;
Вокзал – вул. К. Лібкнехта – 10 потягів;
Заводи – Пушкінський проспект – вул. Базарна – Лагерний ринок – парк ім. Т. Шевченка – 5 потягів;
Вокзал – залізничний міст – станція Нижньодніпровськ – 7 потягів;
Вокзал – пр. К. Маркса – вул. Артема – вул. Чернишевського – ДІІТ – 9 потягів;
Вокзал – селище Крупської – 8 потягів;
Вокзал – залізничний міст – завод ім. Артема – 3 потяги;
Заводи – пр. Пушкіна – вул. Чернишевського – ДІІТ – 6 потягів;
Пушкінський проспект – вул. Робоча – роз’їзд Фабричний – 4 потяги;
Вокзал – пр. К. Маркса – Центральна площа – 2 потяги;
Цим трамвайним складом за рік було перевезено 172 мільйона пасажирів.
Трамвайний рух припинився 20 серпня 1941 р., а 25 серпня до міста увійшли гітлерівські війська.