Манжура Іван Іванович
Іван Манжура – український поет, казкар, вчений-фольклорист

Іван Манжура – український поет, казкар, вчений-фольклорист

Пропонуємо концептуальні роздуми над літературним портретом Катеринослава другої половини ХІХ ст. на прикладі творчості українського поета, фольклориста, етнографа І.І. Манжури, муза якого, в умовах заборони всього українського, народжувала і формувала українську націю, відроджувала і розширювала межі духу українців в колонізованому Російською імперією козацькому краї; свідомого українця по духу, який подвижницькою творчою і науковою діяльністю задекларував свою українську ідентичність. Наводимо різні музейні інтерпретації теми за 35 років (1986–2021): літературні та літературно-мистецькі виставки, свята, вечори, акції, присвячені І.І. Манжурі. 

Літературний портрет Катеринослава – це узагальнений художній образ краю зі своїм індивідуальним обличчям в історії національної літератури, який ґрунтується на зібранні літературних раритетів цілої когорти творців мистецько-культурних цінностей Придніпров’я, імена та творчі здобутки яких стали знаковими в національному культурному просторі. Разом із тим, це велетенський мемуарно-біографічний нарис, в якому представлені літературні портрети багатьох письменників, діячів культури та мистецтва, життя і творчість яких увійшли до скарбниці регіональної та національної літератури. Один із них – І.І. Манжура – ключова, знакова постать у літературному та науковому житті Придніпров’я другої половини ХІХ ст. Видатний український поет, фольклорист, етнограф, ім’я якого стоїть поряд з іменами найвидатніших діячів української літератури другої половини ХІХ століття, більше двадцяти років прожив на Катеринославщині (1872–1893), своєю багатогранною творчою працею сприяв активному формуванню і розвитку етнографії та фольклористики на Півдні України, відродженню національної культури, літератури, мови. На Придніпров’ї розквітнув поетичний талант Манжури. Високу оцінку його діяльності дали О. Потебня, М. Сумцов, І. Франко, П. Шейн, польські та французькі вчені. Він стояв біля витоків зародження української дитячої літератури в Катеринославі та видання перших книжок для дітей, став першим письменником-казкарем Придніпров’я. Увічнений Манжурою образ-символ духовного лицаря Трьомсина Богатиря за вартового височіє над урочистою величною ходою усіх учасників літературного процесу краю другої половини ХІХ – початку ХХ століття. 

Науково-літературна спадщина, подвижницька праця вченого, поета, палкого патріота – первоцвіту національної фольклористики та літератури – посприяли інтелектуальному і духовному розвою України. Він є автором першого регіонального фольклорного збірника «Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губ. И.И. Манжурою» (1890) і першої поетичної збірки Придніпров’я «Степові думи та співи» (1889), виданих за сприяння О.О. Потебні; першої української дитячої книжки в Катеринославі – літературних казок у формі оповідань «Як чорт шматочок хліба одслужував» (1885), «Лиха Година» (1886), виданих за підтримки О.І. Єгорова. Саме він сказав своє перше слово в Шевченкіані Придніпров’я як автор вірша пам’яті Т. Шевченка «26 лютого» та статті «ХХV годовщина смерті Т.Г. Шевченка» (1886), дебютував як український поет на сторінках катеринославської преси – газети «Степь» віршем «Босяцька пісня» (1885). З його творчості бере свій початок літературна казка Придніпров’я. Він є автором цілого ряду віршованих і прозових казок – «Трьомсин Богатир», «Іван Голик, «Казка про хитрого Лисовина» (переробка поеми Гете «Рейнеке-Лис»), «Червоний Горицвіт», «Злидні», «Батьківський заповіт», «Не судьба, а щира правда», «Як ми з дідом багатіли, а батька ще на світі не було» та інших. Написані вони були протягом 1880–1890-х рр. у Катеринославі. На жаль, за життя поета були надруковані під псевдонімом Іван Калічка тільки дві з них «Як чорт шматочок хліба одслужував» та «Лиха Година». Інші ж через цензурні утиски дійшли до читача набагато пізніше.

Казкова карта України неможлива без казок Нижньої Наддніпрянщини, їхніх непересічних героїв, серед яких непереможний Трьомсин Богатир. Герой народних казок, легенд, реальних історичних подій, майстерно інтерпретованих Манжурою в однойменний літературний твір – поему-казку «Трьомсин Богатир», живе в літературі Придніпров’я не одне століття, уособлює найвищі духовні цінності, які цінуються в усьому світі, відображає цілий світ поетичної вигадки нашого народу, згуртовує українців і водночас єднає і братає з іншими народами. Це ім’я спонукає до творчості все нові й нові покоління митців, відкрите до спілкування з кожним, хто вірить, що богатирська сила насправді є у кожному з нас, а найцікавіша казка для кожного з нас – ми самі. Ім’я Трьомсина – духовного лицаря Придніпров’я, заслуговує на увічнення в людській пам’яті не тільки в слові, а й в усіх жанрах мистецтва. Цей образ назавжди увійшов в історико-культурний простір Дніпропетровщини, є гідним втіленням історії та слави запорозького козацтва, монументом віковічній мрії людства про найдорожче – про щастя, про любов, про торжество добра над злом, світлих почуттів над темними силами. 

Манжура завжди захоплювався героїчною людиною, яка не шкодує сил і власного життя в боротьбі за щастя народу. В поемі-казці «Трьомсин Богатир» він створив реалістичний, незважаючи на казкову основу, образ богатиря, в якому знайшли відображення народні уявлення про ідеал людини-героя, що уособлює в собі риси національного характеру, погляди народу на добро і зло, правду і кривду. Манжура мав за мету засобами поетичного слова оживити образи лицарів-богатирів.

Він писав, що, за народною уявою, богатирі з’являються і тепер. В основу сюжету поеми-казки покладені народні пісні, легенди, перекази, казки про запорозьких козаків, лицарів-богатирів, елементи сюжетів стародавнього грецького міфу про Мінотавра, біблійної легенди про святого Юрія Змієборця, легенди, яка лежить в основі трагедії Шекспіра «Гамлет», поеми І. Котляревського «Енеїда», «Казки про мертву царівну і про сімох богатирів» О. Пушкіна, казки П. Єршова «Горбоконик» та реальні події – загадкова легенда родини Івана Василенка, нащадка козацького старшини Григорія Василенка на прізвисько Трьомсин, який числився на Запорозькій Січі серед військової старшини писарем Кодацького перевозу на Дніпрі та на Самарському мосту, ім’я якого увійшло в історію заселення Придніпровського краю. Родина благодійників Василенків у житті поета мала доленосне значення. Саме вони прихистили талановитого юнака, звільненого з Харківського ветеринарного інституту, підтримали і посприяли початку його фольклорно-етнографічної діяльності на Катеринославщині.

У фондовому зібранні ДНІМ зібранні прижиттєві видання фольклорно-етнографічних матеріалів, літературних творів І. Манжури, наукові дослідження та мемуари видатних вчених, присвячених Манжурі (зібрані ще Д. Яворницьким журнальні томи «Киевской старины», «Русской старины», «Этнографического обозрения», фольклорні збірники М. Драгоманова, В. Антоновича, О. Потебні, М. Сумцова, І. Манжури, книжкові, періодичні видання ХІХ ст. із прижиттєвими публікаціями фольклорно-етнографічних матеріалів, літературних творів І. Манжури, в яких він «істиха заспівав» як поет, наукових досліджень і мемуарів видатних вчених, присвячених І. Манжурі, датованих 1870–1920 рр.); унікальний автограф – рукопис Манжури «Дикий поп» про легендарного священика Кирила Тарловського та книга з автографом поета «Лиха Година», оригінали світлин, які ілюструють життєвий і творчий шлях українського поета, казкаря, вченого-фольклориста, характеризують його оточення. Основну концепцію його життя сформулював сучасник поета Микола Биков: «Він жив, як птах небесний». Життя Манжури можна порівняти із життям стародавніх українських мандрівних поетів-дяків, яким жив і славетний український філософ Григорій Сковорода: ніколи не мав власного дому, сім’ї, повсякчас терпів матеріальні нестатки, обійшов пішки всю Харківську та Катеринославську губернії, зібрав тисячі пісень, сотні казок, легенд, переказів, прислів’їв і приказок, не одну ніч проспав під зорями, в садку, живучи в простих хатах і постійно перебуваючи серед простого народу. Став поетом українського степу, не раз терпів голод і холод, але душею був завжди там, де підноситься дух – невичерпне джерело людського буття. Протиставленням скаліченому життю Манжури стало його міцне поетичне слово, багатогранна наукова діяльність. Придніпров’я щедро обдарувало свого обранця. Воно розкрило йому найпотаємніше, довірило взяти найсвятіше – скарби людської пам’яті, закодовані у слові. Степовий дух, неначе приборканий велетнем-лицарем, підкорився Манжурі, як рівному, простягнувши духовний меч-оберіг краю, визнавши: «А єсть ще велетні душею...».

Невтомний мандрівник Придніпровських степів, дбайливо збираючи щедро розсипані в народі перлини усної народної творчості, нотуючи кожне слово і зберігаючи його для нащадків, від села до села, від хутора до хутора, від містечка до містечка сходив майже всю південну Степову Україну. Як квітка весняного первоцвіту, долаючи перешкоди, розквітає, даруючи надію, так і Манжура своїм творчим життям наперекір переслідуванням, цензурним утискам проніс «дари своєї-бо душі», надаючи великого значення піднесенню свідомості народу, розвиткові його освіти, всіляко підтримував його дух, плекав віру в майбутнє, боронив правду, добро, красу, стверджуючи «Не треба мені тії слави людської…». Його науковий і літературний доробок переконливо доводить, що фольклор Нижньої Наддніпрянщини – невичерпна духовна спадщина, багата і різноманітна, вагома складова загальноукраїнської скарбниці народної творчості, високохудожні зразки якої створюють такий образ України, прадавньою історією якої, легендами та міфами можна не менше пишатися, ніж легендами та міфами стародавньої Греції й Індії. У ньому закладена висока мораль, любов і повага до людини, до мужнього оборонця добра і краси, захисника рідної землі – найвищих духовних цінностей, які цінуються в усьому світі.

Тема апробована циклом літературно-художніх виставок, акцій, свят, театралізованих вечорів, присвячених І. Манжурі, проведених у межах музейної мистецької програми «Казки Придніпров’я» та до Свята Івана Манжури в Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д.І. Яворницького, музеї «Літературне Придніпров’я», селі Рубанівському на Васильківщині за 35 років (1986–2021). 

Життя і творчість І. Манжури це – декларація української національної ідентичності. Його багатогранна постать заслуговує на створення окремого музею поета-казкаря, відкриває перспективу популяризації ідеї створення пам’ятника літературному герою Трьомсину Богатирю у місті.

Додаток

Літературні та літературно-мистецькі виставки, свята, вечори, акції, 
присвячені І.І. Манжурі

1986
1. Літературна виставка. Літературне Придніпров’я (ДНІМ, Білий зал).

1991
2. Літературна виставка. До 140-річчя з дня народження І.І. Манжури. Останній мандрований поет (ДНІМ, Білий зал. Автор – Н. Василенко).

1998
3. Експозиційний комплекс літературної виставки «Сторінки літературної історії Придніпров’я»: міні-інтер’єр «Редакція катеринославського літературно-громадського тижневика «Степь» (1885–1886)» (музей «Літературне Придніпров’я», зал № 1. Автор – Н. Василенко).
4. Літературна виставка. До 105-річчя з дня смерті українського поета, фольклориста, етнографа І.І. Манжури. «З народних уст зібрав і у вірші склав...» (музей «Літературне Придніпров’я», зали № 2, 3. Автор – Н. Василенко).

2001
5. Літературно-мистецька виставка. До 150-річчя з дня народження українського поета, фольклориста, етнографа І.І. Манжури. «А єсть ще велетні душею...» (музей «Літературне Придніпров’я», зали № 2, 3. Автор – Н. Василенко).
6. Мистецька виставка. «Художники Дніпропетровщини – Івану Манжурі» (створення серії творів образотворчого мистецтва до ювілею І. Манжури художниками міста) (музей «Літературне Придніпров’я», зали № 5, 6, 7. Автор проєкту – Н. Василенко).
7. Літературна міні-виставка. До 90-річчя з дня видання поеми-казки Івана Манжури «Трьомсин Богатир» (музей «Літературне Придніпров’я», зал № 1. Автор – Н. Василенко).

2004
8. Літературно-мистецька виставка. Казки Придніпров’я (презентація музейної мистецької програми «Казки Придніпров’я»; створення серії ілюстрацій до казок І. Манжури учнями міської дитячої школи № 1, директор М. Ф. Хандога) (музей «Літературне Придніпров’я», зали № 2, 3; 5, 6, 7. Автор проєкту – Н.  Василенко).
9. Театральний вечір. Театралізована постановка уривку з поеми-казки І. Манжури «Трьомсин Богатир» у виконанні театрального колективу «СТЕМ» кафедри українознавства Юридичної академії МВС України (керівник Т.В. Крашеніннікова) в музичному супроводі бандуриста В. Мерзленка (в межах музейної мистецької програми «Казки Придніпров’я» до відкриття літературно-мистецької виставки «Казки Придніпров’я») (музей «Літературне Придніпров’я», зал № 3. Автор проєкту – Н. Василенко).

2006
10. Літературно-мистецьке  Свято Івана Манжури в Рубанівському (започатковане 2006; з 2009 – двічі на рік: весняне – в день пам’яті поета, осіннє – в день його народження). Музей «Літературне Придніпров’я», с.н.с. Н. Василенко спільно зі священиком Василем Пишним і культурно-освітнім центром Свято-Покровського храму села Рубанівського Васильківського р-ну Дніпропетровської обл. (с. Рубанівське, Васильківський р-н Дніпропетровської обл.). 

2011
11. Літературно-мистецька виставка. До 160-річчя з дня народження українського поета, фольклориста, етнографа І.І. Манжури. Первоцвіт наш (створення серії творів образотворчого мистецтва та художніх портретів поета І. Манжури колективом майстрів Клубу екслібрису та графіки «Кобзар» – В. Хворост, А. Дерев’янко, А. Худяков, А. Гармаш, Ж. Воробйова, І. Колядіна, С. Алієв-Ковика, О. Василенко, А. Соколенко, Алла Кузнєцова в межах музейної мистецької програми «Казки Придніпров’я» до Свята Івана Манжури) (музей «Літературне Придніпров’я», зали № 2, 3. Автор проєкту – Н. Василенко).
12. Мистецька виставка. «Казкове коло»: Ілюстрації художника С. Алієва-Ковики до книги українських народних казок Нижньої Наддніпрянщини «Народні казки Придніпров’я» (створення серії ілюстрацій до народних казок Придніпров’я в межах музейної мистецької програми «Казки Придніпров’я» до відкриття літературно-мистецької виставки «Первоцвіт наш» до Свята Івана Манжури) (музей «Літературне Придніпров’я», зали № 3. Автор проєкту – Н. Василенко).
13. Літературно-мистецька акція «Первоцвіт наш» (у межах відкриття літературно-мистецької виставки «Первоцвіт наш») (музей «Літературне Придніпров’я», зал № 3).

2012
14. Літературно-мистецька виставка. Казкове коло Івана Манжури в малюнках Володимира Єрмакова. Презентація першої персональної мистецької виставки художника 
(спільно з художником В. Єрмаковим і культурно-просвітницьким центром Свято-Покровського храму села Рубанівського на Васильківщині в межах музейної мистецької програми «Казки Придніпров’я» до Свята Івана Манжури). Презентація пісень на слова І. Манжури у виконанні фольклорного колективу «Голоси України» Лоц-Кам’янського будинку культури, хормейстер Марк Намус (музей «Літературне Придніпров’я», зали № 2, 3. Автор проєкту – Н. Василенко).
15. Літературно-мистецька акція. «Казкове коло І. Манжури в малюнках В. Єрмакова» (в межах відкриття літературно-мистецької виставки «Казкове коло І. Манжури в малюнках В. Єрмакова») (музей «Літературне Придніпров’я», зал № 3. Модератор – Н. Василенко).

2013
16. Літературно-мистецька виставка. До 100-річчя з дня надрукування казки І. Манжури «Трьомсин Богатир». Богатирі з’являються і тепер (у межах музейної мистецької програми «Казки Придніпров’я» до Свята Івана Манжури презентація чотирьох серій ілюстрацій за сюжетом поеми-казки «Трьомсин Богатир» художників І. Стеценка (Катеринослав, 1917), О. Лопухова (Київ, 1958), В. Єрмакова (с. Рубанівське, 2006), С. Алієва-Ковики (Дніпропетровськ, 2012) (музей «Літературне Придніпров’я», зали № 2, 3. Автор проєкту – Н. Василенко).
17. Театральний вечір. Літературно-музична композиція «Тихий вечір» викладачів і студентів оперної студії Дніпропетровської консерваторії ім. М.І. Глінки, керівник – М. Козолуп (у межах відкриття літературно-мистецької виставки «Богатирі з’являються і тепер») (музей «Літературне Придніпров’я», зал № 5). 
18. Літературно-мистецька акція. «Богатирі з’являються і тепер» (у межах відкриття літературно-мистецької виставки «Богатирі з’являються і тепер») (музей «Літературне Придніпров’я», зал № 3. Модератор – Н. Василенко).

2016
19. Відкритий міський літературно-мистецький проєкт. До 165-річчя від дня народження І.І. Манжури (1851–1893), 160-річчя від дня народження І.Я. Франка «Трьомсин Богатир» (у межах музейної мистецької програми «Казки Придніпров’я» до Свята Івана Манжури спільно з Дніпропетровською дитячою художньою школою № 1 (директор М.Ф. Хандога), художніми школами та школами мистецтв України створення колекції дитячих художніх творів до казки «Трьомсин Богатир» за основними напрямками: живопис, графіка, декоративно-ужиткове мистецтво, кераміка (скульптура), що відкриває перспективу популяризації ідеї створення пам’ятника літературному герою Трьомсину Богатирю у місті). Театралізована постановка уривку з поеми-казки І. Манжури «Трьомсин Богатир» у виконанні театрального колективу Дніпропетровського ліцею інформаційних технологій (керівник – викладач Г.В. Кравчик, режисер – В.І. Бандур, завідуюча Центром української культури «Коло Калинове» міського Палацу дітей та юнацтва, сценарій – Н.Є. Василенко) (музей «Літературне Придніпров’я», зали № 2, 3. Автор проєкту – Н. Василенко).

2018
20. Літературна виставка. Літературний портрет Катеринослава. 1870–1910-і рр. Новий поступ українського відродження. За участі Павлоградського народного ансамблю «Надія» з програмою «З українською піснею в серці». Художній керівник Ірина Головко (музей «Літературне Придніпров’я», зали № 2, 3. Автор проєкту – Н. Василенко).

2021
21. Виставка видань видавництва «Навіки» «Книжкова палітра Свята Івана Манжури. 2006–2021» до 128-х роковин пам’яті українського поета Івана Манжури (1.11.1851–15.05.1893) та 135-річчя з дня надрукування однієї з перших українських дитячих книжок у Катеринославі – літературної казки «Лиха Година» (1886) і написання поеми-казки «Трьомсин Богатир» (1886) (наукова бібліотека ДНІМ. Автори – Н. Василенко, І. Гурова). 

Титульна ілюстрація: 
фрагмент картини В. Єрмакова «Іван Манжура записує розповідь бувалого козака»