Гора Калитва: місцевість, увічнена у давніх літописах

Край – пісня, край – легенда

Козацька Царичанка, –
Впродовж пливких століть, –
На березі орільскім
Привабливо стоїть.
Стоїть біля Орілі
І біла Калитва, –
В заманливих обіймах
І річки, і гори.

Пилип Переяславець

Розкішний Царичанський край: соковиті трави й пишні квіти на полях весною, глицевий нектар у літню спеку, щедра грибна осінь і блискучий сніг, сповнений зимової тиші в лісах. Краса краю заворожує та приваблює безліч туристів. Це кращий курорт для міського жителя, який хоче оздоровитися та відволіктися від цивілізації. Для тих, хто захоплюється фотографією є можливість присвятити час цій творчості. Пейзажі ваблять своєю природністю та художньою довершеністю. 

Під самим райцентром посеред степу є дивовижна гора Калитва. Ця унікальна пам’ятка природи має загадковий вигляд серед одноманітності рівнини, з оригінальним різнотрав’ям ковилового степу, який чергується з дубовими, кленовим, ясеневими та акацієвими лісовими масивами.

Вік цього пагорба має близько 300 тисячі років, а його утворення припадає на кінець останнього дніпровського зледеніння. Підняття неправильної форми заввишки 81 метр над рівнем довколишньої місцевості виникло внаслідок складчасто-лускуватих деформацій у периферійній частині льодовика внаслідок природних кліматичних змін. Північно-західний схил пагорба більш пологий, східний і південний розчленовані густою мережею ярів завглибшки до 17 метрів.

Гора складається з множин природних геологічних накладень – ґрунтових, глиняних і піщаних і кам'янистих порід, які особливим чином поєднувалися при певному русі селевих потоків, сплесків і виходів ґрунту. У її складі помітну роль відіграють озерні та озерно-болотні залишки викопних рослин, а у південно-західній частині гори трапляються рештки скам’янілої деревини з гарними декоративними властивостями.

Назва пагорба «Калитва» старослов'янською мовою означає «рідка грязь», «толь», «болото». Хоча є й інша версія: гора була захисним валом для запорозьких козаків, місцем, де був встановлений козацький прапор, який називали «калитка». Читаючи легенди краю, можна дізнатися, що гора зберігає стародавні скарби та залишки доісторичних тварин. А декілька років тому на березі річки Оріль знайшли череп мамонта, який тепер зберігається у Дніпровському національному історичному музеї ім. Д.І. Яворницького. Але скарби тут шукати ризиковано та й немає сенсу, бо вони легко «йдуть» (повзуть) від шукачів пригод у пухкий глинистий ґрунт.

Також пагорб називали «Караул-гора», бо з нього було видно все місто, як на долоні. Назва ця прийшла з тих давніх часів, коли, оселившись тут, козаки виставляли на найвищій горі свою сторожу. Вона пильно вдивлялася вдалину, щоб своєчасно знати, чи не йде ворожа орда, чи не пора розвести на вершині варти багаття та підіймати козаків на ворога. У козацькі часи на Калитві був маяк або спостережний пункт – для контролю за рухом кримських татар. Якщо на горі запалювали вогонь, то був знак: вороги наступають – треба ховатися. Перші поселенці тутешніх місць як укріплення використовували дуже високі паркани та земляний насип.

За переказами, від цієї могутньої гори брала початок оспівана в «Слові про Ігорів похід» стежка Троян із трьома розгалуження Великого Шовкового шляху, які ведуть у «землю Троян»: Приазов'я, Крим і Північний Кавказ. До наших днів камінь, на жаль, не зберігся, але гора стоїть цілісінька. Вона оточена давніми легендами, оповідями, пов'язаними з історією становлення незалежності України. В літописах це місце називалося Половецьким валом, або курганом на річці Угол (Оріль). 

Увічнена Калитва й у народних казках. У багатьох з них йдеться про врослий в землю великий камінь на краю поля з легендарним написом: «Прямо підеш – смерть знайдеш, праворуч підеш – коня втратиш, ліворуч підеш – одруженому бути». На горі Калитва є диво природи – давнє цілюще джерело, яке пам’ятають наші пращури – Криниця, вода якої, джерельна та студена вгамує спрагу навіть у найспекотнішу днину.

Врятувати пам’ятку природи

Куди б не йшов,
які б не чув слова, –
В душі моїй озветься Калитва.

Володимир Міщенко

Гора Калитва розташована серед правобережної тераси річки Оріль та має охоронний статус. З метою збереження її від подальшого руйнування в результаті ерозії ґрунту, з ініціативи Панаса Трохимовича Бутенка вона була засаджена деревами. У далекому 1934 році, коли дощова весна принесла у село брудні потоки води та розмила Калитву, Панас Трохимович почав рятувати село від страшної повені. Уважно оглянувши гору, він помітив, що рослини добре затримують стихію. Тож, зібравши небайдужих людей та насіння білої акації, він засіяв гору. Таким чином розпочалось заліснення Калитви, яке тривало з 1934 по 1967 роки. Молоді саджанці акації, ясеня та дуба вкрили близько 100 га гори. Зараз тут можна зустріти дикорослу лісову грушу, клен і терен. 

Сьогодні це заповідне урочище місцевого значення з 1982 року. На знак пам'яті та глибокої поваги до організатора збереження природи гори Калитви біля її підніжжя встановлений пам'ятник у вигляді гранітної брили, на якій викарбувані слова: «Бутенку Панасу Трохимовичу вдячні нащадки за насадження лісу на горі Калитва в 1934–1937 рр.». 

Ніщо так не розслаблює і не бадьорить одночасно, як спілкування з природою. Вона – наше головне джерело енергії та натхнення. Тож, плануючи відпочинок, дуже важливо обрати правильний варіант. Вирушайте на гору Калитву, яка додасть сил і бадьорості, зарядить позитивними емоціями і залишить солодкі спогади.