Катеринославське товариство бджільництва

Катеринославське товариство Бджільництва постало в січні 1899 року за ініціативи відомого катеринославського громадського діяча, бджоляра-практика О.Ф. Кащенка та М.К. Новосельського. Головою товариства згодом був обраний О.Ф. Кащенко, заступником голови Р.А. Вериго, скарбником – М.К. Новосельський. Обов’язки секретаря товариства виконував В.К. Тихановський. Активними членами товариства були А.І. Бабенко, А.В. Бабенко, Я.І. Новицький, І.Г. Дзене, І.П. Ієвлєв, П.І. Трухачов, В.І. Тюрін. Мета створення товариства полягала в поширення наукових знань, новаторських технологій і прийомів в галузі бджільництва. Створюючи громадську організацію бджолярів, її засновники намагались об’єднати зусилля у боротьби проти фальсифікаторів, які масово виробляли підроблений некондиційний мед, що впливало на зниження цін на продукцію бджільництва в місті Катеринославі та губернії.

Члени ініціативної групи товариства намагалися налагодили сталі зв’язки з іншими осередками бджільницьких товариств в Російській імперії. На межі століть вони офіційно звернулися до Міністерства землеробства з клопотанням законодавчо розробити адміністративні заходи і санкції для карного переслідування фальсифікаторів меду та виробників недоброякісної продукції бджільництва.

Одночасно члени Катеринославського товариства звернулися до міністерства фінансів з проханням знизити залізничні тарифи на транспортування меду, продукції бджільництва, пасічного реманенту. Постійний тиск представників товариства на управлінські органи Російської імперії в цілому був успішний і в приніс відчутні практичні результати. Департамент залізниць, розглядаючи нові залізничні тарифи, в 1900 році надав товаровиробникам меду пільги з транспортування меду та продуктів бджільництва залізничними дорогами імперії, що відкрило для власників  катеринославських пасік нові ринку збуту продукції як на теренах імперії, так й за кордоном.

Не маючи достатніх коштів на утримання інфраструктури, друк часопису, товариство змушене було звернутися про фінансову допомогу до міністерства землеробства, низки земських установ. Згодом воно отримало певні кошти від адміністративних органів імперії та земських установ губернії. Зокрема, Катеринославському товариству бджільництва  виділили асигнування Міністерство землеробства Російської імперії в розмірі 150 руб, Олександрівська повітова земська управа – 100 руб., Бахмутська повітова земська управа – 50 руб, Верхньодніпровська повітова управа в розмірі 25 руб.

З січня 1900 року Катеринославське товариство бджільництва розпочало видавати власний друкований орган – журнал «Пчела», на сторінках якого розміщувалась інформація про діяльність осередку, систематично друкувалися протоколи його засідань, виступи членів, висвітлювались фінансові й організаційні аспекти його практичної роботи. В центрі уваги редакції були, переважно, питання розвитку місцевого бджільництва, проте, інколи висвітлювалися й проблеми розвитку галузі інших регіонів Російської імперії.

На шпальтах часопису провідні спеціалісти-бджолярі надавали корисні поради пасічникам-любителям, обговорювали актуальні проблеми організації виробництва меду, воску, перги, фахівці рекомендували методи розведення, утримання бджіл, організації системи комплексного догляду за ними.

Одним із магістральних напрямків діяльності товариства було поширення серед бджолярів наукової інформації про хвороби бджіл, фармацевтичні засоби їх лікування, доцільність проведення комплексних заходів щодо профілактики різноманітних захворювань. Значну увагу редакція приділяла викладенню матеріалів із описом медоносних рослин, особливостей їхнього розведення та вирощування. Варто зазначити, що значну роль в систематичному викладі наукового опису медоносних рослин, кущів і дерев відіграв  відомий вчений-ботанік Іван Акінфієв.

Редакція на сторінках часопису розпочала тривалу дискусію навколо обговорення нагальних проблем практичного використання вуликів різних конструкцій і типів, їхньої оптимальної адаптації до природно-кліматичних умов утримання степової зони, зручності експлуатації в різні періоду року.

Редакції часопису вдалося організувати зворотній зв’язок із читацькою аудиторією, яка жваво реагувала та обговорювала публікації, ділилась власним досвідом утримання бджіл, описувала стан погоди та результати виробничої діяльності пасіки.

Прагнучи популяризувати наукові дослідження в галузі бджільництва, ознайомити читацьку аудиторію з практичним досвідом іноземних колег, редакція часопису робила ретельний огляд закордонних періодичних видань, присвячених висвітленню актуальних проблем бджільництва, знайомила читачів з новими підходами до утримання та розведення бджіл, боротьби з різними шкідниками та захворюваннями.

Варто зазначити, що посаду редактора часопису катеринославських пасічників «Пчела» обіймав член товариства Михайло Казимирович Новосельський, який доклав чималих зусиль для організації тематичного наповнення часопису, його друку, систематичного ведення кореспонденції між членами товариства, читачами та дописувачами періодичного видання. Спочатку журнал видавався 8 разів нарік. Загальний наклад становив 1500 примірників, які висилалися членам товариствам і бджолярам-любителям по всій Російській імперії. Загальна сума видання часопису була відносно невисокою й становила близько 700 руб. на рік, включаючи й кошти, які надходили на утримання редакції.

Заслуга редактора журналу «Пчела» полягала в тому, що йому вдалося налагодити тісний зв’язок із іншими професійними та любительськими виданнями з бджільництва як в імперії, так і за далеко за її межами, безкоштовно висилаючи їм екземпляри власного видання. Такий вдалий маркетологічний крок редакції дозволив отримувати із закордону цілу низку спеціалізованих фахових видань, що давало можливість знайомити дописувачів і читачів журналу з сучасним станом розвитку бджільництва, активно вивчати та запроваджувати передовий досвід утримання та догляду за бджолами. Зокрема, спеціалізовані часописи надходили з Болгарії, Австро-Угорщини, Моравії, Франції та Німеччини. Врахування закордонного досвіду в практичній діяльності місцевих катеринославських пасічників істотним чином сприяло загальному поступу в галузі, оскільки впливало на збільшення товарності, продуктивності виробництва меду та продукції бджільництва на теренах Придніпровського регіону.

На межі століть Катеринославське товариство бджільництво налагодило тісну співпрацю з місцевим осередком Імператорського Російського товариства садівництва, відкритим у березні 1889 року на підставі дозволу міністра державного майна Російської імперії М.М. Островського. До складу нового відділу товариства увійшли чиновники земських установ, відомі громадські діячі міста й губернії: вчений-ботанік І.Я. Акінфієв, члени губернської та повітових земських управ – Г.А. Залюбовський, М.Ф. Ольшевський, В.С. Кисличний, М.Ф. Леонов та інші. Вже на установчих зборах регіонального осередку імператорського товариства садівництва одним із перших було ухвалено рішення про створення в м. Катеринославі початкового спеціалізованого професійно-технічного навчального закладу – училища садівництва, городництва та бджільництва. Новий навчальний заклад покликаний був готувати спеціалістів-техніків із практичного садівництва, городництва та бджільництва. В школі садівництва викладалися переважно сільськогосподарські дисципліни: практичне садівництво, городництво, бджільництво, шовківництво, основи ґрунтознавства, фізіологія рослин, основи догляду за плодовими та лісовими культурами. Варто відзначити, що через обмежену кількість учнів – всього 15 осіб Катеринославська школа садівництва, городництва та бджільництва не могла задовольнити попит місцевих товаровиробників та кваліфікованих пасічників. Проте, члени Катеринославського товариства бджільництва використовували матеріально-технічну базу навчального осередку для проведення своїх засідань, організації екскурсій, тимчасового розміщення своєї пасіки.

Паралельно товариство розгорнуло активну просвітницьку діяльність з популяризації наукових знань із бджільництва серед пасічників Катеринославської губернії. Зокрема, за сприяння товариства була видана праця Науменка «Прибуткове пасічне господарство» з практичними порадами для раціональної організації пасіки на наукових засадах, проведення всього комплексу робіт із догляду та утримання бджіл, виробництва меду та продукції бджільництва.

Варто зазначити, що товариство вдало знайшло власну економічну нішу, яка дозволила отримати досить солідний прибуток від видання праці, яка користувалася значною популярністю між пасічниками Катеринославської губернії та Півдня країни.

З 1901 року обов’язки голови товариства виконував Р.А. Вериго. В 1901 році за активної участі членів товариства при земській Катеринославській губернській управі запроваджена посада об’їзного бджоляра-інструктора. Фактично з даного часу на теренах губернії започаткована з боку органів місцевого самоврядування систематична консультативна допомога бджолярам-любителям.

У 1901 році Катеринославське товариство з метою популяризації знань із бджільництва за власні кошти та фінансові пожертви створило власну дослідну пасіку, яка, за задумом ініціаторів, мала перетворитися на своєрідний експериментальний майданчик, на якому проводили б систематичні наукові спостереження за бджолами, фіксували стан погоди, аналізували різні прийоми та методи розведення бджіл, підсумовували результати практичної експлуатації вуликів різних конструктивних типів, апробовували на практиці фармацевтичні засоби боротьби з хворобами бджіл та їхніх шкідників. Завідуючим дослідною пасікою був Я. Путекле, який отримував від товариства жалування в розмірі 150 руб. за сезон.

На одному з засідань товариства заступник голови прийняв рішення розмістити дослідну пасіку на території садиби А. Вериго в місті Катеринославі поблизу Потьомкінського саду (вул. Потьомкінська, буд. №9). Загальна кількість бджолиний сімей, які належали катеринославському товариству бджільництва дослідної пасіки, дорівнювала 18. Всі бджолині сім’ї розміщувались у вуликах системи Дадана та Юшкова-Науменка.

За ініціативи товариства щоліта при пасіці працював вчений-бджоляр, який займався доглядом і утриманням бджіл. Крім того, в його обов’язки входило ведення щоденника з фіксацію поточного стану бджолиних сімей, погодних умов, ваги контрольного бджолиного вулика, часу цвітіння медоносів.

Варто зазначити, що кожен бажаючий мав можливість пройти невеликий навчально-практичний курс із вивчення основ бджільництва на дослідній пасіці, отримати фахові рекомендації пасічника, який доглядав за бджолами та проводив практичні заняття. Результати наукових спостережень наприкінці сезону узагальнювалися вченим-пасічником та публікувалися в вигляді розлогого наукового звіту на сторінках часопису. Пасіку досить активно відвідували пасічники міста Катеринослава та губернії, які отримували цінні консультації та поради від вченого-бджоляра щодо догляду й утримання бджолиних сімей.

Одним із істотних джерел поповнення бюджету Катеринославського товариства бджільництва був продаж меду та воску з дослідної пасіки. Набутий позитивний досвід в організації пасіки дав підстави членам товариства поширити його на інші райони губернії з метою отримати повнішу картину наукового вивчення місцевого бджільництва, беручи до уваги локальні умови та стан погоди. Проте, через фінансові труднощі та негаразди проєкт створення цілої мережі регіональних дослідних пасік не був втілений у життя.

Паралельно на дослідній пасіці була поставлена серія експериментів із практичної експлуатації вуликів різних систем і виробників. Мета цих дослідів полягала в емпіричному пошуку оптимальної моделі конструкції вулика для природно-кліматичних умов степової зони Півдня країни, яка враховувала б місцеві особливості та специфіку.

Одночасно члени товариства прагнули експериментальним шляхом виявити найбільш досконалу з технологічної точки зору конструкцію вулика, яка створювала б досить комфортні умови для продуктивної роботи бджолиної сім’ї, була зручна в експлуатації та дозволяла проводити систематичні огляди стану бджіл. Також до уваги бралися й кількісні показники взятку в вуликах різних конструкцій і систем.

У цей період члени Катеринославського товариства бджільництва активно працювали над створенням власного гуртового складу-магазину, що спеціалізувався б на продажу та купівлі різноманітного пасічного реманенту: вуликів, димарів, скребків, пасічних ножів, фармацевтичних засобів для лікування бджолиних родин, захисних масок для обличчя, медогонних механічних апаратів, верстатів для виробництва штучної вощини, рамок, рамочного дроту, тощо.

У 1902 році почесним головою Катеринославського товариства бджільництва став єпископ Катеринославський і Таганрозький Сімеон, який розпочав популяризацію діяльності товариства серед кліру Катеринославської єпархії, значна частина представників якого займалася бджільництвом на власних присадибних ділянках.

Оскільки науково-практична діяльність Катеринославського товариства розгорталась в практичному напрямку, то вона значною мірою входила в орбіту господарських інтересів місцевого земства, яке опікувалося розвитком різноманітних сільськогосподарських галузей, включаючи й бджільництво. З моменту початку діяльності товариства його члени намагалися заручитися підтримкою місцевих органів самоврядування, зацікавлених у інтенсивному прогресі бджільництва на теренах губернії. А земство, яке мало свою розгалужену адміністративну, господарську, освітню структуру, було ідеальним провідником і популяризатором наукової та просвітницької діяльності товариства, оскільки користувалось серед населення регіону значним авторитетом і повагою. Крім того, маючи свої регіональні осередки, земські установи систематично займалися збором статистичних відомостей про поточний стан сільськогосподарських галузей, в тому числі й бджільництва. Члени товариства розраховували використовувати адміністративні можливості земських організацій для реалізації власної наукової, просвітницької й організаційної діяльності. Товариство налагодило тісну співпрацю з земськими установами, які надавали йому відчутну фінансову допомогу й адміністративну підтримку. Зокрема, Олександрівська повітова управа в 1905 році власними зусиллями організувала передплату на часопис «Пчела» серед початкових шкіл повіту, де існували невеликі шкільні пасіки, для популяризації наукових знань із бджільництва серед вчителів і школярів повіту.

У 1903 році членом Катеринославського товариства бджільництва став М.І. Ель – власних невеликого заводу з виробництва медових напоїв у м. Катеринославі. Завод випускав на основі меду напої «Малоросійський» і «Литовський».

У 1903 році через закінчення угоди з Вериго дослідну пасіку члени товариства перемістили до маєтку А.Ф. Куличенка в Одинківку, в чудовій місцевості поблизу Катеринослава. Дослідна пасіка тоді складалась з 10 вуликів, з яких два були системи Дадана, 4 – Науменка, один англо-американський та 3 дуплянки.

Намагаючись залучити до діяльності широке коло пасічників, товариство в 1903 році зменшило розмір щорічного внеску до 1 руб, а вступного – до 50 коп.

16 квітня 1905 року на загальних зборах Катеринославського товариства бджільництва обрано новий склад ради товариства. Головою обрали А.Ф. Куличенка, його заступником став І.Р. Дзене, членами ради: А.В. Ковалевський, А.В. Бабенко Е.Ю. Мешковський та С.А. Дмитрієв.

У 1905 році посаду заступника голови товариства обіймав І. Дзене, який одночасно був управителем Катеринославської школи садівництва, городництва та бджільництва. Користуючись нагодою, він запропонував товариству розмістити дослідну пасіку на території навчального закладу. Одночасно домігся дозволу на розміщення при школі складу товариства, де були широко представлені рамочні вулики вітчизняного виробництва, штучна вощина, пасічні інструменти та реманент.

Попри скрутне матеріальне становище, члени товариства знаходили можливості для надання благодійницької допомоги нужденним. Зокрема, в 1905 році вони пожертвували на користь хворих і поранених військових, які брали участь у російсько-японській війні, 20 фунтів меду з дослідної пасіки товариства. Мед передали завідувачу збірного пункту Катеринославської школи садівництва, городництва та бджільництва.

У 1905 році пасіку товариства розмістили в саду Катеринославського відділу імператорського Російського товариства садівництва. Це місце було вкрай незручним для розташування пасіки, яка впродовж 1905 року неодноразово ставала об’єктом пограбувань місцевими злодіями. Зокрема, з 14 громадських вуликів зловмисники пограбували та розбили три. Через постійні грабунки вуликів дослідної пасіки члени товариства вирішили перемістити пасіку до маєтку голови товариства А.Ф. Куличенка в Одинківку.

Революційні події в Катеринославі в 1905 році наклали свій відбиток і на видавничу діяльність товариства. Зокрема, в 1905 році через численні страйки міських друкарів декілька номерів журналу «Пчела» вийшли зі значним запізненням, що викликало багато нарікань із боку передплатників і читачів часопису.

У 1906 році на загальному засіданні товариства завідуючим громадським складом обрали Т.Г. Зуєва, який розпочав активну діяльність із продажу пасічного реманенту, інструментів, натурального меду та штучної вощини. Його діяльність на цій посаді сприяла значному зростанню фінансових прибутків товариства. Створення власного складу-магазину позитивним чином позначилось і на процесі зростання кількості членів товариства, більша частина яких належала до виробників якісного меду. Вступаючи до лав товариства, нові члени розраховували не тільки підвищити загальний рівень знань з бджільництва, але й скористуватися можливостями збувати мед власного виробництва через гуртовий склад.

У 1906 році після тривалої бюрократичної тяганини члени товариства знайшли нове приміщення для розміщення складу, де продавався різноманітний пасічний реманент, віск і натуральний мед. Вагому допомогу в цьому товариству бджільництва надало Катеринославське повітове земство, безкоштовно виділивши для потреб товариства приміщення у власному будинку на розі Олександрівської та Поліцейської вулиць. Продаж пасічного реманенту та меду в новому приміщені складу товариства розпочався з 5 серпня 1906 року. Висока якість і надзвичайний смак степового меду припали до душі пересічним мешканцям Катеринослава, які тільки за період з 5 серпня по 20 вересня придбали для своїх потреб 19 пудів меду за роздрібними та 15 пудів за гуртовими цінами. При цьому, попит переважав пропозицію, мешканці міста робили численні замовлення на купівлю меду в досить значних обсягах. При продажу меду та іншої продукції бджільництва товариство отримувало 15–20% комісійних, які надходили на загальний рахунок громадської організації, покриваючи поточні видатки з утримання складу, виплати жалування його робітникам. Лише в 1906 році зусиллями товариства продано на суму в 191 руб. 48 ½ пуди меду, пасічного інструменту та реманенту.

У 1906 році товариство розпочало продаж книги професора доктора Цесельського «Медоваріння, або Мистецтво виробництва напоїв з меду та фруктів», яка користувалась значною популярністю серед мешканців міста. В цьому ж році при складі товариства почали продавати насіння медоносних рослин. Також зі складу організували безкоштовну роздачу насіння медоносного куща аморфа, яка викликала спражній ажіотаж у місцевих бджолярів. У 1907 році діяльність товариства, крім видання часопису «Пчела», була скерована на збільшення прибутків із громадського складу, на якому у великих обсягах продавали мед та продукцію бджільництва населенню Катеринослава. Завідувач складу в першу чергу розширив асортимент пасічного реманенту та інструменту, що збільшило прибутки. На складі продавали рамочні вулики, високоякісну вощину, англійські механічні медогонки, тару для зберігання меду місткістю від 5 фунтів до 3-х пудів, димарі, сітки, ножі, чайники для навощування рамок, годівниці для бджіл. Згодом товариству вдалося налагодити продаж рамкових вуликів, які виготовляли на базі однієї з катеринославських столярних майстерень. Вартість такого вулика з усіма рамками, солом’яними матами, подвійним дном дорівнювала 5 руб. 50 коп. Невисока вартість якісного вулика робила його доступним для значної частини сільськогосподарського населення регіону, сприяючи поширенню бджільництва.

У цей період члени товариства зіштовхнулися з проблемами закупівлі штучної вощини, яку вони намагались вирішити через численних власних агентів у різних регіонах Катеринославської губернії. З 1907 року на складі зусиллями правління товариства організували торгівлю воском. У цілому 1907 рік був досить успішний у торгівлі пасічним реманентом і воском. Загальний прибуток на 728 руб. перевищив прибуток 1906 року. Досить успішним із комерційної точки зору був і продаж меду. Зокрема, в 1907 році продано 224 пуди меду на суму 2605 руб. 85 коп.

Правління товариства продовжило поширювати видання «Пчела» серед початкових і середніх навчальних закладах регіону, де впродовж значного часу успішно функціонували шкільні пасіки. Зокрема, тільки в Олександрівському повіті Катеринославської губернії часопис передплатили 150 шкіл, кошти ці суттєво допомогли товариству вирішити частину поточних питань із фінансування видання й утримання складу.

Наприкінці 1907 року на засідання товариства склав із себе обов’язки завідувача складу Т.Г. Зуєв. У 1908 році обов’язки завідувача складу виконував М. Новосельський – редактор часопису «Бджола».

У 1907 році товариство отримало досить вагому матеріальну допомогу від уповноваженого головного управління землеустрою та землеробства і сільськогосподарської частини в Катеринославській губернії М.З. Воронцова. Він надав дозвіл на отримання товариством кредиту на суму до 20 тисяч рублів, які асигнувалися для купівлі на пільгових умовах рамочних вуликів для місцевих селян. Це сприяло поширенню бджільництва серед незаможного сільського населення, створювало  фінансово-адміністративні механізми для отримання селянами додаткового прибутку.

Наприкінці 1907 року член товариства Шаповалов висловив бажання розмістити влітку 1908 року в своєму маєтку громадську дослідну пасіку товариства.

У 1908 році загальний склад дійсних членів Катеринославського товариства бджільництва дорівнював 53 особам, які займалися виробництвом високоякісного меду на теренах Катеринославської губернії та півдня імперії. Зростання загальної кількості дійсних членів товариства зумовило певні адміністративні реорганізаційні зміни в складі правління. Зокрема, на зборах товариства 13 січня 1908 року ухвалено рішення збільшити склад ради товариства до 7 осіб. Одночасно внесені корективи в правила, які регламентували діяльність зборів товариства. Так, збори вважалися дійсними за умови присутності не менш ¼ всіх дійсних членів, включаючи і членів ради. Впорядкували і діяльність зборів, які тепер скликалися тричі на рік: в січні, травні та серпні. За ініціативи правління започаткували курси з бджільництва за участі досвідченого вченого-бджоляра.

У 1908 році правління товариства ухвалило організувати невелику спеціалізовану бібліотеку з бджільництва, де були б зібрані книги та журнали, присвячені актуальним питанням утримання та розведення бджіл, створенню вуликів різних конструктів і типів, опису продуктивних медоносів. Зокрема, в бібліотеці планувалося розмістити добірку всіх номерів журналу «Пчела». Правління товариства надало своїм членам доручення скласти загальний каталог книг і журналів, розробити правила користування книжковим фондом бібліотеки.

У 1911 році посаду голови товариства обіймала М.Г. Синяпкіна, секретаря – Романовський і члени ради Кумов і Дубінін. У 1912 році на посаду голови на загальних зборах обрали Кумова, а його заступником – Сергунова. В листопаді 1912 року ухвалено відкрити бібліотеку товариства, в якій крім книг із бджільництва зберігалась би література з різноманітних галузей сільського господарства для приваблення широкого кола читацької публіки, яка потенційно мала перетворитися на нових членів товариства бджільництва.

У 1913 році в редакції журналу відбулися зміни. Редактором часопису став Яків Львович Підгірський, який досить довгий час працював на посаді інструктора з бджільництва катеринославського губернського земства. Підгірський був автором невеликого науково-популярного видання «Короткий конспект лекцій, прочитаних на сільськогосподарських курсах у Катеринославській губернії інструктором бджолярем Я.Л. Підгірським», предметно розбирався у виробничих нюансах утримання та догляду бджіл, виробництва якісної продукції бджільництва.

У 1913 році Катеринославське товариство надавало істотної економічної допомоги місцевим пасічникам і бджолярам. В пергу чергу, воно розгорнуло активний продаж вуликів і пасічного реманенту. В цьому році були закладені підвалини створення майстерні з виробництва штучної вощини для продажу на складі товариства. Одночасно товариство почало виробляти вощину на замовлення пасічників із наданого ними матеріалу.

У 1913 році всі технологічні інновації та новаторські розробки демонструвалися на дослідній пасіці товариства, яка складалася вже з 22-х вуликів різних конструкцій і типів. У 1914 році на дослідній пасіці розпочали експерименти зі виведення бджолиних маток для продажу місцевим пасічникам. Напередодні Першої світової війни продовжував виходити часопис «Пчела». Крім того, на загальних зборах товариства продавалася спеціальна література, присвячена актуальним проблемам розведення бджіл і виробництва продукції бджільництва. В 1913 році досить добре функціонувала спеціалізована бібліотека осередку. У відповідності до правил користування бібліотекою, книги надавали безкоштовно виключно членам Катеринославського товариства бджільництва. Активна економічна та підприємницька діяльність товариства сприяла збільшенню загальної кількості членів. Зокрема, в 1914 році їх було понад 100 осіб. Товариству вдалося значно збільшити обсяги продажу меду та пасічного реманенту. Тільки в 1913 році загальна сума обороту складу товариства склала понад 15 000 рублів.

У 1916 році місцеві органи земського самоврядування надали вагому фінансову допомогу катеринославському осередку товариства. Зокрема, виділили 300 рублів на утримання секретаря товариства, 100 рублів асигнували на видавництво часопису. На поточні потреби товариства й організацію збуту меду та продукції бджільництва земські установи виділили грошовий транш у розмірі 1 500 рублів. Така значна сума фінансової допомоги пояснюється тією обставиною, що органи місцевого самоврядування були зацікавлені в організації надійної системи постачання меду, в першу чергу, для потреб лікарняних установ: шпиталів, лазаретів, аптек Катеринослава та губернії.

У цьому році обов’язки голови Катеринославського товариства бджільництва виконував земський агроном Петро Михайлович Кумов. Посаду заступника голови обіймав Левон Артемійович Юзбашев. Секретарем був Б.С. Рохлін.

На початку 1917 року товариство припиняє видавничу діяльність, через брак коштів воно виявилося неспроможним фінансувати видання. В тому ж році через бурхливі події української революції та початок Громадянської війни припиняє свою діяльність і Катеринославське товариство бджільництва.

За матеріалами журналу «Пчела» та іншої катеринославської преси.