Шидловський Костянтин Михайлович
Катеринославський губернатор Костянтин Шидловський

Історія Катеринослава містить на сторінках своїх хронік чимало імен видатних адміністраторів, ефективних управлінців, успішних підприємців, талановитих вчених і непересічних митців, які своєю продуктивною діяльністю заклали потужні підвалини для подальшого економічного та соціокультурного поступу міста, сприяючи розвитку його окремих локацій і районів.

Серед блискучої когорти видатних катеринославців були й ті, хто полишили помітний слід в соціокультурному просторі міста, взявши участь в створенні цілої низки архітектурних проєктів, які істотним чином трансформували міський ландшафт, додавши до нього специфічних рис, які визначили виразне архітектурне обличчя сучасного степного мегаполісу.

Одним із яскравих представників цієї плеяди катеринославських громадських діячів був катеринославський губернатор, камергер імператорського двору, статський радник Костянтин Михайлович Шидловський (1872–1920). Обіймаючи посаду очільника Катеринославської губернії, він втілив у життя чимало різноманітних проєктів, які й досі визначають архітектурний колорит Дніпра, посідаючи вагоме місце в культурницькому просторі міста. Біографія губернатора містить багато цікавих і захопливих сторінок, які малознані широкому читацькому загалу.

Майбутній очільник Катеринославської губернії народився 3 червня 1872 року в заможній аристократичній родині дворян-землевласників Харківської губернії. Він походив зі старовинного польсько-українського роду, представники якого ще в XVI столітті перейшли на службу до московського царя.

Батько губернатора – Михайло Романович Шидловський (1826–1880), генерал-лейтенант, товариш (тобто – заступник) міністра внутрішніх справ Російської імперії, сенатор, обіймав посаду тульського губернатора. Виконуючи обов’язки губернатора виступав непримиренним опонентом і критиком відомого класика російської літератури М.Е. Салтикова-Щедрина, який написав про нього декілька гострих сатиричних пародій і памфлетів. Мати – Лідія Володимирівна Шидловська уроджена княгиня Гагаріна.

Як і більшість вихідців із давніх аристократичних родин імперії Костянтин Шидловський здобув престижну освіту в привілейованому навчальному закладі – Пажеському корпусі. Військову службу юнак розпочав у лейб-гвардії Преображенському полку, шефом якого був за традицією російський імператор Олександр ІІІ. На службі проявив себе як дисциплінований і талановитий військовий, що впало в око командуванню полку та представникам царської адміністрації.

Під час військової служби в Преображенському полку взяв шлюб із графинею Наталею Петрівною Мон-де-Корветто, з якою згодом змушений був розлучитися. В першому шлюбі у нього було троє дітей: дві доньки та син. В другому шлюбі був одружений з Марією Миколаївною де-ла-Рош. Від батьків отримав великий спадок – два маєтки в Лебединському та Вальківському повітах Харківської губернії загальною площею 4,6 тисяч десятин землі та маєток у Мензеленському повіті Уфимської губернії площею в 843 десятини землі.

У 1895 році в чині поручника звільнився з військової служби в лейб-гвардійському Преображенському полку. Згодом розпочав кар’єру по цивільному відомству в Харківській губернії. З 1897 року обіймав різні адміністративні посади в харківському губернському правлінні, де зарекомендував себе здібним адміністратором і фаховим управлінцем, який оперативно вирішував поставленні губернатором завдання. З 1897 року виконував обов’язки молодшого чиновника для особливих доручень при харківському губернаторі, дійсному таємному раднику Г.А. Тобізені.

З 1898 по 1901 рік служив на різних адміністративних посадах у канцелярії київського, подільського та волинського губернаторів. Варто відзначити, що призначення К.М. Шидловського на управлінські посади в південно-західних губерніях Російської імперії було не випадковим, беручи до уваги його шляхетське походження та польське етнічне коріння. У цих губерніях Російської імперії вагому частку землевласників і чиновників адміністративного апарату складали представники польських шляхетських родин, які з певною недовірою та підозрою сприймали столичних призначенців. К.М. Шидловському як чиновникові губернської адміністрації вдалося налагодити з місцевими польськими шляхетськими аристократичними колами конструктивну співпрацю, яка сприяла находженню взаємовигідних компромісів  у вирішенні складних питань внутрішньої політики в регіоні.

Працюючи на посаді чиновника при канцелярії київського губернатора, виконував обов’язки маршалка Звенигородського повіту Київської губернії. Як й більшість губернських чиновників паралельно обіймав посаду почесного мирового судді, розв’язуючи поточні проблеми соціально-економічного та внутрішнього життя селян, розглядаючи численні конфлікті ситуації, які виникали між місцевими громадами селян і поміщиками.

З переходом на службу до канцелярії волинського губернатора впродовж декількох років обіймав посаду маршалка Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. В цей період активно займався благодійницькою діяльністю. Зокрема, був почесним очільником Лебединського Попечительства тюремного відділення.

З 5 листопада 1904 року по 2 березня 1907 року обіймав посаду старшого чиновника з особливих доручень при губернаторі М.В. Протасьєві в місті Петрозаводську (Карелія), згодом став олонецьким віце-губернатором, виявив себе як ініціативний і ефективний управлінець, який брав активну участь у громадському житті регіону. За свідченнями місцевих краєзнавців, К.М. Шидловський неодноразово виїздив з особливими дорученнями губернатора до Олонця, Повенця, Каргополя, вирішуючи складні суспільно-політичні й економічні питання, які супроводжувалися страйками та протестними виступами місцевого населення. В 1904–1906 роках був членом Олонецького губернського управління Червоного Хреста, членом ради Петрозаводського благодійницького товариства.

Працюючи на посаді чиновника з особливих доручень, брав участь у реалізації програми благоустрою міста Петрозаводська. За його ініціативи в місті на Маріїнській вулиці був улаштований сучасний бульвар, який викликав захоплення у сучасників своїм оздобленням і зручностями, одночасно ставши об’єктом критики діяльності чиновника. Виконував обов’язки почесного директора Самарського ремісничого притулку.

Період Першої російської революції (1905–1907 рр.) був одним із найбуремніших у житті царського чиновника. К.М. Шидловського, як досвідченого адміністратора та чиновника, імператор Микола ІІ призначає на посаду воронезького губернатора, яку він обіймав з 19 серпня по 19 вересня 1907 року. Згодом на підставі наказу російського монарха очільник губернії був переведений на посаду астраханського віце-губернатора, яку обіймав з 22 вересня по 16 листопада 1907 року. В листопаді 1907-го досвідчений управлінець отримує нове призначення до Мінської губернії, де виконує обов’язки віце-губернатора при мінському губернаторі Я.Г. Едерлі до червня 1909 року.

З серпня 1909 року в службовій кар’єрі чиновника розпочався новий етап. Микола ІІ призначив К.М. Шидловського на посаду губернатора Катеринославщини. Це правління припало на час стабілізації соціально-економічної ситуації в Придніпровському регіоні. Завдячуючи запровадженим жорстким поліцейським і адміністративним заходам владі вдалося приборкати революційні виступи та протести знедолених робітників місцевих підприємств. У 1909 році Катеринославщиною прокотилася хвиля тривалих судових процесів над учасниками революційних виступів, які досить часто закінчувались ухваленням судових вироків із вищою мірою покарання або тривалим тюремним ув’язненням.

Перебуваючи на посаді катеринославського губернатора, К.М. Шидловський намагається вирішити цілу низку господарсько-адміністративних питань розвитку регіону, особливо сільського господарства. Губернатор був одним із провідників столипінської аграрної політики в Придніпровському регіоні, приділяючи багато уваги вирішенню нагальних питань сільськогосподарського виробництва. Чиновник опікується поточними проблемами економічного становлення хуторських господарств, власники яких розглядалися владою як соціальна опора самодержавного режиму на селі.

У вересні 1909 року К.М. Шидловський виступив з ініціативою надати агрономічну допомогу катеринославським хуторянам, які створили власні господарства на відрубних ділянках землі, виділені зі спільних земельних фондів селянських громад. Він звернувся до катеринославського губернського земства з пропозицією встановити спеціальні грошові збори на облаштування під’їзних шляхів, які відігравали ключову роль в організації транспортної мережі та збуту сільськогосподарської продукції місцевих товаровиробників.

У цей період очільник губернії очолював обласну сільськогосподарську нараду, де систематично розглядали широкий комплекс питань, пов’язаних із підвищенням продуктивності сільськогосподарської галузі, масового створення хуторських і відрубних господарств, організації добровільного масштабного переселення надлишкового сільськогосподарського населення Придніпровського регіону на територію Сибіру та Далекого Сходу.

 К.М. Шидловський особисто здійснював контроль над діяльністю Спеціального комітету, який брав участь в організації заготівлі жита для військового відомства за помірними ринковими цінами. При розгляді плану заготівлі жита губернатор звернув увагу на дотримання кондиційного стандарту якості збіжжя.

Одночасно чиновник як керівник великого регіону брав участь у розробці комплексної програми адміністративних заходів, спрямованих проти аграрних виступів селян Катеринославської губернії, робітників місцевих заводів і шахт. За його особистої ініціативи були збільшені штати катеринославської поліції в повітах губернії, збільшена кількість співробітників катеринославського розшукового відділення, посилено військові залоги та загони кінської стражі, які контролювали суспільно-політичну ситуацію на місцях. При багатьох металургійних, рудовидобувних підприємствах і шахтах губернії були створені поліцейські дільниці, співробітники яких здійснювали поточний контроль над ситуацією на підприємстві, оперативно вживаючи невідкладних заходів у разі виявлення щонайменших ознак робітничих протестів і протиправних заворушень.

У 1909 році К.М. Шидловський виніс на розгляд чергового засідання губернських земських зборів питання про надання нижнім військовим чинам можливості лікуватися в закладах охорони здоров’я Катеринославського земства. В цей час губернія була наповнена військовими частинами, особовий склад яких потребував надання невідкладної медичної допомоги. Намагаючись в оптимальний спосіб вирішити питання медичного забезпечення військових, очільник губернії звернув увагу депутатів губернського земства на доцільність надавати медичну допомогу виключно населенню Катеринославської губернії. Заощадженні в такий спосіб кошти губернатор запропонував депутатам губернського земства використати на лікування хворих і поранених військових, частини яких містились на теренах регіону.

Перебуваючи на посаді катеринославського губернатора, К.М. Шидловський зіштовхнувся з негативним впливом на економіку регіону одного з перших монополістичних об’єднань в Україні – металургійного тресту, господарська діяльність якого негативно позначалась на загальній економічній ситуації через встановлення монополістичних цін на сировину, робочі руки та продукцію металургійних підприємств. Очевидно, що губернатор намагався адміністративними заходами обмежити негативний вплив монополії на місцевий ринок, що сприяло б оздоровленню господарського життя.

Одночасно К.М. Шидловський виступив з ініціативою надати безвідсоткові позики місцевим підприємцям на організацію й облаштування черепичних і цегельних заводів у Придніпровському регіоні. Столипінська аграрна реформа супроводжувалась у Катеринославській губернії масштабним будівництвом хуторів і їхньої господарської інфраструктури. Організація хуторських господарств потребувала великої кількості дешевої цегли та черепиці. В свою чергу, наявність черепичних дахів на житлових і господарських спорудах значно зменшувала ризики займань і масштабних пожеж, які час від часу виникали на місцях, призводячи до значних фінансових збитків і людських жертв. Губернатор на підставі рекомендацій експертів катеринославського земства послідовно провадив у життя курс на покриття дахів житлових будинків і господарських споруд керамічною черепицею. Ці заходи значно знижували ризики займань хуторських споруд і сприяли зменшенню страхового фінансового навантаження на губернський бюджет, заощаджуючи значні державні кошти.

Паралельно очільник губернії приділяв значну увагу організації підготовки кваліфікованих професійно-технічних кадрів для виробничих потреб губернської промисловості та сільського господарства. В період перебування К.М.  Шидловського на посаді катеринославського губернатора в Катеринославі та повітових містах відкриваються різноманітні навчальні заклади та технічні курси, де готували технічних спеціалістів середньої ланки. Зокрема, губернатор брав особисту участь в організації фінансової підтримки та регламентації діяльності низки освітніх закладів. За його ініціативи була надана фінансова допомога Гнєдинському ремісничому училищу, яке забезпечувало кваліфікованими технічними кадрами економічну систему Придніпровського регіону.

У 1909 році К.М. Шидловський працював над розробкою проєкту «Положення про заходи допомоги населенню у випадку неврожаю» Міністерства внутрішніх справ імперії, що мало на меті опрацювання комплексної програми адміністративних заходів для організації адресної матеріальної допомоги постраждалому від неврожаю населенню. Ці адміністративні заходи мали створити умови для формування ефективної системи соціального захисту сільськогосподарського населення регіону, яка унеможливлювала би протести та революційні виступи місцевого селянства. Одним із накреслених шляхів вирішення проблеми було надання населенню безвідсоткових державних позик під заставу майбутнього врожаю, що дозволяло певною мірою уникнути масового зубожіння селян і створити гарантії соціальної допомоги нужденним категоріям сільськогосподарського населення Придніпровського регіону.

У 1909–1910 роках брав активну участь в підготовці, організації та проведенні Південно-російської сільськогосподарської, промислової та кустарної виставки в Катеринославі. Почесним піклувальником виставки був голова Ради міністрів Російської імперії П.А. Столипін (1862–1911). Виставка наочно продемонструвала вагомі економічні успіхи південноукраїнської промисловості та сільського господарства у виробництві широкого асортименту товарів і послуг.

У лютому 1910 року К.М. Шидловський ініціював перед катеринославським губернським земством необхідність виділити кошти для забезпечення поліцейських Катеринославської губернії безкоштовним проїздом залізницею у службових справах.

Упродовж свого перебуванні на посаді губернатора прагнув провадити у життя заходи, спрямовані на підвищення моральних настанов населення в дусі офіційного православ’я. В липні 1910 року ініціював перед губернським земством потребу перенести базари в селах губернії з днів церковних свят на будні дні.

Набутий адміністративний досвід на посаді катеринославського губернатора став у нагоді при переведені К.М. Шидловського до Міністерства внутрішніх справ Російської імперії в серпні 1910 року.

З 1910 року обіймав посаду чиновника для особливих доручень при Міністерстві внутрішніх справ. Одночасно, займався активною громадською та підприємницькою діяльністю. Виконував обов’язки директора Іринівського-Шліссельбурзького промислового товариства, директора Російського товариства електричних доріг іа електричного освітлення, директора Товариства Боково-Хрустальних антрацитових шахт.

Розстріляний більшовиками в місті Феодосія в 1920 році.

За матеріалам земських і електронних видань.