Класен Християн Іванович
Християн Класен – видатний вчений-селекціонер

Одним з яскравих представників плеяди українських вчених-аграріїв був Християн Класен – відомий дослідник селекційно-племінної справи, доцент кафедри зоотехніки Дніпропетровського сільськогосподарського інституту, згодом доктор наук, професор, стандартизатор і бонітувальник червоної німецької (червона степова за сучасною номенклатурою) породи великої рогатої худоби, автор численних наукових праць.

Християн Іванович Класен, естонець, що зазначено у його автобіографії та численних анкетах, народився 27 жовтня 1891 року в м. Сінді (Цинтенхоф) Терновського повіту Ліфляндської губернії (неподалік сучасного м. Пярну в Естонії) в родині робітника-ткача. Батько Іван Класен – був вихідцем зі збіднілих естонських селян, який через економічні труднощі та господарські негаразди змушений був переселитися до робітничого містечка, покинувши землеробство. Після переїзду до міста він влаштувався робітником на суконну фабрику, родина жила у злиднях, бо заробітку ледве вистачало на найм житла та їжу.

Початкову освіту Християн Іванович здобув у фабрично-заводській школі рідного міста Сінді, яка знаходилась при мануфактурі, що було тоді звичайною практикою, коли кожне підприємство готувало за власні кошти кадри для забезпечення потреб власного виробництва. Під час навчання в освітньому закладі яскраво проявилися найвиразніші риси майбутнього вченого: жага до знань, допитливість, жвавий розум, цілеспрямована наполегливість, працелюбство, схильність до системного аналізу й аналітичного мислення. Надзвичайні інтелектуальні здібності талановитого юнака впали в око місцевому православному священнику, який дав йому необхідні рекомендації для вступу до Ризької духовної семінарії, де готували священицькі кадри для православної церкви балтійських губерній Російської імперії.

Для найбідніших соціальних верств країни духовна освіта була чи не єдиним можливим шляхом здобути середню освіту. Тим більше, семінарія надавала своїм випускникам пільги для вступу до вищих навчальних закладів. Після закінчення духовної семінарії в 1911 році Християн Іванович вирішує вступити до сільськогосподарського відділення Київського політехнічного інституту – одного з провідних вишів імперії.

Упродовж 1911–1915 років Християн Іванович досить успішно навчається на сільськогосподарському відділенні Київського політехнічного інституту, активно цікавиться актуальними питаннями практичної агрономії, агротехніки, агрохімії, докладно вивчає ботаніку, ентомологію, захоплюється проблемами селекційної справи, ґрунтознавства, фізіології рослин.

У 1915 році в академічному житті студента відбулась драматична подія – він провалив державні іспити і не отримав бажаного диплома агронома. В особовій справі вченого міститься лише уривчаста згадка: «Я був змушений через обставини військового часу залишити Київський політехнікум». Очевидно, майбутній вчений потрапив під прес антинімецької кампанії, скерованої проти німецьких і прибалтійських студентів російських вишів. Він зіштовхнувся з необхідністю шукати роботу за фахом, не полишаючи ідею отримати диплом кваліфікованого спеціаліста сільського господарства. З 20 квітня 1915 року Х.І. Класен обійняв посаду дільничного агронома в с. Варварівка (нині Миколаївської області) Одеського повіту Херсонської губернії.

Набуті в Київській політехніці знання стали в нагоді молодому фахівцю, який на посаді дільничного агронома впродовж 1915–1917 років успішно займається аналізом поточного стану сільськогосподарського виробництва в повіті; надає консультативну допомогу місцевим товаровиробникам сільськогосподарської продукції; бере активну участь в організації та проведенні численних агрономічних заходів повітового земства; здійснює нагляд за станом дослідних полів; докладно вивчає особливості місцевої агротехніки; наполегливо досліджує специфіку аграрного виробництва в господарствах різних категорій сільського населення: українських селян, німців-колоністів, болгар; змістовно узагальнює практичний досвід організації високопродуктивного сільськогосподарського виробництва в маєтках і економіях.

Військові події Першої світової війни наклали значний відбиток на характер сільськогосподарського виробництва в південноукраїнських регіонах імперії. Особливо гостро постала проблема організації безперебійного забезпечення продовольством частин російської армії та флоту, розквартированим в м. Одесі – центрі воєнного округу, де розташовувалися військові навчальні заклади, шпиталі та лазарети.

В результаті за безпосередньої участі дільничного агронома на теренах Одеського повіту Херсонської губернії впродовж 1915–1916 років були створені перші спеціалізовані кооперативні товариства з переробки та збуту молока і молочних продуктів, які постачали до Одеси. І.Х. Класен безпосередньо опікується організаційними питаннями формування мережі молочних кооперативів, веде жваве листування з місцевими волосними правліннями, провідними товаровиробниками-власниками високопродуктивної худоби, намагається розробити систему невідкладних адміністративних заходів для загального поліпшення ситуації в тваринницькій галузі повіту. Таким чином, ініціативний молодий земський діяч стояв біля витоків кооперативного руху в південноукраїнських губерніях імперії. Паралельно молодий агроном як представник повітового земства, зосереджується на вирішенні низки невідкладних проблем практичної зоотехніки: наданні консультативної допомоги місцевим селянським господарствам з утримання та розведення високопродуктивного племінного маточного поголів’я великої рогатої худоби, приділяючи значну увагу червоній німецькій породі, найбільш поширеній у господарствах німців-колоністів і українських селян.

Чималі господарські й організаційні успіхи Християна Івановича на кооперативному поприщі не лишилися непоміченими поміж земських діячів. В січні 1918 року на загальному засіданні агрономічної організації Одеського повіту Херсонської губернії Класена більшістю голосів обрано на посаду повітового агронома, що свідчило про високий професійний авторитет молодого фахівця серед земців.

На новій посаді він продовжує перейматися адміністративними питанням організації сільськогосподарського виробництва, намагається впорядкувати виробничу та адміністративно-організаційну діяльність окремих спілок споживачів і кооперативів, долаючи численні економічні труднощі, пов’язані з частими змінами політичної влади, що супроводжувалися масовими реквізиціями у населення продовольства, племінної худоби, насіннєвого фонду, сільськогосподарського реманенту.

У цей час молодий агроном приділяє багато уваги покращенню продуктивних характеристик червоної німецької породи, займається формуванням племінного поголів’я в повіті, організовує ветеринарний і санітарно-гігієнічний догляд за тваринами, докладає чималих зусиль для заборони військових реквізицій племінного поголів’я, обмеження забою маточного стада.

На початку 1919 року Х.І. Класен переходить на посаду Одеського повітового зоотехніка та повністю зосереджується на роботі з організації племінної справи. Планомірна та системна зоотехнічна робота була можлива тільки за умови об’єднання всіх товаровиробників і власників племінних стад у межах однієї установи, яка здійснювала би загальний контроль за веденням системного та упорядкованого селекційного відбору високопродуктивних тварин.

З вересня 1919 року по жовтень 1920 року Християн Іванович обіймає посаду члена правління Одеської Спілки молочних кооперативів. Згодом, після остаточного встановлення радянської влади в регіоні та реорганізації кооперативної системи, молодий адміністратор перейшов на роботу до Губсільгоспсекції Губспілки, де обіймав посаду члена правління, здійснював керівництво молочною підсекцією.

Значний організаційний і адміністративний досвід вченого з організації молочного господарства викликав неабиякий інтерес з боку вітчизняної сільськогосподарської науки, яка відчувала гострий дефіцит кваліфікованих кадрів, обізнаних із практичною роботою. Х.І. Класен з 1 жовтня 1921 року по 1 березня 1922 року йде на викладацьку роботу, обіймає посаду асистента кафедри молочного господарства Одеського сільськогосподарського інституту, викладає невеликий практичний курс з молочарства та селекційної справи.

Паралельно з викладанням з листопада 1921 року по травень 1922 року майбутній вчений-зоотехнік обіймав посаду спеціаліста з сільського господарства при Одеській конторі «Всеукраїнської кооперативної спілки». В 1922 році став членом профспілкового комітету організації. Також обраний на посаду голови Одеської спілки молочних кооперативів, яку обіймав близько року, займаючись поточними проблемами кооперативного руху: забезпеченням кооперативних господарств високопродуктивною худобою, сільськогосподарським реманентом, насінням багаторічних трав, беручи участь в організації системи дорадництва. Одночасно Х. Класен продовжує перейматися проблемами практичної зоотехніки в регіоні, докладає зусиль для створення високопродуктивного поголів’я німецької червоної породи, формування маточного стада, організацією ефективної селекційної роботи в кооперативних господарствах.

У 1922 році в фаховому часописі «Степное хозяйство», №10 Класен опублікував статтю «Племінна книга як метод поліпшення худоби», де виклав загальні нормативні положення ведення племінних книг, зазначив їхню роль в організації ефективної селекційної діяльності з розведення високопродуктивної великої рогатої худоби. Вміщені в матеріалах статті практичні напрацювання вченого предметно окреслили загальні перспективи та напрямки ведення племінної роботи в Причорноморському регіоні, визначили низку адміністративних і селекційних заходів для її успішної реалізації.

Поява цієї розвідки стала результатом отриманого вченим від партійних органів і представників Одеського земельного управління завдання розробити племінну книгу червоної німецької породи. Класен працює над розробкою нормативних стандартів породи, здійснює облік високопродуктивних тварин, пробує зафіксувати продуктивні лінії походження тварин, звертає увагу на необхідність правильного та системного ведення зоотехнічного обліку. Водночас з метою сформувати елітне племінне стадо в Причорноморському регіоні Класен проводить низку практичних зоотехнічних досліджень за розробленими ним зоотехнічними стандартами та параметрами продуктивності. Він багато подорожує Причорноморським регіоном, відвідуючи селянські та колоністські господарства, де утримувалася високопродуктивна худоба червоної німецької породи, проводить експертну оцінку тварин, узагальнює практичний досвід розведення, детально розробляє базові критерії племінних ознак елітної худоби, систематизує отримані матеріали.

Складності практичної реалізації племінної роботи в регіоні, відсутність необхідної матеріально-технічної бази для успішної реалізації проєкту змушують Х.І. Класена перейти на посаду завідуючого виробничо-плановим відділом Одеської контори «Добробуту». Згодом, з лютого 1926 року він обіймає посаду спеціаліста з сортового насінництва Одеського представництва Всеукраїнського товариства насінництва «Агрохімія», де-факто змінюючи свою спеціалізацію зоотехніка на агронома. В структурі цієї установи він очолює одне з сільськогосподарських підприємств. Проте, довго затриматись на цій посаді досліднику не вдалося. Брак висококласних спеціалістів із практичної зоотехніки в Причорноморському регіоні, гостра потреба тваринницької галузі в створенні високопродуктивного племінного стада червоної німецької породи великої рогатої худоби, намагання партійних органів радянської влади забезпечити населення міста Одеси та регіону високоякісною молочною продукцією зумовили повернення Християна Івановича до дослідницької діяльності  в галузі племінної роботи.

У січні 1927 року Класен переходить на нове місце роботи – на посаду інспектора по Одеській губернії  Державної племінної книги червоної німецької худоби. В складі великого авторського колективу він зосереджується на написанні першого тому Держплемкниги. В цій колективній праці є розділ Класена, в якому викладена детально розроблена програма та принципи організації племінної книги червоної німецької худоби.

У 1928 році Х.І. Класен вирішив здобути давно омріяну вищу сільськогосподарську освіту. Він вступив екстерном на агрономічний факультет Одеського сільськогосподарського інституту, який успішно закінчив у 1930 році, здобувши кваліфікацію «агронома-організатора». Отримання базової вищої сільськогосподарської освіти дозволило вченому продовжити свою науково-дослідну роботу в тваринництві. Під час навчання в інституті він написав і опублікував невелику науково-популярну розвідку, присвячену організаційним проблемам роботи над племінною книгою німецької червоної породи великої рогатої худоби.

Попри ґрунтовний доробок, науково-дослідна та практична діяльність Класена стала об’єктом нищівної критики з боку партійного керівництва, незадоволеного низькими темпами розвитку молочного господарства та селекційної роботи в регіоні.

У 1931 році за активної участі Х.І. Класена був виданий другий том «Державної племінної книги червоної німецької худоби», де автор вмістив розділи, присвячені екстер’єрним характеристикам корів породи. Видання другого тому не врятувало дослідника від переслідувань партійними органами, які підозріло ставились до спеціалістів царської доби, через роботу вченого-практика в земських органах місцевого самоврядування за часів імперії та громадянської війни. В квітні 1931 року Класен підпадає під чергову хвилю чистки державного апарату, організовану партійними керманичами Одеського району за вказівкою республіканського керівництва. За її результатами, Християн Іванович отримав сувору догану з занесенням до трудової книжки. Залишатися в Одесі вченому все дедалі стає небезпечним з огляду на можливість втратити роботу через посилення політичного тиску з боку влади на «буржуазних» спеціалістів.

З підпорядкуванням Держплемінної книги науково-дослідницьким установам УСРР Класен переходить на роботу до Південного науково-дослідного інституту молочного господарства в м. Харкові, де працював на посадах старшого наукового співробітника, вченого-спеціаліста та керівника племінної секції. Нова робота надала науковцеві можливість зосередитись на теоретичних аспектах розведення різноманітних порід великої рогатої худоби, використовуючи набутий попередній практичний досвід. Наполегливо працюючи в інституті, Х.І. Класен в 1931 році взяв участь в організації та проведенні низки оглядів господарств тваринницької галузі, де утримували та розводили високопродуктивних племінних тварин великої рогатої худоби. Зокрема, безпосередньо здійснив огляд і провів бонітування племінних стад, які належали виробничим підприємствам «Союзцукру» на теренах УСРР і РСФРР.

У новій академічній науково-дослідній установі Х.І. Класен обійняв посаду вченого-спеціаліста, на якій пропрацював до лютого 1932 року, продовжуючи дослідження в галузі практичної зоотехніки та селекційної роботи, вивчаючи досвід передових господарств УСРР з утримання та розведення племінних стад великої рогатої худоби. Згодом на підставі нових даних підготував до друку цілу низку теоретичних праць, в яких узагальнив практичний досвід передових господарств України з розведення та селекції великої рогатої худоби. Зокрема, в 1932 році в четвертому номері журналу «Соціалістичне тваринництво України» опублікована його стаття з актуальних питань поліпшення племінної роботи поліської худоби. Переорієнтація дослідника на тематику, пов’язану з вивченням поліської великої рогатої худоби була продиктована здебільшого практичними завданнями діяльності науково-дослідницької установи.

Керівництво Південного науково-дослідницького інституту наказом №48 від 9 травня 1932 року призначило Х.І. Класена тимчасово виконуючим обов’язки керівника сектору розведення. Проте, надовго затриматись на цій посаді Християну Івановичу не вдалося. Недолюблюючи адміністративну роботу організатора наукових досліджень, яка несла потенційну загрозу репресій і політичних переслідувань, Класен 19 травня 1932 року написав заяву про звільнення з посади за власним бажанням, залишаючись працювати в науково-дослідній установі. В серпні 1932 року наукові здобутки Християна Класена в галузі селекції відзначені керівництвом закладу. Зокрема, за проведення бонітування стад і успішне керівництво племінною роботою він нагороджений Почесною грамотою. В 1933–1934 роках Класен працює над матеріалами для племінної книги симентальської породи, збираючи статистичні матеріали й узагальнюючи практичний досвід з її розведення, викладений в праці «Породи великої рогатої худоби на Україні».

На підставі наказу за №418 від 28 лютого 1934 р. по Південному науково-дослідному інституті молочного господарства вчений знову призначений на посаду тимчасово виконуючого обов’язки завідувача сектору розведення.

У 1934 році радянські органи влади прийняли постанову про перенесення столиці Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) до міста Києва. Це рішення партії вплинуло і на подальшу долю науковця. У зв’язку з переїздом державних органів влади з Харкова до Києва, в центральних партійних установах республіки в Києві виник значний дефіцит кваліфікованих кадрів із різних галузей сільськогосподарського виробництва, включаючи й тваринництво. Намагаючись ефективно вирішити проблему, партійне керівництво ініціювало масовий примусовий переїзд спеціалістів-аграріїв до нової столиці. Зокрема, наказом від 5 вересня 1934 року на підставі розпорядження Наркомату землеробства СРСР Х.І. Класен був звільнений з посади завідувача сектору розведення у зв’язку з відрядженням на роботу до Наркомату землеробства УРСР до м. Києва. В свою чергу, у відповідності до наказу Наркомзему за №451 вчений призначений на посаду старшого інспектора державної племінної книги Управління тваринництва Наркомзему УРСР. Проте, спостерігаючи за початком чергової масової кампанії політичних репресій, спрямованих проти представників старої інтелігенції, Класен вирішує перейти на викладацьку роботу, сподіваючись, що цей крок врятує його від політичних переслідувань. У матеріалах особової справи вченого міститься досить цікавий документ – лист Х.І. Класена на ім’я директора Дніпропетровського сільськогосподарського інституту, датований 25 жовтня 1934 року. В листі вчений звертається до адміністрації вузу з проханням про можливість викладати академічні курси з розведення, селекції та племінної справи. Очевидно, що з самого початку своєї кар’єри на державній службі вчений прагнув у будь-який спосіб уникнути роботи в системі Наркомзему, оскільки остання мала в собі потенційну загрозу потрапити під репресивний каток силових органів.

Загальна ситуація в установі ускладнювалася тим, що органи НКВС в структурі Наркомзему «викрили» «шкідницьку контрреволюційну організацію», члени якої проходили за матеріалами справи «Конденсатор», інспірованої радянською каральною машиною. В результаті проведеного слідчими НКВС розслідування в Наркомземі заарештовано 309 осіб, з яких 10 осіб були за вироками радянських судів розстріляні, а 276 осіб засуджені на різні терміни ув’язнення та відправленні на виселення. Чи потрапив під слідство органів НКВС Х.І. Класен, невідомо, проте ці драматичні події певною мірою позначились на його подальшій долі.

Із січня 1935 року він за сумісництвом викладав курс «Велика рогата худоба» в Київській вищій комуністичній школі імені С. Косіора, прагнув передати свій практичний досвід і набуті знання студентській молоді, навчаючи її прикладним азам майбутньої професії спеціаліста з зоотехнічної справи. Очевидно, що вчений готував підґрунтя для зміни місця роботи. Через посилення політичних переслідувань інтелігенції з боку чинної влади лишатися в Києві – місті студентської юності – для Х.І. Класена ставало все далі небезпечніше. Дослідник починає активно перейматися пошуком нового місця роботи.

Увагу вченого привернув новостворений Дніпропетровський сільськогосподарський інститут, який конче потребував кваліфікованих спеціалістів із практичної зоотехніки. Вже 27 грудня 1934 року Х.І. Класен звернувся з черговим листом до директора ВНЗ, в якому висловив згоду на роботу в інституті, зазначивши поточні труднощі, пов’язані зі зміною місця роботи. Як випливає зі змісту листа, перша спроба перейти до вишу закінчилась для Класена провалом через категоричну відмову наркома Льва Лазаровича Паперного надати науковцеві дозвіл на перехід на викладацьку роботу. «Залишити роботу в Наркомземі самовільно я вважаю для себе не можливим, – писав він директорові, – не дивлячись на те, що на цю роботу я переведений заступником Наркомзему [СРСР] товаришем Цілько, попри власне бажання, оскільки вважаю своїм обов’язком сумлінно виконувати ту роботу, на яку мене посилають». Для розв’язання патової ситуації Християн Іванович запропонував директору ДСГІ реалізувати низку практичних адміністративних кроків: прийняти постанову вченої ради інституту про обрання його по кафедрі розведення, надати клопотання від обласного партійного керівництва про переведення на роботу на кафедру, директорові вишу звернутися з особистим клопотанням до наркома. Накреслені вченим практичні заходи, як з’ясувалося згодом, виявилися вкрай результативними й успішними.

Дніпропетровський сільськогосподарський інститут підпорядковувався безпосередньо Наркомзему СРСР, що давало дирекції інституту можливість заручитися підтримкою всесоюзного керівництва галуззю, незважаючи на спротив чиновників Наркомезму УРСР. Цей факт відіграв вирішальну роль у подальшій долі вченого, оскільки дирекції інституту вдалося довести правомірність своїх вимог щодо забезпечення навчального процесу висококваліфікованим спеціалістом-практиком. Попри всі складнощі та перипетії, пов’язані з переходом на нове місце роботи, Х.І. Класену вчергове вдалось вирватися переможцем із цупких лабет радянської бюрократичної системи.

На підставі наказу по Дніпропетровському сільськогосподарському інституту за №111/816 від 20 серпня 1935 року він був призначений на посаду виконуючого обов’язки завідувача кафедри генетики та розведення зоотехнічного факультету. У відповідності до наказу науковцеві призначена заробітна платня в розмірі 700 карбованців і визначено розмір навчального навантаження. Одночасно вченому, який не мав власного житла в Дніпропетровську, адміністрація інституту надала для проживання кімнату в приміщенні навчального корпусу інституту. В житті науковця почався новий етап.

Отримавши нове місце роботи, Християн Іванович з головою поринув у викладацьку діяльність, читаючи академічні курси з зоотехніки, проводячи практичні заняття зі студентами, надаючи консультації передовим господарствам Дніпропетровської та Запорізької областей. В листопаді 1935 року науково-педагогічна діяльність дослідника на кафедрі зоотехніки була відзначена подякою адміністрації сільськогосподарського інституту. В цьому році побачила світ невелика праця «Інструкція технікам-тваринникам», розроблена вченим.

Уже в жовтні 1935 року вчена рада Дніпропетровського сільськогосподарського інституту звернулася до Наркомзему з клопотанням про затвердження Х.І. Класена в званні професора по кафедрі зоотехніки з зобов’язанням надання дисертації на науковий ступінь доктора наук до 1 серпня 1937 року. Проте, ВАК відхилив клопотання, мотивуючи своє рішення відсутністю у дослідника наукових робіт, які відповідали б вимогам дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук. Попри невдачу вчений-практик не полишав ідеї отримати академічний науковий ступінь.

Своїм рішенням від 17 квітня 1937 року за №17/22 ВАК Всерадянського комітету у справах вищої школи при РНК СРСР затвердив Х.І. Класена у науковому ступені кандидата сільськогосподарських наук без захисту дисертації та у вченому званні доцента.

Упродовж 1937–1941 років вчений продовжує вивчати кращі групи червоної німецької худоби, яких утримували в передових радгоспах і колгоспах Дніпропетровської та Запорізької областей. За свідченням адміністрації ДСГІ, він зарекомендував себе як талановитий педагог і знавець німецької червоної породи великої рогатої худоби. Під час роботи в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті він написав докторську дисертацію «Генеалогічні лінії червоної степової худоби», яку не встиг захистити через початок Другої світової війни.

16 серпня 1941 року Х.І. Класен звільнений з посади завідувача кафедри тваринництва у зв’язку з евакуацією Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. Через незадовільний стан здоров’я дружини він змушений був залишитися в окупації. З вересня по грудень 1941 року обіймав посаду завідувача кафедри розведення сільськогосподарських тварин сільськогосподарського факультету Дніпропетровського українського університету. З січня 1942 року по серпень 1943 року працював на посаді зоотехніка в управлінні інкубаторськими станціями в м. Дніпропетровську й області.

Після звільнення Дніпропетровська від фашистських окупантів в листопаді 1944 року поновлений на роботі в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті на посаді в.о. завідувача кафедри зоотехніки. В період відбудови навчального закладу впродовж 1944 року тимчасово виконував обов’язки декана агрономічного факультету, з жовтня по листопад цього ж року – заступника директора по навчальній частині інституту. Брав активну участь у відновленні наукової бібліотеки та низки лабораторій, обладнання яких він зберігав у власній оселі впродовж всього періоду окупації.

У 1948 році у зв’язку з новою хвилею переслідування інтелігенції, яка перебувала в окупації та підпадала під підозру в нелояльності до радянської влади, Х.І. Класен був звільнений з посади завідувача кафедри. Підстава для звільнення була цілком прозаїчна – вчений не пройшов конкурс на цю посаду. Вчергове науковець змушений був шукати нове місце роботи.

У нашому розпорядженні бракує достатніх архівних джерел і матеріалів для детальної реконструкції післявоєнного періоду життя вченого. Відомо лише, що Християн Іванович працював в 1949–1950 роках на посаді старшого наукового співробітника Інституту Зоології НАН УРСР, потім – в Херсонському сільськогосподарському інституті, згодом перевівся на роботу до Київської дослідної станції тваринництва «Терезине», співпрацював із Українською сільськогосподарською академією, провідними господарствами тваринницької галузі. В 50-х – початку 70-х років дослідник плідно працює над редагування державних племінних книг червоної степової породи.

У період 1948–1964 років вчений видав одноосібно та у співавторстві низку ґрунтовних наукових праць, в яких висвітлював різноманітні аспекти лінійного розведення червоної степової худоби. В 1964 році Х.І. Класен захистив на зоотехнічному факультеті Української сільськогосподарської академії дисертацію на здобуття вченого звання доктора сільськогосподарських наук «Шляхи формування, розвитку та подальшого вдосконалення червоної степової породи великої рогатої худоби», написаної в 1963 році. Дисертація складалася з 485 сторінок машинописного тексту, де автор вмістив розділи, присвячені походженню породи, еволюції її господарсько-біологічних якостей, навів результати схрещування з іншими породами, зазначив шляхи її подальшого вдосконалення. Після захисту дисертації вчений продовжував працювати на Київській дослідній станції тваринництва «Терезине». В 1966 році опублікував комплексну працю, присвячену проблемам розведення та утримання червоної степної породи.

Помер вчений 27 січня 1973 року. Похований на цвинтарі в с. Терезине Білоцерківського району Київської області. Потребує докладного вивчення і змістовного осмислення на підставі залучення широкого комплексу архівних джерел його життя та науково-дослідна діяльність у період німецької окупації м. Дніпропетровська 1941–1943 рр.

Х.І. Класен зробив вагомий внесок у розвиток племінної справи, стандартизації, розведення та утримання української (німецької) червоної степової породи великої рогатої худоби, визначивши на підставі численних оглядів і бонітувань її продуктивні ознаки, доклавши значних зусиль в формуванні племінних стад породи. Науковий доробок вченого в галузі селекції української червоної степової породи не втратив своєї актуальності й сьогодні, окресливши її перспективні напрямки розвитку на багато десятиліть вперед.