Мандриківська коса на Дніпрі

Звідки вона з’явилась

Затишний зелений куточок у м. Дніпро на житловому масиві «Перемога» – коса біля гребного каналу, розпочинається наприкінці бульвару Слави. Місцеві називають цю рекреаційну зону Мандриківська коса, або просто «коса». Це чудове місце для літнього відпочинку у межах Дніпра, де можна відволіктися від роботи та гарно провести час. По обидва боки місцина омивається водами Дніпра, з узбережжя відкриваються гарні краєвиди на місто. Дістатися сюди можна через місток неподалік бульвару Слави. Для цього потрібно доїхати до житлового масиву «Перемога-6» та далі пройти пішки.

Коса на Перемозі з'явилася лише у 70-х роках. За часів Катеринослава тут знаходився острів-гігант – Воронцовський (Становий). Він був улюбленим місцем відпочинку городян у XIX столітті. Сьогодні на цьому місці знаходиться воднолижний стадіон та частина сучасної коси.

Судячи зі старих карт, острів пролягав від сучасного житлового масиву Перемога-1 до Перемоги-5. У довжину він був близько чотирьох кілометрів, а завширшки – близько двох. Коли збудували ГЕС, острів пішов під воду. На його місці в 1970-х роках намили Мандриківську косу (раніше її називали саме так), що складається з 3-х частин. Площа коси чимала, загальна довжина – шість кілометрів.

У 1976 році на гребному каналі побудували першу в СРСР воднолижну споруду для тренування спортсменів. Вона складалася з чотирьох стріл по 20 метрів кожна і дозволяла розвивати швидкість до 80 км/год.

З іншого боку коси є ще одна примара минулого. Це залишки старого колісного пароплава. Такі будували ще наприкінці XIX – на початку XX століття. Коли двоповерховий пароплав був ще більш-менш цілим, з нього ловили рибу місцеві рибалки. Потім останні 13 років його систематично розтягували шматочками на металобрухт, і ось сьогодні від судна практично нічого не залишилося – тільки іржаві уламки, що стирчать із води.

Місце затишку і відпочинку

Вхід на косу починається з містка. По один бік чудові краєвиди на яхт-клуб «Січ» і центр Дніпра по інший бік. Якщо йти від бульвару Слави, то ліворуч через кожні п’ять метрів будуть «рибальські кишені». На косі відносно розвинена інфраструктура: тут є як пляжі з навісами, так і місця для риболовлі, дитячі та спортивні майданчики, паркова зона, невеличкі літні кафе та зони відпочинку з альтанками. 

Уздовж коси прокладена автомобільна дорога з бетонних плит. Рух автотранспорту обмежений перепустками, вона, по суті, піша. Пересуватися на своїх двох по великій території може бути складно, дехто їде сюди на велосипеді, двоколісний транспорт, на відміну від машин, на косу пускають. 

За поворотом першої частини коси є незвичайний дитячий майданчик. Кілька років тому на її місці були купи піску. Місцеві жителі збудували тут волейбольний майданчик, поставили дитячу гойдалку, кілька саморобних машинок і кораблик із шин і дошок. Вхід у містечко прикрашає скутер зі старих коліс і ящиків. На локації можна пограти у пляжний волейбол, також є столи для тенісу, а прихильники спокійнішого відпочинку мають можливість просто позагорати на пісочку. Біля входу розміщена схема благоустрою території.

Праворуч – суцільні місця для пікніка зі смугою зелених насаджень, красивою густою рослинністю, чистим піском. Місця у затінку достатньо. Нерідко тут можна зустріти відпочивальників із наметами. Незважаючи на те, що прогулянка відбувається місцями, по суті, без видів, тут присутня якась романтична атмосфера спокою! Може, це пов'язано з насадженими деревами осики, горобини, верби, які просто витягують усі негативні емоції та налаштовують на гарний настрій. Трапляється і калина, яка восени просто палає багряним листям.

А ще тут є гриби. Шляхетних білих ви навряд чи знайдете, але восени з порожніми руками точно звідси не підете, кошик чи пакет рядівок, глив, печериць точно наберете. Важливо тільки не сплутати їх із неїстівною дрібнотою.

Наприкінці коси відкривається чудовий краєвид на відкритий Дніпро. Сам канал є спортивною базою для тренувань і змагань із греблі.

Ще одна особливість коси – її мешканці. Тут можна зустріти великих болотних черепах, їжаків, качок, ондатр і фазанів. Останні часто ховаються в заростах очерету та кущів. У річці водяться великі соми. Рибалкам варто бути обережними, тому що у води багато змій. Зате тут оселилися чарівні істоти – качки мандаринки. 

Качки мандаринки

Це – одні з найцікавіших представників усієї качиної родини. Надзвичайно яскраве забарвлення самців на тлі непоказного зовнішнього вигляду партнерки зробило цей вид найупізнанним із усіх качок нашої країни. Свою назву птаха отримала за барвисте забарвлення, а також на честь вельможного, пишно вдягненого китайського чиновника мандарина. Тому в давнину її ще називали китайська качка.

Качечки мандаринки є яскравим прикладом статевого диморфізму у тваринному світі. Цим терміном позначають зовнішню різницю самців і самок одного біологічного виду. В оперенні цих пташок зібрані й оригінально розподілені всі кольори веселки. Самці, як справжні джентльмени, виділяються серед скромних витончених дам яскравим чубчиком на голові, утвореним подовженим пір'ям, і бакенбардами.

Помітна і яскрава зовнішність – це не єдина характерна особливість представників роду лісових качок і сімейства качиних. Така пташка, що володіє оригінальним зовнішнім виглядом, здатна видавати мелодійні та досить приємні звуки. Особливо яскраво контрастує з писком і посвистом мандаринки гучне та протяжне крякання інших видів качиних. Як правило, не дуже «балакуча» птаха не перестає спілкуватися навіть у період розмноження та вирощування потомства.

Качечки-мандаринки є символом подружньої вірності, самичка і самець завжди разом, вони навіть злітають одночасно. Партнера цей птах вибирає раз у житті і, розлучившись із ним, може померти від самотності. Ця відданість один одному зробила їх символом любові та вірності, що відображено в творах багатьох східних авторів: вишивках на шовку, аплікаціях, гравюрах, вазах і мозаїках.

Улюбленим місцем, де живе качка-мандаринка є звисаючі над водою дерева. На землі ця пташка обживається досить зрідка, позаяк скельні виступи і гілки дерев, де вона живе, для неї набагато безпечніші та комфортніші. Коли всі інші качки будують гнізда і висиджують пташенят на землі, мандаринки воліють убезпечити своїх дитинчат. Гніздо мандаринки розташоване в дуплі дерева на висоті від 1,5 до 15 метрів.

До поведінкових особливостей «китайської качки» може бути віднесений практично вертикальний зліт, а також здатність птаха здійснювати досить складні маневри. Плаває качка-мандаринка добре, високо сидячи на воді і помітно піднімаючи хвіст. Однак, така качка не дуже любить пірнати, тому вважає за краще опускатися під воду тільки в разі крайньої необхідності, включаючи відчуття небезпеки для життя.

Мандаринка – птаха полохлива і недовірлива, але з часом здатна звикнути до людей і легко йти на контакт з людиною, стаючи абсолютно ручним пернатим вихованцем.

Улюблена їжа мандаринок – жаби та жолуді, хоча в раціоні присутні риби, жуки, водорості, рисові зернятка. Зараз ця птаха і в холодну пору року залишається зимувати в нашій місцевості, тому щоб їй легше було пережити морози, не забуваймо, приходячи милуватися цими прекрасними створіннями, хоч трішечки їх підгодовувати.