Олександр Леонтійович Красносельський
Олександр Красносельський: архітектор, який змінив місто

Він народився 7 липня 1877 року в Москві, в родині лікаря. У 1896 році закінчив Юр’ївське реальне училище (Естонія), у 1905 році – Ризький політехнічний інститут, отримав звання інженера-архітектора. Шість років працював у Бессарабії (1908–1912 рр.). З 1912 року і до кінця життя мешкав у Катеринославі. Тут він став відомим зодчим, побудувавши велику кількість  будівель. Олександр Красносельський добре володів іноземними мовами, малював аквареллю і маслом, любив музику, добре грав на фортепіано, складав музичні твори для духового оркестру, співав. Захоплювався історією, літературою, писав вірші. Зібрав багату колекцію антикваріату, в якій були рідкісні книги, цінні картини, вироби знаменитих фарфорових заводів.

Молодий архітектор для промислового міста

Кінець минулого століття для Катеринослава став епохою економічного процвітання. Південно-російська промислова та сільськогосподарська виставка 1910 року вперше за всю історію міста яскраво продемонструвала його величезні багатства. Колосальні природні ресурси, могутня промисловість, розвинена торгівля величезного регіону, столицею якого був Катеринослав, зробили його одним з найбагатших міст країни. Така концентрація багатств не могла не позначитись на архітектурному вигляді міста.

Катеринослав посилено розбудовувався. Зводились приватні та громадські будівлі як в традиційній, так і в новій архітектурній манері. Значно посилилась конкуренція між домовласниками, господарями готелів і крамниць. Для залучення клієнтів вони потребували все більш комфортабельних і сучасних, все більш престижних будинків. В цих умовах багатьох вже не задовольняв рівень майстерності місцевих архітекторів.

«Рекомендую його всім, кому потрібен 
талановитий, працелюбний і чесний працівник»

До Катеринослава викликають архітекторів з інших міст, причому, перевага віддається зодчим молодим і неординарним, можливо, й без великого досвіду, але з розвиненою фантазією. Такі архітектори як Фетисов, Єстрович, Гінзбург, Бекетов, Штреттер, брати Бернардоцці, яким доручалось будівництво в нашому місті, створили, безперечно, видатні творіння, що значно змінили вигляд міста. Та жоден із них не затримався у Катеринославі. Виняток становить лише Олександр Леонтійович Красносельський.

Запрошений Управою 1912 року на посаду завідуючого облаштуванням бруківок, він до кінця життя залишився у місті, віддавши йому весь свій неабиякий талант. «Рекомендую його всім, кому потрібен талановитий, працелюбний і чесний працівник». З такою рекомендацією Олександр Красносельський прибув до Катеринослава і блискуче виправдав її усією своєю наступною діяльністю.

Перші кроки в Катеринославі

Узявшись до своїх обов’язків, Олександр Леонтійович домагається відряджень до Москви, Санкт-Петербурга, Гельсінгфорса, Риги, Варшави, Києва для ознайомлення з постановкою справи забруківки й благоустрою цих міст. 1913 року, повернувшись додому, він застосовує набутий досвід в роботах на Катерининському проспекті. Про якість цієї першої роботи архітектора в Катеринославі городяни й досі можуть отримати уявлення по деяких фрагментах прекрасної бруківки проспекту, що місцями зберіглась до наших днів.

Працюючи як інженер, О Красносельський одночасно розвинув активну діяльність як архітектор. Йому перш за все необхідно було вирізнитись із значної маси місцевих та приїжджих архітекторів. Необхідно було створити щось таке, чого жоден із них створити не зміг би.

«Провінційний архітектор, загалом кажучи, 
перебував у незрівнянно гірших умовах ніж 
столичний, а в періоди вимушеної відірваності 
від висококультурних центрів – особливо»

1913 року він споруджує прекрасний будинок на вулиці Крутогірній (нині тубдиспансер). Сміливо можна твердити, що такого будинку Катеринослав ще не бачив. Легкий і витончений будинок, вирішений у формах класицизму, став першим витвором того стилю, який можна назвати «стилем Красносельського». Новий стиль швидко прижився у Катеринославі. А О.Л. Красносельський отримав численні замовлення.

Великі прибуткові будинки на Садовій і Тихій, класично стриманий Пансіонат для дітей загиблих офіцерів, вишукана аптека на I Чечелівці, інші будинки й численні інженерні споруди – ось зразки його дорадянської творчості.
  

1916 року О. Красносельський проектує будинок анатомічного корпусу Медичного інституту. Почате будівництво було перерване революцією. «Провінція на довгий час була відірвана від столиць і від Європи. Голодним поглядом упивався я у вітрини книгарень, шукаючи новинок. Провінційний архітектор, загалом кажучи, знаходився у незрівнянно гірших умовах ніж столичний, а в періоди вимушеної відірваності від висококультурних центрів – особливо». Так характеризував свій стан у роки громадянської війни сам Олександр Леонтійович.

Місто Олександра Красносельського

1923 року він розпочав будівництво Палацу Профілактики – першого в країні спеціального лікувального закладу. Спираючись лише на свій власний досвід і дожовтневі традиції, Красносельський спроектував будівлю у формах, близьких будинку Медичного інституту.

1925 року в Катеринославі проводився Всесоюзний конкурс на проект Палацу Праці. Найкращі проекти отримали премії, та жоден з них не був придатним для реального втілення, оскільки не враховував економічних  і технічних можливостей міста. Остаточне проектування доручили Олександру Леонтійовичу. Побувавши у спеціальному відрядженні для ознайомлення з досягненнями в будівництві театрів, бібліотек, спортивних комплексів та інших культурних закладів, він 1926 року узявся до проекту.

Нині, напевно, важко це уявити, але така величезна будівля, як Палац культури імені Ілліча, була спроектована однією людиною за кілька тижнів. Проектуючи палац, Красносельський не міг собі й уявити, яку драматичну роль судилося  зіграти цій будівлі в його долі. Пізніше, 1935 року, він сам напише: «Громадськість того часу зустріла мій витвір далеко не з ентузіазмом... Потім перервалась майже на десятиліття моя архітектурна кар’єра». Такими м’якими виразами він характеризує гостру нищівну критику, що впала на його Палац, та повний крах його творчої діяльності.

Він не покинув архітектурної роботи, хоча 1929 року і змушений був покинути посаду губернського архітектора. Працюючи на посаді окружного інженера при Держтехконтролі, а з 1931 року ще й заступником Дніпропетровського міжрайонного інспектора, він контролює і консультує будівництво практично по всій області. Але за всі ці роки не отримує жодного значного архітектурного замовлення.

Архітектор, який за все своє життя не побудував 
жодного архітектурного ансамблю, зміг створити 
своєрідний архітектурний кістяк міста

1935 року О.Л. Красносельський очолив одну з трьох архітектурних майстерень Управління проектування та реконструкції Дніпропетровська. Повернення до творчої діяльності стало можливим лише після занепаду конструктивізму і відродження неокласичних форм в архітектурі.

Дніпропетровськ у ці передвоєнні роки був одним з найкраще забудованих міст країни. За обсягами капіталовкладень в будівництво місто відставало лише від Москви й Ленінграда. В місті будується й проектується ціла низка значних громадських і житлових комплексів. Переважна більшість їх створюється при безпосередній участі Олександра Красносельського. До 1941 року вже з повним правом можна говорити про Дніпропетровськ, як про місто Красносельського. Архітектор, який за все своє життя не побудував жодного архітектурного ансамблю, зміг створити своєрідний архітектурний кістяк міста. Будь-який з його будинків є фрагментом, часткою, ключовою точкою, на основі якої можна створити прекрасний архітектурний ансамбль. Універмаг і Дитячий Світ, Університет і театр імені Горького, облвиконком і численні житлові будинки, побудовані ним в цей період, – невпізнанно змінили обличчя міста. Сліди діяльності О. Красносельського всюди, й не тільки в його будинках, але й в будинках інших архітекторів, які потрапили під вплив його стилю. В. Самодрига, Б. Кащенко та інші, будучи цілком самостійними архітекторами, в той же час свідомо чи мимоволі опинялись в течії творчих пошуків О. Красносельського, створюючи таким чином єдиний, цілісний архітектурний вигляд міста.

Забутий талант

Олександр Леонтійович залишив у Дніпропетровську близько 50 будинків та велику кількість невтілених проектів. Навіть коли б його дніпропетровські роботи були єдиною його творчою спадщиною, то й тоді вже можна було б говорити про неординарність й талант цієї людини. Але його діяльність не обмежується Дніпропетровськом. Його будинки стоять у Ризі, Тарту, Яссах, Ялті, Алупці. Понад 100 будинків створено ним у місті Бєльцях. Значна кількість його споруд розкидана по усій Дніпропетровській області.

Все його життя було присвячене виконанню 
того обов’язку, який накладає служіння суспільству 
на людину, безумовно, талановиту

Сам Олександр Леонтійович оцінював свій талант архітектора досить скромно. Він цілком щиро вважав, що спогадами про його життя стануть не так його будівлі, як створені ним вірші і картини. Талановитий поет і художник, він був тонким знавцем усіх видів мистецтв. Зібрана ним значна колекція антикваріату, що складалась більшою частиною з порцеляни, пізніше була передана до Дніпропетровського історичного музею.

«В теперішній час мої прагнення – до чесного виконання обов’язку...»  У цій фразі весь О. Красносельський. Все його життя було присвячене виконанню того обов’язку, який накладає служіння суспільству на людину, безумовно, талановиту.

Олександр Леонтійович Красносельський помер 19 березня 1944 року. Помер в сараї у дворі власного будинку серед напівзруйнованого міста. Незадовго до своєї смерті він пережив найтяжче випробування, яке тільки судилось на долю митця, – загибель його творінь.

З його смертю закінчилась, можливо, одна з найяскравіших епох в архітектурному житті міста. Ніколи, ні до нього, ні опісля, жодна людина не мала такого впливу на формування художнього образу Дніпропетровська, тож дуже жаль, що життя і творчість цієї непересічної людини були фактично забуті.