Скрипцова Лідія Оксентіївна
Лідія Скрипцова: вірші, що із серця линуть

Моє перо віддає перевагу поезії, 
бо короткий вірш набагато
змістовніший довгої прози…

Скрипцова Лідія Оксентіївна народилася 18 жовтня 1932 року на Луганщині. Середню освіту отримала в місті Антрацит Донецької області. У Ростові-на-Дону закінчила фізико-математичний факультет Педагогічного інституту. Понад 30 років викладала математику в середніх школах. 

А потім майже чотири роки працювала кореспондентом у міській газеті «Першотравенські новини». «Чому Ви пішли працювати до редакції?» – питали знайомі.

«І дійсно чому? Чи був якийсь потяг? Вважаю – ні. Щоправда, я писала для себе. Дещо з написаного друкувалося в місцевій пресі. Мені навіть декілька разів запрошували працювати в газеті. Та спонукало піти до редакції інше...

Якось одна знайома, вважаючи мене росіянкою, бо я завжди говорила лише російською, cпитала: «Зачем стараются на Украине восстановить «українську мову»? Відповідь на це питання у мене з’явилося пізніше. І перш за все для мене самої».

Сприймаймо українську без амбіцій.
Вивчаймо. І хай серце не ятриться.
Бо склалося. Бо більш не буде зміни –
Відродить свою мову Україна.

У місті Першотравенську багато талановитих людей. Серед них – Лідія Скрипцова. Вірші складала з дитинства, але за «перо» взялася в п’ятдесят років. Лідія Оксентіївна надрукувала п’ять збірок: «На Зламі» (2001), «Парость» (2002), «Відлуння» (2005), «Щем» (2008), «Злам» (2013). Також видала збірку віршів сина Володимира Скрипцова «Откровение» (2005). 

Передаю тобі, синочку,
Любові чистої струмочок,
Тої Любові, що в мені
До української Землі,
До степу в сонячній імлі,
До пісні жайвора, до Слова,
Яке дає пісенна Мова, –
Співуча Мова України,
До Вірша, що із серця лине.

Її вірші опубліковані в збірках місцевих поетів: «Полевые цветы Приднепровья» (2001), «Мгновенье цвета майского» (2004), «Поетичний ріднокрай» (2007), «Травневе суцвіття» (2009), друкувалися в газетах «Молодь України», «Я, ти, ми», «Першотравенські новини». Двадцять п’ять років вона є членом літературного об’єднання «Джерело».

Кожен її твір – це відлуння пережитого. Авторці притаманна художня достовірність, спостережень, свіжість та виваженість почуттів, неповторна інтонація різних життєвих ситуацій. Лідія Скрипцова вміє передати тонкі нюанси формування емоцій, цілющий потік чуттів, які освячують все справжнє і заперечують задзеркалля, де владарює нещирість.

Прозові твори Лідії Скрипцової – це спогади про дитинство, юність, роки становлення особистості. Дитинство, воєнне лихоліття, випробування, які випали на долю сім’ї. Образи дідуся, бабусі, батьків, безмежно близьких людей з’являються у цих спогадах. Згадка, завітавши в думки, забарвлюється тими відтінками, в яких перебуває в цей час її душа, і минуле переживається знову й знову.

Твори Лідії Скрипцової читаються з цікавістю. Ці натхненні поетичні та публіцистичні рядки багато в чому співзвучні з думками багатьох співвітчизників. Адже Лідія Оксентіївна небайдужа людина, вона непримиренно ставиться до недоліків  нашого суспільства, прагне хоч якимось чином пробудити серця співвітчизників.

Запрошуємо у неповторний світ поезії Лідії Скрипцової, де ви маєте змогу оцінити творче надбання авторки.