Мавринський майдан: феномен села Межиріч

Тиша в епоху галасу

Козацько-Мавринський Майдан
Наш сивочолий, дужий,
Прадавній свідок-дідуган
Часів минулих, друже.

Стоїш, неначе отаман
В клейноди нарядився
Козацько-Мавринський Майдан
Легендами розцвівся.

Анатолій Петренко

Для плідної праці необхідне натхнення, а де ж його взяти, як не з захопливої подорожі мальовничими куточками нашого краю. Щоб позбутися негативних вражень і переживань, пустих образ і зобов'язань, які тривалий час пригнічують вас, обов'язково слід відвідати одне незвичайне місце – Мавринский майдан, розташований неподалік села Межиріч під Павлоградом. Сьогоднішнє село Межиріч кілька десятиліть тому складалося з двох сіл: Маврине – в південно-східній частині та власне Межиріч. На заході за селом існував Межиріцький майдан, а в східному напрямку – Мавринский. На жаль, Межиріцький майдан майже не зберігся, хоча цю місцевість сьогодні продовжують називати «майданом». А Мавринский майдан завдяки підтримці активістів у 1990-х роках вдалося зберегти для нащадків.

Саме після цих буремних подій павлоградські просвітяни та рухівці вирішили захистити майдан юридично. Вони поїхали до обласної ради і домоглися свого – Рішенням Дніпропетровського облвиконкому № 424 від 19.11.1990 року цю споруду занесено до каталогу археологічних пам'яток місцевого значення за номером 6348 як майдан. На зібрані людьми добровольчі внески було виготовлено гранітну стелу з написом «Славним запорозьким козакам від вдячних нащадків. Козацький Мавринський майдан». Цю стелу встановлено на південному схилі майдану на захист його від руйнування.

З висоти дельтаплана майдан являє гігантський загадковий символ, який нагадує земляного краба. Побачене вражає незвичною формою, величчю, неповторністю та особливою загадковістю: чітка геометрична форма зрізаного конуса з глибокою улоговиною; верхівка земляної споруди має виражене кільцеве поглиблення та нагадує за формою отвір гончарного горщика; вгорі простежуються явні щербини; симетрично від конічної споруди відходять змієподібної форми земляні вали, по чотири з кожного боку від щербини.

Дослідження археолога Л. М. Чурілової датували створення майдану II тисячоліттям до н.е. Він був побудований із суміші ґрунту на основі глини, який доставлявся на берег річки Вовчої з невідомої місцевості. Місцеві старожили запевняли, що ґрунт носили в шапках, оскільки ні колеса, ні лопати, ні тачки на той момент людство ще не винайшло. Особливість майданівського ґрунту полягає в тому, що він не розмивається дощем, не видувається вітром й ідеально пропускає вологу. Навіть після злив всередині майдану ніколи не буває калюж, бо там ніколи не застоюється вода. Так само варто зауважити, що на цій дивній території на кілька метрів довкола не ростуть дерева, земля практично гола. І тільки степові трави та чагарники радують око, навіть птахи облітають це зачароване місце, щоб не порушити благодатної тиші та спокою, який витає навкруги.

Знизу майдан нагадує простий пагорб, заввишки 71,1 м та площею – 5,5 га. Турист може навіть сплутати його з типовим валом стародавнього городища. І тільки піднявшись на верхівку центрального ядра Майдану, побачить дивовижне видовище. Він буде вражений величезною улоговиною зрізаного конусу, довжина якого становить близько 250 метрів. У самому центрі ядра Мавринського Майдану знаходиться кілька пагорбів.

Коли спускаєшся всередину центрального ядра цієї споруди, то опиняєшся в повній звуковій ізоляції від зовнішнього світу. І якщо зовні шумить вітер, гримлять павлоградські заводи, гавкають собаки з довколишніх дворів, то всередині повна та абсолютна тиша. Ніби нічого, крім природи та людини у світі не існує. Влітку повітря тут насичене п'янкими ароматами медового різнотрав'я та чагарників. Дихається легко: здається, не повітря вдихаєш, а п'єш цілющий запашний напій. Все це оздоровчо діє на організм людини, бадьорить, викликає хороший настрій, проганяє втому.

Серед місцевих дослідників існує думка, що Мавринский майдан – це генератор життєвої енергії. Саме тут можна відновити свої внутрішні сили, заспокоїтися, а також зарядитися позитивними емоціями. Саме тут природа промовляє до кожного під маскою тиші. І що тихіше ви поводитиметесь, то більше відчуєте, бо природа – це казка, яку можна прочитати лише серцем! Майдан – тихе й малолюдне місце в епоху галасу, тому, прибувши сюди, можна повною мірою відчути тісний зв'язок людини з природою. Це дивовижна територія з особливою атмосферою, відвідавши яке, кожен отримає незабутні відчуття й скористається можливістю розгадати загадку цього місця...

Загадкове походження майдану

Де споконвіку Вовча хвилі котить,
Причаївсь поруч неї сивий дідуган,
В нетлінній славі, що наснагою нас повнить,
Козацької минувшини Майдан.

Спливли віки, завії, теплі зливи,
Усепереч всьому твій патріарший сан
Зберіг дух вольности козацької держави,
Творіння предковічне – наш Майдан.

Ти впам'ятав розбій, зухвалі й дикі орди,
Вкраїнську твердь, синів її талан:
Тому впродовж віків тобі співались оди,
Козацько-Мавринський Майдан.

Тобі вклоняймось, вінцесяйний старче,
Наш сивочолий предок-дідуган.
Як символ волелюбності назавже,
Козацької минувшини Майдан.

Анатолій Петренко

Придніпров’я називають своєрідним археологічним заповідником України: тут виявлено тисячі курганів і могильників. Скільки їх точно є хоча б в одному з районів – невідомо: археологи натикаються на все нові й нові. Вони кажуть, що курганам понад чотирьох тисяч років, а можливо й шість тисяч. Їх було багато в лівобережній від Дніпра території України. Тільки в Павлоградському краї налічується 445 курганів і 236 курганних груп. Науковці дев'ятнадцятого століття ретельно вивчали кургани в лісостеповій зоні України, які називалися «майданами». Було відзначено, що вони відрізняються від інших земляних споруд вишуканими формами та нагадують якісь гігантські символи. Проте, в ті часи археологи-копачі цікавились переважно курганами, які мали поховання та речові цінності. Дивна архітектура земляних насипів простих копачів не цікавила і вони вважали їх відхиленням від норми, своєрідними казусами природи. Археологи дореволюційного періоду залишили чимало дослідницьких робіт із вивчення виникнення й використання майданів.

У Павлоградському історико-краєзнавчому музеї можна почути різні версії використання Мавринського майдану, засновані як на наукових дослідженнях, так і на фольклорних легендах. За однією з версій, майдан із його дивовижними валами використовували запорозькі козаки як оборонну споруду та сторожову вежу. Козаки завжди були готові до бойових зіткнень, бо з півдня їм загрожували набігами турки і татари, а з півночі – литовські та польські феодали. Окремі історики висловлювали припущення, що саме козаки будували цей майдан. Дмитро Яворницький в «Історії запорізьких козаків» (том І, розділ «Охорона кордонів вільностей запорізьких козаків», видання 1990 р.) зазначив: «Могили служили у запорізьких козаків пунктами для спостереження за рухом тих же татар. Більшість могил існувало до появи запорожців: в них поховані останки вождів відомих народів чи племен; таким чином запорізькі козаки використовували вже готові земляні насипи й тільки пристосовували їх для своєї стратегічної мети. Але безсумнівно, що для цієї мети вони споруджували нові земляні насипи...»

І все ж дуже сумнівно, щоб хоробрі войовничі запорізькі козаки витратили багато часу та праці на створення досить великих земляних споруд. І ще треба було мати чималі знання з геометрії, щоб зробити зрізаний конус правильної форми, який не мав великого значення при будуванні фортифікаційних споруд. Тому вчені висунули іншу гіпотезу про те, що майдани утворилися після розкопок звичайних курганів, або після влаштування в них селітряних розробок. Україна була багата на поклади самородної селітри. У XVIII столітті селітрові заводи були в повітах Полтавщини та Харківщини. Селітру варили у великих казанах, а процес її видобування міг тривати роками.

Цілком явно видно зв'язок конструкції валів майдану з розташуванням Сонця в різні дні року, особливо, у важливі дні сонцестояння та рівнодення. І з цього виникає третя версія, що майдан – це грандіозний, неповторний календарно-обсерваторний комплекс. Тим більше, що подібні споруди відомі людству і в інших країнах. Тож Мавринский Майдан міг виконувати календарно-астрономічні функції, а також функції компаса для орієнтації на місцевості.

Дивні особливості земляних насипів на Придніпров’ї ваблять в степу Павлограда багатьох допитливих мандрівників. Саме тут в день весняного рівнодення сонце ховається прямо по центру однієї з западин майдану. Мавринський майдан – один із найзагадковіших, а тому й привабливих пам'яток України. Його походження обросло теоріями та гіпотезами, а сотні туристів щороку приїжджають сюди, щоб побачити це таємниче місце на власні очі.