Микола Галичин: світла натура
Україна, Дніпропетровська область
- Роки життя 21 грудня 1931 р. |
- Місце народження: В Алтайському краї |
- мистецтвознавець, провідний науковий співробітник Дніпропетровського художнього музею
Театральний художник, який здійснив понад 50 сценографій до різноманітних спектаклів обласних драматичних театрів, літератор.
Народився 21 грудня 1931 року в Алтайському краї. В юності працював на будівництві Тургенської греблі в Казахстані. Служив на торпедних катерах Тихоокеанського флоту.
У 1957 році закінчив Алма-Атинське художнє училище і був направлений головним художником у Целіноградський обласний драматичний театр. За час роботи в Целіноградському і Чимкентському драматичних театрах здійснив понад 50 сценографій до різних вистав. Лауреат республіканського огляду театрів Казахстану. Як живописець – з 1957 року активний учасник обласних і республіканських художніх виставок.Член Спілки художників СРСР з 1966 року.
Твори зберігаються в музеях Алмати (Алма-Ати), Целінограду, Дніпра, Нікополя, у Вишгородському Культурно-історичному заповіднику та в приватних колекціях в Україні та за кордоном.
Мешкає в Нікополі Дніпропетровської області.
З 1990-х років пише вірші, прозу, автобіографічні твори. Остання книга – «Сказання про Чортомлицьку Січ».– Нікополь.– 2012.– 132 с.
У співзвучності з природою
Сучасне життя з її цейтнотами і стресами, на жаль, залишає нам мало часу і можливостей для безпосереднього спілкування з природою. У техногенному світі творчість таких художників як Микола Галичин набуває особливого значення. Його проникливий живопис є нагадуванням про Вічне того, хто в суєті турбот втратив «сполучну нитку», і стає приголомшливим відкриттям для покоління, яке живе серед телевізорів і комп’ютерів.
Образ Природи – головний і невід’ємний атрибут полотен Миколи Єгоровича Галичина. На його багаторічному творчому шляху міняються теми, сюжети, настрої, але залишається незмінним трепетне, святе ставлення до природи як першооснови буття
«Якщо говорити коротко, то вся моя творчість спрямована на утвердження моральної чистоти в людині і природі. Мене завжди хвилювали теми весни, юності, любові. А взагалі, творчість для мене – це солодкий і гіркий всепоглинаючий стан – такий, як любов до жінки. І те й інше – свято» – каже художник у своєму інтерв’ю журналу «Борисфен» (1994).
Ранні роботи художника – це пора мрій, невисловлених бажань чогось далекого, недосяжного. Палітра в них світла, з вишукано-ніжними колірними поєднаннями, що визначають зміст задуму.
«М. Галичин – живописець яскраво вираженого поетичного обдарування. Ліричний початок у роботах художника розкривається в особливій мальовничій налаштованості. Його колорит – не просто гармонія фарб. Він змістовний і несе в собі вираження авторських емоцій, багата партитура яких дозволяє відтворити найтонші модуляції в настроях природи від світлого суму і ніжної мрійливості до романтичної патетики і драматизму».
У наступні роки в творчості Галичина з’являються нотки таємничої загадковості та тривожного занепокоєння. Реальність і уява перемішуються. Художник все більше і більше одушевляє природу, надає їй язичницької вагомості. У роботах виникає відчуття прихованих рухів, глухих шерехів, страшних звуків («Чортомлик-річка», «Зачароване світло місяця», «Мара», «Світло папороті», «Нічні шерехи», «Шепіт хвиль», «Чаклунське озеро», «Безмовність»).
«Галичин просто вірить в існування у природи душі. Весь творчий шлях художника – це пошук форми, через яку стало б можливим цю живу душу висловити. Природа була одушевлена у нього завжди – і коли він писав пейзажі, і в його фантастичних сюжетах, і в «Гороскопі друїдів». У цьому і полягає єдність творчості художника» (Нікопольська правда.– 2000.– 8 січ.).
Сам художник пояснює: «Я виріс у селі, яке щільно притулилося до соснового бору, що годував, одягав і обігрівав її жителів. Селяни були забобонні, любили ліс, зі страхом і повагою ставилися до його мешканців. Постійно розповідали про лісовиків, русалок, домовиків. Все це відклалося в мені на все життя...». Прагнення проникнути в таємне життя природи, знайти в ній еталон моральної Краси відзначається всіма дослідниками творчості художника.
«Його натхненням була і залишається краса, у різних її проявах і моральні ідеали людства, стверджуючи гармонію світу» (Рекламник.– 2007.– 22 берез.).
За останні роки Микола Галичин написав низку робіт в історико-містичному ключі («І блукає по скіфських степах душа Мозалевского», «Зірки над курганом», «Побратими» (Петро Ганжа в гостях у Павла Богуша), «Нікопольські сновидіння» і серія «Чортомлицька Січ»).
Oд світлої лірики гармонії світу, через смутні занепокоєння та тривожні очікування до містичних відчуттів і передчуттів – такі віхи великого творчого шляху живописця. Лише незмінним завжди залишається життєстверджуюче кредо митця, неодноразово висловлюване на всіх зустрічах із глядачами та шанувальниками його таланту. Його кредо: «Митець повинен залишатися морально бездоганним у житті і в творчості, бо хтось повинен відроджувати духовні якості людини».
У грудні 2016 року Микола Єгорович відзначив ювілей – 85-річчя. Він залишається в творчому пошуку, цікавих творчих планах.
Редакція від 07.09.2020
Николай Егорович Галичин. Живопись: К 80-летию со дня рождения / Днепропетровская организация Союза художников Украины, Днепропетровский художественный музей, Никопольский краеведческий музей.– Никополь, 2011.– 44 с.
* * *
Галичин Н.Е. Сказание о Сечи Чертомлыкской [к 360-летию даты].– Никополь.– 2012.– 132 с.
Галічин М. Монолог художника Галічина // Борисфен.– 1994.– № 8.– С. 27.
Днепрова И. Откровения художника: [монолог члена Национального союза художников Украины Николая Галичина] // Никопольская правда.– 2014.– № 55/56 (29.05).– С. 4.
Заставний В. Світла натура [художника Миколи Єгоровича Галичина з Нікополя] // Нікопол. правда.– 1992.– 15 лют.
Кучегурова О. Гармония незамутненных красок: [презентация персон. выставки] // Репортер.– 2011.– № 103 (27.12).– С. 1, 7.
Пичугина Н. Николай Галичин. У художника не может быть планов – только мечты: [персон. выставка] // Проспект трубников.– 2012.– № 1 (3.01).– С. 3: фот.
Тверская Л. Не переставай удивляться // Днепров. правда.– 1983.– 5 янв.
Чумак В. Звонкая палитра Галичина // Днепров. правда.– 1982.– 14 янв.
Шевченко Н. Истинный талант большого художника: [Николаю Галичину 80 лет] // Никопол. правда.– 2012.– № 8 (19.01).– С. 2.
Щербова Е. Николай Галичин: «В моей душе всегда живет романтик»: [персон. выставка в Никопол. краевед. музее][Текст] // Никопол. правда.– 2007.– 8 берез.– С. 1.
* * *
Галичин Николай Егорович // Художники Днепропетровщины: Биобиблиограф. справ.– Днепропетровск, 1991.– С. 46–47.
Галічин Микола Єгорович // Художники Дніпропетровщини.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004.– С. 34–35.
