Кудрявцев Михайло Леонідович
Михайло Кудрявцев: в пошуках істини

Михайло Кудрявцев: в пошуках істини

Міра щастя – розкритий доробок.
– Чом, поете, так довго мовчав?
Була мова прісна,
Кров солона...

Михайло Кудрявцев

Михайло Кудрявцев  належить до поетів 1970–1980-х років, які були провідниками нового поетичного стилю, нового світосприймання, поетичного мислення. В. Старченко, О. Твердохліб, М. Семенюк, Є. Романов, І. Кобринський, В. Селіванов, М. Кудрявцев не задовольняються єдиним реалізмом, тяжіють до інтелектуалізму, шукають свої екзистенційні орієнтації, свій тип мистецького відображення дійсності. Хто обирає метафоризм, багатоступеневу асоціативність, філософську заглибленість, хтось тяжіє до трансцеденталізму, повернення до архетипів української національної свідомості. Всі вони створюють новий естетичний простір, в якому існують не ідеологічні, а естетичні категорії.

 Михайло Кудрявцев увірвався в літературу білим віршуванням, відчуваючи свою причетність до вселенського розвитку, сприймання самого себе через усвідомлення своєї присутності в усіх буттєвих вимірах. Його поезія потребує наполегливої внутрішньої роботи.

«Життя, мов книгу, відкриваю знову»

На питання, яким би кольором він
[Кудрявцев] зобразив своє життя, відповів,
що поки що ієрогліфами швидше за все
кольору золотого металіку.

Ю. Гаврилюк, І. Мамчич

Михайло Леонідович Кудрявцев народився 9 серпня 1953 року в місті Дніпропетровск в сім’ї відомого дніпровського художника Леоніда Костянтиновича Кудрявцева з Катеринослава. Мати – зі Слобідської України. Дід був інженером, гарно малював. Малим Михайло багато читав, цікавився дослідами, захоплювався спортом. Допитливість, спостереження за навколишнім, віра в краще майбутнє, спонукали майбутнього поета до пошуків істини.

У 1976 році закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Брав участь у археологічній експедиції 1971 року, під час якої було знайдено золоту пектораль. Студіював українську мову, брав участь у літературних гуртках. Дебютував в обласній газеті «Прапор юності». Друкувався в журналах «Дніпро», «Ранок», окремі вірші публікувалися в поетичній колективній збірці «Провесінь» (1978), альманасі «Вітрила» (1981), збірках «Мить благородного вогню» (1987), «Ранкові вікна» (1988), «Антологія поезії Придніпров’я» (1999), журналі «Січеслав» (2006–2007), альманасі «Хроніка-2000».

У 1988 році вийшла окрема поетична збірка М. Кудрявцева «Небесна борозна». Він – автор книжок «Українська йога», «Язичництво: Любов, Надія, Віра» (обидві 1992) та інших.

У 1994 році закінчив біологічний факультет Харківського держуніверситету за фахом «Медична психологія». Вивчав трансперсональну психологію у провідних психологів США, зокрема Дж. Гріндера – автора НЛП, мав безліч експедицій, семінарів, конференцій із паранормальних явищ як психолог. Сповідує гуманістичну психологію. Автор і розробник оригінальних навчальних програм з теми «Психологія успіху». Професійний ребефер провів понад 150 навчальних семінарів-тренінгів, написав книгу «30 уроков ребефинга» (2001).

Викладав філософію, історію філософії, новітню історію в Металургійному інституті (1978–1982), в інституті фізичної культури (1982–1984). Підготував курс парапсихології і викладав його в Академії управління та права ім. Кручиніної. Був редактором видавництва «Промінь» (1984–1987).

Член НСПУ з 1990 р., з 2002 р. – член правління ДОО НСПУ. Відповідальний секретар Дніпропетровської організації НСПУ (2006–2007).

У 2013 році виходить поетична збірка М. Кудрявцева «Український транзит». В 2016–2017 рр. в альманасі «Степова Еллада» публікуються його вірші. В 2017 році стає переможцем патріотичного літературного конкурсу ім. Валер’яна Підмогильного в номінації «Поезія».

«Вони про час, про себе, про сучасність»

Так дорого на світі жить
І неможливо дорого померти.
А любо, браття, любо не виходить…

Михайло Кудрявцев

Літературний шлях Михайла Кудрявцева був нелегким, з двадцятирічною поетичною перервою. Літературна творчість чергувалася з медично-психологічною діяльністю, відбувалася зміна курсу пошуку істини. Психологія все-таки взяла верх. Але сьогодні Михайло Кудрявцев повернувся в літературу, почав друкуватися. Пройшов шлях поета-психолога-педагога-опозиціонера, не змінюючи своїх думок, насичуючи їх мудрістю. Його поезія потребує наполегливої внутрішньої роботи, вона цікава і затребувана.

Пише у стилі «дхвані-марґінесу»*, що поєднує сарказм, ліризм і самокритизм, розкриваючи внутрішні стани когнітивно-креативних особливостей.

Поетичні проби Кудрявцева публікувалися в «Прапорі юності», збірках «Провесінь», «Мить благородного вогню», «Ранкові вікна», альманасі «Вітрила», поетичний голос Михайла Кудрявцева вже неможливо було сплутати з іншими.

М. Кудрявцев починав білим віршуванням. Риму йому заміняє пластичність слова, авторська думка, яка «тече» білим віршем.

Сад світиться в грушевій позолоті
І стали ранки, як відлуння літа.
Життя, мов книгу, відкриваю знову,
Гортаю перечитану сторінку.
Так легко,
    сонячно,
        а над дахами
По вітру в’ється-рветься павутиння.

***

Будь застережливий, коли
Пишеш Білим віршем.
Не пиши довго і не перевищуй дозу,
Бо можеш захворіти
На Білий вірш –
Хворобу довготривалу і майже невиліковну…
Але знову і знов,
Немов з руки відпускаючи птаха,
Підважую Білий вірш
На всі вітри
Неримованого Всесвіту

«Вірші М. Кудрявцева пізнаєш по розкутості думки, своєрідному сплетенню зорових і слухових образів, наближенню до земних реалій», – пише А. Шкляр про незвичне поетичне дарування поета. Навіть його лірика сповнена філософських роздумів, протиставлень, пошуків:

…Дивлюсь на хвилю,
Знеможену у бухті.
І море йде за мною –
Стежить мудро
Із-під повік прозорих.
Море – спектр простору і часу:
У ньому
День і ніч,
Ніч і ранок.

***

..А далі – спитай у болота.
Дрібнота хижа й летюча,
Рослини, які плазують –
Пасують йому найбільше.
Надарма ж золотом зелені
Приховує бруд свій болото…
І кожного вечора, немов велетенський слимак,
Вповзає у мушлю – так незборимо болото
Вгортається у глухоту.
А жабячий джаз залишається на поверхні.
І диво мені найбільше:
Болото Землі не болить.
Але, коли досягає суті її вогняної,
Колодязями пожеж гуде,
Твердне від страху
І гине… на деякий час.

У пошуках істини М. Кудрявцев пройшов, а можливо, і проходить, шлях через науку, дослідження і поезію. Багато перечитавши історичної, психологічної, філософської літератури, споглядаючи сучасну дійсність, навіть деградацію суспільства, засади його існування, виношував віру в краще майбутнє. Створював своє світосприймання. Єдиний принцип у житті – магія хаосу, він міняється щодня, хоча не змінює своїх думок, він поет-опозиціонер.

Переломлюючи через своє життя, свої екзистенційні орієнтації, автор зображує сучасну дійсність, хворобливе суспільство, його сучасну історію:

Я все знаю, я все бачив,
І ніщо вже не дивує.
Запозичене пропало
І нового не набулось…

***

Оце і є – свобода слова,
Інакше кажучи –
Душа солоного зайця під обстрілом.

***

Вже посивіла осінь золота,
Встановлено лічильники
Душевного тепла.
..У тому – сенс і наша суть.
Ми пішки йдем,
А Їх везуть.
Стратегія це не нова,
Бо нам все – зась,
А їм все – на!

***

З «Фрагментів» глиняних табличок, знайдених в степах півдня Росії наприкінці 21 століття. Звучить мовою оригіналу»:

***

Нас багато, нас не подолати,
Але зрадив Тато…

***

«Титанік» виплива, і знову
На ньому бачимо солодку пику

Кумошенко.

***

Марнолітики і досі не можуть
Зясувати: «А чи була у
Журналіста голова?»

***

План побудови АЕС
Був створений іще
Жерцями Єгипту.
Але раби не погодились…

***

Кожен пасічник знає,
Що дьоготь стає тільки краще,
Якщо до нього додати
Меду, зібраного на Майдані!

***

Усіх солодощів «Рошену»,
І всього медозбору України
Не вистачить, щоб подолати
Гіркоту
Люту!

Авторський тип мистецького відображення дійсності – це намагання привернути нашу увагу до необхідності перетворення навколишньої реальності шляхом громадської  активності:

Із кожним днем все краще відчуваю,
Що живемо
Серед зруйнованих
Космічних храмів
Богів слов’янських.

***

Бо голі були його піддані –
Здані, електорально розконвойовані,
Примусово застраховані,
Стерильно-голодоморно виховані,
Штрих-кодами татуйовані….
…Замовника знали усі,
Навіть ненароджені діти.
Виконавців не було,
Але злочин стався!
І король не король-таки був,
Маленьке таке екс-королятко.

***

Третій Рим – все попереду.
…Але це ж нам «призначено
Сесю скалу розбить».

***

…Хоча б з колін
Повстати
У слушний той момент

***

Отже, батьківщина моя,
Синьо-гнойна та жовто-гаряча,
Виснажена надзвичайно,
Незабаром, сподіваюсь одужаєш.

Здається, вірші автора не римовані, проте є якийсь внутрішній ритм, який досягається звучанням слів. Вірш про «Мову», яка черпає початок з колискової, має силу все називати, має силу тяжіння:

Початок твій – колискова,
Яка довіряє дитину Вічності.
Плач твій, як ріки осінні,
Плине глибокий –
До витоків плине.
…
Свідки світання твого
Дуби давньоруські
Стовбури древні
Мов полум’я чорне
Закам’яніле.
Сила в них та ж, що гроно гірке і щасливе
Єднає
Мальви твої розквітають.
Корінням могутня, від плачу співуча,
Ти знову і знову
Додому лелек повертаєш…

У філософському контексті «Ода суржику»:

Вивчаймо суржика, як есперанто!
Інакше мить минеться ця.
Він човником з потуречиним товаром.
В Росії гнаний, в рідній хаті гнаний,
Завезений валками звідкілясь…із слободи.
… Хто ж він такий, нарешті,
Отой фальсифікат, пекельно небезпечний
Для вжитку і таланту?
Хто він?
У філософському контаксті,
В ганебному такому облаштунку,
На Гімалаях світових жаргонів
Середньостатистичний діамант….
О, суржику, наївний анархісте,
Братання виродок життєлюбивий,
Нневмирущий,
Язичницько-сумлінно-православний…
О, суржику!
Скажу відверто наостаннє,
Урочисто і сумно:
Літературно-мовний Моїсей
Нас водить триста сорок років
В пошуках Вітчизни,
В пустелі суржиком годуючи дітей.

Моральність і етичність митця, його цілі та завдання стосовно нації та її майбутнього у вірші «День Ікс»:

А деяким, на їх сумлінний вибір
Очолити чи обійняти
Дозволили редакторські посади
У жовтій пресі.
Вони ж так довго помічали
Два кольори, два кольори:
І жовтий,
І блакитний.
І в  том був їх секрет Полішинеля,
І хліба шмат,
І сир у мишоловці.

«Нові поезії Михайла Кудрявцева одкровення мудрої та чутливої людини стосовно чудернацьких, незбагненних часів мученицького звільнення України від цупкого, закостенілого манкуртизму. Стримані, водночас сповнені потужної духовної енергії рядки інколи не полишені гіркої самоіронії, щемливого відчуття надриву українського духу на шляху до волі, яка досі, мов пустельний міраж, віддаляється...», – пише Віталій Старченко про поезію М. Кудрявцева.

У 2017 році Михайло Кудрявцев став переможцем «Патріотичного поетично-прозового конкурсу творів письменників Дніпропетровщини імені Валер'яна Підмогильного» в номінації «Поезія». «Роздуми, навіяні майданом…», опубліковані в альманасі «Степова Еллада» (2017):

Рим Цезаря загинув
Від надлишку патріотизму.
Його зруйнували якісь-то варвари
У вишиваних сорочках…
А коли згодом Другий Рим
Теж лежав у руїнах,
То на вогнищах ясно-червоних
Варили куліш
Праонуки отих же звитяжців.
Третій Рим – все попереду.
Тут можна було б поставити крапку.
Але це ж нам «призначено
Сесю скалу розбить».
Так заповів провидець у натхненні
Іван Франко.

На порозі свого 70-ліття Михайло Кудрявцев означив своє життя ієрогліфами кольору золотого металіку.

Ієрогліфами української ментальності, багатої духовності, бо золотий колір - символ всемепеможності, святості в поєднанні з сірим, білим, металіком – які є символами причетності, колір «жрецький» і божественний. Дійсно, кольористика його віршів сповнена поєднанням срібно-золотих кольорів (в грушевій позолоті, медово-сірі сутінки, куделі воскові, Сонце і Місяць, посивіла осінь золота,  мов бронзи плямистий загусток, Сухозлоті булави цибулі, // Сірої солі пісок пекучий, золоті моря і холодні металеві течії).

Хочеться вірити  пророцтву та бажанню поета:

Отже, батьківщина моя,
Синьо-гнойна та жовто-гаряча,
Виснажена надзвичайно,
Незабаром, сподіваюсь одужаєш.

Примітка
*Дхвані, або дгвані – вчення в середньовічній індійській поетиці, за яким поетичні висловлювання повинні сприйматися усіма і мати глибоко зашифрований сенс, який здатний сприймати лише знавець поезії.

Титульне фото: М. Кудрявцев – переможець «Патріотичного поетично-прозового конкурсу творів письменників Дніпропетровщини імені В. Підмогильного», церемонія нагородження в ДОУНБ, грудень 2017 р.