Панін Михайло Микитович
Михайло Панін: корифей дніпропетровської живописної школи

Чудовий педагог, учень І. Рєпіна, він виховував художників
на великих традиціях реалістичного світового мистецтва.
Його учні згадують свого вчителя з великою вдячністю.
 Л.В. Богданова, мистецтвознавець

Учень великого Рєпіна

Одним із педагогів Михайла Паніна був Ілля Єфимович Рєпін, видатний російський художник.

Народився художник у бідній селянській родині, але непереборна любов до живопису спонукала його, вже дорослого, у 1902 році приїхати до Петербургу та вступити до Академії мистецтв. Саме роки навчання сприяли становленню та розвитку таланту молодого художника. Одним із педагогів Михайла Паніна був Ілля Єфимович Рєпін, видатний російський художник. Дипломна робота молодого художника «Таємний виїзд Івана Грозного перед опричиною» виявила М. Паніна як блискучого малювальника.

Цей перший самостійний витвір художника зберігався в довоєнні роки у Дніпропетровському художньому музеї та постійно експонувався. В роки Другої світової війни картину було втрачено.

Восени 1911 року, закінчивши з відзнакою Академію, М. Панін вирушає за кордон типовим для молодих художників того часу маршрутом: Австрія, Італія, Франція. Він вивчає творчість видатних митців живопису, багато малює. Нові враження збагачують художника професійно та дають поштовх до самостійної творчої праці. На жаль, полотна, створені за кордоном, не збереглися до нашого часу.

У 1916 році художник створив низку пейзажів «Перед грозою», «Світанок», «Після дощу», «Курган», які демонструвалися на щорічній весняній виставці в залах Академії мистецтв м. Санкт-Петербурга.

Жовтневі події 1917 року та громадянська війна стали для Михайла Паніна, як і для більшості художників, тяжким випробуванням. Щоб заробити на шматок хліба, він брався за будь-яку роботу, забувши про свою академічну освіту.

Засновник дніпропетровської живописної школи

Учні майстра – художники Михайло Кокін, Петро Магро, 
Георгій Чернявський, Микола Родзін стали згодом 
класиками українського живопису. 

З 1925 року починається новий період у житті художника, він переїздить до Катеринослава (в наступному році місто отримало назву – Дніпропетровськ). На той час у місті вже понад десять років існувала Міська картинна галерея, що провадила широку просвітницьку діяльність, влаштовуючи виставки, лекції та зустрічі з художниками. М. Панін активно вливається до культурного життя міста і в перші ж роки засновує міську художню студію, а потім – професійні курси художнього мистецтва, які згодом перетворюються на Художній робітфак.

Після відкриття художньо-педагогічного технікуму (з 1935 р. – Дніпропетровське державне художнє училище) М.М. Панін стає його першим директором і повністю присвячує себе педагогічній діяльності, зробивши це справою свого життя. Серед учнів майстра – художники, що стали згодом класиками українського живопису, зокрема, корифеї дніпропетровської школи: М.А. Кокін, П.І. Магро, Г.Г. Чернявський, М.І. Родзін.

Саме ентузіазм цих людей та організаторські здібності М. Паніна дозволили створити у Дніпропетровську відділення Спілки художників України. Ставши одним із перших членів організації, митець у 1947 році ініціює відкриття художньої виставки, дуже важливої для затвердження авторитету дніпропетровських художників на всеукраїнському просторі. М. Панін експонує на виставці дві свої роботи «Портрет І.Є. Рєпіна» (1947) та «Портрет П.П. Чистякова» (1947). 

Останнє полотно дійшло до наших днів і зберігається у фондах Дніпропетровського художнього музею.
Відзначаючи велику художню, суспільну та педагогічну працю, Президія Верховної Ради Української РСР у 1951 році присвоїла художнику звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Наступні роки він наполегливо працює, поєднуючи педагогічну та громадську діяльність і знаходячи час для творчості. Переважно з’являються портрети друзів  художника, колег і близьких йому людей, наприклад, «Портрет дружини» (1954). 

Життя митця не закінчилося зі смертю

Премія імені Михайла Паніна щорічно 
присуджується художникам-педагогам 
і мистецтвознавцям за вагомі наукові 
або популяризаторські дослідження.

На жаль, сьогодні живописні твори М.М. Паніна вважаються колекційною рідкістю через те, що практично всі роботи майстра було втрачено. У наш час його роботи зберігаються в Дніпровському художньому музеї, Музеї українського живопису (м. Дніпро), приватних колекціях.
У 2006 році Дніпропетровська міська рада заснувала премію імені М.П. Паніна, яка щорічно присуджується художникам-педагогам і мистецтвознавцям за вагомі наукові або популяризаторські дослідження.

Серед володарів премії – заслужений діяч мистецтв України Л.А. Антонюк, заслужений художник України Г.І. Чернета, заслужені працівники культури України В.І. Хворост і Л.В. Тверська, мистецтвознавець Л.В. Богданова, відомі педагоги-художники О.А. Пахомова, В.Я. Тевяшов.

Зі смертю майстра закінчилась ціла епоха в історії живопису нашого міста, в становленні дніпропетровської живописної школи. Саме тому присудження цієї почесної премії є прекрасним нагадуванням сучасникам про життя і педагогічну діяльність М.П. Паніна, який поклав своє життя на вівтар служіння творчості та вихованню молодих художників.