Сапожников Михайло Іванович
Михайло Сапожников: таємничий світ символів

Символізм мистецтв, побудованих на ритмах –
це священні ланцюги, які з’єднують нас із Всесвітом,
це звуки великої, животворної симфонії Космосу,
і якими б глухими та неясними не були ці звуки,
вони відчиняють завісу реальності та приєднують нас
до Першооснови всього…

Михайло Сапожников

Михайло Сапожников – дуже цікавий і нестандартний художник, якого приваблювало все таємниче, незвідане. Міфологія, герої казок, природна стихія, містика – ось теми його художніх витворів. До символізму художник прийшов зрілим митцем і лишався вірним йому до кінця життя.

Народився художник 23 вересня 1871 року в Саратові в багатодітній родині. З 1893 по 1895 роки отримав ґрунтовну художню освіту у славетній Петербурзькій академії мистецтв. По закінченні навчання, він протягом року подорожував Німеччиною: побував у Берліні, Дрездені, Мюнхені, містах, які на той час були одними з провідних осередків експресіонізму в Європі. Вбирав враження, робив начерки, ескізи.

Згодом приїхав до міста Павлограда Катеринославської губернії, де почав працювати учителем малювання в Павлоградській жіночій гімназії. Разом із друзями заснував у місті гурток любителів мистецтва.

Саме в Павлограді Михайло Сапожников заприятелював з письменником Сергієм Сергєєвим-Ценським, який на той час викладав фізику в місцевій гімназії. Запрошуючи на етюди, Сапожников заохотив друга спробувати свої сили в малюванні. Зберігся портрет Михайла Сапожникова, намальований Сергєєвим-Ценським.

У цей період у художника Сапожникова дещо інший напрямок творчості. Він пише реалістичні пейзажі, портрети і тематичні картини. Його роботи експонуються на виставках у Катеринославі, Харкові, Петербурзі й інших містах Росії.

Але справжньою любов’ю митця став новий напрямок живопису, що виник на рубежі 19–20 століть у Європі, – символізм. Прихильники його прагнули показати людям, що окрім сірих буднів є зовсім інша реальність, барвиста і загадкова. Сапожников став одним із художників, які присвятили цьому напряму всю свою творчість.

Доленосним і трагічним подіям революцій 1905 і 1917 років та Громадянської війни присвятив Михайло Сапожников 2 серії по 12 символічних картин. Це були не просто живописні полотна, а філософські роздуми про долю людства у вічній боротьбі добра і зла. Оскільки художник був глибоко віруючою людиною, він доповнив    кожну картину цитатою із Біблії.

Майже в кожній картині серії присутня вода в різних її проявах: «Мольба хвиль», «Хвиля», «На скелях», «Буря вдарить». Настрої трагічної безвиході, що викликали у художника буремні події, знайшли відображення у гнітючих образах «темної сили»: «Цар мороку», «Примари», «Поцілунок смерті». Сенс життя – вічна тема для художників різних епох – своєрідно розкривається Михайлом Сапожниковим у картинах «Спляча людина» і «Шлях життя». Ці полотна не тільки символічні, а й пронизані містичним духом.

У 1907 році Михайло Сапожников переїхав до Катеринослава, де викладав малювання та каліграфію у 2-й міській жіночій гімназії. Він дуже активно працював як педагог і громадський діяч, був членом Художньої комісії Катеринославського наукового товариства, читав лекції з історії мистецтв на робочому факультеті, що розташовувався у приміщенні нинішнього художнього музею. До речі, Михайло Іванович Сапожников був одним із засновників згаданого музею, відкритого у 1914 році.

У 1918 році Сапожникова призначили художнім редактором катеринослав­ського журналу «Аргонавти», в якому друкувалися його графічні твори і статті з історії символізму.

У 1920–1930-ті роки художник створив багато пейзажів рідного міста. Прикутий до ліжка тяжкою хворобою, ледве володіючи рукою, він продовжував працювати, переносячи на полотно те, що бачив з вікна, – у різні пори року, з різним настроєм. Називав він їх просто – «мотиви» та давав їм номери.

Після тяжкої тривалої хвороби Михайло Іванович Сапожников помер у 1937 році у м. Дніпропетровську.

Тривалий час після смерті художник був практично невідомий не тільки широкому загалу, а й багатьом фахівцям. Творчість його не вивчалася, персональних виставок не було. І тільки через 30 років після смерті, у 1968 році, його спадщина (майже дві сотні творів) надійшла у дар Дніпропетровському художньому музею від сина митця. Картини вдалося реставрувати лише у 90-ті роки. Відтоді вони дбайливо зберігаються у музеї, радуючи поціновувачів таланту художника.

Твори художника часто експонуються на виставках у Національному художньому музеї України та Національному культурно-художньому і музейному комплексі «Мистецький Арсенал» у м. Києві.

У 2014 році, до 100-річчя Дніпропетровського художнього музею, на фасаді будівлі відкрили пам’ятну дошку українському художнику-символісту Михайлу Сапожникову.