Селех Михайло Олексійович
Михайло Селех: науково-педагогічна діяльність

Селех Михайло Олексійович народився 29 вересня 1906 року в селі Припутки Ічнянського району Чернігівської області в родині бідного селянина. Змалечку допомагав батькам по господарству. У 1925 році закінчив в місті Ніжині Чернігівської області агрономічну школу. За направленням Ніжинського окружного комітету незаможних селян в тому ж році вступив до Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту. Під час навчання Михайло Олексійович як представник окружного комітету незаможних селян виконував численні громадські доручення своєї організації, відстоював інтереси місцевої сільської бідноти, брав участь у багатьох громадсько-політичних акціях і заходах.

У 1929 році успішно закінчив інститут і отримав диплом зоотехніка-організатора. Після закінчення вищого навчального закладу був направлений адміністрацією вишу на посаду окружного зоотехніка Прилукської окружної колгоспної спілки. Результативна діяльність молодого активіста в створенні колективних господарств в Прилуцькій окрузі не пройшла повз увагу місцевого партійного керівництва, яке надало М.А. Селеху необхідні рекомендації для продовження навчання в Київському зооветеринарному інституті.

У 1930 році він вступає до аспірантури при інституті. Тема наукової роботи молодого вченого була присвячена питанням «Розвитку молодняку від народження до кінця періоду зростання». Під час навчання в аспірантурі молодий дослідник досить ґрунтовно опрацював головний корпус фахової літератури з генетики та розведення свійських тварин. Паралельно з цим він цікавиться теоретичними аспектами філософії марксизму-ленінізму, плідно вивчає німецьку мову та вищу математику. В цей період свого життя Михайло Олексійович зробив перші кроки в педагогічній діяльності, розпочавши викладання спеціальних дисциплін студентам зоотехнічного інституту та слухачам на курсах підвищення кваліфікації зоотехніків. Під керівництвом професора Клодницького, навчаючись на першому курсі аспірантури, підготував доповідь «Умови спадковості в світлі матеріалістичної філософії». Одночасно підготував до друку тези «Минуле та сучасне в племенно-селекційній справі, перспективи її розвитку».

У 1931–1932 роках М. Селех обіймав посаду голови міськкому № 86 [особова справа, арк. 47]. У цей період молодий вчений у відповідності духу часу веде активну боротьбу з механіцизмом у науці, викриває вчених, які стояли на ідеалістичних позиціях, проповідуючи застарілі погляди щодо навчання і вирішення виробничих проблем практичного тваринництва.

З 1932 року працював на посаді асистента, а згодом доцента кафедри генетики та розведення сільськогосподарських тварин Київського зоотехнічного інституту, не маючи вченого ступеню та звання. Заповзяття і талант молодого дослідника не лишилися непоміченими адміністрацією навчального закладу. Молодий вчений за успіхи в підготовці кадрів для потреб сільського господарства, високі показники академічної успішності та активну громадську позицію був премійований як ударник навчання [особова справа, арк. 47].

По закінченню аспірантури за унормованою практикою часу кваліфікаційна комісія Київського Зоотехнічного Інституту своїм рішенням від 2 грудня 1932 року присвоїла Михайлу Олексійовичу звання наукового співробітника в галузі генетики та селекції сільськогосподарських тварин із правом обіймати посади доцента [особова справа, арк. 24, 55].

У 1934 році, у зв’язку з реорганізацією Київського зоотехнічного інституту, очолює групу фахівців, яка переїздить до Дніпропетровська, де створюється новий навчальний заклад – Дніпропетровський сільськогосподарських інститут. Група вчених і фахівців Київського зоотехнічного інституту і склала ядро майбутнього науково-педагогічного колективу інституту. На підставі постанови Ради народних комісарів УРСР від 19 червня 1934 року за № 589 з вересня 1934 по 5 листопада 1934 року М. О. Селех виконував обов’язки директора інституту, паралельно обіймаючи посаду доцента кафедри генетики та розведення сільськогосподарських тварин. Звільнений від виконання обов’язків директора Дніпропетровського сільськогосподарського інституту наказом наркомату землеробства від 28 жовтня 1934 року за № 613.

Завдяки високими організаторським здібностям М. О. Селеха новий навчальний заклад успішно розпочав свою освітню діяльність.

Наказом від 20 червня 1935 року вчений був призначений на посаду завідувача кафедри сільськогосподарських тварин та генетики ДСГІ. В цей час Михайло Олексійович займався й науковими дослідженнями, збираючи матеріал для написання кандидатської дисертації за темою «Ріст молодняка великої рогатої худоби».

Рішенням Ради Дніпропетровського державного університету від 17 січня 1939 року Протокол № 9 на підставі публічного захисту кандидатської дисертації Селеху Михайлові Олексійовичу присуджений вчений ступінь кандидата біологічних наук (диплом кандидата наук БД№ 000580, м. Москва 6 березня 1946 року) [особова справа, арк. 91].

5 жовтня 1939 року (протокол № 34) Селех затверджений рішенням вищої атестаційної комісії в ученому званні доцента по кафедрі «Генетика та розведення сільськогосподарських тварин» [особова справа, арк. 87]. Рішенням вищої атестаційної комісії від 22 листопада 1969 року (Протокл № 56) затверджений у вченому званні професора по кафедрі «Тваринництва» [особова справа, арк. 92].

За заслуги в розвитку тваринництва та сільського виробництва Президія Верховної Ради Української Соціалістичної Республіки указом від 9 листопада 1966 року присвоїла почесне звання заслуженого Зоотехніка Української РСР.

На початку війни М.О. Селех обіймає посаду завідуючого кафедрою генетики та розведення сільськогосподарських тварин у Дніпропетровському сільськогосподарському інституті. Війна внесла суттєві корективи в життя вченого. В липні-серпні 1941 року він бере участь в організації заходів з евакуації майна, лабораторного устаткування Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. Михайлові Олексійовичу вдалося в останню мить перед захопленням міста німецько-фашистськими військами евакуюватися на схід.

З 2 жовтня 1941 року по 7 жовтня 1944 року він працює на посаді старшого зоотехніка та заступника директора великого тваринницького господарства – племрадгоспу «Анкатинський» Західно-Казахстанської області.

Звільнення Дніпропетровська від німецько-фашистських загарбників стало достатньою підставою для повернення до рідного міста та вишу, початку роботи з відбудови навчального закладу, який зазнав значних руйнувань в період окупації. В жовтні 1944 року М.О. Селех повертається на роботу до Дніпропетровського сільськогосподарського інституту, з перших днів після реевакуації активно включається в роботу з відновлення навчально-виробничої та науково-педагогічної діяльності вишу, обіймаючи на підставі наказу по ДСГІ від 26 жовтня 1944 року посаду завідувача кафедри генетики та розведення сільськогосподарських тварин. З 1945 по 25 жовтня 1947 року за сумісництвом виконував обов’язки декана зоотехнічного факультету.

У 1946 році М.О. Селех був обраний на посаду декана зоотехнічного факультету Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. В наданій директором інституту В.С. Березіковим характеристиці відзначені чудові організаційні та адміністративні здібності декана «добрий підхід до студентів та наукових робітників серед яких він користується заслуженим авторитетом» [особова справа, арк. 37].

У 1946 році заслуги видатного зоотехніка в роки Другої світової війни відзначені урядовою нагородою – медаллю «За доблесну працю в Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».

У відповідності до наказу по Дніпропетровському сільськогосподарському інституту за № 178 від 25 жовтня 1947 року на підставі наказу Міністра Вищої освіти СРСР С.В Кафтанова від 17 жовтня 1947 року кандидат біологічних наук М.О. Селех звільнений з посади декана зоотехнічного факультету та призначений на посаду заступника директора Дніпропетровського сільськогосподарського інституту «по навчальній та учбовій частині» [особова справа, арк. 81].

Нове кадрове призначення вимагало від вченого не тільки серйозного ставлення до виконання своїх службових обов’язків як одного з представників адміністрації вузу, але й вміння орієнтуватись в складній внутрішньополітичній ситуації в країні та республіці, де розпочалися переслідування науково-технічної інтелігенції, на яку списувалися партійною владою прорахунки в господарській сфері, зокрема в сільському господарстві. В цей період в СРСР набуває нового розмаху ідеологічна кампанія, вістря якої було спрямоване проти генетиків.

За час роботи в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті М.О. Селех брав участь у підготовці понад 11 тисяч спеціалістів зоотехніків, в тому числі близько 3 тисяч, які закінчили навчальний заклад на стаціонарі та 3 тисяч, які навчалися на курсах підвищення кваліфікації [особова справа, арк. 94].

У 1953 році вчений за вагомі результати в науково-педагогічній роботі та вислугу років відзначений орденом «Знак пошани».

У 1955 році профільним міністерством було прийнято рішення про переведення зоотехнічного факультету Дніпропетровського сільськогосподарського інституту до міста Кам’янця-Подільського. Більша частина зоотехнічного факультету сприйняла це рішення негативно, розпочавши активну боротьбу за його скасування. Намагаючись чинити опір несправедливому рішенню керівних органів партійної влади, М.О. Селех як декан факультету звертається з листами до Президії Верховної ради СРСР, УРСР, профільного міністерства сільського господарства, вищих партійних органів влади. Проте, незважаючи на негативну реакцію колективу факультету, рішення скасоване не було. Микола Олексійович, усвідомивши марність боротьби за збереження факультету в складі ДСГІ звертається 23 травня 1955 року до директора навчального закладу з проханням залишити його співробітником нової кафедри тваринництва, мотивуючи своє рішення необхідністю продовжувати тісну співпрацю з господарствами, де впродовж десятиліть він здійснював наукову роботу з селекції та розведення сільськогосподарських тварин у зв’язку з підготовкою до написання та захисту докторської дисертації [особова справа, арк. 111].

Варто зазначити, що науковий авторитет Михайла Олексійовича як знаного вченого-зоотехніка відіграв вирішальну роль у прийняті адміністрацією вузу відповідного рішення. Наказом директора Дніпропетровського сільськогосподарського інституту він був призначений на посаду завідуючого нової кафедри тваринництва. В свою чергу, на підставі наказу міністерства вищої школи СРСР від 17 червня 1955 року, М.О. Селех був затверджений на посаді завідуючого кафедри тваринництва з 1 вересня 1955 року [особова справа, арк. 112].

У 1958 році М.О. Селех нагороджений другим орденом «Знак пошани» за успіхи в розвитку сільського господарства Дніпропетровської області [особова справа, арк. 114]. У 1958 році рішенням Вченої ради Дніпропетровського сільськогосподарського інституту йому присуджене звання професора кафедри тваринництва, що стало наочним свідченням реального практичного внеску вченого в розвиток тваринництва регіону.

Указом Президії ВС СРСР від 25 квітня 1975 року видатний вчений-зоотехнік отримав медаль «30 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» із написом «Учаснику трудового фронту».

Наказом ректорату Дніпропетровського сільськогосподарського інституту 1979 року професор М.О. Селех був занесений на дошку пошани навчального закладу.