Микола Синельников: мистецтво фотографії

Микола Синельников: мистецтво фотографії

Микола Синельников – член Національної спілки журналістів та Асоціації спортивних фотографів України. Народився, виріс та живе у місті Кам’янське. Відомий у спортивному колі спеціаліст. Його запрошують знімати змагання всеукраїнського рівня. 2024 року він знімав яскраві моменти літніх Олімпійських ігор у Парижі. Автор проекту «STOP WAR»: фотографував зруйновану ворогом спортивну інфраструктуру.

Перші зйомки

Микола Синельников у фотографії близько 10 років. «Мій перший фотоапарат був найпростіший Nikon D3100 з об'єктивом 18-105, що, звичайно, не міг мені дати можливості знімати спорт на великих заходах. Але так я зрозумів, яка мені техніка потрібна у майбутньому та що я хочу знімати. Покупка була перед відпусткою та поїздкою на море. Тому перші зроблені фото – це особисті знімки з відпочинку. А перший репортаж я самовпевнено пішов уночі знімати – запуск китайських ліхтарів у повній темряві. І, звичайно ж, жоден кадр не вийшов нормально», – згадує фотограф. Проте це його не зупинило…

Виважене рішення – знімати спорт

Уперше спробував себе у професії журналіста більше 15 років тому, вів свою колонку про спорт у газеті «Наш Репортер». Згодом разом із другом створив проєкт «Міський спортивний сайт» – sports.dp.ua , де готували новини про спорт Кам’янського, для яких теж були потрібні фото.

Знімати саме спорт він обрав не випадково. Сам він давно займається спортом і має друзів у професійному спортивному середовищі. «Багато хто з моїх друзів займався екстремальними або вуличними видами спорту, це велогонки МТБ, вейкспорт, кросфіт, стрітбол, пляжний волейбол. Тому я вирішив знімати спорт. Крім того, в той час брав участь у змаганнях місцевої Спартакіади – вона була організована досить погано, навіть ніде було прочитати ні новину про минулі ігри, ні подивитися результати...», – згадує М. Синельников. Тож вирішили виправити цю ситуацію створенням спортивного сайту. Згодом проєкт переріс у щось більше… 

Мистецтво фотографії

Мистецтво фотографії для Миколи Синельникова – це складний та багатогранний жанр. Є десятки різних видів і жанрів зйомок. І, знімаючи у різних жанрах, він вкладає різноманітні ідеї та чекає реакції глядачів. Так було створено багато тематичних фотоальбомів – «Івана Купала», «Балерина», «Космос» тощо.

Ідея фотосесії у бібліотеці на Шевченка в рідному місті вилилась в чудові кадри з коментарем автора: «Здається, що зараз бібліотеки – це також Пункти незламності».

Для юних кам’янчан фотограф провів воркшоп «Історія навколо нас». Серед близько тридцяти видів і стилів фотографії майстер зосередився на зйомці міських архітектурних пейзажів і будівель, які вивчають майбутні гіди. Також учасники заходу дізналися про зміст світлин, основні меседжі, які закладає в них автор.

Спортивна фотографія для Синельникова – це мистецтво моменту. Одним кадром можна розкрити суть та результат змагання, передати більше інформації, ніж написано у статті чи показано у кількахвилинному телесюжеті. Тому він і пішов із журналістів у фотографи.

Показати світові правду про війну в Україні

З 2022 року Микола Синельников розпочав співпрацю з агенцією Reuters і в режимі репортажу з місця подій робив новини для міжнародних медіа. Доводилося знімати і в Донецькій області – Костянтинівка, Бахмут. Звичайно, в таких поїздках обов’язкова хороша підготовка та захист. Центр журналістської солідарності Національної спілки журналістів України у Дніпрі допоміг з бронею, найнеобхіднішим інвентарем для зйомки у зоні бойових дій. Головне завдання – це викрити російську пропаганду, яка бреше про війну і заперечує всі руйнування, які принесла в Україну.

«Спортивна військова фотографія дуже рідкісна, буквально кілька знімків можна побачити довгим пошуком у Google у подібному стилі. А серії робіт, об’єднаних однією ідеєю, ймовірно, ніколи не було в історії військової журналістики», – наголошує М. Синельников. 

Ідея знімати спортсменів на розбомбленій через війну тренувальній інфраструктурі виникла в нього ще 2015 року. В пам'ять фотографа врізалися схожі кадри, які він бачив у новинах із зон бойових дій по всьому світу – з Афганістану, Сирії, Бразилії, Нагірного Карабаху. Синельников спеціально шукав і зберігав подібні знімки, і, коли 24 лютого почалося вторгнення Росії , пролунали вибухи по всій Україні, він зрозумів, що готовий до спортивної військової зйомки: «…знаю, які фото зачеплять, а який матеріал, незважаючи на небезпеку, не буде затребуваним. Знаєте, стрічка новин із фронту виглядає для глядача однаково – біль, сльози та руїни. І це набридає. Втрачається інтерес до новин з України. А мені хотілося зняти серію про силу волі та дух українського народу. Тому вибрав такий незвичайний формат».

«Stop War» – саме таку назву мав цей проєкт. Автор працював над ним майже 10 місяців. Було відзнято тисячі кадрів у різних містах України, оприлюднено поки що понад 60. На світлинах митця – українські спортсмени, які тренуються на спортивних майданчиках, зруйнованих через російські атаки.

Знімаючи серію як професійний спортивний фотограф, Микола Синельников усі емоції залишив удома, інакше хвилювання завадило б роботі. Але проблема була не в емоціях чи фізичній втомі. Перші зйомки далися важко організаційно – ніхто не розумів, що він знімає і навіщо, його перевіряли поліцейські та СБУ, намагалися затримати «активісти», погрожували зброєю та собакою охоронці об'єктів. І це, попри наявність усіх дозволів і акредитацій на зйомки. Ось це справді відібрало багато нервів сил і часу. Але після того, як вийшла перша серія та розлетілася Інтернетом, стало трохи легше.

Перший альбом складався із 21 фотографії з різних видів спорту та міст України. Потім зняв і виклав ще два альбоми по 20–22 фото. На всіх фотографіях руйнування – справжні, спортсмени – справжні. Були і постановочні кадри. На кожній локації знімав відео, щоб не було закидів про «фотошоп» та «декорації». Обирав локації з новин, із фотографій друзів-спортсменів, які писали, підказували.

Першим майданчиком була 134-та школа у Харкові. Там і випускний вальс танцювали, у березні грав молодик на віолончелі. Тобто цей майданчик уже став символом. Потім фотограф відшукав тут ще низку об’єктів. Далі були – Київ, Ірпінь, Чернігів.

Про деякі локації автор проєкту просто дізнавався, що начебто там грають у футбол, баскетбол, Ходив туди, справді бачив дітей, що бігають на тлі руйнувань, і знімав це все в режимі репортажу. Домовлявся тільки про допуск на цей об'єкт, а для самих дітей зйомки були несподіванкою.

Там, де це було можливо, фотограф чекав на потрібний кадр іноді годинами. Так він знімав гру дітей в баскетбол у Харкові біля згорілої школи під звуки вибухів на Салтівці, і футбол на Оболоні, на тлі пошкодженого будинку після влучення ракети.

На перше місце в альбом майстер поставив постановочне фото дівчини, яка закриває дуло танка баскетбольним м’ячем на Михайлівській площі в Києві. Це одна з найбільш потужних і символічних світлин з цього проєкту, яка символізує протест проти війни та закликає бойкотувати виступи російських спортсменів на турнірах будь-якого рівня.  

На думку фотографа, стадіони зруйновані через політичну позицію та військову агресію, яку веде Російська Федерація, не дають змоги нашим спортсменам розвиватися, вдосконалюватись, займатися спортом. Дуже багато спортсменів загинуло, багато хто служить. Тому на цьому тлі є просто абсурдом, що країна, яка знищує спортсменів, вбиває їх, руйнує спортивні об'єкти, має отримувати допуск до змагань.

За останній рік війни фотографії автора в рамках персональних виставок бачили на трьох континентах. З роботами Синельникова вже знайомі жителі Німеччини, Польщі, Чехії, Португалії, Мексики та Канади. Персональна фотовиставка відбулася і в Запоріжжі та рідному Кам’янському.

Фото майстра, які показують зруйновані стадіони та спортзали в результаті дій Росії, були використані прес-службою Володимира Зеленського. Його світлини опубліковано на шпальтах друкованого видання «The Times».

2023 року фотоальбом «STOP WAR» увійшов до ТОП-10 престижної премії «AIPS Sport Media Awards». Це – найвища міжнародна нагорода в індустрії спортивних ЗМІ. Вперше спортивний фотограф з України отримав такий результат на конкурсі, здобувши спеціальну відзнаку.

Мрії збуваються

У творчості Миколи Синельникова є багато планів. Одна з його великих мрій вже здійснилась – познімати літню Олімпіаду 2024 року в Парижі, куди його запросив Національний олімпійський комітет України. 

Серед олімпійських світлин автора – незабутні моменти виступів українських і зарубіжних спортсменів. Роботи фотомайстра вражають оригінальністю, цікавою композицією та вдалим ракурсом. Чудові кадри неповторно передають дух престижних міжнародних змагань та емоції найсильніших спортсменів планети. 

Участь України в Іграх того року – це не тільки спортивні змагання, це ще й потужний меседж світовій спільноті, що наш народ є, бореться і здатен перемагати. Це історія про волю до перемоги – невід’ємну рису українців.

23 грудня 2024 року в Національному університеті фізичного виховання і спорту України відбулася урочиста церемонія нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу спортивних журналістів «Олімпійська Україна». Микола Синельников став одним із переможців цього конкурсу. Його робота була визнана найкращою в номінації «Найкраща спортивна фотографія. Фотограф-професіонал».