На городі бузина…

Бузина, бузина, бузина
Розквіта білопінно краплисто,
А до осені гордо вдяга
Стиглі кетяги – чорне намисто.

Зоя Журавка

Ця невибаглива світлолюбна рослина супроводжує людей із давніх давен. Її можна побачити на узліссях, луках, біля доріг. В Україні вона росте, практично, всюди і наш край не є винятком. Бузина – одна з тих рослин, яку можна не описувати детально: її знає кожен сільський, та й багато міських мешканців Дніпропетровської області.

Належить рослина до родини жимолостевих. На мальовничих землях нашої області зростають три види бузини: чорна, червона та трав'яниста. Червона бузина відмінна своїми яскравими червоними плодами, чорна та трав’яниста мають чорні або, точніше, темно-фіолетові ягоди, проте, й ці два види легко розрізнити між собою: чорна бузина – високий кущ або навіть деревце до шести метрів заввишки, а в трав’янистої стебло щоосені відмирає до кореневої шийки, а навесні знову відростає від кореневища з бруньок поновлення.

Зневажливе ставлення до бузини нічим не виправдане і склалося, безперечно, внаслідок малої обізнаності людей з її корисними властивостями. Цвіте у травні-червні, плоди дозрівають у серпні-вересні. Сусідкою бузини буває кропива. Бузина, як і бобові рослини, поліпшує ґрунт, збагачуючи його азотними сполуками та зміцнюючи структуру. Тому-то й є постійними супутниками бузини різні бур’яни, ласі на поживу.

Хоча бузина росте на багатьох українських горóдах і дворах, ставлення до цього красивого будь-якої пори чагарнику двоїсте. На відміну від Європи, де її шанували як дерево, що продовжує життя і молодість, вважали священним, великої цілющої сили. Про це свідчать численні легенди, перекази і навіть літературні джерела. Так, наприклад, у книзі з природознавства початку XVII сторіччя розповідається така історія.

«Один князь був на полюванні, відстав од гурту й заблукав. Блукаючи лісом, набрів на хату, де побачив сивого дідугана. Той сидів на ґанку під дверима та гірко плакав. На князеве запитання, чому він плаче, старий відповів, що його побив батько за те, що він хотів без дозволу перенести на інше місце свого діда та випадково впустив його з рук.

Безмежно здивований князь зайшов у хату і побачив там ще двох дідуганів. Вони охоче розповіли князеві про свій спосіб життя: харчувалися хлібом-сіллю, молоком і сиром. А своє довголіття пояснили тим, що кожного року восени вживали ягоди бузини».

Але в Україні бузина здавна вважалася заклятим деревом. За повір'ями нашого народу, бузина існує від початку створення світу і тому пов'язана зі стародавніми подіями: гріхопадінням Адама та Єви, вбивством Авеля, зрадою Іуди. В наших краях вважали, що останній повісився на бузині, тому її листя видає трупний запах. В інших слов'янських народів цю роль приписують осиці.

Ну і, звісно, кожен із нас хоча б раз у житті чув відоме прислів'я «На городі бузина, а в Києві дядько», зміст якого зрозумілий не всім. Раніше це прислів'я звучало по-іншому. Замість «дядько» було «дідько», що означало нечисть. Бузина теж вважалася відьомською ягодою. Пов’язавши всі факти, можна дійти висновку, що це прислів'я-застереження.

Немає нічого дивного, що бузину не використовували у сімейних і календарних обрядах. А ось у магії, замовляннях – досить широко. З бузинових паличок робили сопілки, які в казках є чарівними.

Дуже широко використовували бузину у замовляннях. В Україні її часто називали «Бузиновим Адамом», просили допомоги: «Допомагай Бог, бузина від напасті, щоб суд не засудив, дай сили та відваги, визволи від усякого лиха». Вірили в її цілющу силу: «Бузино, послав мене Дажбог до тебе, щоб ти взяла на себе мою недугу». Хвору дитину мати залишала під кущем квітучої бузини, а сама йшла до хати робити «три справи» обов'язково мовчки, а потім забирала її, вже здорову.

Під бузиновий кущ виливали воду з купелі хворої дитини. Хворі на ревматизм люди на колінах перед кущем просили, щоб бузина взяла на себе їхню «хворобу». Було повір'я, що якщо в кишеню штанів чоловіка покласти три ягоди бузини, це захистить його від зради. Тут їй приписувалися цілком позитивні риси, і вона виступала оберегом людини, дому, господарства. Бузина сприймалася як житло домашніх пахощів, які робили добро господарям. Якщо посадити біля дому бузину, то цей дім процвітатиме. У бузину ніколи не вдаряє блискавка. Гілки її використовували як універсальний оберіг від нечистої сили, відьом і чаклунів. Її гілки встромляли в одвірки хати, у приміщеннях, де знаходилася худоба, носили на собі. Вірили, якщо вирушити в дорогу з бузиновою палицею, то не страшні будуть ні злі люди, ні дикі звірі, побачивши його нечиста сила біжить геть з усіх ніг. Вірили, що в ніч на Івана Купала дівчина у бузиновому кущі може побачити нареченого.

Важко сказати, скільки правди в згаданих легендах, однак те, що бузина цілюща рослина, не викликає сумніву.

Завдяки цілющим властивостям бузина чорна заслуговує уваги. Латиною бузина звучить як Sambucus nigra. Назва роду sambucus походить від грецького sambyx – «червона фарба», «червоний сік». Це, певно, стосується, насамперед, бузини червоної.

Великі суцвіття з безлічі дрібних білих солодкого аромату й солодкуватих на смак квіточок, що прикрашають кущ бузини чорної у травні й червні, в медицині давно визнані добрим потогінним засобом. Лікувальні властивості квіток чорної бузини зумовлені хімічним складом: вони містять глікозид самбунігрін (від латинської назви чорної бузини), який розщеплюється на синильну кислоту, глюкозу й бензальдегід; рутин, ефірну олію, холін, хлорогенову, кофейну, валеріанову, яблучну та оцтову кислоти, вітамін С та деякі інші цінні речовини.

У народній медицині квітки чорної бузини – це протизапальний, кровоочисний і проносний засіб. Ліки з бузини охоче вживають при бронхіті з сухим кашлем і хрипом у грудях, при запаленні внутрішніх органів, ревматизмі, гарячці, подагричних і ревматичних артритах, при наявності в нирках піску. Вживання просте. Одну столову ложку сухих квіток заливають склянкою окропу, настоюють протягом двадцяти хвилин, дають відстоятися, проціджують і п’ють теплим.

Препарати з квіток бузини чорної застосовують для полоскання й примочок при ангіні та інших запаленнях слизових оболонок, запальних хворобах очей і вух, а також при гемороїдальних шишках.

Збирати квітки бузини треба в розпалі цвітіння, коли ще нема побурілих пелюсток. Сушити їх необхідно на повітрі, розклавши тонким шаром на папері або підвішуючи суцвіття на мотузках.

Якщо висушені квітки додати до звичайного чаю у співвідношенні 1:3 за вагою, то отримаєте чудовий напій, який за букетом близький до кращих сортів славетних чаїв. Свіжі та сухі квітки бузини чорної застосовують для ароматизації парфумерних виробів.

Як уже відзначалося, листя бузини чорної також має лікувальні властивості. Свіжозрізане, бажано молоде листя, прикладене до хворих місць, значною мірою зменшує біль. Молоді листки, зварені з медом, вживають як проносне, а відварені в молоці застосовують для лікування обпечених, запалених і зіпрілих місць.

Кора бузини виявляє сильну сечогінну дію. Її збирають весною з торішніх пагонів, з яких спочатку зішкрібають зовнішній сірий шар і потім сушать. Відвар з кори та коріння бузини п’ють при хворобах нирок і набряках. Молоді цьогорічні пагони, очищені від зеленої шкірочки, можна їсти вареними чи маринованими.

Осінньої пори на сонці виблискують важкі грона ягід бузини. Їхня цінність не викликає сумніву навіть при побіжному ознайомленні з хімічним складом: вони мають у собі різні цукри, близько одного відсотка органічних кислот, дубильні та фарбувальні речовини тощо.

Є чимало способів застосування свіжих ягід бузини чорної як очисного, зміцнювального та сечогінного засобу. Зрілі плоди бузини чорної як детоксикуючий і полегшуючий видалення шкідливих метаболітів з організму засіб, доцільні особливо при ревматичних та інфекційних захворюваннях, для полоскання горла при ангіні, компресів при кон’юнктивітах, а також догляду за шкірою обличчя.

Ягоди бузини чорної як харчовий продукт майже не вживають свіжими. Переважно їх переробляють на сиропи, киселі, кетчуп, оцет і вино. Ягідним соком підфарбовують виноградні вина, надаючи їм своєрідного приємного запаху та смаку, а в суміші з іншими ягодами та плодами плоди бузини чорної переробляють на варення, настойки, лікери та різні кондитерські вироби.

3 профілактичною метою треба вживати киселі та повидло з ягід бузини без обмеження, краще додаючи меду.

Деревина бузини теж цінна, бо гарно полірується, отож і використовують її у годинниковому виробництві, для виготовлення народних музичних інструментів, дрібних виробів, іграшок. А серцевина стебла служить науці, без неї важко обійтися при виготовленні анатомічних зрізів. Фітонцидні й інсектицидні властивості бузини люди вже давно використовують у боротьбі з аґрусовою пʼяденицею і чорносмородиновим бруньковим кліщиком. Дехто твердо вірить, що специфічний запах рослини відлякує мишей і пацюків. Отож для запобігання пошкодження гризунами плодових дерев, стовбури їхні обв’язують гілками чорної і трав’янистої бузини.

В озелененні вона теж знаходить застосування. Є навіть надто декоративні форми зі строкатим листям, відібрані селекціонерами й аматорами.

               Титульне фото: botsad_zp