Дриженко Федір Кирилович
Нащадок отамана запорожців

Ще один наш земляк, видатний українець, присвоєний російською наукою, чекає визнання в Україні. Якщо ви відкриєте статтю в українській Вікіпедії про видатного гідрографа Федора Кириловича Дриженка, то прочитаєте, що це – російський вчений, дослідник озера Байкал. Людина, народжена в Катеринославі, свідома свого запорозького коріння, людина, яка й одружуватися приїхала до Катеринослава, знову належить сусідам, а не нам?! Чи не дуже ми йдемо на шворці «русскаво міра»?...

Федір Кирилович Дриженко народився 22 квітня (4 травня за н. ст.) 1858 року в родині збіднілого дворянина у м. Катеринославі. Батько Федора – Кирило Олександрович – секретар Дворянських депутатських зборів (у довіднику 1889 року – столоначальник), мав чин титулярного радника. Якщо вірити родинному переказові, предки Дриженків були запорожці, а їхнє прізвище походило від прізвища курінного отамана Дриж-Турського (або Дриго-Турського). Відзначившись в одній з турецьких воєн, отаман був прозваний Турським і дістав дворянство. Згодом додаток до прізвища втрачено, мабуть тому, що він не завжди відображався в документах.

Батько вченого, Кирило Дриженко, – дворянин Катеринославського повіту, народився 1820 року, вступив у 1839-му на службу до Катеринославської палати цивільного суду, служив у штаті катеринославського губернатора, мав чин титулярного радника від 1857-го, нагороджений орденом св. Володимира 4-го ступеня. Секретар Катеринославського губернського дворянського зібрання в 1863–1865 і 1888–1893 роках. Дід гідрографа Олександр Дриженко народився близько 1796 року і походив із міщан м. Катеринослава, різночинець. Отже, дворянство за службу отримав уже батько науковця.

Мати гідрографа, Софія Ксенофонтівна Христофорова, залишилася з вельми скромними засобами для існування і принесла в посаг Кирилові Дриженку тільки працьовиті руки, добре любляче серце і ясний розум. Всі ці переваги вона потім передасть своїм дітям. До речі, материнський рід Христофорових теж цікавий своєю історією. Прадід нашого героя – Микола Васильович Христофоров був капітаном, сином полтавського грека Василя Христофоровича Христофорова, котрий жив у Полтаві й служив у козацьких полках Гетьманщини. Колись Дмитро Яворницький оприлюднив збережений у нащадків грека документ – атестат на чин військового товариша, який отримав Василь Христофоров у вересні 1759 року від українського гетьмана Кирила Розумовського.

Дід нашого героя, Ксенофонт Миколайович Христофоров, народився близько 1778 року. В 1816–1819 був капітан-лейтенант флоту. А потім служив справником Катеринославського земського суду. Оцей потяг до флоту передався і дядькові Федора Дриженка Олександру Ксенофонтовичу Христофорову, народженому 25 лютого 1825 року як дворянин Катеринославського повіту. 1835 року дядько вступає до Морського корпусу кадетом. У 1841-му він – гардемарин. Нагадаємо, гардемарин (від французького garde-marine – морська охорона) – офіцерське військове звання у збройних силах багатьох країн. Назва з'явилася у Франції і походить від Garde de la Marine. Спочатку гардемарини були у підпорядкуванні Начальника навігації (флоту) кардинала Рішельє. Згодом його наступник Кольбер у 1670 році організовує підрозділи офіцерів-курсантів, які називалися гардемаринами та проіснували до 1786 року.

Дядько Дриженка, Олександр Христофоров, 1843 року дістає звання мічмана з призначенням до Чорноморського флоту. З 1851 року служив офіцером у Школі флотських юнкерів. Під час Кримської війни у 1854–1855 роках був учасником оборони Севастополя. Нагороджений орденом св. Анни третього ступеня. Від 1863 року був директором Портової ремісничої школи. 1872-го він стає капітаном першого рангу, начальником морських юнкерських класів у Миколаєві. 1882 року дістає звання генерал-майора з призначенням у розпорядження головного командира Чорноморського флоту і портів. У грудні 1885 року звільнений зі служби.

Тож, як бачимо, і дід, і дядько Федора присвятили себе флоту. Марив морем і Федір Дриженко.

Сім'я Дриженка до моменту одруження Федорового батька Кирила Олександровича вважалася дуже збіднілою (хоча й до цього ніколи не була надто багата, але все ж таки в домі існував достаток). Життя молодят почалося в дуже обмежених матеріальних умовах. Будинок у Катеринославі, єдине, що залишилося їм від батьків Софії у спадок, згорів. Кирило Олександрович працював дрібним чиновником при Потьомкінському палаці і отримував дуже скромну платню.

Софія Ксенофонтівна господарювала, виконуючи всю, навіть чорну роботу сама, без жодної сторонньої допомоги. Федір говорив про свою матір, яка в дитинстві звикла до розкошів, вона тепер не гребувала чорною роботою. Дітям (а хлопчиків було шестеро – Георгій, Олександр, Федір, Володимир, Віктор і Петро), навіть зимові пальта мама шила сама, поки вони ходили до гімназії. «Іноді батько, – розповідав згодом своїм дітям Федір Кирилович, – занепадав духом і говорив, що навряд чи вони зможуть дати освіту своїм дітям, і доведеться їм йти в пастухи чи свинопаси, а мати спокійно відповідала на це: «Не знаю, може бути твої діти і будуть свинопаси. А мої – ні».

Федір Дриженко навчався в Катеринославській класичній гімназії (ровесник Адріана Кащенка, який теж там не довчився), а з п'ятого класу пішов із гімназії, щоб перейти до Санкт-Петербурзького морського училища, до якого вступив у 1873 році. Так здійснилася його мрія про море.

Перше навчальне плавання юнака відбулося 1874 року на корветі «Варяг», яким керував К.Є. Єрмолаєв, капітан другого рангу. Дриженко дуже успішно закінчив училище із середнім балом 11,5 за 12-бальною системою. У 1877 році після закінчення училища він також отримав Нахімовську премію. Його ім'я та прізвище занесені золотими літерами на мармурову дошку в галереї училища.

Дриженко стає корабельним гардемарином 30 квітня 1877 року. Через російсько-турецьку війну найкращі випускники не змогли вирушити в традиційне кругосвітнє плавання. Тому на початку своєї офіцерської кар'єри Федір вирушає у морський похід на броненосці «Петро Великий» Балтійським морем. Цей похід відбувався з 28 травня до 25 вересня 1877 року. Разом із ним у плавання вирушив і його товариш з навчання Шокальський, який через деякий час перейшов на митний крейсер «Кречет». 30 серпня 1878 року Федір стає мічманом.

Дриженко таки здійснив кругосвітнє плавання з 1878 по 1883 рік на фрегаті «Князь Пожарський», «Мінін» та інших судах. Кінець навколосвітнього плавання припав на 29 червня 1883 року. У січні 1883 року він отримав звання лейтенанта.

З жовтня 1884 по 1886 був слухачем Миколаївської морської академії, яку закінчив за першим розрядом. Там він вивчав гідрографію. А в період з 1887 по 1889 вивчав практичну астрономію та геодезію в Пулковській обсерваторії. 19 грудня 1888 року захистив дисертацію у Миколаївській морській академії.

З початком 1889 року Федір Дриженко стає штабс-капітаном. Цього ж року одружується з Наталією Іванівною Яворською, вона є уродженкою Катеринослава. Знайома зі своїм майбутнім чоловіком із дитинства. Весілля відбулося 27 вересня 1889 року в Катеринославі. А закордонне відрядження Федора Дриженка таким чином стало водночас і весільною подорожжю.

У сім'ї Федора Дриженка зростало п'ятеро дітей: двоє синів і три дочки. Старший син, Костянтин, закінчив Морське інженерне училище та став військовим офіцером-суднобудівником. Поручник Корпусу корабельних інженерів. З лютого 1916 року жив в Англії, де брав участь у будівництві знаменитого криголама «Святогор» (пізніше перейменованого на «Красин»). 1917 рік застав його у відрядженні в Англії, і він вимушено залишився в еміграції. Молодший син Федір помер 1943 року. Доньки, Віра, Марія й Ольга 1935 року були вислані радянською владою до Оренбурга як дочки генерала.

Двічі Ф. Дриженка відправляли у відрядження до Європи для вивчення гідрографії, а у 1891–1894 роках він очолював роботи, пов'язані зі зйомкою Онезького озера.

1894 року Дриженко стає підполковником. Наступного 1895 року з Юлієм Михайловичем Шокальським (онуком Анни Керн-Полторацької) пише проєкт, пов'язаний з гідрографічними дослідженнями озера Байкал. У січні 1901 року його перевели у полковники. А з 1896 по 1902 рік він є керівником гідрографічної експедиції на тому ж озері Байкал. У 1903–1904 роках Федір Дриженко керує гідрографічної експедицією до Північного Льодовитого океану. У 1905–1908 роках він керує Окремою зйомкою Білого моря. 1906 року отримує звання генерал-майора. У 1908–1912 роках Дриженко – помічник начальника Головного гідрографічного управління. Навесні 1912 року стає генерал-лейтенантом. А, починаючи з 1912 року, він – керівник Окремої зйомки Мурманського берега. 8 травня 1917 року генерал Дриженко йде у відставку зі званням генерала корпусу гідрографії.

У цей час Дриженко зі своєю родиною переїжджає жити до Красноярська до племінника. Там вступає на службу до Окремого Об-Єнісейського гідрографічного загону, де працює обчислювачем, начальником бази, керує гідрографічними дослідженнями сибірських річок. Також служив у Комітеті Північного морського шляху при Сибревкомі.

Помирає 16 квітня 1922 через запалення легенів. Його могила знаходиться на Троїцькому цвинтарі Красноярська (у Дніпрі вона не збереглась би, бо тут нищили всі дорадянські цвинтарі).

Один його брат – Петро Кирилович, за словником С. Венгерова, писав на теми залізничного господарювання. А інший – Олександр Кирилович, був відставний контр-адмірал і працював 1906 року високим потійським чиновником на Кавказі.

Відомий гідрограф Федір Кирилович Дриженко сприяв молодому Георгію Сєдову. Справа в тому, що брат Федора, мабуть, Олександр, був начальником морехідних класів, які закінчив Георгій Сєдов. При цьому Дриженко був не корінним штурманом, а вихідцем зі стройових офіцерів, що надавало його особі більше ваги. До того ж, Дриженко став посадженим батьком на весіллі Сєдова (останній поріднився з генералом В.З. Май-Маєвським, став чоловіком племінниці Маєвського).

І заступництво Дриженка, і спорідненість із генералом полегшили Сєдову його інкорпорацію в стройові офіцери флоту, на думку біографів Сєдова, без цих умов його кар'єра не могла б відбутися.

А нашого земляка Федора Дриженка час повертати Україні і вважати за українського вченого.

PS.:

Метричні книги Успенської церкви в Катеринославі з фондів Державного архіву Дніпропетровської області зберегли відомості про вінчання 1889 року братів – Федора і Володимира Дриженків. Ось ці документи.

«27 вересня 1889 року у Свято-Успенському храмі м. Катеринослава вінчалися 31-річний лейтенант (флоту) Федір Кирилович Дриженко (першим шлюбом) та 20-річна донька колезького радника – Наталя Іванівна Яворська. Свідками виступили: поручник Василь Іванович Яворський, дворянин Петро Миколайович Борзенко, дворянин і лікар Олександр Іванович Яворський, колезький радник Олексій Григорович Холявин, дворянин Петро Семенович Мартинов».

Також знайдено запис про шлюб брата Федора Кириловича – Володимира Кириловича Дриженка. Він був топографом штабу Варшавського військового округу, губернським секретарем, близько 1860 року народження.

«Одружився 26 квітня 1889 року, вінчання проводилось у Спасо-Успенському соборі Катеринослава. Дружина – на три роки молодша, донька статського радника, Ольга Миколаївна Ломаковська. Серед свідків на вінчанні був ще один їхній брат – дворянин Віктор Кирилович Дриженко».

Висловлюю подяку Максиму Дорошенку за допомогу у виявленні архівних документів.