Калита Наталія Миколаївна
Наталія Калита – бібліотекарка, літераторка, поетична натура

Пані Наталія – третя дитина в сім’ї медичних працівників, народилася в місті Новомосковську. Мати все життя пропрацювала у міській лікарні старшою медичною сестрою, батько ж присвятив своє життя праці на санітарно-епідеміологічній станції. Цікаво, що в лікарні був хор, в якому співали батьки Наталії Миколаївни і у 60-х роках разом зі співочим колективом знімалися для телебачення, а також брали участь в аматорських виставах. 

Не дивно, що у творчих батьків народилася творча донька, та й до всього діти дуже часто відвідували батьківські репетиції і змалечку вбирали атмосферу творчості. У дитинстві дівчинка захоплювалася читанням і не уявляла свого життя без книги. Її улюбленими жанрами були пригоди та фантастика, а в старших класах вона захопилася поезією. У школі ж почала робити перші кроки в літературі та відвідувала літературний гурток юних поетів при Будинку піонерів, де дізналася про теорію віршування та вперше спробувала себе у поетичних конкурсах. Проте, не письмом єдиним! Наталія Миколаївна захоплювалася баскетболом і має перший дорослий розряд, в своєму житті відчула важкість тренувань, адреналін змагання та смак перемог. А зі шкільних предметів найбільше полюбляла хімію і біологію та за сімейною традицією збиралася вступати до медичного університету. Проте, доля розставила все по своїх місцях і подарувала світові не тільки завзятого книголюба, що поєднала своє життя з книгою, а й талановиту поетесу. 

Після закінчення школи Наталія Миколаївна вступила до Харківського державного інституту культури і у 1976 році закінчила дипломованим бібліотекарем-бібліографом вищої категорії. Життєвий шлях привів її до школи-інтернату і тамтешньої бібліотеки, а після закриття закладу пані Наталія віддала 18 років книгозбірні у ЗЗСО № 4, де й, зрештою, поєднала дві свої найулюбленіші справи – медицину та книжки. Яким чином можна поєднати настільки полярні захоплення? Наталія Миколаївна з тих людей, хто так просто не відмовляється від мрій, тож під час роботи в школі викладала дітям медично-санітарну допомогу, називаючи ці заняття власною віддушиною. А наступним кроком у кар’єрі стала посада завідуючої бібліотекою в Новомосковському технікумі Національної металургійної академії України, яку вона очолює й донині. 

Відчувши в собі потяг і натхнення творити на поетичній ниві, пані Наталія відновила спроби писати ще у студентські роки. Тоді дуже популярною була гра «Буріме» – ті, хто сидів за останніми партами, писали початок вірша і пускали листок далі, а коли він доходив до перших рядів, студентами були написані майже поеми. Саме так пані Наталія жартома вправлялася у віршуванні, але власну поезію не афішувала, пишучи «у шухляду». Напевно, як і будь-яких творчих людей, її гризли сумніви щодо власних творів, але натхненню це ніколи не заважало, тож за студентські роки назбиралося чимала кількість творів. І колись вони мали побачити світ. 

Наприкінці 1990 – початку 2000-х років поезія стає невід’ємною частиною життя Наталії Миколаївни. Під час участі в професійному семінарі вона випадково дізналася про існування літературного гуртка «Сарма», що діяв у читальному залі центральної міської бібліотеки міста Новомосковська. Відвідавши одну зустріч поетів, пані Наталія зрозуміла – це «її» люди. Спілкування з однодумцями затягнуло її, чи не вперше з’явилася сміливість і бажання поділитися своїми віршами з іншими, почути побажання, критику та слова підтримки. 

У 2012 році вийшла перша збірка авторки «Мелодія любові». До речі, перший свій вірш, написаний ще у дитинстві, поетка присвятила природі, що, якоюсь мірою, стало пророчим для пані Наталії, адже вся її творчість просякнута мотивами пейзажної лірики. Найбільш натхненною для авторки є осінь, зокрема, цій порі року присвячені такі рядки:

Читала осінь забутий кимось роман,
Клиновим листям сторінки перегортала,
Над річкою клубочився туман,
Прокинулось вже сонце, а вона читала…

Пейзажна лірика приваблює поетку епітетами та порівняннями, а любовна – емоціями і переживаннями. В одному з інтерв’ю вона зізналася, що найважче їй писати громадянську лірику, адже останні події в історії країни віддаються надто сильним душевним болем.

Натхнення може бути дуже спонтанним, іноді слова рвуться на поверхню з самого серця і важко втримати їх у собі. Саме тому пані Наталія завжди носить з собою нотатник і ручку, аби всюди мати можливість перенести рими на папір. Вона зізнається, що часом образи з майбутніх поезій приходять до неї уві сні, тому, прокинувшись, вона поспішає скоріше їх записати. Жодну чернетку Наталія Миколаївна ще не викинула, бо ніколи не знає, коли на часі стануть рядки, записані декілька років тому. До того ж, із часом приємно перечитати свої більш ранні поезії та поглянути на них під новим кутом, з точки зору вже іншої людини, більш дорослої та досвідченої. 

Наталія Миколаївна опублікувала збірки власних поезій, які з’являлися у паперовому й електронному вигляді, починаючи з 2013 року: «Мелодія любові», «Дивограй», «Кришталеві джерела». Окремі твори авторки друкуються у місцевій пресі, а пані Наталія бере участь у поетичних вечорах і творчих зустрічах, які організовуються в місті, зокрема, бібліотекарями централізованої бібліотечної системи. Не проходять повз її увагу і поетичні конкурси та фестивалі. Наталія Миколаївна брала участь у поетичних змаганнях «Срібне перо соколиного лету», «Зірка полину», зайняла друге місце у літературному конкурсі «Шевченківські читання», постійна учасниця літературних інтернет-конкурсів, зокрема організованих Міжнародним літературно-художнім альманахом «SunCity». Не оминає пані Наталія й поетичних інтернет-платформ, її вірші друкуються не лише в збірках місцевих поетів, адже поетка співпрацює з творчими об’єднаннями та групами «Водограй мрій», «Сонячне місто», «Українська поезія і проза» (активно діють у соціальній мережі Facebook).  Та й сама Наталія Миколаївна є активним користувачем соціальних мереж, де викладає власні вірші. 

Новим досвідом для поетеси стала спроба написання прози для збірки Всеукраїнського об’єднання «Сфера» (місто Покровськ). Надруковане оповідання Наталія Миколаївна присвятила своєму батькові. До речі, несподіванкою вже для дорослої Наталі стало те, що її мати теж писала: якось, розбираючи підшивки старих номерів «Новомосковської правди», вона знайшла надрукований вірш матері.

Наразі пані Наталія активно зайнята буденними справами об’єднання поетів-аматорів «Вільна ліра», що було створене на основі Клуба любителів поезії «Поетичні перлини Присамар’я», який діяв у читальному залі центральної міської бібліотеки міста Новомосковська. У січні 2017 року за ініціативи Наталії Миколаївни об’єднання було зареєстроване в Єдиному реєстрі громадських організацій і успішно працює до сьогоднішнього дня, поєднуючи в одну творчу когорту талановитих прозаїків та поетів Новомосковщини. Як голова та активна діячка «Вільної ліри», пані Наталія робить усе, щоб поетичне слово її колег якомога частіше з’являлося на сторінках місцевої преси. З метою популяризації творчості членів об’єднання у 2017 році вийшла колективна збірка «На крилах любові», що об’єднала твори не тільки інтимної лірики, а й твори про любов у більш широкому загалі – любов до близьких, друзів, до своєї малої батьківщини та до рідного краю. У збірці надруковані й поезії Наталії Миколаївни: «Я – жінка», «Заворожу тебе», «Здивуй мене», «Я намалюю», «Вистава», «Липа цвіте», «Запрошення», «Симфонія любові».

Я напишу симфонію любові,
Щоб в кожнім звуці, кожнім слові
Ти серця чув мого биття,
Слова любові й каяття…

Не секрет, що багато поетів є авторами пісень, про це замислювалася і Наталія Миколаївна. В майбутньому їй би хотілося знайти професійного аранжувальника, який зможе покласти її вірші на музику. 

Писати, творити, дарувати свою поезію світові і бути почутою – головна мрія поетеси, тож вона не збирається зупиняється на досягнутому та планує найближчим часом видати ще дві збірки.