Найстаріші кінотеатри міста: «Колізей», «Модерн», «Вулкан»

«Сінематограф» на берегах Дніпра

За твердженнями істориків, дослідників краю, кінець XIX сторіччя для нашого міста відзначився небувалим економічним і демографічним стрибком. Потужного розвитку зазнала промисловість, банківська сфера. У ті часи Катеринослав (нині Дніпро) навіть, називали «містом залізної лихоманки», «новою Америкою», пророчили небувалий розквіт… У місті були зосереджені великі грошові кошти, з’явився прошарок багатих людей, які потребували нових «великих розваг» і до цього ж мали фінансові можливості. У той період у Європі шаленої популярності набув «сінематограф» (перший показ мініфільму, відзнятого братами Люм’єр, відбувся у Франції 1895 року). Новомодне диво швидко з’явилося і на берегах Дніпра. Перший кінематографічний сеанс у Катеринославі відбувся 24 квітня (6 травня) 1897 року (докладніше читати про подію і «Біоскоп Зайлера»). Сеанси набули популярності у різних верств населення, яке швидко зростало. Багате промислове місто могло дозволити відкриття кількох великих кінотеатрів («біоскопів»).

«Roll» – «Колізей» – «Комінтерн» – «Перемога» («Побєда»)

У 1909 році біля «Будинку губернатора» у Катеринославі відкрито сінематограф «Roll», де пізніше (1912) південно-руське кінематографічне бюро «Художество» заснувало кінотеатр «Колізей». За вісім років потому заклад отримав нову назву – «Комінтерн». Під час Другої Світової війни окупаційна влада відновила роботу кінотеатру і затвердила свою назву – «Thalia». Вхід до зали переглядів фільмів мали право лише німці. 

Восени 1943 року після бомбардувань будівля зазнала значних руйнувань. Але саме цей кінотеатр відновили найпершим після звільнення міста. Оновлена будівля (пр. К. Маркса, 75, нині пр. Д. Яворницького) відрізнялась оригінальною архітектурою: вхід до приміщення з боку проспекту прикрашав портик з колонами у стилі «сталінського ампіру», вихід було спрямовано до скверу. Кінотеатр відкрив свої двері для відвідувачів у березні 1944 року. А 1945 року заклад отримав нову назву – «Перемога» («Побєда») і статус «кінотеатру першого перегляду».

Саме тут відбувалися прем’єри відомих фільмів. За короткий термін кінотеатр «Перемога» став одним із популярних і улюблених серед містян. Щороку його відвідувало близько двох мільйонів шанувальників кіна. Глядацька зала була розрахована на 900 місць і мала цікаву особливість: останній із глядацьких рядів, було поділено на кабінки, які полюбляли закохані пари. У фойє кінотеатру було відокремлене місце, де стояв розкішний рояль і відбувались міні-концерти музичних виконавців перед сеансами фільмів.

На початку 70-х будівлю кінотеатру за сприяння керівництва міста вирішили відремонтувати. Але завершити роботи завадила страшна пожежа, яка знищила майже всі приміщення. Відновлювати будівлю не стали. Невдовзі (1982 р.) на цій території розпочалося масштабне будівництво нової будівлі міськвиконкому. Зараз праве крило висотки владної структури розташоване саме на місці, де колись був найвідоміший кінотеатр міста.

Сьогодні про кінотеатр «Перемога» тут нічого не нагадує. Багато хто з містян навіть не знає про такий. Зостались лише старі фото, спогади старожилів, короткі замітки у путівниках. 

«Модерн» – «Більшовик» – «Україна»

Понад 150 років тому на місці житлового будинку (пр. Д. Яворницького, 54) було розташовано прибутковий будинок Трояновського, відомого у Катеринославі підприємця. У різні часи тут на першому поверсі працювали аптека Гуровича, книгарня Блумберга, насіннєва крамничка Наливайка, «залізна» крамниця Зільберглейта, «Американський магазин», зброярня Дєдікова, оптика Фролова, магазин одягу Порховникова, майстерня мармурових виробів Шакай та інші. Приміщення другого поверху надавались в оренду владним установам: Губернському управлінню, Губернському архіву, Губернській друкарні й іншим.

У цьому популярному серед громадян місці на початку XX ст. було відкрито один із найкращих кінотеатрів Катеринослава – біоскоп «Модерн». У репертуарі переважали короткометражні стрічки, які мали розважати, тішити, веселити публіку. Успіхом серед глядачів користувались «Клеопатра», «Поєдинок», «Боярин Орша», «Санаторій», «Запорізька січ» (перший український фільм, знятий у Катеринославі 1911 році) та інші. Зірками німого екрану тієї пори були Роско Арбакл, Петро Чардинін, Мері Пікфорд, Олександра Гончарова, Іван Мозжухін.

Біоскоп «Модерн» продовжив діяти і після Громадянської війни, хоча декілька разів змінював свою назву: «Червоний маяк» (1919), «Держкіно №2» (1922). Під часу НЕПу знову «Модерн», перебував у аренді І. Спектора, який до революції був власником однієї з потужних в Україні кінопрокатних контор. Відомий дніпровський історик і краєзнавець Валентин Старостін дослідив, що у 1924 році кінотеатр у Спектора відібрали, перейменували на «Більшовик» і передали колективу безробітних. Але вже у вересні 1925 року після капітального ремонту заклад було передано у власність Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ).

Ідеологи нової влади відразу зрозуміли силу екранного мистецтва – тепер воно повинно було формувати нові «моральні якості», закликати «народні маси» на звершення трудових і бойових подвигів. Кіномистецтво нових часів створило своїх героїв, змінило репертуарну політику. З’явились фільми: «Стачка», «Броненосець «Потьомкін», «Даєшь, радіо!», «Остап Бандура», «Папіросниця від Моссельпрому».

У перший рік Другої світової війни старовинна будівля і кінотеатр були повністю зруйновані. «Частково його руїни були розібрані ще за окупаційної влади. У коробці «Більшовика», яка постраждала від пожежі, у грудні 1945 р. було відкрито літній кінотеатр «Новини дня». 

Відновили житловий будинок № 54 за проєктом архітектора Д.І. Щербакова лише 1958 року. А 27 липня того ж року на першому поверсі помпезної «сталінки» було відкрито новий широкоекранний кінотеатр «Україна». За рівнем технічного оснащення та комфортними умовами кінотеатр став одним із найкращих у місті. Місцева преса о тій порі писала:

«Гостинно відкрив двері для глядачів Дніпропетровська новий кінотеатр «Україна», розташований у багатоповерховому будинку по проспекту К. Маркса, між Московською і Ленінською вулицями. Він має просторий вестибюль, велике світле, прикрашене красивою колонадою, фойє, естраду. В фойє працюють буфети, кіоски по продажу книг, журналів і газет. У порівнянні з іншими кінотеатрами міста зал для глядачів в «Україні» дещо відрізняється. Тут все розраховано на те, щоб забезпечити зручності для відвідувачів. З середини зал круто піднімається вгору. З будь-якого в 700 місць повністю відкривається велетенський екран площею 12,8 х 4,8 метра. Під час демонстрування широкоекранних фільмів, крім 24 динаміків, змонтованих за екраном, працюватиме 12 динаміків, встановлених по обох боках залу. Кінотеатр обладнано найновішою вітчизняною кіноапаратурою. Встановлено три проектори. Потужність підсилювальної апаратури може забезпечити одночасне обслуговування трьох тисяч глядачів. В кінотеатрі демонструватимуться не лише широкоекранні, а й звичайні кінокартини, науково-популярні і хронікальні фільми. Тепер на Дніпропетровщині вже діє шість широкоекранних кінотеатрів, з них три в обласному центрі».

На першому сеансі нового кінотеатру демонстрували широкоекранний фільм «Сімферополь – Алушта – Севастополь». Кінотеатр був дуже популярним у городян, зала завжди була заповнена глядачами. Тут демонструвались кращі вітчизняні кінокартини а також і закордонні стрічки. До прикладу, – легендарний французький фільм Клода Лелуша «Чоловік і жінка» (1966). За спогадами глядачів зі стажем, стрічка викликала справжній ажіотаж, особливо серед мешканок міста. Стояли в довжелезних чергах годинами, деякі дивились картину по кілька разів. Відчувалось, що плівка була «відредагована» тодішньою цензурою, окремі кадри «занадто відверті» вирізані. Але на це не звертали уваги, всі насолоджувались красивим екранним коханням, чудовою грою акторів і неймовірною музикою.

Дев’яності роки стали руйнівними для багатьох закладів культури, не витримав тиску «приватизації» і кінотеатр. Його приміщення були зайняті торгівельними крамницями. Деякий час торгівельний комплекс ще зберігав назву «Україна».

«Вулкан»

Кінотеатри відкривались не тільки у центральній частині міста, але й у віддалених районах. Таким був «Вулкан», розташований у Нових Кайдаках (пр. Свободи, 77). Його відкрили у 1910 році. У 1936 році назву було змінено, кінотеатр отримав ім’я Григорія Петровського, революціонера, відомого діяча радянської доби. В кінотеатрі було встановлено звукову апаратуру. У 1948 році в його приміщенні, в одному з перших, провели реконструкцію. Через десять років кінотеатр переобладнали, завдяки цьому з’явилась можливість демонструвати широкоформатні фільми. Приміщення нічим особливим не вирізнялось: одноповерховий будинок, невелике фоє, одна глядацька зала, розрахована на 450 місць, дерев’яні відкидні крісла. Влітку працював просто неба кіномайданчик, який мав 700 посадочних місць. У 60-ті роки за керівництва Г. Гнездилова у кінотеатрі здійснювалась активна культурно-просвітницька робота: готували вечори до свят, тематичні кінопрограми, кінолекторії, для маленьких глядачів проводили кіноранки та інше. Містяни любили свій кінотеатр, щороку сюди приходило близько 600 тисяч глядачів. Основними відвідувачами були робітники металургійних заводів, яких тут було декілька.

Ще одну реконструкцію у приміщенні кінотеатру ім. Петровського здійснили у 1978 році за сприяння робітничих колективів металургійних підприємств та РБУ «Авторемонтбуд». Після ремонтних робіт хол закладу прикрасили оригінальні світильники, світлове табло, чеканка, ліпнина. Під час ремонтних робіт у старовинній кладці однієї зі стін, робітники знайшли мідну табличку, на якій зазначено: «Кинотеатр «Вулкан» заложен в городе Екатеринославе в 1983 году». Але продовження життя легенди не сталося…

1990 року кінотеатр закрили, його будівля почала занепадати. У другій половині 90-х років місцева влада передала вірянам Київського патріархату колишній кінотеатр в оренду. Нині в його приміщенні розташовано Семінарський храм святих Петра і Павла УПЦ Київського патріархату.

Пізніше, 1912–1913 роках, відкрились: кінотеатр «Гігант» (на розі вулиці Фабричної (Столярова) та Катерининського проспекту (нині пр. Д. Яворницького), «Біоскоп Бліц» (на розі Катерининського проспекту та вулиці Мостової), «Солєй» (Проспект, 119), «Новоматограф» (на розі Проспекту та вул. Клубної), «Біоскоп Сквірського» (вул. Наскрізна, 8). Демонстрація фільмів відбувалась також в «Аудиторії народних читань» (вул. Половицька, 5. Цей будинок зберігся, знаходиться ліворуч від будівлі театру опери та балету) та в кінотеатрі «Палас» (спроба демонстрації звукового кіна восени 1914 р.), розташований у будинку Хріннникова (на розі вул. Короленка та Катерининського проспекту, нині гранд-готель «Україна»).

Титульне фото //https://bigkyiv.com.ua/poyavlenie-sinematografa-v-stolitse/