Найстаріші вулиці Дніпра

У свідомості пересічного громадянина завжди міститься аксіома, що будь-яке місто завжди має чітко визначену відому всім будівлю, вулицю, площу тощо, яка є найстарішою. І якщо громадянин не знає адреси цієї будівлі або розташування вулиці, він у будь-якому випадку впевнений, що така існує. А як місто може бути без чогось найстарішого? І не піддає це сумніву, несвідомо вірить у щось найстаріше. І не надає цьому значення. Дійсно, а навіщо це знати для повсякденних потреб?

У випадку значної частини українських міст таку вулицю можна впевнено назвати, і вона є у краєзнавчих путівниках (тому і можна назвати). Зазвичай, з такими вулицями пов’язані якісь місцеві легенди або народні анекдоти. І зараз на цій вулиці може бути або безліч крамничок і бутиків, або ділові та адміністративні установи, або просто центральний магазин.

Але, якщо говорити про Дніпро, то безкомпромісно назвати таку вулицю непросто. Якщо спитати перехожих, вони, вірогідно, назвуть найстарішим центральний проспект. Проспект підлягає під загальний стереотип – там багато старих красивих будинків, установ владних структур (наприклад, обласна прокуратура, міська рада), бутиків (як же без них!). І не дуже помиляться, бо проспект Яворницького, у майже незмінному вигляді залишається з часу початку будівництва Катеринослава на правому березі Дніпра (1784). Причому незмінними залишилися не тільки топографія, а і його символічне значення центру міста. У Катеринославі на тоді ще Катерининському проспекті, або просто Проспекті (з великої літери), розташовувалися владні структури: Резиденція губернатора – на місці теперішньої прокуратури, Міська дума. Тут розташовувалися кращі готелі (сьогоднішня «Асторія») та крамниці – цікаво, що багато теперішніх магазинів містяться у тих же приміщеннях. Як і зараз, за всю історію Катеринослава земельні ділянки тут були чи не найдорожчі.

І проспект цілком правомірно претендує на звання найстарішої вулиці, як і багато інших, які примикають до нього. Але найстарішої вулиці не Дніпра, а Катеринослава. Річ у тім, що до Катеринослава на теперішній території міста існували козацькі слободи, які зі заснуванням Катеринослава нікуди не зникли. Це, насамперед, – Половиця, Новий Кодак, Лоцманська Кам’янка, Мандриківка. Половиця відома з 1740-х рр., найчастіше її локалізують на місцевості від парку Шевченка до Оперного театру, до берега Дніпра. Новий Кодак – центр Кодацької паланки – відомий з 1650 р., виник як поселення при перевозі. Мандриківка виникла з козацького зимівника, активно заселилася у 1780-х рр. мешканцями Половиці, які не бажали жити у місті, і зараз на цій місцевості розташовані житлові масиви Перемога-1, 2, 3. Лоцманська Кам’янка бере початок із зимівників козацьких старшин з Нового Кодака, а у 1750 р. сюди було переведено частину лоцманської сторожі з селища Ненаситець над однойменним порогом і засновано лоцманську громаду, яка, власне, і виступила головною рушійною силою розвитку Лоцкам’янки як населеного пункту практично до нашого часу. Тепер Лоцкам’янка знаходиться приблизно за житловим масивом Перемога-6, поблизу Південного мосту. Якщо ми поглянемо на сучасну карту міста, то побачимо у цих районах скупчення малих, часто нерівних вулиць, типових швидше для сільської забудови. Виключення при цьому становить лише Половиця – тут вулиці було «вирівняно», але не стерто, що можна побачити, зіставляючи плани Катеринослава та слободи. Тобто, вулиці та їхнє планування хоча б частково, але збереглося до наших днів.

До меж міста Катеринослав за планами різних років увійшли Половиця та Новий Кодак. І саме вони є найцікавішими при розгляданні питання віку Дніпра, адже вони увійшли до Катеринослава разом із його заснуванням. Мандриківка на початок ХІХ ст. згадується як передмістя, а в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. ділилася на дві частини – міського та повітового підпорядкування. «Історичний центр» слободи увійшов до складу міста, про що яскраво свідчать відповідні адреси у міських довідниках Катеринослава початку минулого століття. На копії карти Де-Боскета, доповненої Генеральною картою, Половиця позначена як «С. Половица, будущий Екатеринослав». У Новому Кодаку у 1787 р. (Мандрівка Катерини ІІ) були розташовані губернські установи Катеринослава, бо міста тоді ще не існувало. У 1793 р. Новий Кодак мав 355 дворів, 2000 душ населення, а нове губернське місто Катеринослав – 200 дворів і 680 душ. 3 липня 1795 р. Кодак був приєднаний до міста, і туди ж були переведені ярмарки. Фактично територіально і пізніше економічно місто було «посаджено» на козацькі поселення. «Посадка» Катеринослава на козацький населений пункт була неминучою, адже місцевість, яку нині займає Дніпро, у 1770-ті рр. була доволі добре освоєна.

На Новому Кодаку й Половиці слід зупинитися і розглянути їх докладніше. Якщо поглянути на карти Катеринослава різних років (і проєкти міста, які не були реалізовані) і порівняти їх із сучасними картами Дніпра, то можна побачити, що планування частково співпадає. Особливо добре це помітно, якщо за точки відліку брати пагорби, бо, на відміну від інших можливих точок відліку, що також позначені – балок – вони є сталими. Щодо Половиці, увагу привертає той факт, що сучасна площа Успенська залишилися у майже незмінних обрисах чи не з 1750-х рр. Вона була центральною площею Половиці. Те саме стосується й деяких прилеглих до неї вулиць. У ХІХ ст. цей район мав назву Каміння (Каменья – рос.), і, як свідчать спогади та мемуари катеринославців, мало чим відрізнявся від села. В наші дні цей район, на жаль, втрачається. Будівництво комплексів «Башти», «Амстердам», «Амфітеатр» призвело до знищення кварталів Половиці (які залишалися практично незмінними між вул. Кам’яною, Колодяжною, провулком Тісно-Кам’яним). Зрозуміло, що козацьких хат там вже не було, але натомість існувала забудова другої половини ХІХ ст., яка зберігала планування старих вулиць. Будівництво комплексу «Західна стіна» знищило останній шмат старого планування, а всі комплекси разом – культурний шар на всій території. Поки ще існує вул. Колодяжна, яка теж бере початок у козацькій слободі, на ній збереглося кілька споруд кінця ХІХ ст. Вузенька кривувата вуличка з битою ґрунтівкою переносить, здається, у село, і тут згадуєш, що до вул. Вернадського ледве 300 метрів… Але головне – збереження обрисів вулиці спочатку Половиці, потім Катеринослава, і зараз – Дніпра.

З планування випливає багато інших залежностей, адже воно довгий час зберігалося і тому вплинуло на мешканців цього району, зокрема, формувало їхню ментальність, відмінну від інших частин міста. Новий Кодак потребує окремої розмови, оскільки його вплив на місто виявився не тільки в плануванні (маємо аналогічну ситуацію) та його наслідках, а й в «економічному донорстві» паланкового центру для Катеринослава. Отже, питання успадкування рис попередніх поселень є достатньо цікавим.

Питання, насамперед, стоїть не у відліку віку міста від Нового Кодака або Катеринослава-Дніпровського, а в урахуванні спадщини слобід у розвитку міста, у її перетіканні до Катеринослава і, відповідно, до Дніпра. Катеринослав як губернське місто – це продукт іншої урбанізації, російської. Але чинник козацьких поселень у його історії є незаперечним. Цей чинник присутній і в інших аспектах історії Дніпра. І його потрібно враховувати при розгляданні інших історичних районів сучасного міста. Зокрема, ті з них, які розташовані по балках (яскравий приклад – Аптекарська), виявляються давнішими, і їхній вік можна відраховувати з останньої чверті XVIII ст., а той – із більш раннього часу.

Згідно з «новокодацькою» теорією походження Дніпра, найстаріші вулиці слід шукати у колишньому Новому Кодаку, тобто приблизно в районі в’їзду на Кайдацький міст на правому березі. Але вулиці та центральна площа Половиці, про які йшлося, розташовані у центрі Дніпра, були центром козацької слободи, площа довгий час була головною площею Катеринослава, і сьогодні є однією з головних площ центру міста. Цей нарис не претендує на роль вичерпної істини, а має на меті показати козацьке коріння нашого міста, козацьку спадщину Дніпра.

Ілюстрації надано автором