Мартинов Микола Миколайович
Микола Мартинов: Поет, який любив життя…
Україна, Дніпропетровська область
- 13 квітня 1937 – 21 серпня 2008 |
- Місце народження: с. Зелений Гай Дніпропетровської області |
- письменник
Його поезія – спів душі. В його віршах оспівується любов в усіх її проявах до рідного краю, до матері, до коханої.
Микола Миколайович Мартинов народився 13 квітня 1937 року в селі Зелений Гай на Дніпропетровщині в сім’ї колгоспників. Любов до рідного краю виховала в ньому мати Оляна Сергіївна. Згодом він писав про свою домівку і рідне село:
Де з зірок намиста
Та духмяних травень
Я з свого дитинства
Стежку протоптав…
Дитинство Миколи Мартинова минуло у тяжкі та голодні воєнні роки. Батько – Микола Романович загинув у бою при Білостоці. Всю свою тугу і розпач від його втрати син вилив у віршах, присвячених пам’яті батька:
Батьку, де ти тепер відзовися,
У якій ти, скажи, стороні?
Де шляхи твої в світ проляглися
У тривожні чи радісні дні?..
Матері та всім людям, що оточували майбутнього поета і впливали на його долю, Мартинов присвятив такі рядки:
Та душі у них, як у діток,
Довірливі і чуйні.
Я з ними жив і з ними ріс,
Сміявся й плакав з ними,
І хрест життєвий з ними ніс
До світлої години.
Після закінчення семирічки Микола Миколайович Мартинов вступає до Горлівського гірничопромислового училища де вперше бере участь у роботі міського літературного об’єднання. В ці роки він зустрівся з відомим українським поетом Володимиром Сосюрою. Коли Микола Мартинов показав свої вірші, написані російською мовою, Сосюра сказав: «Юначе, пишіть тією мовою, яку ви всмоктали з молоком матері». Ця зустріч дуже вплинула на майбутнього поета. Він починає писати українською.
Немає більш хвилюючої миті,
Ніж та, коли через багато літ
Впадеш ти в ранки, росами, умиті,
Що пахнуть хлібом рідної землі…
Трудова діяльність Миколи Мартинова почалась на шахтах Центрального Донбасу. Без одриву від роботи, він закінчив Дніпропетровський індустріальний технікум. У 1957 році Мартинов М.М. одружується з Нелею Йосипівною Кушнаренко, з якою прожив більше 50 років в любові та злагоді. Подружжя виростило, викохало двох синів Сергія та Володимира.
Більш п’ятнадцяти років присвятив Микола Миколайович роботі літературного об’єднання «Джерело» при Першотравенській міській бібліотеці, стояв біля його витоків. Головою об’єднання міських поетів був майже 10 років.
За роки його поетичної творчості вийшло сім збірок віршів Миколи Мартинова: «Сопричастность» (1997), «Букет запоздалых цветов» (2000), «Софія» (2002), «Сердце в ладонях» (2007), «Струні моєї душі» (2008) дві збірки духовної поезії «Скальпель и панагия» (2004), «Благовест» (2007). Крім того, вірші Миколи Мартинова друкувались в збірниках першотравенських поетів «Полевые цветы Приднепровья» (2001), «Мгновенье цвета майського» (2004), «Поетичний ріднокрай» (2007), «Травневе суцвіття» (2009) та міській пресі. Микола Миколайович є автором гімну міста Першотравенська.
Микола Мартинов був справжнім шанувальником поетичного слова. Про її Величність поезію писав так:
Поезія – страждання й перемоги,
Поезія – музичний вишкіл слів,
Поезія – і радість і тривоги,
Поезія – душі моєї спів.
Микола Мартинов був закоханий у життя, у вічну красу поезії, в улюблену Дніпропетровщину, був справжнім патріотом рідного краю. Він був добрим наставником молодих поетів, ділився з ними поетичним досвідом, був людиною скромною, оптимістом і вірив в світле майбутнє рідного краю. Він вважав, що в житті допомагає почуття гумору, що завжди треба залишатися людиною в різних життєвих ситуаціях і радіти кожному новому дню. Микола Миколайович був вірним другом, завжди допомагав людям.
21 серпня 2008 року перестало битися серце поета. Він залишив своїм землякам свою світлу поезію, її розмаїття.
Поэзии чарующая сила: [Литобъединение «Джерело» собирает таланты] // Популярные ведомости.– 2002.– 14 нояб.– С. 21.
Творчому об’єднанню «Джерело» 10 років // Першотравенские новости.– 2002.– 21 дек.– С. 8.
Наш город озарило «Мгновенье цвета майского» // Першотравенские новости.– 2004.– 30 апр.– С. 4.
Борисова Л. Поезія – сила чарівна: Літературне свято // Першотравенские новости.– 2003.– № 22.
Никольская Л. Пегас подружил «Джерело» с «Зодиаком»: Литературный праздник // Популярные ведомости.– 2003.– 22.– С. 21.
Я принес вам букет запоздалых цветов из страны отзвеневшего лета: [Презентация нового сборника «Букет запоздалых цветов»] // Першотравенские новости.– 2005.– 4 февр.– С. 2.
Поэтическая страничка: [Н. Мартынов, В. Шевченко, Ю. Украинцев, В. Кот] // Першотравенские новости.– 2006.– 6 янв.– С. 3.
Поэтическая страничка: [Подборка стихов Н. Жилы, Н. Мартынова, Л. Журавлевой] // Першотравенские новости.– 2007.– 5 янв.– С. 6.
Поэт и гражданин: [К 70-летию местного поэта Н. Мартынова] // Першотравенские новости.– 2007.– 13 апр.– С. 4.
И память нам покоя не дает: [Подборка стихов Л. Скррипцовой, Н. Марина, Н. Мартынова ко Дню Победы] // Першотравенские новости.– 2007.– 4 мая.– С. 4.
Встреча с Сосюрой определила судьбу поэта: [Презентация новых сборников Н. Мартынова] // Популярные ведомости.– 2007.– 6 июня.– С. 7.
Першотравенский поэт издал новые сборники: [Презентация сборников Н. Мартынова «Благовест» и «Сердце в ладонях»] // Першотравенские новости.– 2007.– 8 июня.– С. 4.
Поэтическая страничка // Першотравенские новости.– 2007.– 14 дек.– С. 4.
Пономарь О. Струны его души: [презентация книги Н. Мартынова «Струны моей души»] // Першотравенские новости.– 2008.– 31 окт.– С. 4.
Репная Т. «Джерельчане» отметили юбилей новым сборником: [Литературному обэдинению «Джерело» – 15 лет] // Першотравенские новости.– 2008.– 15 февр.– С. 1.
Замерло сердце поэта: [памяти Н.Н. Мартынова] // Першотравенские новости.– 2008.– 29 авг.– С. 6.
Огонь его сердца: [40 дней прошло со дня смерти Н. Мартынова] // Першотравенские новости.– 2008.– 26 сент.– С. 7.
Так искренне звучали струны его души: [Презентация сборника Н. Мартынова «Струны моей души»] // Популярные ведомости.– 2008.– №41.– С. 6.
Пономарь О. Они уходят, не допев куплета: [Память о поэтах л/о «Джерело» Мартынове Н.Н. и Марине Н.В.] // Першотравенские новости.– 2009.– 21 авг.– С. 3.
Редакція від 21.09.2020
