Бережний Олександр Григорович
Олександр Бережний: вірші під обстрілами

Є люди, які приходять у цей світ, щоб зробити його барвистим і прекрасним. Саме до таких людей і належав Олександр Бережний – громадський діяч, поет, керівник літературної студії «Горицвіт» (до 2022 року), що діє при Центральній бібліотеці КЗК «Жовтоводська ЦБС», відданий патріот своєї держави, чудовий сім’янин, надійний і відповідальний друг і колега.

Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву! Скільки часу не минуло б, не зітруться імена тих, хто не повернувся з війни. Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов обірвавшись, падає зірка і згасає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Люди вважають, що це раптово обірвалося чиєсь життя.

Так і зірка Олександра Бережного спалахнула на небосхилі яскраво його гарними вчинками, неперевершеним талантом та гідними подвигами і згасла у полум’ї російсько-української війни. Відійшовши в 57 років за межу вічності, він залишив вагомий  творчий внесок, так і не доживши та не долюбивши. Але почнемо його історію з початку. Вона проста і зрозуміла, така, яким був її герой…

Життєдайні джерела творчості

Олександр Григорович народився 7 березня 1965 року у селі Красний Луг П'ятихатського району Дніпропетровської області. Навчався у школі с. Пальмирівка, після неї – у Дніпропетровському коледжі автоматики та телемеханіки. У 1984 році був призваний на військову строкову службу, пройшов шлях від рядового до головного сержанта. В  1987 році Олександр вступив до Дніпропетровського національного університету. До Жовтих Вод переїхав теж у 1987 році. Працював на заводі «Електрон» та КП ВЖРЕО. Був членом Жовтоводського козацького товариства, депутатом Жовтоводської міської ради VII скликання.

Олександр Бережний був творчою людиною. Своє ставлення до життя та людей, свої плани і сподівання, свою громадську позицію він викладав у віршах, які почав писати з дитинства. Його поезія спонукає читачів до роздумів, її хочеться перечитувати знову і знову. Видані збірки Олександра Григоровича – це розмірковування про історію України, наше життя, славетних козаків, особисті філософські погляди, ліричні мотиви. Але особливе місце у поезіях Бережного займає рідне місто – це світлий образ землі батьків, сивочолих козаків, неповторної природи та солов’їної мови у сокровенних словах.

…Жовті Води – наше місто миру і добра,
Пам'ять сторінки козацькі для нас зберегла.
Не шукайте і не треба інших ви доріг, 
Жовті Води, наша доле, ми у твоїх ніг!

Жовті Води, моє місто, нації ти цвіт,
Ти мого життя намисто, квітка горицвіт.
Тут сплелися воєдино наші почуття, 
Ти перлина мого серця і мого життя!

Його чотири поетичні збірки, повість і дуетна збірка, написана у парі з дружиною Світланою, «Кольорове світло» стали лауреатами загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання».

Не стояв Олександр Григорович і осторонь патріотичного виховання молодого покоління та проведення культурних заходів у місті. Він був ініціатором і організатором першого поетичного конкурсу в Жовтих Водах «Молодий Горицвіт». Пісні на його вірші лунали майже на кожному міському святі. Не забував поет і власних коренів: часто приїздив до рідного села, у школі проводив патріотичні заходи для дітей, вчив історії рідного краю.

Українець – це не паспорт і не прописка,
Це – гідність, воля і любов 
До України із колиски. 
Це крик в душі. І знов, і знов,

Це – гідність, мова, пісня, мрія.
Це – дух свободи, сила, честь.
У кожного в очах надія,
Живе на перемогу. Так і єсть.

Це – дух козацький, сила волі,
На все життя, це – назавжди.
Бажання кращої нам долі,
Неправду – правдою змогти…

Він злетить!

У перший день повномасштабного вторгнення російської федерації 24 лютого 2022 року Олександр Григорович добровольцем прийшов у військкомат, і був мобілізований. Служив у обслузі 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 7-ої механізованої роти 3-го механізованого батальйону Збройних сил України.

Свій 57-ий день народження в березні  2022 року відзначив зі зброєю в руках. На передовій він розпочав новий зошит своїх віршів. Вірив, що коли дійде до останньої сторінки, закінчиться війна та настане мир. Писав у вільні хвилини навіть у зоні бойових дій. Побратими передали дружині його блокнот зі збіркою віршів «Харків. Вірші під обстрілами. Він і вона». Мріяв повернутися до рідних Жовтих Вод, видати чергову поетичну збірку «Він злетить!» та презентувати її громаді.

…Наші життя для світу – мить.
І свічки полум’я горить.
Разючим холодом по спині,
Приснишся уві сні ти нині.

То ж будем жити, Україно!
До тебе серцем своїм линем.
Так, жити будем, точно знаю,
Бо перемогу наближаєм…

Олександр Григорович Бережний загинув 4 травня 2022 року під час виконання бойового завдання біля Старого Салтова на Харківщині, де точилися запеклі бої. Його поранення виявилися несумісними з життям, якого він так прагнув. Думки та мрії поета Бережного назавжди залишаються нам у спадок у віршах, написаних у самому пеклі, під обстрілами. Творчий скарб поетичного слова Олександра Григоровича – блокнот із віршами з війни на вечорі його пам’яті громаді представила вдова Світлана Миколаївна. У 2023 році літературно-художнє видання «Під обстрілами: «Він і Вона» Світлани та Олександра Бережних було відзначене дипломом Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» у номінації «Рубежі подвигів і безсмертя».

Олександр Бережний був патріотом України, козаком і поетом із душею мрійника. Його сила духу, влучне слово та безмежна любов до рідного краю надихали кожного мешканця нашого міста. Знайомі кажуть, воїна-героя вирізняли духовність, любов до Батьківщини, дух патріотизму та повага до історії. А ще – енергійність, активна життєва позиція та віра в краще.

Хай горить свіча як болючий щем про нашого героя, який навічно став ангелом. Найвищою нагородою тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять. Вічна пам’ять жовтоводському Герою нашого часу – Олександрові Григоровичу Бережному!