Кудашев Олександр Федорович
Олександр Кудашев: від княжих щедрот

Була в Катеринославі до радянської влади вулиця Кудашевська (до того – Підгородня, при більшовиках – Барикадна). Цією назвою місто увічнило ім'я одного з найбільших місцевих благодійників – князя Олександра Федоровича Кудашева. Відомий меценат заповів Катеринославу загалом до 85 тисяч карбованців. Міська управа згідно з волею заповідача призначила цей капітал для будівництва Катеринославського реального училища.

Обравши для кар'єри військову службу, Олександр Кудашев (1813–1886) високих чинів не досяг – у відставку вийшов підпоручником. Повернувся до своїх верхньодніпровських маєтків. Ще наприкінці XVIII століття вони дісталися його батькові – Федору Іларіоновичу. Той у чині поручника отримав під маєток три тисячі десятин землі біля річки Топили. Він же створив там село Криничувате (інші назви – Кудашівка, Князівка). Кудашев-старший був одружений з Катериною Яківною Козельською, донькою письменника та філософа Якова Павловича Козельського, сучасника Григорія Сковороди. У нашого героя були сестра Пелагея та брат Михайло (1805–1847), який помер рано – у віці 42 років. До речі, Михайла Кудашева після повстання декабристів заарештовували як «дотичного» до справи повстання Московського полку. Наш герой володів маєтком у Криничуватому (Кудашівці) Лошкарівської волості, а після смерті матері та поділу її спадщини збагатився також селами на Полтавщині – Миколаївкою, Крутим берегом, Софіївкою, Кудашівкою та Жовтою.

Цікаві були стосунки поміщика з сусідами. 10 вересня 1873 року на сесії Верхньодніпровського повітового земського зібрання виступав гласний (депутат) М.К. Горьовий:

– Наша громада вилила майже всіх ховрашків, а сусідній землевласник князь Кудашев зовсім не виливав: коли звернулися до керуючого і він став знищувати, тоді всі ховрашки подалися на наші поля…

Декілька років Олександр Кудашев як людина військова завідував Софіївською військово-кінською дільницею (потім його змінить купець Андрій Савельєв). А ще його обирали піклувальником Софіївської земської лікарні. Отже, був заангажований у громадські справи.

Дружиною князя стала Ганна Вікторівна, уроджена Санковська. Батько її – поміщик села Скочак Пирятинського повіту на Полтавщині, голова Палати кримінальних і цивільних справ у м. Могильові Віктор Андрійович Санковський. А мати – Марія Іванівна. Дідом їй доводився домашній лікар світлішого князя Григорія Потьомкіна, статський радник Андрій Пилипович Санковський.

Після смерті коханої дружини княгині Ганни Вікторівни її поховали на території Тихвинського жіночого монастиря поблизу Катеринослава. Нині монастир на території м. Дніпро – це якщо колишньою вулицею Каверіна (нині професора Герасюти) спуститися з вулиці Робочої у балку.

12 травня 1878 року князь звертається до єпископа Катеринославського та Таганрозького Феодосія з таким проханням:

«В пам'ять похованої в Тихвинському жіночому монастирі дружини моєї Анни Вікторівни я приношу в дар церкві зазначеного монастиря ікону Успіння Божої матері зі срібною в позолоті ризою і прикрасами з діамантів та інших каменів, як значиться в описі, що додається, цінністю всього на 1680 рублів.

Бажання покійної було і моє, ікону, що приноситься в дар, поставити у великій монастирській церкві, понад царською брамою середнього престолу, з пристосуванням пристрою, як у Київській Лаврі, тобто щоб ікону можна було опускати для прикладання богомольців. Такий пристрій приймаю на свій рахунок. Про викладене маю честь доповісти Вашому Преосвященству, на присуд – який ви бажаєте визнати за потрібний».

Подарована князем ікона вражала своїм розкішним оздобленням. Виготовлена вона була у петербурзькій майстерні Сазікова. Розміри її – 10 із четвертю на 8 вершків (50 х 35 см). Ікону оправлено в бронзову раму. Вона була на дереві, на ній – срібна позолочена шата вагою чотири фунти. На звороті ікони була поміщена металева дошка з написом, від кого вона пожертвувана. Риза мала такі прикраси: 1) на вінці Спасителя і Божої Матері на кожному по вісім подвійних діамантів дев'яти каратів кожен вартістю 900 карбованців; 3) по бордюру ікони великої і малої величини дванадцять каменів турпуру і стільки різних приробок з бірюзи – ціною 80 карбованців. Загальна вартість всього оздоблення становила, як уже згадано, кругленьку суму – 1680 карбованців.

Наступного дня після піднесеного дару єпископ Феодосій на проханні князя лишив таку резолюцію:

«Жертвувану ікону прийняти до Тихвинського жіночого монастиря, повним записом внести до церковного опису і затвердити в соборній монастирській церкві; а жертвувачеві Його Вельможності князеві Кудашеву за ревний дар його на користь святої обителі через «Єпархіальні Відомості» оголосити від мене щиру подяку і дати благословення Боже».

1882-го року єпархіальне начальство ще раз висловило князеві архипастирське благословення і подяку архієпископа «за старанність його до святої Тихвинської обителі».

На утримання богадільні при Тихвинському монастирі князь Кудашев пожертвував 500 десятин землі! Щедра пожертва. Найімовірніше, і самого князя поховали поблизу дружини на території монастиря.

У Катеринославі Кудашев жив в особняку на розі нинішніх вулиць Андрія Фабра та Мечникова. Вважається, що будинок його зберігся – приблизно №9 на вулиці Фабра.

1886-го не стало й самого князя. Духовним заповітом, затвердженим окружним судом, князь Ол. Кудашев офірував Катеринославу відсотковими паперами 36 800 карбованців і, крім того, рухомість, за якою отримано понад 48 000 карбованців. Вся ця сума заповідана на предмети та за умов, пояснених у 4-му пункті заповіту, а саме:

«Всю сумму от продажи движимости, за исключением произведенных расходов на предметы, объясненные в предыдущем пункте, а также и завещанные им, Кудашевым, по второму пункту завещания 36 800 руб., душеприказчики его обязаны сдать в Екатеринославскую городскую думу, если она предварительно даст обязательство в следующем: а) со времени приема капитала платить каждогодно по восьмисот пятидесяти рублей в заведение психически больных на содержание и лечение крестьянина Дмитрия Степанова Постояна, а на случай выздоровления его, выдавать ему пополугодно вперед по четыреста двадцати пяти рублей; такой расход обязателен до смерти Постояна; б) пока жива теща его, кн. Кудашева, Мария Ивановна Санковская, выдавать ей полугодно вперед по семисот рублей; со смертью Санковской выдача этих денег прекращается; в) с начала года после прекращения одного из означенных расходов, городская дума определяет навсегда пo четыреста руб. в год, а с прекращением другого расхода прибавляет еще шестьсот рублей и со времени назначения таковых. из них одну пятую часть каждогодно выдавать бедным жителям г. Екатеринослава к праздникам Рождества Христова и Пасхи Святой, остальную сумму городская дума распределяет на стипендии или плату за право учения в Екатеринославских средних и низших учебных заведениях сирот из бедных семейств и за детей бедных, хотя у них есть родители; в обоих случаях дети должны быть из семейств жителей г. Екатеринослава, православного и других христианских исповеданий, хорошей нравственности и с хорошими успехами в науке; г) городская дума, по принятии жертвуемого капитала, вправе будет издержать его лишь с одною целью, в продолжении шести лет от приема его купить или устроить для мужского среднего учебного заведения, преимущественно реального с полным курсом каменный дом, в размере и с приспособлениями, требуемыми для такого заведения, с необходимыми службами, ценностью в девяносто процентов из жертвуемой суммы или на всю сумму, лишь бы купленное или устроенное вполне соответствовало своему назначению. Точное исполнение возложенного обязательства по вопросу о действительном израсходовании суммы в означенном выше размере устанавливается при покупке – актом укрепления, а при постройке экономическим или подрядным способом – сметами, оценкою и договорами. Шестилетний срок только в крайнем случае могут отсрочить его душеприказчики, или тот из них, кто будет на лицо в данное время.

Если образуется остаток из капитала, то таковой должен составлять фонд для расширения здания, соображаясь с будущими потребностями; на другие же предметы означенный остаток израсходуем быть не может. Исполнение покупки или постройки дома под контролем городской думы должно быть возложено на особо избранных думою лиц, при равных правах участия в покупке и постройке означенных его душеприказчиков; б) купленные или построенные здания на жертвуемый им капитал город не вправе отчуждать каким бы то ни было способом, а также отдавать в залог, причем обязан содержать в порядке и страховать от огня те здания на городские средства. Здания должны служить единственно для предназначенной цели, но если бы впоследствии было открыто высшее мужское учебное заведение и город нашел возможным устроенное на пожертвованную им сумму здание предназначить для помещения означенного высшего учебного заведения, то вопрос об этом разрешает сама городская дума. и е) городская дума обязана исполнять в точности все вышеозначенные условия; на случай же здания не будут куплены или построены в определенный выше срок, городская дума возвращает весь полученный капитал его душеприказчикам, a при неисполнении выдачи, за пропущенное время назначает по одному проценту в месяц».

У засіданні 11 лютого 1888 року міська дума Катеринослава прийняла дар князя Кудашева і ухвалила: виконати всі умови, зазначені у його заповіті. Своїми душоприказниками князь Кудашев визначив І. Н. Назарова та І. Н. Філіп'єва.

З доповіді губернської управи черговому 1887 р. губернському зібранню стало відомо, що князь Кудашев, який проживав у Катеринославі, за духовним заповітом. залишив у розпорядження міста вельми значне майно та капітал на спорудження будівель для чоловічого середньо-навчального закладу в Катеринославі. По реалізації душоприказниками князя Кудашева заповіданого майна виявилося, що він досягає 85 000 карбованців.

З прийняттям дару спадкодавця князя Кудашева місто зобов'язалося витрачати щорічно по 1250 карбованців, а після його смерті на вічні часи по 1000 карбованців на благодійні цілі, вказані у духовному заповіті.

За його заповітом місто отримувало 85 тисяч карбованців – на спорудження будівлі для реального училища. Якщо ж за браком коштів місто у визначений термін не збудує проєктованої будівлі, то за духовним заповітом князя не матиме права скористатися його даром.

Його зятем був доктор Гіршман!

У Кудашевих народилися діти: Володимир (1846–1916), Євген і Микола, дочки Юлія, Марія та Ганна.

Дочка, котра народилася близько 1850 року, стала дружиною найвідомішого харківського лікаря-окуліста німецького походження, основоположника вітчизняної офтальмології Леонарда Леопольдовича Гіршмана (1839–1921).

Їхній син Олександр Гіршман (1882–1942) одружився спочатку з Марією Пінкорнеллі (1884–1917), потім з графинею Марією Олександрівною Капніст.

18 січня 1889 року міська дума Катеринослава ухвалила увічнити пам'ять про благодійника князя Кудашева пам'ятником на його могилі та встановленням портрета мецената в залі думських засідань. (Подібне станеться й після смерті Ол. Поля). 1890 року на Катерининському проспекті урочисто відкрили реальне училище.

Після цього міська дума одну з найближчих до неї вулиць назвала на честь благодійника Кудашевською. Але вік її був недовгий. У серпні 1923-го більшовики переназвали її Барикадною. 1914 року гласні Катеринославської міської думи слухали доповідь Міської Управи про розподіл між місцевими навчальними закладами стипендій імені князя Кудашева.

Декілька років тому на Барикадній, 10 зведено діловий центр «Кудашівський». Це єдине, що нині нагадує про щедрого мецената.