Кублицький Олександр Іванович
Олександр Кублицький: вірний своєму покликанню

Етапи трудового шляху

Професія лікаря протягом багатьох століть належить до однієї з найбільш складних і шляхетних. Кожен день люди в білих халатах рятують величезну кількість життів інших людей. Хочу розповісти про такого Лікаря з великої літери – Олександра Івановича Кублицького.

Предки Олександра Івановича приїхали до Кам'янського з Польщі працювати на Дніпровському металургійному заводі в 1888 році. Дідусь був горновим. Батько  Олександра Івановича народився вже у Кам’янскому, працював водієм, одружився з українкою, у них народилося четверо синів. Олександр народився 18 червня 1935 року.

Після закінчення у 1959 році Дніпропетровського медичного інституту, Олександр Кублицький працював хірургом-онкологом Брянської лікарні Луганської області, хірургом військового шпиталю на території Німецької демократичної республіки. З 1965 року він – хірург-анестезіолог 9-ї міської лікарні м. Дніпродзержинська. Олександр Іванович був призначений завідувачем ургентним оперблоком, якому підпорядковувалася анестезіологічна група в складі двох лікарів і чотирьох  медичних сестер. З 1967 року – завідувач реанімаційно-анестезіологічного відділення міської лікарні швидкої медичної допомоги, а з 1969 року до 1998 – головний лікар цієї ж лікарні.

Покликання

Батько Олександра Івановича дуже хотів, щоб син став хірургом. Він вважав, що ця професія – одна з найважливіших у медицині. З усіх способів лікувального впливу хірургічна операція дозволяє допомогти пацієнтові найшвидше й радикально і часто, в буквальному сенсі слова, врятувати життя. І саме в хірургії лікарське втручання пов'язане з високим ризиком, помилка може бути фатальною. Дрібниць у хірургії немає. Лікарі, що працюють в цій спеціальності, володіють, у першу чергу, такими якостями, як рішучість, відповідальність, уважність (навіть скрупульозність) і фізична витривалість, здатність швидко приймати рішення, в хірургії також потрібні терпіння і здатність до кропіткої роботи, цю професію треба дуже сильно любити й учитися все життя. Олександр Іванович всім своїм життям довів, що він зробив правильний вибір. Дві його дочки також обрали професію лікаря.

«Треба прагнути до пізнання нового в хірургії, працювати кожного дня, переживати за пацієнта й мати дуже розвинену совість, адже хірургів навіть прокурори не судять, тому кожен із нас має бути сам собі суддею. Робота хірурга – важка й надзвичайно відповідальна. На жаль, я не можу сказати, що всі хірурги мають усі вищеперераховані характеристики. Я дуже вимогливий до себе, тому вважаю, що кожен хірург також має вимагати від себе майже неможливого. Ще один важливий момент: для зцілення хворого хірурги в операційній працюють бригадою (лікар, асистент, анестезіолог) – усі ці люди мають бути однодумцями й повинні розуміти один одного з півслова. І ще раз наголошу на тому, що гарний хірург – це дуже організована людина», – говорив Олександр Іванович.

Справа всього життя

Лікарня швидкої медичної допомоги організована в числі перших шести лікарень подібного типу в країні (колишньому СРСР) і перших двох в Україні. Зростаюча урбанізація країни і пов'язана з нею проблема зростання травматичних ушкоджень диктувала створення спеціалізованої стаціонарної служби швидкої допомоги. Міністерство охорони здоров'я СРСР рекомендувало одну з багатопрофільних лікарень перепрофілювати на лікарню швидкої допомоги.

21 листопада 1967 року наказом по міськздороввідділу №1081 була створена 8-а міська лікарня. Головним лікарем був призначений Ігор Трохимович Зіненко, лікар-хірург, заступником головного лікаря по господарській частині – В.Ф. Красовський. Перш ніж відкрити лікарню для прийому хворих, керівники зі своїми першими співробітниками-однодумцями провели грандіозну організаційно-господарську роботу з перетворення казарм на лікувальний заклад. 

Серед перших у лікарні почав працювати й Олександр Кублицький – завідувачем анестезіологічної служби. З 1969 року його призначили головним лікарем. О.І. Кублицький за підтримки міського відділу охорони здоров'я вивчив досвід створення лікарні швидкої допомоги в м. Пензі і використовував його при реорганізації 8-ї лікарні на єдиний центр із надання невідкладної медичної допомоги. Ця робота була настільки вдалою, що в 1970 році лікарня взяла участь у ВДНГ в експозиції «Організація швидкої медичної допомоги», а у 1971 році на базі лікарні було проведено 1-шу Всесоюзну нараду зі служби швидкої допомоги.

І це, незважаючи на те, що робота проводилася за важких матеріальних умов, у будівлях колишніх військових казарм. у 1970 році було вже відкрито і терапевтичне відділення, активно працювали хірургічне відділення, допоміжні служби. У клініко-діагностичній лабораторії завдяки особистій ініціативі, ентузіазму та професіоналізму зав. КДЛ С.С. Шестак були впроваджені сучасні методи діагностики інфаркту міокарда, дослідження згортання крові. Для спостереження за реанімаційними хворими виконували аналізи газів крові, електролітів і всі необхідні дослідження, які вимагають динамічного спостереження протягом доби.

На базі лікарні швидкої допомоги Олександр Іванович організував швидку і невідкладну медичну допомогу населенню міста і прилеглих сільських районів. Під його керівництвом лікарня перетворилася на багатопрофільний міжрегіональний центр із надання висококваліфікованої допомоги постраждалим під час надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф. Значно зросла матеріально-технічна база закладу: побудовані сучасні корпуси, відкрито п’ять нових відділень. Багато уваги він приділяв забезпеченню лікарні кадрами, новітньою медичною технікою, впровадженню в повсякденну роботу сучасних засобів діагностики та лікування хворих. Досвід роботи Олександра Івановича Кублицького регулярно використовувався на рівні Міністерства охорони здоров'я, лікар брав участь у численних конференціях, семінарах.

Лікарня ставала навчальним центром для лікарів багатьох спеціальностей і в 1979 році була перейменована на лікарню швидкої допомоги. Справжнім проривом стало рішення побудувати хірургічний корпус. Завдяки ініціативі Кублицького і за підтримки завідувача міськздороввідділу В.С. Воротеляка будівельна організація ДПО «Азот» у 1982 році ввела в експлуатацію 7-ми поверховий новий корпус лікарні. У корпусі розмістилися приймальне відділення, два травматологічних, 1-ше кардіологічне з кардіореанімацією, хірургічне, анестезіологічне, операційні, допоміжні діагностичні служби, харчоблок. У старих корпусах залишилися нейрохірургічне відділення та 2-ге кардіологічне. У 80-х роках була введена в експлуатацію єдина в місті станція подачі рідкого кисню, добудовано приймальне відділення, реконструйований адміністративно-господарський корпус. У 80–90-ті роки відкрито централізоване стерилізаційне відділення, ендоскопічний кабінет, унікальне відділення екстракорпоральних методів детоксикації (очищення крові), кабінет ультразвукових методів дослідження, гінекологічне відділення.

Лікарня виростила чудових фахівців, які користувалися авторитетом у колег і пацієнтів. Цей медичний заклад з 1997 року входить до складу обласної служби медицини катастроф. Лікарня неодноразово брала участь у наданні медичної допомоги при масових нещасних випадках: вибуху на ДМК в 1993 році, трамвайній аварії в 1996 році, коли постраждало 150 осіб, отруєнні в дитячому саду (28 постраждалих), отруєнні аміаком (28 постраждалих), ДТП у різні роки. Всього за 50 років роботи було близько 200 масових надходжень.

Лікарня тісно пов'язана з кафедрами Дніпровської державної медичної академії, що позитивно впливає на якість лікувально-діагностичного процесу. Медичний персонал виявляє бажання вчитися на курсах підвищення кваліфікації не тільки в області та Україні, а й у провідних європейських медичних установах.

Завдяки Олександрові Івановичу відбулися значні зрушення в якості лікувально-діагностичного процесу: у відділеннях розширився діапазон оперативних втручань, поглибилася спеціалізація відділень, значно розширилися ендоскопічні методи лікування, організовано надання антирабічної допомоги дорослому населенню, проведена реорганізація відділень лікарні. Велика увага приділяється освоєнню, впровадження в практику і вдосконалення малоінвазивних методів лікування в гінекології, ортопедії та травматології, хірургії. Всі вживані нові методи хірургічного лікування відповідають світовим стандартам.

Олександра Кублицького понад 10 разів обирали депутатом Дніпродзержинської міської ради. Справжній професіонал, талановитий керівник, щира і порядна людина, Олександр Іванович Кублицький завжди душею і серцем був із містом і його мешканцями.

Професія хірурга спрямована на те, щоб вилікувати і виключити з життя кожного нужденного біль і страждання, зробити його життя набагато краще. Рятувати життя людей – це неймовірна відповідальність, але і величезна радість!