Опіка над дітьми-сиротами Катеринослава в часи Першої світової війни

Військові події Першої світової війни, які супроводжувалися масовою мобілізацією чоловічого населення до лав російської імперської армії, зростанням потоків біженців із районів бойових дій, дестабілізацією та економічною стагнацією господарської системи країни, зумовили й появу численних категорій населення, які потребували з боку держави та суспільства матеріальної підтримки і соціальної опіки. Варто відзначити, що ці категорії населення постраждали від дій і наслідків військових конфліктів. Насамперед, це були вдови, сироти та воєнні інваліди, які втратили працездатність. Російська держава на законодавчому рівні ретельно прописала правові механізми соціального захисту даних категорій населення країни, надаючи їм на підставі закону різноманітні пільги, грошове утримання у вигляді одноразової матеріальної допомоги або сплати щомісячних грошових пенсій, утримання в установах соціальної опіки.

Особливим суб’єктом соціальної опіки державних органів місцевої влади були діти-сироти, батьки яких загинули під час воєнних дій на фронтах Першої світової війни. У російському суспільстві кінця ХІХ – початку ХХ століття досить популярною була практика організації благодійницьких дитячих притулків для дітей-сиріт, в тому числі й військових, які загинули під час різних воєнних конфліктів, що їх вела імперія. Зокрема, в Катеринославі успішно функціонували різноманітні установи соціального захисту, які опікувалися проблемами соціального захисту дітей-сиріт. На теренах міста за рахунок приватних пожертв і державних субсидій успішно функціонував Олексіївський дитячий притулок, яким опікувалося Губернське піклування дитячий притулків. В цій установі соціального захисту на утриманні перебувало 105 хлопчиків православного віросповідання віком від 2 до 16 років.

У Катеринославі діяв і притулок для дівчаток Товариства піклування про дітей (він належав міністерству внутрішніх справ імперії), в якому на початок 1914 року утримувалось 62 дівчинки православного та католицького віросповідання віком від 3 до 15 років. При притулку функціонувала початкова школа, де дітей навчали не тільки грамоті, а й рукоділлю, що дозволяло їм соціально адаптуватися до дорослого життя, набувши необхідних професійних навичок швачок.

У дитячому притулку Катеринославського благодійницького товариства проживало 50 дітей – 27 хлопчиків і 23 дівчинки, віком від 5 до 14 років. Дітей навчали різноманітним ремеслам: хлопчиків – чоботарству, дівчаток – рукоділлю та шиттю.

Існували в місті й притулки окремих етноконфесійних громад, зокрема Катеринославський єврейський сирітський дім імені П.П. та М.В. Карпас, де за приватні пожертви єврейських меценатів і членів громади виховувалися та здобували початкову освіту 45 хлопчиків і 29 дівчаток. У притулку вихованці навчалися ручній праці, малюванню та кресленню, вивчали релігійні традиції та культуру єврейського народу.

Воєнні події Першої світової війни істотним чином вплинули на інтенсивне зростання загальної кількості установ соціального захисту для дітей-сиріт у місті. Збільшення закладів цього профілю було зумовлено, в першу чергу, інтенсивністю бойових дій, широким використанням на фронті автоматичної, напівавтоматичної, хімічної зброї, яка призводила до масових втрат серед особового складу російської імператорської армії та цивільного населення, що перебувало в зоні бойових дій. На процес експонентного зростання дитячих притулків істотним чином вплинуло й біженство, яке стало реакцією цивільного населення на інтенсивність бойових дій, що спричинили декілька хвиль масової міграції цивільного населення з фронтової та прифронтової зони до тилового запілля в 1915 та 1916 роках.

Крім того, досить поширеною практикою було зарахування до дитячих притулків дітей інвалідів війни, які через каліцтво і втрату працездатності не могли утримувати та виховувати своїх нащадків. Війна окреслила нове коло проблем соціального захисту дітей-сиріт, які вимагали значних фінансових вливань та інвестицій з боку держави і суспільства.

Наприкінці січня 1914 року за ініціативи мешканок Катеринослава Н.Г. Бутович і Н.Г. Бокачевої було відкрите Катеринославське товариство народних дитячих садів, яке в березні 1914 року організувало дитячий садочок на 30 дітей у будинку на проспекті Пушкіна. Згодом, у травні 1914 року товариство відкрило й другий садок у цьому ж будинку. До 1916 року завдяки цій організації у Катеринославі створено 8 дитячих садочків.

9 травня 1915 року катеринославська губернська в громадських справах присутність затвердила статут «Товариства Дитяче містечко». 20 травня відбулися його установчі збори, на яких головою товариства була обрана А.А. Дернова-Ярмоленко. 12 липня товариство відкрило гуртожиток для безпритульних дітей нижніх чинів російської імператорської армії. Вагому допомогу надав командир 228-го запасного батальйону, він ухвалив рішення про передачу вільного літнього приміщення солдатського табору на Полігоній вулиці на околиці міста під нагальні потреби дитячого притулку. Це рішення було узгоджене з генералом Г.А. Політьєвим та генералом М.І. Виграном. Крім того, командир видав наказ про харчове забезпечення сиріт із солдатських котлів. Особовий склад полку добровільно вирішив пожертвувати частину свого жалування на матеріальне забезпечення нового закладу соціальної опіки. Загальна сума матеріальної допомоги, наданої  особовим складом військового підрозділу, в 1915 році становила 3521 руб., місцеве населення забезпечило притулок посудом, постільною білизною, взуттям, одягом. Активно допомагав дитячому притулку капітан Мануїл Олексійович Сокольський, проводячи багато часу в його стінах.

На 1 січня 1916 року в притулку вже проживало 38 дітей-сиріт нижніх чинів російської імператорської армії. В цьому році товариство за 24 000 рублів придбало дачу Немчинова, розраховану на проживання 40–50 вихованців-сиріт. Проте, на рахунки товариства надійшли значні благодійницькі кошти від власників Російського Трубопрокатного заводу Шодуар в розмірі 50 000 рублів. Ця пожертва дозволили товариству зробити успішну фінансову операцію – придбати дачу Дауенгауера з великою садибною ділянкою та двоповерховим будинком, розрахованим на проживання 100 вихованців. Уже 21 серпня 1916 року «Дитяче містечко» переїхало на нове місце разом із персоналом і вихованцями. На момент переїзду організація утримувала 2 коней, 2 корови, телицю, 4 свиней, 19 поросят, 21 курку, пару гусей і 1 качку.

Члени товариства «Дитяче містечко» за власні кошти та пожертви пересічних містян здійснили поточний ремонт і переобладнання низки приміщень під нагальні потреби закладу. Зокрема, була обладнана ванна кімната для миття дітей, встановлені душ і ванна. В умивальній  кімнаті встановлено 10 кранів. Кухню притулку облаштували великим кубом для нагрівання води для чаю. Зі збільшенням кількості дітей зросла і кількість штатних працівників установи. Так, штат складався з наглядача з дружиною, який опікувався господарством, завідуючої-виховательки, виховательки дітей дошкільного віку, мобілізованого солдата-вчителя, який викладав шкільні предмети та навчав дітей столярному ремеслу. Двічі на тиждень заклад відвідував місцевий священник, який читав вихованцям невеликий курс Закону Божого. Технічний персонал установи соціального захисту складався з куховарки, пралі, 2 няньок, швачки та 2 солдатів 228-го запасного полку, які допомагали персоналу в господарських справах. Діти під наглядом вчителя займалися садівництвом, бджолярством і чоботарством. Двічі на місяць дітей, які проживали в притулку, оглядала місцева фельдшериця з лікарні Червоного Хреста. Згодом товариство змушене було орендувати у міста 2 десятини землі для організації занять бджолярством, кролівництвом.

За непідтвердженими даними дитячий притулок проіснував до кінця 1918 року.

Титульне фото з фонду Музею історії Дніпра