Подвижники жіночої освіти Єлизавета й Іван Грекови

Дружина міського голови Єлизавета Грекова ще за життя зажила слави і стала почесним громадянином Катеринослава – так  відзначено її заслуги у розвитку жіночої освіти. Вони обоє були віддані народній освіті. У далекому 1867 році її чоловік, тоді ще колезький секретар, 38-річний Іван Гаврилович Греков був почесним опікуном Новомосковського повітового училища.

«Високі якості чистої душі»

На Новий 1902 рік, 1 січня, раптово помер Іван Гаврилович Греков, котрий щойно перед тим залишив посаду міського голови Катеринослава. Статський радник І.Г. Греков (1829–1902) був міським головою Катеринослава протягом доленосних для міста восьми років (1893–1901). Його двічі обирали головою. Добре знав міську справу і дуже любив займатися нею.

За часів його правління вдруге – після губернатора Андрія Фабра – облаштовується Проспект. Тут висадили нові дерева, акацію і клен, встановили огорожу, лавки. У липні 1897 року пущено перший електричний трамвай в місті – нині це маршрут № 1. При Грекові встановлені перші електричні ліхтарі на Проспекті, починається будівництво нового приміщення для міської думи і управи на розі Проспекту та Управської (нині Виконкомівської). Для цього засипали частину Жандармської балки від проспекту, на її місці утворилася нова вулиця. Іван Гаврилович був засновником, дійсним і почесним членом Товариства піклування про жіночу освіту в Катеринославі. Причому він все життя дбав про народну освіту – в далекому 1867 році тоді ще колезький секретар 38-річний Іван Гаврилович Греков був почесним опікуном Новомосковського повітового училища.

Саме його сучасники називали ініціатором відкриття в Катеринославі першого вищого навчального закладу – вищого гірничого училища (нинішня Дніпровська політехніка). 24 січня 1900 року міська Дума під керівництвом І. Грекова в своєму засіданні розглядала питання про відвід і передачу Катеринославському вищому гірничому училищу ділянки землі на Соборній площі для зведення будівлі училища. Розглядала дума і дрібніші ініціативи. Скажімо, також 24 січня на порядку денному стояло питання про заснування в Катеринославі адресного столу і ще 6 інших питань.

У промові під час поховання Івана Грекова протоієрей Іл. Верещацький говорив: «І ми, що залишаються в живих, доставимо оплакуваному нами брату Іванові велику втіху ще й тим, коли, крім молитов, збережемо про нього добру пам’ять, коли високі якості його чистої душі служитимуть нам зразком при всіх обставинах нашого життя, сімейного і громадського, тепер і в майбутньому».

Греков був власником великої земельної ділянки та кварталу на розі Олександрівської й Поліцейської вулиць (нинішніх вулиць Січових стрільців і Шевченка). Особняк самих Грекових до наших днів не зберігся: на його місці виріс будинок «Райфайзен-банку». Але їхній прибутковий будинок на розі вулиць Шевченка і Січових стрільців цілий. В «Екатеринославских губернских відомостях» 1905 року подана така інформація: «Грекова Єлизавета Адріанівна, вдова статського радника – 12040 крб.» Цифра в карбованцях означала: її будинок з будівлями та землею оцінений у таку суму.

Великі й безсумнівні були заслуги дружини міського голови Єлизавети Адріанівни Грекової. З Маріїнською жіночою гімназією, товариством піклування про жіночу освіту пов’язані імена почесних громадянок міста – О.Я. Риндовської, К.І. Мессарош і Є.А. Грекової. Тому ім’я Грекової можна сміливо ставити поруч з ім’ям Олександри Риндовської (1829–1905), організатором жіночої освіти в місті на Дніпрі.

Ще в 1870 році Олександра Якимівна стала організатором створення в Катеринославі «Товариства піклування про жіночу освіту». Вона написала і Статут Товариства. Незабаром на його базі відкрилася безкоштовна жіноча школа. До 1885 року товариство мало під своєю опікою вже дві школи. У них навчалося майже 25% усіх школярок Катеринослава. Професійне навчання в школах проводилося на трьох відділеннях: білошвейному, вишивальному і... модному.

Дружина майбутнього міського голови Єлизавета Грекова з моменту створення жіночої гімназії протягом перших п’яти років була наставницею для учениць. Причому, свої важкі обов’язки виконувала безоплатно. Весь вільний час вона присвячувала заняттям з вихованками. З відкриттям товариства піклування вона разом із чоловіком стала однією з його засновників. Грекова енергійно допомагала Риндовській, входила до складу розпорядчого комітету товариства, обиралася скарбником. У школах товариства існувала стипендія її імені. Після смерті Є. Грекової в 1915 році, згідно з її заповітом товариство отримало значну грошову суму на прибудову церкви при Чечелівській безкоштовній школі, на придбання підручників і книжок для бібліотеки школи.

Наша довідка. Товариство піклування про жіночу освіту в м. Катеринославі знаходилося на Проспекті, в канцелярії безкоштовної школи товариства. Воно мало дві загальноосвітні школи – безкоштовну і Чечелівську. У них навчалося близько 1400 дівчаток від 8 до 18 років. При першій з них існували спеціальні рукодільні класи і вечірній рисувальний клас для сторонніх. Управління знаходилося в руках розпорядчого комітету. На чолі розпорядчого комітету стала дружина генерал-лейтенанта Катерина Іванівна Мессарош. Обов’язки голови виконувала дружина Сергія Бродницького Софія Петрівна Бродницька. Членами комітету були також: дружина купця Горпина Давидівна Гурєєва (дочка відомого в місті міського голови купця Давида Пчолкіна), дворянка Інна Пилипівна Євецька, дружина священика Віра Михайлівна Дворнікова та інші.

«Вона повсякчас жила життям школи»

«Не маючи своїх дітей, – писав сучасник, – Єлизавета Адріанівна всією душею прив’язалася до свого дітища – безкоштовної школи: вона повсякчас жила її життям і її інтересами, раділа успіхам, боліла душею в разі найменшого порушення нормального перебігу справи. Так, останнім часом, коли шкільний будинок було взято під шпиталь (на початку Першої світової – М. Ч.), вона глибоко була пригнічена думкою: де знайти притулок її дітищу? І піднеслася духом, коли дізналася, що заняття підуть нормальним ходом. Знайдено приміщення і для професійних курсів.

Добра і чуйна на все добре була душа у дорогої Єлизавети Адріанівни. Навколо неї створювалася завжди особлива тепла атмосфера затишку і душевної доброти. Вона багато робила добра, але ліва рука не знала, що робила права, жертви нею завжди давалися не від її імені, а «від невідомої».

Жила вона надзвичайно скромно, відмовляючи собі багато в чому, щоб більше дісталося іншим. Турботи про себе були на останньому плані, турботи про інших – на першому. Є.А. Грекова передала до місцевого історичного музею комплекс матеріалів про коронацію Миколи II (1896), на якій був присутній її чоловік.

Тяжко страждаючи на смертному одрі, вона була зайнята головним чином, думкою про ті турботи і працю, якими жили люди довкола неї. Єлизавета Адріанівна Грекова, як було повідомлено тодішніми газетами, «після тяжкої і тривалої хвороби тихо померла о 3-й годині ночі шостого цього квітня» 1915 року.

Некрологом на її смерть відгукнувся відомий місцевий лікар Леонід Ребінін. Він назвав її невтомною діячкою на ниві народної освіти: «Вона була однією з перших класних дам Маріїнської жіночої гімназії (потім – середня школа №33 – М.Ч.), провадячи свою 4-річну працю безкоштовно. З її ім'ям нерозривно пов’язана майже півстолітня діяльність катеринославського товариства піклування про жіночу освіту, однією із засновниць якого вона була і працювала в ньому доти, поки вичерпалися її останні сили: вже будучи тяжко хворою на невиліковну хворобу, вона, як скарбник товариства, напружувала всі свої вичерпувані вже сили, щоб закінчити грошовий звіт».

8 квітня 1915-го відбувся похорон Грекової. О 9-й годині ранку тіло небіжчиці винесли з квартири в розташовану неподалік Троїцьку церкву. При винесенні були присутні заступник міського голови П.Ф. Волков, гласні міської думи, родичі і знайомі покійної. Труну з останками згідно з волею небіжчиці несли на руках близькі родичі та знайомі. О першій годині дня відбувся винос тіла з Троїцької церкви. На вулиці були вишикувані до 1500 учнів шкіл товариства піклування про жіночу освіту, учні 5-го міського чоловічого училища, де Грекова обиралася попечителькою.

Згідно з волею покійної, вінки на труну не покладалися. Однак, багато хто з близьких знайомих приніс до церкви хрести із живих квітів. Біля будівлі Маріїнської жіночої гімназії (навпроти Троїцької церкви), де Грекова свого часу викладала, труна була  зустрінута ученицями гімназії, і була відслужена коротка літія. Потім жалобна процесія рушила Проспектом до будівлі безкоштовної школи Товариства піклування про жіночу освіту. А звідти в супроводі всіх, хто був у церкви і учнів, по Проспекту і Воскресенській вулиці – до міського кладовища. Останки покійної були поховані в склепі поруч з її чоловіком. Могили Грекових не вціліли, позаяк на місці міського кладовища за радянських часів збудували стадіон, нині він називається «Дніпро-Арена». (У Новомосковську на місці міського цвинтаря звели радянську швейну фабрику).

Після смерті Є.А. Грекової ще довго служились панахиди її пам’яті. Вона заповідала свій великий будинок на розі Олександрівської та Поліцейської вулиць передати у власність міста для облаштування в ньому богадільні для людей похилого віку імені її чоловіка Івана Грекова. Тимчасово в тому будинку жив племінник Івана Грекова – викладач духовної семінарїі Василь Олексійович Греков (1870 – після 1934). Готівкові гроші небіжчиці були розподілені поміж родичами і різними благодійними установами.

Портрет її не зберігся, але він у числі чотирьох заслужених жінок прикрашав до революції аванзал (зал очікування) міської Думи. У цій будівлі по пр. Яворницького, 47 поки що знаходиться Дніпровський фаховий коледж культури і мистецтв.

Фото надані автором