Повернення книг-«вигнанців»
Україна, Дніпропетровська область
Книжки, свого часу вилучені з фонду ДОУНБ за цензурними мотивами, бібліотекарі зберегли та повернули до фонду.
За радянських часів суспільство перебувало під тотальним контролем з боку партійного апарату. Комуністична партія вважала, що тільки захистивши радянський народ так званою «залізною завісою» від усього західного та пригнічуючи вільнодумство, можна було з успіхом нав’язувати ідеологічно правильні настрої, думки, волю.
У межах величезної країни було створено безліч державних організацій (підконтрольних партії), які відстежували будь-яку інформацію ззовні. Більша частина цензури припадала на літературу,
держава визначала списки того, що можна читати, а що не можна. У переважній більшості випадків діяв принцип, сформульований ще в Стародавньому Римі: «Nomina sunt odiosа» («Імена ненависні»). Саме з такою метою було створено Головне управління по охороні державних таємниць у пресі при Раді Міністрів СРСР (Головліт СРСР). У кожній області великої країни відповідно діяли Облліти.
Основним завданням Облліту було здійснення контролю над матеріалами, призначеними для поширення в ЗМІ, експозиціями музеїв, виставок, книжковими фондами бібліотек, книготорговельних установ тощо з метою запобігання розголошенню відомостей, які становлять державну таємницю. Але дуже часто до таких списків потрапляли книги невгодних владі авторів.
Бібліотеки час від часу отримували списки книг, які підлягали вилученню з фондів. Достатньою причиною вилучення вважалася еміграція письменника, його політична позиція, участь у правозахисних організаціях або друкування його творів на Заході. Автора оголошували неблагонадійним, а його твори не гідними зберігатися в радянській бібліотеці. І зовсім не мало значення, що часто перелічені книжки були абсолютно нешкідливими, нейтральними. Природньо, отримувала такі списки і Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека. Пройшовши сувору процедуру Облліту, книги назавжди зникали з поля зору читачів і бібліотекарів.
Але знайшлися серед наших колег небайдужі люди, яким вдалося сховати частину книг від пильного ока цензорів. Книги пролежали у схронах книгосховища всі ці роки, і ось тепер ми повертаємо їх читачеві.
Пропонуємо вашій увазі короткий огляд книжок, збережених і повернутих до фонду ДОУНБ. Будемо раді, якщо серед них знайдуться ті, котрі ви давно хотіли прочитати.
***
Колісниченко Ю., Плачинда С. Неопалима купина.– К.: Молодь, 1968.– 250 с.– (Серія біографічних творів «Життя славетних»).
Їхня краса, їхня творчість, діяння, врешті їхні імена – то наша слава, то наша гордість. Чарівна Роксолана, мудра Гулевичівна, філософ Феофан Прокопович, композитор Березовський, музикант Ведель. Саме про них ця книга.
Юрій Колісниченко глибоко знав історію України, її видатних людей. У наслідування московській серії книг «Жизнь замечательных людей», видавництво «Молодь» почало видавати серію «Життя славетних». Перші випуски серії були «ідеологічно витримані», їхні герої «радянизовані».
Але в історії України були яскраві, чудові, творчі особистості, зі ставленням до яких офіційні ідеологи ще не визначилися. Колісниченко вважав несправедливим, що про славних синів і дочок українського народу нові покоління нічого не знають. І, заповнюючи цю прогалину в історії та культурі України, Юрій Колісниченко написав про тих, що гідні бути представленими в серії книг «Життя славетних».
У 1968 році у співавторстві з С. Плачиндою він опублікував книгу історичних повістей «Неопалима купина». У ній уперше в ХХ столітті розповідалося про легендарну Роксолану; про покровительку української науки Гулевичівну; про Феофана Прокоповича – більше як про письменника, ніж про церковного діяча і сподвижника Петра I; про композитора Максима Березовського, музиканта Артема Веделя. Книга стала своєрідним викликом радянській пропаганді. Недремні борці з «буржуазним націоналізмом» зраділи нагоді проявити пильність і вилучили її з бібліотек і продажу за «націоналістичний ухил».
Руденко М.Д. Чарівний бумеранг: космологічна феєрія.– К.: Молодь, 1966.– 274 с.
Науково-фантастичний роман учить мислити, мріяти, любити свою Батьківщину. Розповідаючи про трагічну загибель планети в далекі доісторичні часи, автор закликає уважно придивлятися до того, що діється в світі, берегти мир і щастя на Землі.
Руденко М.Д. Остання шабля: роман.– К.: Радянський письменник, 1965.– 532 с.
Складна гама думок і почуттів героя, що вирішив зробити крутий поворот у своїй долі, є основою роману. Полковник у відставці Турбай, потрапивши у вир цивільного життя, намагається наново налагодити своє буття та переживає глибоку духовну драму.
Руденко М.Д. Вітер в обличчя: роман.– К.: Державне видавництво художньої літератури, 1957.– 450 с.
Роман про людей, які працюють на металургійному заводі, показано робітничий колектив, простежується особисте життя багатьох героїв.
Руденко М.Д. Сто світил: вірші та поеми.– К.: Дніпро, 1970.– 480 с.
Мова його віршів проста і прозора, насичена образами та свіжістю виразу. Микола Руденко – поет пристрасної думки, Поет розуму і серця.
Микола Руденко – український письменник, автор науково-фантастичних, філософських і поетичних творів, громадський діяч, дисидент. Страшним потрясінням стало для нього, переконаного прибічника комуністів, розвінчання на ХХ з’їзді КПРС культу особи Сталіна. Після цього життєва позиція і світогляд Миколи Руденка кардинально змінилися.
У листопаді 1976 він створив і очолив Українську громадську групу сприяння виконанню Гельсінських угод. Заарештований в лютому 1977, у липні був засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду до семи років таборів та п’яти років заслання. У таборах продовжував політичну боротьбу і творчу роботу.
Твори Руденка були кваліфіковані як «наклеп на радянську владу». Рішенням Головліту (1978) всі його твори були вилучені з продажу та з бібліотек СРСР. За критику марксизму та правозахисну діяльність його виключили з КПРС, вигнали зі Спілки письменників України, позбавили громадянства СРСР.
Бердник О. Чаша Амріти. Дике поле. Всемогутні дурні.– К.: Радянський письменник, 1968.– 368 с.
Феєричний роман «Чаша Амріти» торкається важливих питань етики, таємниць буття. До книги ввійшли також історична повість-феєрія «Дике поле» та кіногротеск «Всемогутні дурні».
Олександр Павлович (Олесь) Бердник – український письменник-фантаст, філософ, громадський діяч. Автор понад 20 романів і повістей. Член-засновник Української Гельсінської групи (УГГ), провідник українського гуманістичного об'єднання «Українська Духовна Республіка».
Практично від моменту оголошення про створення Гельсінкську групу Комітет державної безпеки СРСР звинувачував у антирадянській, антигромадській і ворожій діяльності, зборі та передачі на захід наклепницьких матеріалів, нанесенні серйозного політичного збитку Радянській державі, підбурювальній і провокаційній діяльності.
У 1949 році Олесь Бердник засуджений до 10 років таборів, 5 років заслання і 3-х років обмеження в правах. У 1953-му втік із табору, спійманий і засуджений знову. 1955-го був помилуваний. Від початку діяльності Української гельсінкської групи став автором багатьох документів організації. У 1979 році був заарештований за звинуваченнями «антирадянська агітація та пропаганда». Засуджений до 6 років таборів суворого режиму та 3 років заслання. Визнаний «особливо небезпечним рецидивістом». Під шаленим примусом, заради спасіння свого життя, Бердник покаявся перед владою, визнаючи помилковими свої погляди. Каяття стало для письменника засобом виживання в радянському пеклі. Помилуваний у березні 1984 року.
Некрасов В. В окопах Сталінграда: повість / пер. з рос. М. Шумила.– К.: Дніпро, 1971.– 248 с. Повість розповідає про героїчну оборону Сталінграду у 1942–1943 роках. В географії та оцінках подій відображені особисті враження бойового шляху автора, який воював і під Сталінградом, і в Україні.
Некрасов В. Вася Конаков: рассказы.– К.: Дніпро,1965.– 286 с.
Герої оповідань – рядові солдати, що проявили на війні мужність, стійкість, незламність духу.
В інших творах автор розповідає про зустрічі з цікавими людьми, про долі улюблених героїв, ділиться секретами творчої майстерності.
Некрасов В. В жизни и в письмах.– М.: Советский писатель, 1971.– 256 с.
До збірника увійшли оповідання про зустрічі з людьми мистецтва. З довірчою, іноді проникнутою м’яким гумором інтонацією автор пише про людей, що дійсно жили або живуть, знаменитих і не дуже, і про себе.
Віктор Некрасов – радянський і французький письменник, дисидент и політемігрант.
Його повість «В окопах Сталинграда», що була опублікована у 1946 році в журналі «Знамя», стала однією з перших книг про війну, написаних правдиво, наскільки це було можливо в ті часи.
У 1957 році він відвідав Італію, в 1962 – Італію, США, Бельгію і Францію. Свої враження письменник описав у нарисах, за які його звинуватили в «низькопоклонстві перед Заходом». Через ліберальні висловлювання і контакти з російськими та українськими дисидентами виключили з КПРС. Під час домашньому обшуку у Некрасова вилучили всі рукописи і нелегальну літературу, протягом наступних шести днів письменника піддавали багатогодинним допитам.
Остання в СРСР книга Некрасова – «В жизни и в письмах» вийшла в 1971 році. Після цього на видання його нових книг було накладено негласну заборону (а з 1976 року – і наказ Головліту), з бібліотек стали вилучати і всі раніше надруковані книги.
У травні 1979 року Віктора Некрасова позбавили радянського громадянства «за діяльність, несумісну з високим званням громадянина СРСР».
Ганзелка И., Зикмунд М. К охотникам за черепами / пер. с чеш.– М.: Молодая гвардия, 1960.– 288 с.– фот.
Автори розповідають про свою поїздку двома південноамериканськими країнами – Перу та Еквадором. Цією книгою вони викривають брехливі расистські твердження про природню кровожерливість споконвічних господарів еквадорської землі – плем’я індіанців шуар.
Зикмунд М., Ганзелка И. Перевернутый полумесяц / пер. с чеш.– М.: Молодая гвардия, 1963.– 342 с.– фот.
На автомобілях «Татра-805» автори через європейські країни проїхали до Туреччини, перетнули її всю з заходу на схід і через Сирію спрямували свій шлях до Ливану. Своїми враженнями про цю мандрівку вони діляться з читачем.
Ганзелка И., Зикмунд М. Через Кордильеры / пер. с чеш.– М.: Молодая гвардия, 1960.– 346 с.– фот.
У книзі розповідається про Болівію і Перу, про культуру давніх інків, про гуанові острови в Тихому океані, про місцевих «жебраків-багатіїв».
Ганзелка И., Зикмунд М. Меж двух океанов / пер. с чеш.– М.: Молодая гвардия, 1961.– 392 с.– фот.
На неширокому перешийку поміж двох океанів розташовано декілька країн – Панама, Коста-Рика, Нікарагуа, Гондурас, Сальвадор, Гватемала та Мексика. Про життя їхніх народів, національні традиції, побут, неповторний колорит Латинської Америки іде мова в черговій книзі чеських мандрівників.
Ганзелка И., Зикмунд М. От Аргентины до Мексики. Кн. 1 / пер. с чеш.– Л.: Детгиз, 1960.– 286 с.– фот. – (Школьная библиотека).
Читач знайде тут опис безкрайньої аргентинської пампи і незайманих лісів Бразилії, картини великих міст і жалюгідних індіанських поселень, яскраву розповідь про неприступні Кордильєри та про пташині острови біля перуанського узбережжя Тихого океану.
Ганзелка И., Зикмунд М. Там, за рекою, – Аргентина / пер. с чеш.– М.: Молодая гвардия, 1959.– 430 с.– фот.
Книга про побут і звичаї мешканців Аргентини і Бразилії, про національні особливості та пам’ятки культури, про історію іспанської колонізації. Відвідали автори дві столиці – Ріо-де-Жанейро і Буенос-Айрес, побували на бавовняних полях Чако, в колонії прокажених, на відомих всьому світу водоспадах Ігуасу.
Мирослав Зікмунд та Іржи Ганзелка – чеські мандрівники, журналісти, письменники. Разом розробили план подорожей п’ятьма континентами: Африкою, Південною і Центральною Америкою, Близьким Сходом, Азією та СРСР. За час подорожі вони написали сотні репортажів, декілька об’ємних книг, зробили тисячі світлин і декілька документальних фільмів. Мандрівники діставалися до настільки глухих місць, що іноді були першими іноземцями для місцевих мешканців.
Книги Ганзелки і Зікмунда були перекладені на декілька мов, в тому числі на російську, і були дуже популярні в СРСР.
Після подій Празької весни 1968 року, яку письменники беззастережно підтримали, засудивши радянське вторгнення, їх вигнали з союзу чехословацьких письменників, а в СРСР їхні книги вилучили з фондів бібліотек.
Повернення цих книг до нашого фонду буде, безперечно, справжнім подарунком читачам – любителям подорожей і пригод.
Гладилин А. Первый день нового года: повесть и рассказы.– М.: Советский писатель, 1965.– 184 с.
Тема повісті та оповідань – розповідь про спадкоємність поколінь, високу романтику праці, яка творить.
Анатолій Гладилін – російський письменник, дисидент.
У шістдесятих роках Гладилін вважався талановитим і перспективним молодим радянським письменником. Його твори викликали щирий інтерес читача, активно друкувалися. Все змінив судовий процес проти письменників А.Д. Синявського і Ю.М. Даніеля. Їх звинуватили в написанні та передачі для друкування за кордоном творів, «що ганьблять радянський державний і суспільний лад». Обвинувальний вирок викликав міжнародний скандал і протести всередині країни, які поклали початок дисидентського руху в СРСР.
Відкритий виступ Анатолія Гладиліна проти суду над А. Синявським і Ю. Даніелем призвів до поступового витіснення письменника з вітчизняного літературного процесу, що спонукало його емігрувати з СРСР.
Львов А.Л. В Одессе лето: рассказы.– Одесса: Маяк, 1970.– 366 с.
Збірка оповідань про прекрасне південне місто, де живуть романтичні, веселі люди, що полюбляють жарти, де завжди сонце і літо не має кінця.
Аркадій Львов – російський письменник.
У середині 1960-х набув популярності як фантаст, пізніше писав реалістичну прозу. Брав активну участь у роботі єврейських громадських організацій. Відповідно до антисемітської і антиізраїльської офіційної риторики радянських 1970-х, був звинувачений КДБ в «сіоністській діяльності» та піддавався остракізму, його публікації в СРСР були припинені, а книги вилучені з фондів бібліотек. Емігрував з СРСР в 1976 році.
P.S. Останній проскрипційній список Головліту вийшов 27 грудня 1988 року, і згодом книжки почали повертатися зі спецхрану до бібліотечних полиць.
Тетяна Сівач
Бібліографія:
Исключить всякие упоминания...: очерки истории советской цензуры.– Минск: Старый Свет-Принт; М.: Время и место, 1995.– 331 с.– (Культура и цензура).
Руденко М.Д. Вибране: вірші та поеми (1936–2002).– К.: Дніпро, 2004.– 800 с.– (Б-ка шевченківського комітету).
Руденко М.Д. Заграва над сердцем: із недрукованих поезій.– К.: Укр. письменник, 1999.– 154 с.– (Сучасна українська література).
Руденко М. Найбільше диво – життя: спогади.– К.: Ін-т Укр. Студій; Едмонтон: Кан; Торонто: Таксон, 1998.– 558 с.
Руденко М.Д. Орлова балка: роман.– К.: Молодь, 2002.– 350 с.
Руденко М.Д. Енергія прогресу: (Нариси з фізич.економії).– К.: Молодь, 1998.– 528 с.
Хейфец М. Украинские силуэты.– [Б. м.]: Сучасність, 1983.– 288 с.
Руденко Микола Данилович, про нього.
Слабошпицький М. Горить його свіча (Микола Руденко) // Дивослово.– 2000.– № 12.
Власенко І. Микола Руденко: «Мені на Бога нарікати гріх: я сам цю долю визначив для себе» // Україна: Наука і культура.– Вип. 34.– К., 2008.
Рудницький Л. Микола Руденко // Слово і час. – 1995.– № 11/12.
Бердник, Олесь Окоцвіт: казкова повість / О. Бердник.– К.: Веселка, 1970.– 174 с.–
Бердник О. Свята Україна: есеї і листи.– Торонто: Смолоскип, 1980.– 206 с.
Бердник О. Терновий вінець України.– Лондон: Українська видавнича спiлка в Канадi, 1985.– 251 с.
Бердник О. Україна січі вогняної: есеї й листи / Упоряд. Б. Арей.– Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1977.– 88 с.
Бердник О. Золоті Ворота: поезія, публіцистика, інтерв'ю.– К.: Смолоскип, 2008.– 416 с.
Бердник О.П. Покривало Ізіди: повість-легенда.– К.: Веселка, 1969.– 168 с.
Бердник О.П. Вогняний вершник: феєрії.– К.: Молодь, 1989.– 368 с.– (Компас).– Зміст: Вогняний вершник; Зоряний корсар.
Ганзелка И., Зикмунд М. Африка грез и действительности. В 3-х томах / пер. с чеш.– М.: Иностранная литература, 1956.– фот.
Некрасов В.П. И жив остался... / Вступ. ст., сост. В.А. Потресова.– М.: Книга, 1991.– 448 с.
Некрасов В.П. Написано карандашом: повести, рассказы, путевые заметки.– К.: Дніпро, 1990.– 702 с.– (К 60-летию Великой Победы).
Некрасов В.П. По обе стороны океана; Записки зеваки; Саперлипопет, или Если б да кабы, да во рту росли грибы... / сост. А. Парниса; худож. Ю. Боярский.– М.: Художественная литература, 1991.– 400 с.
О Викторе Некрасове: воспоминания (Человек, воин, писатель) / сост. М.Н. Пархомов.– К.: Український письменник, 1992.– 335 с.
Быков П.В. Силуэты далекого прошлого [Электронный ресурс].– Дн-ск: ДОУНБ, 2014.– эл. опт. диск (DVD-ROM).– (Библиотека мемуаров и литературных памятников).
Некрасов Віктор Платонович, про нього.
Танюк Л. Виктор Некрасов и Украина // Радуга.– 2011.– № 2.– С. 104–136.
Гладилин А. Беспокойник: рассказы разных лет.– М.: Конец века, 1992.– 288 с.
Гладилин А. Улица генералов: рассказ // Октябрь.– 2006.– № 2.– С. 152–161.
Гладилин А. Лодочник: рассказ.– (Проза и поэзия) // Октябрь.– 2013.– № 1.– С. 3–31.
Львов А.Л. Двор: роман.– М.: Художественная литература, 1992.– 655 с.
Створено: 21.12.2018
Редакція від 30.09.2020
Редакція від 30.09.2020
