Решетников Федір Павлович
Федір Решетников – живописець із Сурсько-Литовського

Біографія Федора Павловича Решетникова, в якій, наче у дзеркалі, відбилися основні вузлові історичні моменти радянської доби, схожа на авантюрний роман. Нащадок іконописця, розпочавши життя в новій системі «з нуля», прийнявши радянську владу та спосіб світоустрою, пережив кілька полярних епопей, досяг найвищого суспільного й державного визнання, увінчаний преміями й нагородами, як «канонічний» майстер соцреалізму. 

Народився Федір Павлович 15 (28) липня 1906 р. у селі Сурсько-Литовському, що належало тоді до Катеринославського повіту Катеринославської губернії. Хлопчикові не минуло і трьох років, коли він втратив обох батьків. «Богомаз» Павло, батько Решетникова, розписував дерев’яну церкву  Сурсько-Литовського. За переказом, ця церква згоріла пізніше під час пожежі, нібито «покарав Господь за те, що образи в тій церкві з живих людей були писані». 

Після смерті батьків Федора та ще двох менших виховував старший брат, художник-іконописець. Вже в дитячі роки Федір Решетников виявив інтерес до живопису. Спочатку він допомагав братові, приглядаючись до процесу іконопису, розтирав фарби, натягував полотно, мив пензлі, почав трохи малювати й сам. 

У 14 років Федір приїхав «добувати щастя» до Катеринослава. Місто, як і вся країна, пройшло крізь горнило суспільних пертурбацій. Решетников не зміг одразу знайти роботи і житла, проте не бажав вештатися без діла й брався за будь-яку роботу. Був теслею, а згодом пішов у малярні майстерні. Через деякий час подався на шахти Донбасу – працював робітником, декоратором. Помітивши здібності підлітка, рудничний комітет відрядив його на художній факультет Московського робітфаку мистецтв. У 1926 р. Федір склав іспит до цього закладу, який закінчив у 1929 р. Продовжив навчання вже у Московському художньому інституті у класах відомих майстрів Д.С. Моора та С.В. Герасимова. Активно виступав у періодичних виданнях, друкував карикатури в часописах. 

Це була пора «великого стрибка», індустріалізації, колективізації, та «полярних епопей» із освоєння Арктики. У 1932 р. в арктичний похід вийшов криголам «Сибіряков». Молодий художник Решетников домігся участі у цій експедиції, звідки привіз серію малюнків. У 1933 р., в Японії, куди «Сибіряков» відбуксували для ремонту, відбулась перша його персональна виставка, названа «По Радянській Півночі». За участь у поході «Сибірякова» молодий художник отримав орден Трудового Червоного Прапора – 212-й на той час і перший – комсомольцю-студентові. Однак попереду була ще одна серйозна полярна експедиція, котра, врешті-решт, і вирішила долю живописця. 

У 1933 р. він бере участь у всесвітньо відомій експедиції на криголамі «Челюскін», очолюваній видатним ученим О.Ю. Шмідтом. Решетникову надійшло запрошення бути «штатним» художником експедиції. На той момент Федір Павлович закінчував четвертий курс Московського художнього інституту, і темою дипломної роботи обрав Арктику. На криголамі він організував випуск стінної газети «Ледовитый крокодил», зробив чимало етюдів, що змальовували «завойовників Арктики».

У Беринговій протоці «Челюскін» опинився в льодовій пастці. Дрейфуючі криги винесли криголам у Чукотське море, де 13 лютого 1934 р. корабель трагічно загинув. Загинули й усі роботи Решетникова, зроблені під час експедиції. 103 челюскінці, що висадилися на кригу, два місяці продовжували наукову роботу. Вже на дрейфуючій кризі, у тимчасовому таборі «челюскінців», художник випускає газету «Не сдадимся!». Останній номер стінгазети, випущений у бухті Святого Лаврентія, він назвав «Не сдались!». Веселий Решетников був центром колективу челюскінців. Радист у таборі Шмідта Ернст Кренкель у щоденнику називає Федора Павловича «нашим загальним улюбленцем». 

У 1935 р. відбувається персональна виставка художника «Челюскінська епопея», де виставлені понад 40 картин і малюнків, зроблених за спогадами та замальовками на крижині. Серед найвідоміших – полотна «Перший літак на крижині челюскінців» (1937), «Більшовики на Північному полюсі» (1938), а пізніше – полотно «Загибель “Челюскіна”» (1973). Ф.П. Решетников ілюструє тритомник «Героическая эпопея. Поход “Челюскина”» та книгу – щоденник Е.Т. Кренкеля «Четыре товарища» про цю полярну епопею (1940). Чимало учасників походу «Челюскіна» нагороджені орденами Трудового Червоного Прапора, в їх числі – Ф.П. Решетников. 

У період Другої світової війни Федір Павлович працює в Севастополі та Керчі як військовий кореспондент газети «Красный черноморец». Він робить замальовки на передовій лінії оборони, в окопах, випускає листівки, видає сатиричні видання, знову виявляє себе як майстер карикатури («Моління про диво», «Рогате воїнство», «На сторожі законності»). Його картини того часу – «Велика клятва», «У дні великих перемог». 

Федір Павлович Решетников показав себе як майстер пейзажу («Підмосков’я», «Весна», «Галявина»). Невеликий пейзаж «Дорога» став віхою у творчості художника. У 1943 р. в опустілих залах Третьяковської галереї була організована виставка «Велика Вітчизняна війна». Виставковий комітет включив «Дорогу» в експозицію. Пейзаж не загубився серед сюжетно-тематичних картин. Його побачили і високо оцінили.

Портрети художника («Дівчина на підвіконні», «Портрет Л.І. Бродської», «Майя Плісецька»), і особливо дитячі, відзначаються задушевністю, великою увагою до внутрішнього світу героїв. 

Справжню популярність у народі Решетникову принесли не офіційно виважені полотна, а роботи післявоєнного періоду, що їх в літературі називають  «жанрові», і де образи головних героїв охарактеризовані з м’яким гумором і теплотою. Це картини «Прибув на канікули», «Узяли язика», і, нарешті, загальновідома «Знову двійка». 

У 1953 р. на Всесоюзній художній виставці була вперше представлена на суд глядачів картина Ф.П. Решетникова «Знову двійка». Ця робота полюбилася глядачам добре продуманою композицією, вдало знайденими образами головних персонажів, а, найперше, талановитою передачею моменту, що стосується повсякденного життя людей, у час, коли, в принципі, повсякденність перебувала не в центрі мистецьких пошуків. Картина «Знову двійка» репродукувалася багато десятиліть на сторінках підручників, хрестоматій, часописів, копії цього полотна висіли в будинках. Діти писали в школах твори за цією картиною. Пізніше художник створив картину «За мир», де дитяча тема творчо поєднана з патріотично-пацифістською. За цю картину його нагородили Державною премією. 

Загалом Федір Решетников став одним із визнаних майстрів того стилю, що отримав назву «соціалістичний реалізм». Проте соцреалізм Решетникова – це не тільки холодні пафосні портрети та замальовки на особливо актуальну тематику, а й ціла серія полотен, що спрямовувалися на особистий світ сотень тисяч людей. Дійсне народне визнання принесли Решетникову саме ці роботи, де яскраво виявився його індивідуальний стиль. Полотна ці зрозумілі всім, і не потребують якогось додаткового тлумачення. Написані художником у різні часи пейзажі, натюрморти, портретні етюди вперше були зібрані у 1976 р. в експозиції, приуроченій до 70-річчя від дня народження майстра.

Федір Павлович Решетников зробив блискучу кар’єру художника, увінчаний званнями та нагородами, навіть отримав бронзову медаль на Всесвітній виставці в Брюсселі 1958 р. Лауреат двох Державних премій, професор живопису, керівник майстерні Московського державного художнього інституту імені Сурикова. І, незважаючи на це, у вищих художніх колах держави до нього завжди ставились трохи поблажливо – «жанрист». А насправді ця творча риса й допомогла йому вирізнитись між інших класиків соцреалізму,  дала митцеві народне визнання, як майстру жанрових замальовок і сатири.

У Дніпропетровському художньому музеї зберігаються скульптурні шаржі Решетникова на своїх товаришів по мистецькому цеху – «Дейнека», «Кібальников», «Кукринікси», де з добрим гумором передані найбільш виразні риси зовнішності та характеру художників. 

Федір Павлович Решетников декілька разів відвідував Дніпропетровськ і свою малу батьківщину – Сурсько-Литовське. Зокрема, він подарував Дніпропетровському художньому музею перший варіант картини «Знову двійка». У 1977 р. Дніпропетровський художній музей відкривався після реконструкції саме великою ретроспективною персональною виставкою творів художника-земляка. 

У 1960-х рр. у Сурсько-Литовському створений меморіальний музей – галерея митця при місцевій середній школі. Він виріс з чотирьох картин, подарованих автором рідному селу. Ініціаторами та хранителями музею є подружжя педагогів середньої школи – Ольга Семенівна та Іван Іванович Іванови. Федір Павлович заповів музеєві двадцять чотири оригінали своїх картин. У березні 1997 р. управління культури Дніпропетровського облвиконкому прийняло рішення  – присвоїти Сурсько-Литовському музею художника Решетникова звання народного.

Живописець, скульптор і графік, народний художник СРСР, дійсний член та багаторічний віце-президент Академії мистецтв СРСР, автор хрестоматійних полотен і... найзнаменитіший уродженець Сурсько-Литовського. Прізвище цього митця знайоме не кожному, проте дуже багатьом знайомі його роботи. 

Титульне фото з сайту: 
http://avtobaiki.ru/raznoe/opyat-dvojka-reshetnikova.html

Ілюстрації з кн. Федор Решетников: Альбом 
/ Авт. текста и сост. Б.В. Вишняков.– М.: 
Изобразит. искусство, 1982.– 231 с.: ил.