Червона церква Рубанівського

Зараз уже багатьом відоме село Рубанівське. Саме тут розкинувся на мальовничому березі штучного водоймища православний причт Покровської церкви. «Червона красуня», саме так називають місцеві мешканці та гості чудову старовинну церкву, збудовану на честь Покрова Пресвятої Богородиці. 

Збудовано цю прекрасну церкву на кошти спадкової дворянки Катерини Павлівни Василенко над похованням її чоловіка – губернського та повітового гласного Івана Григоровича Василенка.

Культова споруда, збудована на високому місці між панським маєтком і поселенням, являла собою значну домінанту та прикрасу Григорівки (поселення названо на честь батька І. Василенка). Від церкви мальовнича стежка, перетинаючи невеличку річку, що протікала балкою Соломчиною, через невеличкий місток доводила до головної будівлі маєтку – чудового особняка. На жаль, місток не зберігся, на місці колишньої балки розкинулося водосховище та й від маєтку лишилася лише назва.

Коло церкви раніше знаходилися й інші споруди церковного ансамблю – церковно-парафіяльна школа (збудована у 1896 році на схід від споруди храму) та невеличкий будинок священика (на північний захід від головної споруди комплексу). Школа перебудована, а від будинку священика лишилася лише купа каміння. 

За старовинними фотографіями відомо, що церква мала центральний четверик, який було перекрито глухим зімкнутим склепінням. Чотирисхилий дах іззовні мав слухові віконця на чотирьох схилах. Центральну частину храму увінчувала декоративна маківка на гранчастій шиї з кокошниками. Вівтарну частину прикрашала ще менша маківка цибулястої форми. Значне за висотою шатрове завершення мала дзвіниця.

Такий вигляд споруда мала довгий час, та, на жаль, після жовтневого лихоліття щасливе життя для мешканців парафії та й для церкви закінчилося. Після багатьох радянських років культову споруду було доведено до жалюгідного стану, а місцеві святині розтоптано та понівечено.

На початку 1990-х років, після того, як споруда вже знаходилася в аварійному стані, було виконано реставраційні роботи з відновлення церкви. Храм отримав нові завершення та відновлене покриття. В 1991 році у відновленій Покровській церкві відкрито богослужіння.

Зараз церква має інший, але не менш привабливий вигляд. Її прикрасою залишається дзвіниця, увінчана вже металевою маківкою на гранчастій шиї з декоративним карнизом. Над вівтарем і центральною частиною влаштовано схожі декоративні маківки. До того ж чотири невеличкі маківки зведено по кутках центрального об’єму.

Сучасна територія навколо церковної споруди має охайний вигляд, поруч з церквою влаштовано музей-хату І. Манжури, відновлено надгробки поховань священиків, життя і діяльність яких пов’язана з «червоною церквою», будуються нові споруди церковного комплексу. 

Церковний причт на чолі з отцем Василем робить багато корисних справ, відроджуючи колишню православну традицію як села, як навколишньої округи, так і усього краю в цілому. За це вдячні прочани з різних регіонів України і з-за кордону приїздять на уклін святиням, на уклін людській працьовитості та доброті. З любов’ю привозячи сюди частинку своєї віри і своєї ласки. 

Титульне фото // http://naviky.dp.ua/wp-content/uploads/2011/03/11.jpg